Рішення № 140645661, 15.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1949/26

Справа №754/20231/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.

секретаря судових засідань - Черниш К.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) на користь Позивачки матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 38 091,79 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та судовий збір.

Обґрунтовує вимоги тим, що 01.06.2025 у м. Київ, на проспекті Академіка Глушкова, 69, в бік в`їзду у м. Київ, сталась ДТП за участю водія транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить потерпілій особі, Позивачу, ОСОБА_1 , та водія транспортного засобу NISSAN NOTE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , Відповідача, ОСОБА_2 . Власнику транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , завдано матеріальних збитків. Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва №752/13934/25 від 03.07.2025 року, водія транспортного засобу NISSAN NOTE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , (Відповідачку) визнано винною у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у ПАТ "СК "УСГ", якою на користь позивачки виплачено страхове відшкодування в розмірі 82 267,12 грн. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного експертом, залученим ПАТ «СК» «УСГ», вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 153 558,91 грн. 09 липня 2025 року на рахунок Позивачки було зараховано страхове відшкодування у розмірі 82 267,12 грн., за мінусом коефіцієнту зносу у розмірі 71 291,79 грн. З урахуванням вищенаведеного, з Відповідачки на користь Позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і вартістю матеріального збитку з урахуванням зносу, а саме: 153 558,91 грн. - 82 267,12 грн = 71 291,79 грн. Позивач в досудовому порядку намагалась врегулювати даний спір, на що спочатку погодилась і Відповідач, як наслідок Відповідачкою було сплачено на користь Позивачки лише суму у розмірі 33 200,00 грн. Тобто, сума невідшкодованих Відповідачем матеріальних збитків складає: 38 091,79 грн. Позивачу діями Відповідача також було завдано моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що Позивач після пошкодження автомобіля знаходилась в емоційно пригніченому стані. Вона до цих пір позбавлена можливості користуватися автомобілем в повній мірі, що завдало їй суттєвих незручностей. В результаті пошкодження автомобіля Позивач не мала можливості допомогти хворому батькові, який в результаті ампутації нижньої кінцівки потребував реабілітації; потрібно було кожен день возити хворого батька на перев`язки. Умови життя Позивача значно погіршилися. У Позивача з`явилися роздратованість, психологічне пригнічення, постійне хвилювання та турботи пов`язані з пошкодженням автомобіля, а також з необхідністю знаходити можливості відремонтувати автомобіль та звернутися до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. Враховуючи характер та тривалість моральних страждань, істотність вимушених змін у житті позивачки, необхідність забезпечення належного догляду за батьком, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 000.00 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року позовна заява залишена без руху.

15 грудня 2025 року до суду від позивачки надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

12.02.2026 від представника третьої особи ПАТ «Страхова компанія «УСГ» представника Олексієнко О.І. надійшли письмові пояснення в яких вказано, що ПАТ «СК «УСГ» сплатило розмір шкоди, згідно з реквізитами вказаними у заяві на виплату, що підтверджується Позивачем , ПАТ «СК «УСГ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання перед Позивачем.

20.04.2026 від Відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву про відшкодування збитків, відповідно до якого просить відмовити у повному обсязі у зв`язку з добросовісним виконанням обов`язків та сплатою нею позивачу добровільно 30 000.00 грн. в рахунок відшкодування шкоди та суми франшизи 3 200 грн. Крім того, позивач обгрунтовує вимоги матеріальної шкоди посилаючись на ремонтну калькуляцію №ОСЦВ-7397, яка передбачає ціни на нові запчастини, вимога про моральну шкоду є безпідставною та цинічною, враховуючи поведінку Позивача.

07.10.2026 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до суду надійшли докази, витребувані судом.

Позивачка у судових засіданнях підтримала свій позов, просила суд його задовольнити, в останні два судових засідання не з`вилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судових засіданнях підтримала свій відзив на позов, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, в останні два судових засідання не з`вилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений, разом з поданими до суду поясненнями просив проводити розгляд справи за його відсутності.

З викладених обставин, суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання про те, що у позові слід відмовити за таких підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 01 червня 2025 року, о 13 год 50 хв, відповідач ОСОБА_2 рухаючись ТЗ "Ніссан", д.н. НОМЕР_2 у м. Києві по просп.. Академіка Глушкова, 69, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з транспортним засобом Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зупинився попереду, який від удару вчинив некерований інерційний рух вперед та зіткнувся з транспортним засобом Daewoo, що стояв попереду, чим спричинила дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила п.13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2025 у справі №752/13934/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Як вбачається з відповіді № ОСЦВ-7397/2 від 06.11.2025, ПАТ "СК "УСГ" на адвокатський запит АО «Лекс Юстум» надано інформацію, що згідно 36.2. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Згідно ремонтної калькуляції № ОСЦВ-7397 від 12.06.2025р. розмір матеріального збитку складає 82 267.12 грн. Виплата страхового відшкодування позивачу страховою компанією була здійснена на підставі протоколу-узгодження від 16.06.2025р. на суму 82 267.12 грн.

Згідно Ремонтної калькуляції № ОСЦВ-7397 від 12.06.2025 загальна сума (після вирахувань) становить - 82 267,12 грн.

