Рішення № 140645981, 04.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/46044/25-ц

пр. 2-5430/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бірюк І.В.

справа № 757/46044/25-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Національний банк України.

предмет і підстави позову - про відшкодування збитків та моральної шкоди

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного (загального) провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про відшкодування збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до НБУ, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 64351754,30 грн. та 6435175,43 грн. моральної шкоди, 15140,00 сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та ПАТ КБ «Хрещатик» було укладено ряд договорів банківського вкладу, а саме: договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-632058 від 22.10.2015 на суму 1500000,00 грн., строком з 22.10.2015 по 22.04.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-633587 від 27.10.2015 на суму 500000,00 грн., строком з 27.10.2015 по 27.04.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638786 від 13.11.2015 на суму 10000000,00 грн., строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638746 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638740 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638772 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.05.2016; договір банківського вкладу «Живи сонячно» в доларах США із щомісячною сплатою процентів № 45D-659048 від 12.02.2016 на суму 27666,00 доларів США, строком з 12.02.2016 по 12.08.2016; договір банківського вкладу «Живи сонячно» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів № 45D-659032 від 12.02.2016 на суму 2000000,00 грн., строком з 12.02.2016 по 12.08.2016; договір банківського вкладу «Іменний» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-659026 від 12.02.2016 на суму 2000000,00 грн., строком з 12.02.2016 по 12.08.2016. Постановою Правління НБУ №234 від 05.04.2016 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 від 05.04.2016 розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку та введення в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Хрещатик». Відповідно до рішення Правління НБУ від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Позивачем було подано заяву про кредиторські вимоги від 17.06.2016. В подальшому позивачем було отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування в розмірі 198485,65 грн. Загальна сума неповернутих вкладів та нарахованих процентів по зазначених договорах становить 17190814,40 грн., 501436,58 доларів США. Оскільки офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений НБУ станом на 29.08.2025 становить 41,3722 грн. за 1 долар США, то, відповідно 507592,86 доларів США становить 20745534,50 грн. Інфляційні витрати склали 26415405,40 грн., які позивач також відносить до своїх витрат. Загальна сума збитків позивача становить 64351754,30 грн. Моральна шкода позивачу була завдана відповідачем шляхом порушення його права на володіння і користування особистими коштами, які були перераховані в банк в якості депозитних вкладів.

Ухвалою суду від 22.09.2025 було відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання.

20.11.2025 представником відповідача НБУ - Бірюк І.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала, оскільки позивачем не доведено наявності завданої шкоди та вини, як необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Відповідно, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками. Наведені у позовній заяві доводи та міркування не свідчать про те, що внаслідок діяльності Національного банку позивач позбавлений був можливості повернути кошти з депозитних вкладів. Окрім того, позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між постановами Правління НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням права на вклади.

Ухвалою суду від 16.04.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача - Коваленко С.В. підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача НБУ - Бірюк І.В. заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Хрещатик» було укладено ряд договорів банківського вкладу, а саме: договір банківського вкладу « Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-632058 від 22.10.2015 на суму 1500000,00 грн., строком з 22.10.2015 по 22.04.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-633587 від 27.10.2015 на суму 500000,00 грн., строком з 27.10.2015 по 27.04.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638786 від 13.11.2015 на суму 10000000,00 грн., строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638746 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638740 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.12.2016; договір банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-638772 від 13.11.2015 на суму 150000,00 доларів США, строком з 13.11.2015 по 13.05.2016; договір банківського вкладу «Живи сонячно» в доларах США із щомісячною сплатою процентів № 45D-659048 від 12.02.2016 на суму 27666,00 доларів США, строком з 12.02.2016 по 12.08.2016; договір банківського вкладу «Живи сонячно» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів № 45D-659032 від 12.02.2016 на суму 2000000,00 грн., строком з 12.02.2016 по 12.08.2016; договір банківського вкладу «Іменний» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу № 45D-659026 від 12.02.2016 на суму 2000000,00 грн., строком з 12.02.2016 по 12.08.2016.

Постановою Правління НБУ №234 від 05.04.2016 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 від 05.04.2016 розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку та введення в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Хрещатик». Відповідно до рішення Правління НБУ від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

При цьому, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.

Як визначено у п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплені у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

Вказане стверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.01.2015 у справі № 6-2001цс15, в якій зазначено, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У подальшому така правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.04.2019 у справі № 182/7301/17 (провадження № 61-46092св18), у якій зазначається, що після введення у банку тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим. Акцептовані кредиторські вимоги не задовольняються за рахунок гарантованого державою відшкодування за вкладами, оскільки їх задоволення здійснюється у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку.

У своїй постанові від 04.09.2019 у справі № 243/8557/16-ц (провадження № 61-15759св18) Верховний Суд зазначає, що задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило виконання банком своїх зобов`язань щодо виплати вкладу та процентів позивачу.

Оскільки між позивачем та ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, то стягнення сум вкладів позивачем повинно відбуватися на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім того, Позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між постановами Правління НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням права на вклади. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Отже, доводи позивача, що Національний банк України має нести майнову відповідальність за зобов`язаннями неплатоспроможного банку є необґрунтованими.

Крім того, як встановлено ст. 4 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Аналогічна норма закріплена у ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором.

До функцій відповідача, перелік яких міститься у ст. ст. 6, 7 Закону України «Про Національний банк України», не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у доведенні ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності та доказів заподіяння шкоди протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, оскільки розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Однак, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач у позовній заяві не вказав, яка саме протиправна поведінка у розумінні ч. 2 ст. 23 ЦК України здійснювалась з боку Національного банку щодо нього, членів його сім`ї чи близьких родичів.

Національний банк, приймаючи відповідні рішення щодо ПАТ «КБ «Хрещатик», виконував функції, покладені на нього чинним законодавством і дані рішення жодним чином не призвели до втрати позивачем прав за банківськими вкладами, тому душевні страждання/переживання позивача не є наслідком дій Національного банку.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2020 у справі №757/29145/18-ц вказав, що: «Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов`язання між банком і клієнтом. Вказане свідчить про те, що позивач, як сторона за договорами, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою НБУ від 03.06.2016 № 913 не втратив права на отримання сум банківських вкладів, повернення яких підлягає у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З огляду на вказане, внаслідок прийняття Національним банком України вищевказаного рішення обсяг майнових прав позивача на кошти, що обліковувались на рахунках за договорами, не зменшився, а тільки були запроваджені інші процедури задоволення цих майнових прав».

Отже, позивачем не доведено факту задавання йому моральної шкоди протиправною поведінкою з боку Національного банку, що виключає покладення на останнього її відшкодування, а тому позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 28, 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 2, 4, 6, 7 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 11, 15, 16, 1058, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 200, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного банку України про відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національний банк України, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9.

Суддя Р.В. Новак