Вирок № 140645478, 15.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/25617/22-к

Провадження №: 1-кп/752/663/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження № 42022100000000177, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, громадянки України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 05.10.2021, громадянка України ОСОБА_12 , порушуючи вимоги ст. 17 Конституції України, вирішила взяти участь у діяльності псевдодержавного утворення "ЛНР" шляхом добровільного зайняття посади "уповноваженого з прав людини в Луганської Народної Республіки" (далі по тексту - ЛНР), запровадженої так званим "законом ЛНР" від 06.05.2021 № 277-III "Про уповноваженого з прав людини в ЛНР".

Розуміючи протиправний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади України, а також зміни меж території та державного кордону України на порушення відповідного порядку встановленого Конституцією України щодо законодавчо визначеної процедури зміни меж країни та державного кордону, ОСОБА_12 вступила у злочинну змову з іншими особами та 05.10.2021 зайняла посаду "уповноваженого з прав людини в ЛНР".

З моменту призначення на цю посаду ОСОБА_12 , перебуваючи в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області, які є тимчасово окупованою територією України, достовірно знаючи, що система так званих органів влади "ЛНР" окупаційної адміністрації Російської Федерації всупереч Конституції та законам України захопила державну владу України на тимчасово окупованій території Луганської області, виконувала функції органу окупаційної влади "ЛНР" шляхом участі у спільних заходах із представниками Російської Федерації та псевдодержавного утворення "ДНР", а також виконувала вказівки учасників "ЛНР", спрямовані на функціонування системи так званих органів влади "ЛНР", які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, тим самим брала участь у насильницькому захопленні та утриманні окупаційною адміністрацією Російської Федерації державної влади України на тимчасово окупованій території Луганської області.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винною у вчиненні яких визнається обвинувачена.

Своїми умисними діями ОСОБА_12 вчинила тяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 109 КК України, - дії, вчинені з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу і захоплення державної влади, а також тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України, - умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Фактичні обставини, які суд визнає загальновідомими.

Збройна агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої з 2014 року частина території Луганської області перебуває під контролем збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації, є загальновідомим фактом, який констатований нормативно-правовими актами України, засуджений міжнародними актами колективного реагування та не потребує окремого доказування в межах цього кримінального провадження.

Так, у квітні - травні 2014 року за підтримки керівництва Російської Федерації в окремих районах Луганської області на порушення порядку, встановленого Конституцією України, організовано та проведено так званий "референдум", за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення "ЛНР", а в подальшому сформовано так звані "органи державної влади ЛНР", які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованій території.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII Російську Федерацію визнано державою-агресором.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" м. Луганськ, серед іншого, визнано тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 № 2268-VIII (у редакції, чинній на час вчинення інкримінованих дій) тимчасова окупація Російською Федерацією територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 2 названого Закону діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків.

Аналогічно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, так званий "закон ЛНР" від 06.05.2021 № 277-III "Про уповноваженого з прав людини в ЛНР", яким запроваджено посаду, що її обійняла обвинувачена, як і акт так званого "Народного Совета ЛНР" про її призначення, є нелегітимними актами окупаційної адміністрації, які не створюють жодних правових наслідків, а сама посада - посадою в незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, строк дії якого неодноразово продовжувався та станом на час ухвалення цього вироку не припинений.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну" від 22.05.2022 № 2265-IX Російська Федерація є державою-терористом.

Наведені постанови Верховної Ради України, закони України та Указ Президента України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд ухвалює рішення у справі.

Судом в інтересах цього кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб встановити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.

Застосовані правові процедури.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2022 за № 42022100000000177. Постановою прокурора від 16.05.2022 з цим кримінальним провадженням об`єднано кримінальне провадження № 42022100000000198, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2022 за ч. 2 ст. 110 КК України.

Як слідує з даних Єдиного реєстру досудових розслідувань правову кваліфікацію епізоду, первісно зареєстрованого за ч. 7 ст. 111-1 КК України, змінено на ч. 1 ст. 109 КК України.

18.05.2022 ОСОБА_12 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України.

28.06.2022 підозрювану оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.07.2022 у справі № 757/15870/22-к надано дозвіл на затримання ОСОБА_12 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 757/17930/22-к надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_12 , при цьому слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваної публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, однак на виклики вона не з`являлася.

Під час досудового розслідування повідомлення про підозру публікувалося в газеті "Урядовий кур`єр" від 19.05.2022 № 112 (7233) та від 06.08.2022 № 170 (7291), а повістка про виклик підозрюваної до суду - у газеті "Урядовий кур`єр" від 18.08.2022 № 179 (7300). Крім того, 18.05.2022 відповідну публікацію здійснено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

25.08.2022 прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_13 затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні умисних дій, направлених на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу і захоплення державної влади, тобто у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 109 КК України, а також у вчиненні умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 18.01.2023 матеріали кримінального провадження № 42022100000000177 від 06.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України з посиланням на загальні положення ст. 32, 34 КПК України, направлено для розгляду по суті до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.04.2023 справу визнано такою, що пов`язана з окупацією, задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, закінчено підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, серед яких є злочини, передбачені ст. 109, 110 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом (ч. 3 ст. 323 КПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Під час судового розгляду повістки про виклик обвинуваченої публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті "Урядовий кур`єр" від 21.03.2023 № 56 (7454), від 18.04.2023 № 77 (7475), від 03.06.2023 № 111 (7509) (у тому числі інформація про ухвалу від 25.04.2023 про закінчення підготовчого судового засідання та здійснення спеціального судового провадження), від 16.08.2023 № 164 (7562), від 09.09.2023 № 182 (7580), від 04.11.2023 № 222 (7620), від 27.06.2024 № 130 (7790), від 14.09.2024 № 187 (7847), від 12.11.2024 № 229 (7889), від 26.03.2025 № 63 (7988), від 26.09.2025 № 197 (8122), від 15.11.2025 № 234 (8159), від 22.01.2026 № 18 (8210), від 02.04.2026 № 71 (8263), газеті "Голос України" від 04.09.2026 № 172 (674), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 09.03.2023, 30.03.2023, 14.09.2023, 13.11.2024, а також на офіційному веб-сайті Голосіївського районного суду міста Києва 24.02.2023, 31.03.2023, 27.04.2023, 10.05.2023, 19.06.2023, 29.08.2023, 29.11.2023, 29.01.2024, 07.05.2024, 10.07.2024, 01.10.2024, 13.11.2024, 27.11.2024, 08.02.2025, 08.04.2025, 19.06.2025, 25.07.2025, 10.10.2025, 03.12.2025, 19.02.2026, 22.04.2026, 04.06.2026, 03.09.2026. Відомості про дату, час і місце розгляду справи також відображалися на офіційному веб-порталі судової влади.

Обвинувачена ОСОБА_12 на судові виклики жодного разу не з`явилася, показання суду не надавала, з будь-якими письмовими заявами, клопотаннями до суду не зверталася. Відомостей про те, що вона виїхала з тимчасово окупованої території Луганської області, суду не подано.

Судом вжито належних заходів та використано всі можливості для того, щоб забезпечити обвинуваченій права, які гарантуються ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зокрема щодо таких гарантій як: бути терміново і докладно повідомленою про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту; захищати себе особисто або за посередництвом захисника; мати призначеного захисника безоплатно.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи "Колоцца проти Італії" від 12.02.1985, "Шомоді проти Італії" від 18.05.2004), за якою суд при розгляді справи за відсутності обвинуваченого зобов`язаний переконатися, що вжито всіх можливих, передбачених законом заходів щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію нею права на свободу від самовикриття (п. "g" ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), що не може тлумачитися на її шкоду, а тому суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні її прав та законних інтересів, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з дотриманням загальних засад кримінального провадження.

Забезпечення права на захист.

Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов`язковою. Стосовно ОСОБА_12 здійснювалося спеціальне досудове розслідування, а тому участь захисника є обов`язковою і на підставі п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Захист обвинуваченої зі стадії досудового розслідування здійснював адвокат ОСОБА_10 , призначений на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві від 23.07.2022. У зв`язку з призовом адвоката ОСОБА_10 на військову службу ухвалою суду від 24.09.2024 Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги доручено призначити обвинуваченій іншого захисника, і на підставі доручення від 01.10.2024 № 004-260011531 її захист здійснювала адвокат ОСОБА_11 , якій надсилалися процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій.

Захисники брали участь у підготовчому судовому засіданні, у дослідженні доказів під час судового розгляду та виступав у судових дебатах. Таким чином, обвинувачена за весь час перебування кримінального провадження в суді була забезпечена професійним захистом, а всі вжиті заходи вказують на те, що вона була проінформована про розгляд справи, могла визначитися зі своєю процесуальною поведінкою, однак продовжила ухилятися від явки до суду.

Позиції сторін.

Прокурор у судових дебатах вважав доведеною винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України. Зазначив, що злочин, передбачений ст. 109 КК України, має формальний склад, а насильницький характер дій полягає в тому, що обвинувачена добровільно інтегрувалася в систему органів незаконного псевдодержавного утворення "ЛНР", влада якого захоплена у позаконституційний спосіб. За ч. 2 ст. 110 КК України обвинувачена, на переконання прокурора, діяла за попередньою змовою з іншими представниками так званої "влади ЛНР" та представниками Російської Федерації. Кваліфікація за ст. 111-1 КК України, на думку прокурора, неможлива, оскільки посаду обвинувачена обійняла 05.10.2021, а ст. 111-1 КК України набрала чинності лише 15.03.2022, тоді як закон, що встановлює кримінальну протиправність діяння, зворотної дії в часі не має (ч. 2 ст. 5 КК України, ст. 58 Конституції України). Прокурор просив призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 109 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 110 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а остаточне покарання за ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Захисниця у судових дебатах просила ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю в діях обвинуваченої складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України. Стверджувала, що насильницький характер дій не доведено: обвинувачена особисто не застосовувала насильства, погроз чи примусу, функції "уповноваженого з прав людини" мають адміністративно-захисний, а не силовий характер, насильницьке захоплення влади в окремих районах Луганської області відбулося у 2014 році, а приєднання до вже сформованої структури саме по собі не утворює об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 109 КК України. Вказувала, що не доведено прямого умислу зі спеціальною метою, обвинувальний акт містить лише загальні формулювання, а обвинувачена могла сприймати свою діяльність як правозахисну. Зазначала, що формулювання "у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці" суперечить вимогам ст. 91, 291 КПК України. Також захисниця заважила, що зайняття посади в незаконних органах влади охоплюється ст. 111-1 КК України, яка набрала чинності 15.03.2022, тому на момент зайняття посади (жовтень 2021 року) такі дії не були криміналізовані, а кваліфікація за ст. 109, 110 КК України суперечить принципу правової визначеності. Також просила врахувати, що події 2014 року не входять до меж пред`явленого обвинувачення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доводиться дослідженими у судовому засіданні доказами, наданими стороною обвинувачення (том 3), а саме:

