Рішення № 140645908, 15.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5758/24

Провадження №: 2/755/471/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Коваленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Процесуальний рух справи

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02.04.2024, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява передана в провадження судді Яровенко Н.О.

30.04.2024 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Яровенко Н.О. відкрито провадження у цій цивільній справі, за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

22.07.2024 року (вх..№40800) через підсистему «Електронний суд» відповідача подала відзив на позов.

07.08.2024 року (вх..№44038) представник позивача - Смолярчук О.О. подала до суду письмові пояснення по справі.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №197 від 23.01.26, відповідно до п.п. 2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду вказано здійснити повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

05.02.2026, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026, цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передана в провадження судді Коваленко І.В.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. від 09.03.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались. Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Доводи позовної заяви

В обґрунтування позовних вимог позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до някоих Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року № 1198-VII, підприємство з 1 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальною організацією) та виконавцем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності на території лівобережної частини міста Києва. Надання послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , зокрема й до квартири АДРЕСА_2 , здійснюється позивачем на підставі відповідної ліцензії.

Позивач вказує, що взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачами регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також відповідними Правилами надання послуг, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, від 21.08.2019 № 830 та від 11.12.2019 № 1182. Згідно з нормами закону та вказаних Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, на підставі платіжного документа, а розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць.

ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що 23.07.2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) було розміщено офіційне повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (публічну оферту), а проект договору оприлюднений в газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року за № 111(4511). Надалі, 13 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті товариства було опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення будь-яких дій, що свідчать про його бажання отримати послугу або факт її реального отримання.

Позивач вказує, що згідно з отриманою офіційною інформацією, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим вона є споживачем послуг та належним відповідачем у справі.

Позивач наголошує, що відповідач систематично та несвоєчасно вносила плату за отримані послуги, в результаті чого за період з січня 2016 року (по опаленню) та з серпня 2017 року (по гарячому водопостачанню) станом на 01.03.2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 38 322,79 грн, з яких: за централізоване опалення - 25 381,06 грн, за гаряче водопостачання - 12 941,73 грн.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем за період до 23.02.2022 року нараховано інфляційну складову боргу в сумі 16 041,48 грн та 3% річних у розмірі 4 654,39 грн. Позивач зазначає, що введені на території України карантинні обмеження щодо заборони нарахування неустойки (штрафів, пені) не стосуються 3% річних та інфляційних втрат, які є особливою мірою відповідальності боржника та мають виключно компенсаційний характер, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду. Звернення з приводу неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило, а тому ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 59 018,66 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 гривень.

Доводи відзиву відповідача

22.07.2024 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з огляду на такі підстави:

По-перше, відповідач зазначає, що відзив подано в межах встановлених процесуальних строків. Копію позовної заяви вона отримала 05.07.2024 року під розписку, а оскільки останній 15-денний день надання відповіді припав на суботу (20.07.2024 року), в силу вимог частини 3 статті 124 ЦПК України останнім днем строку став перший робочий день - понеділок, 22.07.2024 року, що свідчить про вчасність вчинення процесуальної дії.

По-друге, ОСОБА_1 посилається на наявність преюдиціальних обставин, а саме на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 755/7092/17, якою було скасовано судовий наказ про стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ». Скасовуючи наказ, суд констатував, що позивач обґрунтовує борг виключно односторонніми довідками, не надаючи прозорих розрахунків та підтвердження тарифів. У поточному позові тепломережею знову надано лише внутрішній розрахунок, який не відображає реальних обсягів отриманих послуг.

По-третє, керуючись частиною 3 статті 267 ЦК України, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу до відносин сторін. Оскільки позов подано 01.04.2024 року, стягнення за межами трирічного строку є незаконним. ОСОБА_1 наголошує на незворотності дії законів у часі (стаття 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99 від 09.02.1999 р.). Пункт 19 Прикінцевих положень ЦК України щодо зупинення позовної давності на час воєнного стану (внесений Законом № 3450-IX) набув чинності лише 30.01.2024 року, а тому не має зворотної сили та не може реанімувати строки позовної давності за нарахуваннями, які щомісячно виникали та спливали у період з 2016 по березень 2021 року.

По-четверте, відповідач не визнає розрахунок по суті, оскільки у будинку АДРЕСА_1 встановлено два загальнобудинкові лічильники тепла, проте алгоритм розподілу енергії між квартирами є непрозорим, а зазначена позивачем опалювальна площа квартири АДРЕСА_2 не відповідає дійсності, що підтверджується технічним паспортом квартири. Крім того, у березні 2023 року у квартирі було встановлено та опломбовано представником позивача нові індивідуальні лічильники гарячої води. Незважаючи на вчасну передачу показань, програмне забезпечення (чат-бот) позивача почало некоректно відображати дані та виставляти рахунки, які не спираються на показники приладів обліку. Оскільки алгоритми розрахунків є суперечливими, а надані довідки не є первинними документами, відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову.

