Рішення № 140646003, 15.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/37612/26-ц

пр. 2-10815/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

07.07.2026 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом, згідно вимог якого просило суд стягнути з ОСОБА_1 , в порядку суброгації, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», у якості відшкодування завданої майнової шкоди кошти в розмірі в розмірі: 23 077 (двадцять три тисячі сімдесят сім) гривень 78 коп. за такими реквізитами: Отримувач: ПрАТ «СК «УНІКА» код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_1 в AT «Райффайзен Банк»; МФО 300335.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до ТОВ «Експрес страхування» у порядку суброгації перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної останнім власнику автомобіля «Audi Q3» державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.06.2024 року, а тому як наслідок просить стягнути з відповідача завдану шкоду та вирішити питання щодо стягнення судового збору.

20.07.2026 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що 19 грудня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №001366/4088/0000537.

Предметом даного договору були майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У відповідності до умов вказаного Договору страхування та статті 92 Закону України «Про страхування» позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.

За змістом п.5 Договору страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо - транспортна пригода.

Як вбачається з відповіді від Національної поліції України, з сайту Моторне (транспортне) страхове бюро України, ідентифікатор картки ДТП в системі ЦПУ №3024162628512189, 08 червня 2024 року по вулиці Декабристів у місті Васильків Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: легкового автомобіля «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та легкового автомобіля «Audi Q3» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно Постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області по справі №362/4132/24 від 24 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

10 червня 2024 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди звернувся до Страховика ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою №19645772309 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору «КАСКО» №001366/4088/0000537.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ПрАТ «СК «УНІКА» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено Протокол огляду транспортного засобу до справи №19645772309 від 10 червня 2024 року.

Відповідно Рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ" №324061006 від 10 червня 2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 79 278,73грн.

Відповідно Ремонтної калькуляції системи AUDATEX №1964577230 від 12 червня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 80 072,80грн.

Як вбачається зі страхового акту №19645772309 від 14 червня 2024 року, виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору, Страховиком - ПрАТ «СК «УНІКА» прийнято тішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 79 278,73грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ", що підтверджується платіжною інструкцією №169394 від 17 червня 2024 року.

З урахуванням ст. 21 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання поговорів такого страхування.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Chevrolet Nubira», державний номерний знак НОМЕР_3 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ "HACK "ОРАНТА" №ЕР/220732212 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров`ю 320 000,00грн., за шкоду майну - 160 000,00грн., франшиза - 2 500,00грн.

ПрАТ «СК «УНІКА» 04 липня 2024 року звернувся до ПАТ "HACK "ОРАНТА" з Претензією №35818 на виплату страхового відшкодування на суму 79 278,73грн.

ПАТ "HACK "ОРАНТА" 05 липня 2024 року перерахувало страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно Платіжної інструкції №36741, у розмірі 56200,95грн.

Таким чином, ПАТ "HACK "ОРАНТА" виконало свої зобов`язання, виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному у полісі обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/ 220732212.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає' що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. ,

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю* між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права

Положеннями ч. 2 ст. 1192 ЦК України, передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем розрахована наступним чином:

- загальна вартість відновлювального ремонту автомобілю «Audi Q3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (відповідно рахунку СТО) складає 79 278,73грн.;

- страхова сума за Договором (п.8) = 1 800 000,00грн.

- франшиза, згідно умов Договору (п. 9) = 0,00грн.;

- сума виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» =

79 278,73грн.; І

- сума, відшкодована ПАТ "HACK "ОРАНТА" = 56 200,95грн.;

- решта, що підлягає відшкодуванню безпосередньо Відповідачем:

(79 278,73 - 56 200,95) = 23 077,78грн.

Таким чином, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» - в порядку суброгації.

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджений судовий збір.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), в порядку суброгації, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_1 в AT «Райффайзен Банк»; МФО 300335), у якості відшкодування завданої майнової шкоди кошти в розмірі в розмірі: 23 077 (двадцять три тисячі сімдесят сім) гривень 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_1 в AT «Райффайзен Банк»; МФО 300335) судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА