Рішення № 140645928, 15.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20080/24

Провадження №: 2/755/12866/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Коваленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, тел. 277-68-40, наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС: darntec4@gmail.com) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Процесуальний рух справи

14.11.2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

15.11.2024 року позовна заява передана у провадження судді Коваленко І.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Судом в порядку частин 6, 8 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичних осіб - відповідачів у справі, відповіді на які надійшли 02.12.2024 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2024 року у справі відкрито провадження, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

30.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів ОСОБА_1 (вх. № 71423), ОСОБА_2 (вх. № 71450), ОСОБА_4 (вх. № 71451) та ОСОБА_3 (вх. № 71452) - адвоката Гордієнко Олени Володимирівни надійшли відзиви на позовну заяву.

02.01.2025 року (вх. № 121) через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Серенкова Дмитра Юрійовича надійшли письмові пояснення (відповідь на відзиви відповідачів).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судомо засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Доводи позовної заяви

В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року № 1198-VII, підприємство з 1 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальною організацією) та виконавцем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності на території лівобережної частини міста Києва (зокрема в Дніпровському та Дарницькому районах). Надання вказаних комунальних послуг, а також послуг з абонентського обслуговування до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , зокрема й до квартири АДРЕСА_2 , здійснюється позивачем на підставі відповідної ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності.

Позивач вказує, що взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачами при наданні послуг регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також відповідними Правилами надання послуг, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, від 21.08.2019 № 830 та від 11.12.2019 № 1182. Згідно з нормами закону та вказаних Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо), а розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених нормативів (норм) споживання.

ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що 23.07.2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) було розміщено офіційне повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг (публічну оферту), а проект договору оприлюднений в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року за № 1111(4511). Надалі відносини між сторонами також регулювалися Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання та був офіційно опублікований на вебсайті товариства 13 жовтня 2021 року. За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, вказані договори є договорами приєднання, умови яких визначені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, а споживачі приєднуються до них в цілому, фактично користуючись комунальними послугами. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення будь-яких дій, що свідчать про споживання послуг (фактичне отримання теплової енергії та гарячої води) або часткова сплата рахунків.

Позивач зазначає, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційно зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_3 . В силу вимог статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. За змістом частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», всі дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні з ним комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати. Відповідно до статей 541, 543 Цивільного кодексу України, позивач реалізує своє право вимагати виконання солідарного обов`язку в повному обсязі від усіх боржників разом. Відсутність письмового договору про надання послуг сама по себе не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Позивач наголошує, що відповідачі своєчасно з січня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з лютого 2017 року - за послуги з гарячого водопостачання та з листопада 2021 року - за абонентське обслуговування, в результаті чого за період станом на 01.10.2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 45 832,73 грн. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем за період до 23.02.2022 року нараховано інфляційну складову боргу в сумі 13 543,31 грн та 3% річних у розмірі 4 106,00 грн. Звернення з приводу неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило. З огляду на ухилення відповідачів від погашення заборгованості, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» просить суд солідарно стягнути з них кошти в загальному розмірі 63 482,04 гривень, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 гривень.

Заперечення відповідачів (відзиви на позовну заяву)

30.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів ОСОБА_1 (вх. № 71423), ОСОБА_2 (вх. № 71450), ОСОБА_4 (вх. № 71451) та ОСОБА_3 (вх. № 71452) - адвоката Гордієнко Олени Володимирівни надійшли відзиви на позовну заяву. Всі чотири відзиви містять ідентичні матеріально-правові заперечення по суті спору, проте враховують індивідуальні особливості юридичного статусу кожної з відповідачок. Сторона відповідачів повністю не визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з огляду на такі підстави.

По-перше, відповідачі наголошують на дотриманні процесуальних строків, зазначаючи, що копію позовної заяви із додатками вони офіційно отримали 12 грудня 2024 року, у зв`язку з чим надання відзивів 30 грудня 2024 року відбулося у встановлений судом строк без порушення норм процесуального права.

По-друге, у кожному з поданих відзивів представник відповідачів зазначає, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» без поважних причин пропустило встановлений законом строк юридичного захисту майнових прав, у зв`язку з чим сторона відповідачів заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Спираючись на положення статей 253, 256, 257, 261 ЦК України та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Stubbings and Others v. United Kingdom», № 22083/93 та «Zolotas v. Greece (No.2)», № 66610/09), адвокат підкреслює, що інститут позовної давності має на меті гарантувати юридичну визначеність, стабільність і захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які через значний сплив часу є вкрай складним процесуальним завданням. Адвокат наголошує, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо право позивача порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності. Оскільки житлово-комунальні платежі є періодичними щомісячними зобов`язаннями, а позов тепломережею пред`явлено лише 14 листопада 2024 року, нарахування основного боргу, 3% річних та інфляційних сум за тривалий проміжок часу (починаючи з січня 2016 року по опаленню, з лютого 2017 року по гарячій воді та з листопада 2021 року по абонентській платі) повністю виходять за межі загального трирічного строку давності та не підлягають примусовому стягненню судом. Позивач мав звернутися з вимогами про стягнення плати за постачання теплової енергії - до січня 2019 року, за постачання гарячої води - до лютого 2020 року, а за абонентську плату - до листопада 2024 року.

По-третє, відповідачі категорично не погоджуються із наданим позивачем математичним розрахунком боргу. Захист зауважує, що 01 липня 2014 року між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено письмовий Договір № 420066 042 про надання послуг. У тексті вказаного правочину та доданих до нього документах зафіксовано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має законне право на державну пільгу зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 75% у межах середніх норм споживання (21 кв.м опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у приміщенні, та додатково 10,5 кв.м на сім`ю). Проте, як вбачається з наданих позивачем щомісячних відомостей бухгалтерського обліку, вказана пільга надавалася відповідачці у неповному розмірі та не на постійній основі, що призвело до безпідставного нарахування заборгованості за повним тарифом і штучного завищення загальної ціни позову. Сторона відповідачів вважає, що позивач зобов`язаний здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням норм статті 12 Закону № 3551-XII, після чого повідомити мешканців про реальний залишок боргу.

По-четверте, захист наголошує, що з іншими відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - будь-які письмові договори про надання послуг з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» взагалі відсутні. Також, на підставі пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має законне право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження. Відповідачка ОСОБА_1 у період з 22.08.2014 року по 27.02.2018 року проходила військову службу при військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , фактично не проживала за спірною адресою, а тому в силу закону повністю звільнена від оплати за послуги з гарячого водопостачання за вказаний період. Окремо зазначається про особливий соціальний статус відповідачки ОСОБА_4 , яка має на утриманні малолітню дитину, що отримує державну пенсію по втраті годувальника у зв`язку зі смертю свого батька ОСОБА_5 , що підтверджується долученими копіями документів.

На підставі вищевикладеного представник відповідачів просить повністю відмовити у задоволенні позову та стягнути з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 гривень (по 3 000,00 грн на користь кожної з чотирьох відповідачок). Захист вказує на обов`язок суду згідно з пунктом 17 частини 2 статті 197 ЦПК України з`ясувати розмір заявлених судових витрат, та зазначає, що докази сплати другої частини витрат, детальний обсяг надання допомоги та фінальний акт будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до вимог процесуального закону.