Доводи письмових пояснень позивача

26.07.2024 року (вх. № 44038) до Дніпровського районного суду міста Києва від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Смолярчук О.О. надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив) від 25.07.2024 року № 20.2/УПНюр/7328, у яких позивач надає такі заперечення проти аргументів відповідача:

По-перше, позивач наголошує, що на підтвердження суми боргу суду надано деталізований помісячний розрахунок у формі бухгалтерських довідок, які містять відомості про діючі тарифи, обсяги спожитої теплової енергії та гарячої води, що повністю відповідає вимогам первинного обліку. На виконання вимог частини 3 статті 267 ЦК України, у зв`язку із заявленим відповідачем клопотанням, позивачем додатково надано суду деталізований розрахунок суми заборгованості суворо в межах строку позовної давності.

По-друге, стосовно послуги з постачання теплової енергії, позивач роз`яснює, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 обладнаний загальнобудинковим засобом обліку. Нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_2 здійснюються на підставі фактичних показників цього вузла комерційного обліку пропорційно до опалювальної площі квартири відповідача. У періоди з 01.12.2018 р. по 29.10.2019 р. та з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р., у зв`язку з тимчасовою несправністю загальнобудинкового лічильника, розрахунок проводився за середніми показниками за попередні періоди, а з 30.10.2019 р. по 31.12.2019 р. - за встановленими нормами нарахувань. В інші періоди, зокрема з 01.12.2020 року по 29.02.2024 року, нарахування проводилися виключно за фактичними показаннями справного загальнобудинкового приладу.

По-третє, стосовно послуги з постачання гарячої води, позивач зазначає, що вказаний житловий будинок загальнобудинковим лічильником гарячої води не обладнаний. Разом з тим, позивач підтверджує, що квартира АДРЕСА_2 відповідача з 01.03.2023 року обладнана індивідуальним (квартирним) засобом обліку гарячої води (заводський № 96492). У лютому 2024 року підприємством було самостійно проведено добровільний перерахунок та зняття раніше нарахованої плати по нормі споживання гарячої води за минулі періоди на загальну суму 39 987,40 гривень. З 01.03.2023 року нарахування за гарячу воду здійснюються за фактичними показаннями квартирного лічильника, що повністю усунуло будь-які неточності автоматизованого обліку.

По-четверте, щодо нарахувань за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ), позивач роз`яснює, що такі нарахування здійснюються щомісячно, починаючи з лютого 2022 року, на підставі Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Обсяг теплової енергії на ФГВ визначається як відповідна частка від загального обсягу тепла будинку та розподіляється між усіма без винятку споживачами пропорційно до опалювальних площ їх приміщень, незалежно від наявності квартирних лічильників чи індивідуальних бойлерів, оскільки система є загальнобудинковою.

По-п`яте, позивач відхиляє аргументи відповідача щодо розбіжностей в опалювальній площі квартири та неотримання рахунків. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» вказує, що обов`язок повідомляти виконавця про зміну власника, площі житла чи кількості проживаючих осіб у місячний строк покладено безпосередньо на споживача (п. 29 Типового договору, п. 28, 45 Правил № 1182). Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанови від 29.09.2009 у справі № 37/405, від 24.01.2017 у справі № 922/2395/16, від 01.03.2017 у справі № 912/2173/16 та від 29.04.2020 у справі № 915/641/19), ненадання чи неотримання рахунку-квитанції не звільняє споживача від обов`язку оплати наданих послуг, оскільки цей обов`язок виникає в силу закону та факту споживання.

По-шосте, обґрунтовуючи заперечення проти заяви відповідача про застосування позовної давності, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що строк правового захисту її майнових прав не сплив. Позивач вказує, що на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки позовної давності (зокрема встановлені статтею 257 ЦК України) були законодавчо продовжені на весь строк дії загальнонаціонального?рантину, запровадженого з 12 березня 2020 року, який безперервно тривав до 30 червня 2023 року. Вказана норма закону носить прямий характер, що підтверджується постановами Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 та від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21. Крім того, на підставі пункту 19 Прикінцевих положень ЦК України з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено на весь строк дії воєнного стану. Продовження строків під час карантину та воєнного стану є імперативною нормою права, яка діє автоматично і не потребує наявності додаткових обставин (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 620/72/21). Оскільки перебіг давності за платежами, починаючи з березня 2017 року, не закінчився на момент запровадження карантину 12.03.2020 року, строк позовної давності є законно продовженим, а тому позивач просить відхилити заяву відповідача та задовольнити позовні вимоги в межах уточненого розрахунку з 12 березня 2017 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) є теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 на підставі відповідної ліцензії на право провадження господарської діяльності.

Відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва щодо зареєстрованих осіб, за адресою: АДРЕСА_4 , офіційно зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є споживачем наявних у вказаному житловому приміщенні комунальних послуг та належним відповідачем у справі.

13 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» було опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що з урахуванням самостійного обмеження позивачем періоду стягнення, борг за послуги з централізованого опалення за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року визначено в розмірі 21 537,10 грн, а борг за послуги з гарячого водопостачання - 12 941,73 грн, нараховані інфляційні втрати - 16 041,48 грн та 3% річних - 4 654,39 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи та долучених відповідачем до відзиву письмових доказів судом установлено, що 01 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ліцензованим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ліцензія Держархбудінспекції серії АЕ № 525799) було укладено Договір № 27 та підписано Акт виконаних робіт, згідно з якими у квартирі АДРЕСА_2 було проведено заміну та монтаж нових засобів обліку води.

На момент демонтажу показники старого лічильника гарячого водопостачання (ГВП) становили 00725. Нововстановленому квартирному лічильнику ГВП присвоєно заводський № 2423831, його було опломбовано пломбою № 2645919 з початковими показниками 00000, що підтверджується Актом післямонтажного пломбування № 111 від 01.03.2023 року.

05 квітня 2023 року вказаний квартирний засіб обліку гарячої води № 2423831 був офіційно перевірений та прийнятий представником виконавця послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на абонентський облік з 01 квітня 2023 року, про що складено відповідний Акт пломбування засобу обліку. На момент прийняття лічильника на облік контролером зафіксовано показники 0,247 куб.м та встановлено пломбу № С67247642.

Реальний факт надання послуг позивачем та готовність будинкових комунікацій підтверджується також Нарядами та Актами про готовність вузла комерційного обліку будинку до роботи в опалювальний період 2017-2024 років, згідно з яким загальнобудинковий теплолічильник АМВТ-2М (заводський номер 52609) пройшов державну повірку та був допущений до обліку.

Будь-яких доказів добровільного погашення заборгованості в межах обґрунтованих сум відповідач суду не надала.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Регулювання відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, здійснюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямований на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що включають, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або яка за згодою власника використовує об`єкт нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб, та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до переліку комунальних послуг належать послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку, визначеному законом. Одночасно, відповідно до пункту 5 частини другої вказаної статті, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що порядок надання, розподілу та оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання детально регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (що діяли у початкові періоди нарахування), а також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до вказаних Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Особливості комерційного обліку та розподілу обсягів послуг регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно зі статтею 10 цього Закону, розподіл між споживачами у будівлі обсягів спожитих комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Зокрема, вказаною Методикою № 315 визначено порядок нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ). Обсяг теплової енергії, витраченої на ФГВ, є обов`язковим для розподілу та оплати всіма без винятку власниками (користувачами) приміщень у багатоквартирному будинку, які підключені до централізованої системи, пропорційно до опалювальних площ їх приміщень, незалежно від наявності квартирних приладів обліку чи використання індивідуальних електричних водопідігрівачів (бойлерів), оскільки дані витрати спрямовані на загальне технічне підтримання внутрішньобудинкових мереж у робочому стані.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо недоведеності надання послуг через відсутність підписаного письмового договору.

За змістом сталої та прецедентної практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, постанови від 21.03.2018 року у справі № 210/5796/16-ц та від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13), відсутність підписаного письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по себе не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку повної оплати фактично спожитих послуг. Якщо споживач фактично користувався послугами або вони безперервно надавалися до його житлового приміщення, між постачальником та користувачем майна виникають фактичні договірні відносини за правилами публічного договору приєднання (статті 633, 634 ЦК України).

Відповідно до чинного законодавства, ненадання чи відсутність паперового рахунку-квитанції також не звільняє відповідача від обов`язку оплати наданих послуг, оскільки ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_2 в силу вимог статті 322 ЦК України (власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить) зобов`язана нести витрати на утримання свого майна та оплачувати спожиті ресурси щомісячно.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, суд дійшов таких висновків.

Позов у даній справі пред`явлено 01 квітня 2024 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг є щомісячними, а тому в силу вимог статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за кожним окремим щомісячним платежем (нарахуванням) починається з наступного дня після настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання (тобто з 21 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим).

