Рішення № 140645650, 15.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/14398/26

Справа №754/4378/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач Державне науово-виробниче підприємство "Картографія" в особі представника - адвоката Кіфи І.О. звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позивачем та ПАТ «Українська страхова комнаія «Княжа вієнна іншуранс груп» укладено Договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видано Поліс № ЕР-224747602 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпеченим транспортним засобом являвся автомобіль SKODA, SUPER COMFORT 1.8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ТИП ТЗ В2, рік випуску 2008, місце реєстрації власника ТЗ (ФО) або місцезнаходження (ЮО) Київ. Поліс діяв з 14.11.2024 року до 13.11.2025 року включно. 15 січня 2025 року о 10 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Павла Полуботка, 54 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes Benz Atego, державний номерний знак НОМЕР_3 рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та допустив наїзд на припаркований транспортний засіб SKODA, SUPER COMFORT 1.8 номерний знак НОМЕР_1 , про що складено Протокол про адміністративне правопорушення від 31 січня 2025 року серії ЕПР1 №234767. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. У справі 754/2059/25 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив Постанову від 05.03.2025, відповідно до якої Відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Позивач звернувся до Третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмету спору на стороні позивача про розрахунок суми страхового відшкодування. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача проведено оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу і за результатами Звіту №51630 від 17.07.2025 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_2 , повідомив Позивача про розмір матеріального збитку власнику автомобіля SKODA, SUPER COMFORT 1.8 номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 62 072,78 грн. без ПДВ. З них франшиза становила 3 200,00 грн. Сума страхового відшкодування склала 58 872,78 грн. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача надіслала лист від 29.08.2025 року № 250001301953, в якій проінформувала наступне: «Згідно зі Звітом №51630 від 17 липня 2025, що був складений ФОП ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу SKODA SUPER COMFORT 1.8, реєстраціний номер НОМЕР_1 , складає 70 939,33 грн. з урахуванням ПДВ, 62 072,78 грн. без урахування ПДВ. Відповідно до вимог Закону України №1961-ІV, Товариство здійснює страхове відшкодування на користь ДНВП «Картографія» в розмірі 58 872,78 грн.». У подальшому, з метою відновлення пошкодженого майна, Позивач закупив у ФОП ОСОБА_3 деталі на автомобіль загальною вартістю 35 000,00 грн. з ПДВ, а також закупив послуги у ФОП ОСОБА_4 з відновлення пошкодженого майна загальною вартістю 66 330,00 грн. Загальна сума витрат на відновлення автомобіля склала 101 330,00 грн., що значно перевищує страхове відшкодування, а саме на 42 457,22 грн. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги до відповідача та стягнути суму збитків на відновлення майна у розмірі 42 457,22 грн. та судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею визначено Панченко О.М.

Ухвалою суду від 18.03.2026 р. справу передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.06.2026 р. цивільну справу передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено здйснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

17.09.2026 року від представника відповідача - адвоката Воропай Р.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому сторона відповідача заперечує проти позову повністю, оскільки відповідач є неналежним відповідачем у цій справі. Позивач пов`язує вимоги з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 15 січня 2025 року за участю автомобіля MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , однак на час ДТП він не був власником, орендарем або іншим самостійним володільцем цього автомобіля. Відповідач керував ним як найманий працівник ПФ «ВІТА» під час виконання троудових обов`язків.

23.09.2026 від представника позивача - адвоката Кіфи І.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що лише після прийняття судом постанови в адміністративній справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, за водієм ОСОБА_1 . Приватна Фірма «Віта» закріпила транспортний засіб за участі якого відповідачем було вчинено ДТП, відповідно до наказу від 13 травня 2025 року №13/05001В. У зв`язку з цим, лише посилання сторони відповідача на трудові відносини відповідача з ПФ «ВІТА» не підтверджує факту вчинення ДТП Відповідачем під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

24.09.2026 від представника відповідача - адвоката Воропай Р.М. через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив) в яких зазначає, що Позивач не спростував визначальних обставин, а саме, що на день ДТП ОСОБА_1 працював у ПФ «ВІТА» водієм, автомобіль «MERCEDES-BENZ ATEGO, днз НОМЕР_4 , належав ПФ «ВІТА» та був застраховний цією ж фірмою. Доводи відповіді грунтуються лише на тому, що письмовий наказ про закріплення автомобіля датований 13 травня 2025 року. Така дата сама по собі не перетворює найманого водія на самостійного володільця джерела підвищеної небезпеки та не доводить використання ним автомобіля у владних інтересах.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2024 року між ПрАТ "УСК""КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ДЕРЖАВНЕ НВП КАРТОГРАФІЯ був укладений поліс № ЕР-224747602 особв`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу SKODA, SUPERB COMFORT 1.8 д.н.з. НОМЕР_1 .

15.01.2025 року в м. Києві сталося ДТП за участю автомобіля "MERCEDES BENZ ATEGO", д.р.н. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "SKODA SUPER COMFORT" д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "SKODA SUPER COMFORT" д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05.03.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит №250001301953 від 29 серпня 2025 "Цивільно-правова відповідальність власника транспорнтого засобу MERCEDES-BENZ ATEGO реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 15 січня 2025 року забезпечена в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договорм (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-219852251.

Відповідно до Звіту від 17.07.2025 року, №51630 складеного ОСОБА_2 розмір матеріального збитку складає 70 939,33 грн. з урахуванням ПДВ та 62 072,78 грн. без урахування ПДВ транспортному засобу - «SKODA SUPERB COMFORT 1.8.», державний номерний знак НОМЕР_6 . Відповідно до вимог Закону України №1961-ІV, Товариство здійснило страхове відшкодування на користь ДНВП «КАРТОГРАФІЯ» в розмірі 58 872,78 грн.