Письмові пояснення позивача (відповідь на відзиви відповідачів)

02.01.2025 року (вх. № 121) через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Серенкова Д.Ю. надійшли письмові пояснення (відповідь на відзиви), у яких позивач повністю заперечує проти аргументів сторони захисту та вважає свої позовні вимоги законними й обґрунтованими з огляду на такі підстави:

По-перше, щодо солідарного обов`язку мешканців квартири сплачувати за комунальні послуги, представник позивача зазначає, що відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати. В силу вимог статті 29 ЦК України та правового висновку Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від оплати послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено факт їх офіційної реєстрації у квартирі АДРЕСА_4 , яка наділяє їх статусом споживачів. Відносини реєстрації регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком КМУ № 265, які зобов`язують громадян протягом 30 днів реєструвати зміну адреси, а пункт 29 умов Типового договору (Постанова КМУ № 630) прямо покладав на споживача обов`язок у місячний термін інформувати виконавця про зміну фактичної кількості проживаючих осіб, чого відповідачами зроблено не було. Обов`язку періодичної перевірки складу мешканців у виконавця немає.

По-друге, позивач зауважує, що передбачене пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право на неоплату послуг під час тимчасової відсутності понад 30 днів прямо не застосовується до послуги з постачання теплової енергії, оскільки житло та будинок безперервно опалюються незалежно від наявності мешканців. Щодо послуги з постачання гарячої води, то відповідно до підпунктів 11, 11-1 пункту 45 Правил № 1182, Порядку КМР № 409/1843 та пункту 29 Правил № 630, право на звільнення від оплати виникає виключно за умови своєчасного щомісячного чи шестимісячного надання виконавцю письмової заяви та підтвердних офіційних документів (довідки про проходження військової служби) не пізніше місячного терміну.

По-третє, позивач наголошує, що якщо період тимчасової відсутності споживача перевищує шість місяців, він зобов`язаний у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами, а ретраспективний перерахунок за минулий час закон забороняє, що підтверджується постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/37752/18-ц та постановами Київського апеляційного суду за 2024 рік (справи № 755/19219/23, № 755/3003/23, № 753/9572/24, № 755/1806/22). Відповідачі вперше надали довідку про службу ОСОБА_1 за 2014-2018 роки лише суду у грудні 2024 року.

По-четверте, щодо порядку нарахування пільги - знижки на оплату комунальних послуг, позивач підтверджує, що відповідно до умов Договору № 420066042 від 01.04.2014 року нарахування здійснювалось із врахуванням пільги для учасника бойових дій - 75% знижки. При визначенні членів сім`ї пільговика, на яких розповсюджується державна знижка, підприємство керується частиною 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, яка відносить до них дружину (чоловіка) та неповнолітніх дітей до 18 років. На момент 12.03.2017 року (початок спірного періоду з урахуванням давності) дитина ОСОБА_1 вже досягла повноліття (18 років), у зв`язку з чим право на знижку для неї припинилося, а нарахування 75% пільги правомірно здійснювались виключно на 1 особу - саму ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови КМУ від 06.08.2014 № 409.

По-п`яте, позивач роз`яснює, що по опаленню пільга 75% надавалася на встановлену соціальну норму житла 31,5 кв.м (21 кв.м на одну особу та додатково 10,5 кв.м на сім`ю за нормативом 0,0383 Гкал на 1 кв.м опалювальної площі на місяць у опалювальний період), а по гарячій воді - на встановлений соціальний норматив 1,6 куб. метра на одну особу на місяць. Нарахування понад нормативи здійснювалися за повним тарифом без знижки. Вказаний порядок розрахунку пільг діяв до вересня 2019 року включно.

По-шосте, представник позивача вказує, що відповідно до Постанови КМУ від 17.04.2019 № 373 та частини 3 статті 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01 жовтня 2019 року в Україні запроваджена монетизація пільг у грошовій формі. Згідно з пунктом 7 Порядку № 373, пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані самостійно щомісяця сплачувати повну вартість фактично спожитих послуг за розрахунками виконавців (за повним тарифом), а сума пільги виплачується їм готівкою або безготівково через уповноважений орган. Таким чином, з жовтня 2019 року у позивача були відсутні правові підстави для безпосереднього зменшення щомісячних нарахувань у квитанціях.