Змагальність судового процесу та обов`язок доказування, закріплені у статтях 12, 81 ЦПК України, покладають на відповідача, яка просить застосувати наслідки спливу строків, обов`язок доведення факту закінчення цього строку на момент звернення позивача до суду. Позивач, у свою чергу, має право доводити обставини переривання, зупинення або продовження такого строку відповідно до норм матеріального права.

Досліджуючи питання чинності строків позовної давності у даній справі, судом встановлено, що їх перебіг зазнав суттєвих змін на підставі спеціальних законодавчих актів, які діють імперативно та безперервно.

По-перше, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено загальнонаціональний карантин, який безперервно тривав та був офіційно скасований лише 30 червня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-IX, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, яким строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжено на строк дії загальнонаціонального карантину.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.05.2022 року у справі № 926/1812/21 та від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21, зазначене продовження строків позовної давності є імперативною нормою прямої дії, яка застосовується автоматично з моменту введення карантинних обмежень, незалежно від наявності чи доведення поважності причин пропуску строків надавачем послуг.

По-друге, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо врегулювання відносин у період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 (у редакції Закону № 3450-IX), згідно з яким у період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що зупинення строків давності під час воєнного стану може застосовуватися лише до нарахувань після 30 січня 2024 року.

Сама норма про зупинення строків давності через воєнний стан діє в Україні безперервно, починаючи з 24 лютого 2022 року (з моменту набрання чинності Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р., який мав зворотну дію в часі до дати фактичного початку воєнних дій). Закон № 3450-IX від 08.11.2023 року лише уточнив редакційні формулювання Прикінцевих положень, не перериваючи чинності самого режиму зупинення строків.

Поєднуючи вказані законодавчі застереження, суд констатує, що станом на 12 березня 2020 року (момент введення карантину та автоматичного продовження строків) трирічний строк позовної давності за щомісячними платежами ОСОБА_1 , починаючи з 12 березня 2017 року, ще не закінчився.

Запровадження карантину зупинило сплив цих строків та продовжило їх дію до 30.06.2023 року, а введення воєнного стану з 24.02.2022 року (що наклалося на період карантину) додатково зупинило перебіг давності на весь час до теперішнього моменту.

Таким чином, за нарахуваннями житлово-комунальних послуг за період з 12 березня 2017 року по лютий 2024 року включно позовна давність позивачем не пропущена, а клопотання відповідача в цій частині є безпідставним.

Позивачем на виконання вказаних норм самостійно та правомірно звужено вимоги, а розрахунок розпочато з початкового нульового сальдо у березні 2017 року.

Водночас, стосовно щомісячних платежів за первісний період з січня 2016 року по лютий 2017 року включно, суд погоджується з відзивом відповідача. Трирічний строк позовної давності за цими платежами повністю сплив ще до 12.03.2020 року.

Оскільки в силу статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, норми пунктів 12 та 19 Прикінцевих положень ЦК України не можуть реанімувати строки давності, які припинили існування до моменту прийняття карантинних та воєнних законів.

Тому в стягненні боргу за період з січня 2016 року по лютий 2017 року включно належить відмовити через сплив позовної давності, що фактично й було виконано позивачем при поданні письмових пояснень та уточненні бухгалтерського балансу.

Оцінюючи обґрунтованість нарахувань по суті спору з урахуванням наданих відповідачем доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статей 76, 77, 80 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, на підставі належних, допустимих та достовірних доказів. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Правові засади здійснення обліку комунальних послуг визначені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Статтею 1 цього Закону чітко розмежовано поняття вузла комерційного обліку (загальнобудинкового) та вузла розподільного обліку (квартирного лічильника), який забезпечує індивідуальний облік споживання комунальної послуги у конкретному житловому приміщенні.

Згідно з частиною другою статті 10 вказаного Закону, обсяг спожитої у будівлі гарячої води визначається за допомогою вузла комерційного обліку, а у разі його відсутності (що підтверджується поясненнями позивача щодо будинку АДРЕСА_1 ) - розподіляється між споживачами. Проте, якщо приміщення обладнані вузлами розподільного обліку, розподіл здійснюється на підставі їх фактичних показань.

Матеріалами справи та наданими відповідачем первинними документами беззаперечно доведено, що 01 березня 2023 року у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 на підставі договору № 27 із суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 (ліцензія Держархбудінспекції серії АЕ № 525799) було вчинено заміну старих приладів обліку та встановлено нові засоби розподільного обліку, зокрема лічильник гарячої води класу точності «В» з заводським № 2423831, який було опломбовано монтажною пломбою № 2645919 з початковими показниками 00000 куб.м, про що складено Акт післямонтажного пломбування № 111.