Відповідно до видаткової накладної №1 від 31 жовтня 2025 р. сума замовлення деталей складає - 35 000.00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №2767 від 03.11.2025 року ДНВП Картографія здійснила оплату за автозапчастини згідно рахунку №1 від 31.10.2025 у сумі 35 000.00 грн.

Відповідно до замовлення покупця №284 від 29 жовтня 2025 року та відповідно до акту надання послуг №187 від 06 листопада 2025 року - сума ремонтних робіт становить 66 300.00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №2782 була здійснена оплата за ремонт авто згідно рахунку №284 від 29.10.2025 року у сумі 66 330.00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоаткивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здйснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом пілвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, ігщим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кілької джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземниї транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземниї транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспорттної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (стахового випадку) виплатити другій стороні (страхуваникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком (ПАТ "УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Згідно п. 34.1 ст. 34 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідпо до п. 36.2 ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до вимог пю 36.4. ст. 36 виплата страхового відшкодування (регламетна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Згідно ст. 9 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних траспортих засобів" - франшиза це чатсина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пю12. Ст. 12 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховнаої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону предбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бутти компесована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, страховик відповідача виконав свої зобов`язання, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 464/1937/16-ц, провадження № 61-4756св18.

Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого Державному науково-виробничому підприємству"Картографія " пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_1 , перевищує виплачений ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп » розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача, як з винної особи, на користь позивача слід стягнути різницю між фактичним розміром понесених витрат та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 42 457,22 грн.

Щодо посилань сторони відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 є не належним відповідачем у справі, суд зазначає наступне.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10.постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20(провадження №12-31гс22)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19 (провадження №61-11144св22), від 07 грудня 2023 року в справі №363/2300/20 (провадження №61-6922св23), від 13 грудня 2023 року в справі №753/8710/21 (провадження №61-6090св23)).

Чинне процесуальне законодавство не уповноважує суд на власний розсуд визначати (вказувати, заміняти) особу, яка повинна відповідати за позовною вимогою. Обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, є встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, тоді як визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Дії суду щодо зміни статусу учасника справи з третьої особи на відповідача без відповідного клопотання позивача, якому надано виключне право ініціювати залучення до участі у справі співвідповідача, є порушенням принципу диспозитивності та положень ст. 14, 48 ГПК України (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 914/2441/15.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Аналіз змісту глави 82 ЦК України підтверджує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі №373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі №534/872/16-ц.

Також Верховний Суд у постанові від 14 січня 2025 року у справі № 592/7961/18 зробив висновок, що роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану ДТП, якщо його працівник був за кермом службового автомобіля. Верховний Суд підтвердив, що оскільки водій виконував трудові обов`язки під час ДТП, відповідальність за завдану шкоду покладається на роботодавця як на цивільного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

У справі № 754/2059/25 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив Постанову від 05.03.2025, відповідно до якої Відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Лише після ухвалення постанови в адміністративній справі за водієм ОСОБА_1 . Приватна Фірма «Віта» закріпила транспортний засіб, за участі якого вчинено ДТП відповідно до наказу від 13 травня 2025 року № 13/05-01В. Відповідно до відзиву не надано доказів на якій підставі ОСОБА_1 володів вказаним транспортним засобом до 13 травня 2025 року та під час вчинення ДТП у місті Києві. Відповідачем до Відзиву не надано жодного доказу, який би підтвердив, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП виконував робочі завдання чи розпорядження роботодавця та мав підставу використовувати робоче авто у цих цілях. Жодного наказу, розпорядження, наряду на виконання роботи у місті Києві за адресою: вул. Гетьмана Павла Полуботка, 54 станом на 15 січня 2025 року до суду стороною відповідача не надано.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Оскільки відповідач на час дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було завдано матеріальної шкоди, перебував у трудових відносинах з Приватною фірмою «ВІТА», однак не був працівником, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, тому він особисто несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну на момент ДТП.

Отже, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач перебував у трудових відносинах із Приватною фірмою «ВІТА», відповідно до наказу № 16/08-01 від 16.08.2024 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 , яка є власником автомобіля «MERCEDES-BENZ ATEGO 1218», державний номерний знак « НОМЕР_5 », Разом із тим, відповідно до наказу Приватної фірми «ВІТА» № 13/05-01В від 13.05.2025 року «Про закріплення автотранспортних засобів за водіями фірми», зазначений транспортний засіб було закріплено за відповідачем лише з 13.05.2025 року. Таким чином, надані суду докази підтверджують перебування відповідача у трудових відносинах із Приватною фірмою «ВІТА» на момент дорожньо-транспортної пригоди, однак документальне підтвердження закріплення за ним саме автомобіля «MERCEDES-BENZ ATEGO 1218», державний номерний знак « НОМЕР_5 », стосується лише періоду починаючи з 13.05.2025 року.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, а саме 3 028.00 грн.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» статей 22.1, 40.3, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 1-16, 22, 526, 610, 993, 1166, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статей 25-27 Закону України «Про страхування», керуючись статтями 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 280-282, 294, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» (Реквізити для сплати платежів ДНВП «КАРТОГРАФІЯ»: НОМЕР_8 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 305299, ідентифікаційний код 02570463) суму збитків на відновлення майна у розмірі 42 457,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» (Реквізити для сплати платежів ДНВП «КАРТОГРАФІЯ»: НОМЕР_8 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 305299, ідентифікаційний код 02570463) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2026.

Суддя О.М. Панченко