По-сьоме, позивач зазначає, що відповідачі в порушення принципів верховенства права та змагальності сторін (статті 12, 81 ЦПК України) та стандарту доказування «більшої вірогідності» (стаття 79 ЦПК України) не надали суду жодного власного обґрунтованого контррозрахунку заборгованості чи своєї версії нарахування пільг. Спираючись на сталу практику Верховного Суду (справи № 209/3103/21, № 757/29813/17-ц, № 910/6639/21, № 908/1133/21) та Київського апеляційного суду (справи № 755/3001/23, № 755/8375/23, № 755/19219/23, № 755/17039/21), звичайне заперечення боргу, яке не ґрунтується на доказах, а базується на суб`єктивних міркуваннях, не може спростовувати офіційні відомості первинного обліку тепломережі, де всі чинники є загальнодоступними.

По-восьме, заперечуючи проти заяви відповідачів про сплив позовної давності, представник позивача наголошує на особливій правовій природі нарахувань за частиною 2 статті 625 ЦК України. Спираючись на прецедентні постанови Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 6-42цс11, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11, від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та постанову Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, позивач вказує, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу основного грошового зобов`язання і мають компенсаційний характер. До даних нарахувань застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (постанова ВС від 26.04.2017 р.). При цьому позивач звертає увагу суду, що нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу ним здійснено суворо по 23.02.2022 року, тобто лише на ту заборгованість, яка виникла до введення воєнного стану.

По-дев`яте, надавач послуг відхиляє аргументи трьох відповідачів щодо відсутності з ними письмових договорів. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, позивач зазначає, що за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання боржники несуть повну матеріальну відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України, на солідарних засадах.

По-десяте, обґрунтовуючи чинність строків позовної давності для періоду вимог з 12 березня 2017 року, позивач посилається на норми статей 263, 264 ЦК України та пункт 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжено на строк дії загальнонаціонального карантину (діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023). Представник позивача звертає увагу суду на фундаментальний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21, згідно з яким у межах позовної давності безперервно знаходиться весь період, починаючи з березня 2017 року, оскільки на момент введення карантину строк правової вимоги за цими нарахуваннями не закінчився, а надалі строк був зупинений воєнним станом (пункт 19 Прикінцевих положень). З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у межах наданого уточненого розрахунку з 12.03.2017 року на загальну суму 54 615,57 гривень.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) є теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення), постачання гарячої води та абонентського обслуговування до будинку АДРЕСА_1 на підставі відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності.

Відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва, у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку офіційно зареєстровано місце проживання відповідачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована за вказаною адресою з 10.11.1998 року), які є споживачами наявних у приміщенні комунальних послуг та належними відповідачами у справі.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено письмовий Договір № 420066 042 про надання послуг.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 , Посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 14.04.2015 року та Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.12.2024 року № 121/11814, молодший сержант запасу ОСОБА_1 проходила військову службу за мобілізацією та контрактом у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в періоди з 22.08.2014 по 11.03.2016 рр. та з 13.03.2017 по 28.02.2018 рр., безпосередньо приймаючи у складі НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони участь в антитерористичній операції (АТО), та має безтермінове право на державну пільгу зі сплати комунальних послуг у розмірі 75%.

Згідно зі Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , Довідкою про причину смерті № 106 / о № 010632 від 15.02.2020 року (причина смерті - гостра ішемічна хвороба серця) та Пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 від 13.10.2020 року, відповідачка ОСОБА_4 є матір`ю малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько якого - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з чим дитина отримує державну пенсію по втраті годувальника.

З наданих позивачем письмових пояснень та долученого деталізованого помісячного розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_8 , скріпленого гербовою печаткою підприємства, вбачається, що з урахуванням заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, позивачем розпочато розрахунок боргу за гарячу воду та абонплату суворо з 12 березня 2017 року з початкового нульового сальдо (0,00 грн).

Згідно з вказаними відомостями первинного обліку, за період з 12.03.2017 по 30.09.2024 року сума основного боргу за послугу з постачання гарячої води та абонентського обслуговування складає 40 381,85 гривень, нараховані інфляційні втрати за період до 23.02.2022 року становлять 10 168,11 гривень, а 3% річних - 2 957,71 гривень. Загальний розмір вимог за цим розрахунком складає 54 615,57 гривень.