05 квітня 2023 року уповноваженим представником виконавця послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у присутності споживача було здійснено технічну перевірку та складено Акт пломбування засобу обліку, згідно з яким прилад № 2423831 з фактичними показниками 0,247 куб.м було опломбовано антимагнітною пломбою підприємства № С67247642 та офіційно прийнято постачальником на абонентський облік з 01 квітня 2023 року.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач достеменно знав про наявність повіреного, сертифікованого та опломбованого засобу індивідуального обліку гарячої води у житлі відповідача.

За змістом Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та умов Типового індивідуального договору, з моменту взяття розподільного лічильника на абонентський облік, виконавець зобов`язаний проводити розрахунки за послугу постачання гарячої води виключно за фактичними показаннями цього приладу.

Незважаючи на правомірність та доведеність нарахувань позивача за послугу з постачання теплової енергії (опалення), які проводилися на підставі належно повіреного загальнобудинкового теплолічильника АМВТ-2М (заводський номер 52609) відповідно до Нарядів та Актів комерційної готовності, аналіз картки особового рахунку № НОМЕР_1 свідчить про системне та безпідставне порушення позивачем умов публічного договору в частині гарячого водопостачання.

Як вбачається з помісячної розрахункової відомості, позивач після квітня 2023 року умисно ігнорував наявність лічильника № 2423831 та продовжував нараховувати відповідачу плату за гарячу воду в автоматизованому програмному комплексі (чат-боті) за нормами споживання на 4 зареєстрованих осіб (по 12 куб.м щомісячно).

Проведене позивачем у лютому 2024 року часткове зняття нарахувань (перерахунок) на суму 39 987,40 грн, як зафіксовано у бухгалтерській довідці, було неповним та не ліквідувало штучно створену заборгованість. Залишок заявленого позивачем основного боргу за гарячу воду в розмірі 12 941,73 гривень є арифметично завищеним, безпідставним та таким, що повністю суперечить показникам приладу обліку, які на момент фіксації контролером становили лише 0,247 куб.м.

Зважаючи на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях чи некоректних алгоритмах програмного забезпечення (частина 6 статті 81 ЦПК України), суд визнає розрахунок заборгованості за постачання гарячої води в обсязі 12 941,73 грн недоведеним належними та достовірними доказами.

Застосовуючи засади розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні надлишково нарахованої суми та зменшити розмір основного боргу за гарячу воду до фактично підтвердженого показниками та нормативними щомісячними витратами на забезпечення функціонування будинкової системи (ФГВ) обсягу, що становить 1 420,00 гривень.

Водночас заявлений позивачем основний борг за послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі 21 537,10 гривень є повністю обґрунтованим, підтверджується довідками первинного обліку за кожною Постановою НКРЕКП (включаючи Постанови № 1352, № 639, № 1392, № 1227, № 1823, № 140) і відповідачем жодними математичними розрахунками чи актами-претензіями не спростований.

Заперечення відповідача щодо розбіжностей в опалювальній площі суд до уваги не бере, оскільки в силу пункту 29 Типового договору обов`язок повідомити тепломережу про зміну просторових параметрів квартири у місячний строк покладається на споживача, чого ОСОБА_1 зроблено не було.

Таким чином, загальний обґрунтований та документально доведений розмір основної заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», становить 22 957,10 гривень (21 537,10 грн за опалення + 1 420,00 грн за гарячу воду).

Розглядаючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, розрахованих позивачем станом на 23.02.2022 року, суд проводить їх обов`язковий пропорційний перерахунок із повним виключенням штрафних сум, безпідставно нарахованих на необґрунтований борг по гарячій воді.

Пропорційно до реального та законного грошового зобов`язання відповідача, розмір інфляційної складової боргу, що підлягає стягненню, становить 7 240,00 гривень, а три відсотки річних - 1 980,00 гривень. В іншій частині вимог за статтею 625 ЦК України належить відмовити через безпідставність нарахувань.

За таких обставин, позов ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» підлягає частковому задоволенню на загальну суму 32 177,10 гривень.

Судовий збір відповідно до статті 141 ЦПК України стягується з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог (54,5% від заявленого), що становить 1 650,26 гривень.

Керуючись статтею 58 Конституції України, статтями 15, 16, 256, 257, 267, 322, 525, 526, 625, 629 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 22 957 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 10 копійок, інфляційну складову боргу в розмірі 7 240 (сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, а всього - 32 177 (тридцять дві тисячі сто сімдесят сім) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, тел. (044) 277-68-40.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2026 року.

Суддя: І.В. Коваленко