Відповідно до Протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 16.06.2025 «За випадком, що мав місце 01 червня 2025 р. з транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA д.р.н. НОМЕР_1 , що належить Потерпілій особі та транспортним засобом Nissan Note, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована в ПАТ «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнх транспортних засобів № ЕР-224235593 від 21 жовтня 2024 р. розмір матеріального збитку завданий Потерпілій особі становить 82 267.12 грн. Після одержання страхового відшкодування Потерпіла особа будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру до ПАТ «УСГ» не має і в подальшому мати не буде."

Як вбачається з копії платіжної інструкції від 09.07.2026 на підставі страхового акту ОСЦВ-7397. ПАТ "СК "УСГ" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП транспортний засіб в розмірі 82 267,12 грн.

27.10.2025 р. адвокатом Кирпою П.В. було надіслано претензію відповідачці про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП, в якому зазначає, що «09» липня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано страхове відшкодування у розмірі 82 267,12 грн. Проте, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного експертом, залученим ПАТ «Страхова компанія «УСГ», вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 становить 153 558,91 грн. ОСОБА_2 сплачено на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди 33 200.00 грн.

У відповіді на претензію Відповідачка зазначає, що страхова компанія ПАТ «СТ» здійснила страхове відшкодування потерпілій у сумі 82 267,12 грн., крім того нею було сплачено франшизу у розмірі 3 500.00 грн. та добровільно компенсовано 30 000 грн., та зауважує, що ремонтна калькуляція має попередній характер та не є доказом понесених витрат; у разі розбіжності між розрахунковою оцінкою та реальними витратами пріоритет мають фактичні витрати, що підтверджуються актом виконаних робіт ремонту автомобіля та у зв`язку з відсутністю будь-яких документів, що підтверджують фактичні витрати на ремонт, вимога про сплату 38 091,79 грн. є необґрунтованою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

01.01.2025 введено в дію Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Поданими у справі доказами доведено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 01.06.2025, договір страхування автомобіля NissanNote - AA0589OC за полісом ЕР-224235593 укладений 21.10.2024 з ПАТ "Страхова компанія "УСГ" , тобто діяв на момент ДТП.

Тобто до спірних правовідносин застосовуються умови договору, на яких він укладений та положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (далі - Закон №1961-IV), на підставі якого укладався договір страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

У постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, що сталася 01 червня 2025 року з вини ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , як власниці автомобіля HYUNDAI ELANTRA, р.н. НОМЕР_4 , завдано майнову шкоду.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована у ПАТ "СК "УСГ" та ремонтною калькуляцією визначено страхове відшкодування в розмірі 82 267.12 грн.

16.06.2025 ОСОБА_1 узгодила з ПАТ "СК "УСГ" розмір страхового відшкодування у сумі 82 267.12 грн. підписавши протокол узгодження, після чого 09.07.2025 страховик виплатив позивачці вказану грошову суму.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При підписанні протоколу-узгодження від 16.06.2025 ОСОБА_1 погодилася з розміром страхового відшкодування ПАТ "СК "УСГ" у сумі 82 267,12 грн. та правовими наслідками такої виплати, тому заявлена в подальшому вимога до страхової компанії чи завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.

Доводів про те, що позивачка підписала протокол-узгодження зі страховою компанією під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, сторона позивача не навела та доказів не надала.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18).

Беручи до уваги те, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між позивачкою як потерпілою та страховиком в сумі 82 267,12 грн., є загальною сумою з вирахуванням зношення частин -82 267,12 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заявленої матеріальної шкоди.

Така точка зору суду на спірні правовідносини узгоджується з позицією Верховного Суду викладених в постановах від 21.04.2025 у справі № 127/2551/23, від 13.12.2023 у справі №759/28079/21.

Щодо позовних вимог про відшкодування на користь позивачки моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України - моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надано роз`яснення про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд зауважує, що внаслідок вчиненого відповідачкою адміністративного правопорушення, позивачка зазнала душевні переживання, які були викликані протиправними діями ОСОБА_2 , а також порушенням звичного життєвого укладу у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т.д.) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц зроблено висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Цивільним кодексом України у п. 9 ч. 2 ст. 16 передбачено, що одним із судових способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Поняття «моральна шкода» у національному законодавстві чітко не визначено, однак у судовій практиці сформувались такі тлумачення:

втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»);

страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 № 752/17832/14-ц).

Варто відмітити, що компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Аналогічна позиція прослідковується й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги обставини справи, характер діяння відповідачки, ступінь моральних та психічних переживань позивачки з приводу протиправних дій відповідачки, а також приймає до уваги факти добровільної сплати відповідачкою на користь позивача розміру матеріальної шкоди в розмірі 30 000 грн. + 3200 грн. (франшиза), що підтверджується квитанціями P24A4409547946D6240, P24A4610538242D2117, P24A4744889386D4827, P24A4877390729D2895, P24A4926912556D4597.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди частково, у розмірі 3 000.00 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією від 12.12.2025 про сплату судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп. та квитанцією від 25.11.2025 в сумі 1 211 грн. 20 коп. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 151.11 грн. (3 000х2422.40:48 091.79 грн.)

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 211, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3 000.00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 151. 11 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя О.М. Панченко