Судом встановлено, що до вересня 2019 року включно нарахування здійснювалися з урахуванням 75% пільги ветерана війни на 1 особу в межах державних соціальних нормативів Постанови КМУ № 409 (на 31,5 кв.м опалювальної площі та 1,6 куб.м гарячої води на місяць), а з 01 жовтня 2019 року нарахування проводилися за повним тарифом без знижки у зв`язку із запровадженням загальнодержавної монетизації пільг у грошовій формі на підставі Порядку № 373.

Будь-яких доказів добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачі суду не надали, контррозрахунку суду не надіслали.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду. Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка заперечує проти протиправних дій.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) такої сукупності умов: наявність у позивача суб`єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволенні позову.

Способами захисту цивільних прав, які позивач просить у суду застосувати, є способи, передбачені п. 5 ч. 2, абз. 12 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме примусове виконання обов`язку в натурі та притягнення до відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Правовідносини між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та умовами Типового договору про надання послуг. з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року N? 630 Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N? 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 N? 1182, Законом України N? 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України N? 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України N? 2119-VIII від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямований на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що включають, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до переліку комунальних послуг належать послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

За змістом ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII, виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1875-IV який діяв на момент виникнення первісних правовідносин) та вимог статті 634 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Позивачем було належним чином дотримано процедуру публічної оферти: 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103(4503)) розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору, а сам проєкт Типового договору опубліковано в газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111(4511)). Вказані публікації в офіційному віснику Київської міської ради є загальнодоступними та підтверджують факт пропозиції укласти договір (оферту) в розумінні частини 2 статті 641 ЦК України.

Надалі, із набранням чинності Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Правилами № 830 та Правилами № 1182 було змінено порядок укладання індивідуальних договорів.

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 здійснюються на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та постанови № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21.08.2019 № 830) визначено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин.

Судом встановлено, що нові Типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання (статті 633, 634 ЦК України), були офіційно опубліковані на вебсайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (https://tec4.kiev.ua) 13 жовтня 2021 року.

Оскільки співвласники будинку АДРЕСА_5 не прийняли іншого рішення, відповідачі вважаються такими, що приєдналися до умов вказаних індивідуальних договорів (акцептували оферту).

Фактом приєднання споживачів до умов індивідуального договору в силу закону є вчинення будь-яких дій, що свідчать про фактичне отримання та споживання послуг за вказаною адресою.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, а сам факт відсутності письмово підписаного примірника за наявності доказів фактичного надання послуг не може бути підставою для звільнення від їх оплати.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку, визначеному законом. Одночасно, відповідно до пункту 5 частини другої вказаної статті, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором або законом.

Зі свого боку, виконавець комунальної послуги, зокрема, зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг та готувати і укладати із споживачем договори (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» співвласники (власники квартир та/або нежитлових приміщень) зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.

Отже, закон прямо виключає послугу з постачання теплової енергії з переліку послуг, за які споживач має право не сплачувати у разі тимчасової відсутності.

Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, чинних на період спірних правовідносин (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 здійснюються на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та постанови № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно зі ст.ст. 156, 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Особливості комерційного обліку та розподілу обсягів послуг регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно зі статтею 10 цього Закону, розподіл між споживачами у будівлі обсягів спожитих комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Зокрема, вказаною Методикою № 315 визначено порядок нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ). Обсяг теплової енергії, витраченої на ФГВ, є обов`язковим для розподілу та оплати всіма без винятку власниками (користувачами) приміщень у багатоквартирному будинку, які підключені до централізованої системи, пропорційно до опалювальних площ їх приміщень, незалежно від наявності квартирних приладів обліку чи використання індивідуальних електричних водопідігрівачів (бойлерів), оскільки дані витрати спрямовані на загальне технічне підтримання внутрішньобудинкових мереж у робочому стані.

Суд відхиляє доводи відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відсутності підписаних письмових договорів.

За змістом сталої та прецедентної практики Верховного Суду (включаючи постанову від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц), відсутність підписаного письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих послуг, оскільки між постачальником та користувачем майна виникають фактичні договірні відносини (публічний договір приєднання), а за змістом статті 625 ЦК України боржники несуть повну відповідальність за прострочення грошового зобов`язання навіть за відсутності оформлених письмових угод.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України), а перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати (ст. 253 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач набув право вимоги заборгованості до відповідачів за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійсненні ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21 у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Оскільки всі відповідачі офіційно зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , вони в силу частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» несуть безперервну солідарну відповідальність за надання комунальних послуг до приміщення нарівні з власником.

Розглянувши заяву представника відповідачів адвоката Гордієнко О.В. про застосування позовної давності відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, суд дійшов таких висновків.

Позов у даній справі пред`явлено ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» 14 листопада 2024 року.

Оцінюючи тривалість строків правової вимоги кредитора, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено загальнонаціональний карантин, який безперервно тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України № 540-IX Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, яким строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжено на строк дії карантину [435-15]. За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 р. у справі № 679/1136/21 та від 31.05.2022 р. у справі № 926/1812/21, зазначене продовження строків позовної давності є імперативною нормою прямої дії, яка застосовується автоматично для всіх суб`єктів цивільних правовідносин без додаткових вимог та умов.

Надалі, на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введеного Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. та викладеного в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженим Законом № 2102-IX) та неодноразово продовженого відповідними нормативними актами (зокрема, Указом № 740/2024), перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

Спираючись на імперативну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21, суд констатує, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину, у межах позовної давності безперервно знаходиться весь період, починаючи з березня 2017 року.

Оскільки на момент запровадження карантину (12.03.2020 року) трирічний строк позовної давності за щомісячними періодичними нарахуваннями комунальних послуг, починаючи з 12 березня 2017 року, ще не закінчився, перебіг давності за цими вимогами був законно, безперервно та автоматично продовжений на час карантину, а згодом зупинений на час воєнного стану.

Таким чином, за нарахуваннями у період з 12 березня 2017 року по 01 жовтня 2024 року включно позовна давність позивачем не пропущена, а клопотання відповідачів у цій частині задоволенню не підлягає. Позивачем у своїх розрахунках повністю враховано вказані норми та розпочато деталізований бухгалтерський розрахунок з початковим нульовим сальдо з 12.03.2017 року.

Оцінюючи обґрунтованість нарахувань по суті правовідносин, суд приймає аргументи позивача, підтверджені сталою практикою Верховного Суду та Київського апеляційного суду за 2024 рік (справи № 755/19219/23, № 755/3003/23, № 753/9572/24, № 755/1806/22).

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підпункту 11-1 пункту 45 Правил № 1182 та пункту 4.2 Порядку КМР № 409/1843, реалізація права на неоплату комунальних послуг (гарячої води) під час тимчасової відсутності понад 30 днів або 6 місяців пов`язана із виключним обов`язком споживача своєчасно надавати виконавцю письмову заяву та підтвердні документи безпосередньо у спірному періоді.

Ретроспективний перерахунок за минулий час закон забороняє, а зниження плати можливе лише з моменту звернення (Постанова ВС від 01.10.2020 р. у справі № 757/37752/18-ц).

Оскільки відповідачі вперше надали довідку про службу ОСОБА_1 за 2014-2018 роки лише суду у грудні 2024 року, підстав для зняття нарахувань за гарячу воду немає. Крім того, право на неоплату в силу закону не розповсюджується на послугу з постачання теплової енергії, оскільки приміщення опалювалось безперервно.

Суд також визнає повністю правильним і законним порядок нарахування пільги позивачем у різні періоди.

Відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, до членів сім`ї пільговика належать неповнолітні діти до 18 років, тому після повноліття дитини ОСОБА_1 позивач правомірно розраховував 75% знижки плати виключно на 1 особу в межах державних соціальних нормативів Постанови КМУ № 409 (на 31,5 кв.м опалювальної площі та 1,6 куб.м гарячої води на місяць), що підтверджується наданими первинними довідками нарахувань за період до вересня 2019 року включно.

Запровадження з 01 жовтня 2019 року загальнодержавної монетизації пільг на підставі Порядку № 373 імперативно поклало на пільговиків обов`язок оплачувати повну вартість спожитих послуг за повним тарифом виконавця, отримуючи 75% відшкодування у грошовій формі готівкою чи безготівково через уповноважений орган.

Таким чином, доводи відзиву про неповне нарахування пільг тепломережею після 2019 року є безпідставними та спростовуються вимогами закону.

Згідно з положеннями статей 12, 79, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, за стандартом доказування «більшої вірогідності».

Спираючись на сталу практику Верховного Суду (постанови у справах № 209/3103/21, № 757/29813/17-ц, № 910/6639/21, № 908/1133/21) та Київського апеляційного суду (справи № 755/3001/23, № 755/8375/23, № 755/19219/23, № 755/17039/21), суд зазначає, що для спростування розрахунків заборгованості тепломережі відповідачі зобов`язані були надати суду власний обґрунтований контррозрахунок заборгованості або свою версію помісячного нарахування піль.

Оскільки відповідачі контррозрахунку суду не надали, а обмежилися запереченнями, наданий позивачем розрахунок основного боргу за гарячу воду та абонплату за період з 12.03.2017 р. по 01.10.2024 р. у розмірі 40 381,85 гривень є повністю доведеним матеріалами первинного обліку. Соціальний статус ОСОБА_4 свідчить про скрутне становище, проте за законом не звільняє повнолітніх осіб від солідарної оплати послуг за місцем реєстрації.

Стосовно нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за частиною 2 статті 625 ЦК України, розрахованих позивачем станом на 23.02.2022 року, суд погоджується з поясненнями позивача та практикою Верховного Суду України (справи № 6-42цс11, № 6-38цс11, № 6-49цс12) та постановою ВС від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18 щодо їх виключно компенсаційного характеру, у зв`язку з чим на них поширюється загальний трирічний строк позовної давності, продовжений через карантинні норми.

Нараховані позивачем в межах закону суми повністю підтверджуються матеріалами наданого деталізованого звіту та підлягають солідарному стягненню: інфляційні втрати в сумі 10 168,11 гривень, а 3% річних - 2 957,71 гривень.

За таких обставин, позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» підлягає частковому задоволенню (у зв`язку з формальною процесуальною відмовою за початковий період 2016 - початку 2017 року) на загальну суму 53 507,67 гривень.

Судовий збір відповідно до статті 141 ЦПК України стягується з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог (77% від заявленого), що в сумі становить 2 331,56 гривень (по 582,89 грн з кожного відповідача).

Клопотання відповідачів про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та клопотання позивача про звільнення від їх сплати підлягають остаточному вирішенню в порядку статті 270 ЦПК України у зв`язку з наданням доказів протягом 5 днів після рішення.

Керуючись статтею 58 Конституції України, статтями 15, 16, 256, 257, 261, 263, 264, 267, 322, 525, 526, 541, 543, 625, 629 ЦК України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Бюджетним кодексом України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_12 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) заборгованість за послуги з постачання гарячої води та абонентського обслуговування за період з 12 березня 2017 року по 01 жовтня 2024 року у розмірі 40 381 (сорок тисяч триста вісімдесят одна) гривня 85 копійок, інфляційну складову боргу в розмірі 10 168 (десять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 11 копійок, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2 957 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 71 копійка, а всього - 53 507 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот сім) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_12 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) гривні 89 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, тел. (044) 277-68-40.

Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач-3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач-4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення суду складений 15 жовтня 2026 року.

Суддя: І.В. Коваленко