- протоколом огляду від 09.05.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, відповідно до якого оглянуто публікацію інтернет-видання Depo.ua (Depo.Донбас) від 07.10.2021 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9", в якій зазначено: "Народный совет "ЛНР" назначил на должность "уполномоченного ЛНР по правам человека" сотрудницу "прокуратуры" ОСОБА_15 " (том 3 стор. 50-55);

- протоколом огляду від 09.05.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, відповідно до якого оглянуто публікацію за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2022 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10" (том 3 стор. 56-59);

- протоколом огляду від 09.05.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, відповідно до якого оглянуто публікацію за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.03.2022 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_11" (том 3 стор. 64-67);

- протоколами огляду від 09.05.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, відповідно до яких оглянуто публікації за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.04.2022 " ІНФОРМАЦІЯ_12", в якій наведено її пряму мову: "Первое, что они поняли, находясь здесь на территории Луганской Народной Республики…", та ІНФОРМАЦІЯ_13 від 02.04.2022 (том 3 стор. 44-47);

- протоколами огляду від 09.05.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, відповідно до яких оглянуто публікації від 30.04.2022 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 де наведено пряму мову обвинуваченої, де, зокрема, ОСОБА_12 як "омбудсмен ЛНР" заявляла про готовність "республики" до обміну військовополоненими, зокрема: "Хочу еще раз обратиться к военно-политическому руководству Украины, если они заинтересованы в возвращении своих граждан домой, то мы готовы и открыты к диалогу в данном направлении", а також про військовослужбовців, які "находятся на территории нашей Республики" (том 3 стор. 34-36);

- протоколом огляду від 03.08.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, з додатком - диском DVD-R, на якому збережено вебсторінку публікації Луганського інформаційного центру від 31.03.2022 15:13 "ІНФОРМАЦІЯ_11", відповідно до якої "Уполномоченный по правам человека в Луганской Народной Республике ОСОБА_17 встретилась с беженцами из Рубежного и Северодонецка, прибывшими в село Михайловка Кременского района", а сама ОСОБА_12 зазначила: "Необходимо отметить, что обеспечение гарантий их (беженцев) прав и своевременное оказание необходимой помощи на сегодняшний день является приоритетной задачей в работе института уполномоченного по правам человека в Республике… С этой целью мы регулярно посещаем освобожденные территории и принимаем все меры реагирования для оказания необходимой им помощи" (том 3 стор. 100-104);

- протоколом огляду від 03.08.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, з додатком - диском DVD-R, на якому збережено вебсторінку публікації donetsk.kp.ru від 04.03.2022 15:19 "ІНФОРМАЦІЯ_10", відповідно до якої "Аналогичное соглашение заключено между омбудсменом РФ и омбудсменом ЛНР ОСОБА_18 . Церемония состоялась в здании Правительства Ростовской области, где также прошла встреча омбудсменов с губернатором ОСОБА_25", а також "Уже сегодня ОСОБА_19 , ОСОБА_20 и ОСОБА_12 провели первый совместный выездной прием граждан на территории двух пунктов временного размещения (ПВР) в Ростовской области" (том 3 стор. 105-109);

- протоколом огляду від 03.08.2022, складеним головним оперуповноваженим інспектором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_14 за дорученням прокурора, з додатком - диском DVD-R, на якому збережено вебсторінку публікації сайту Depo.ua від 07.10.2021 про призначення так званим "Народным советом "ЛНР" ОСОБА_12 на посаду "уполномоченного ЛНР по правам человека" (том 3 стор 110-116);

- протоколом огляду від 23.08.2022, складеним старшим слідчим Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_21 , відповідно до якого оглянуто "официальный сайт уполномоченного по правам человека в Луганской Народной Республике" (https://ombudsmen-lnr.ru), на якому розміщено відомості про те, що " ОСОБА_22 постановлением Народного Совета Луганской Народной Республики от 05 октября 2021 года … назначена на должность Уполномоченного по правам человека в Луганской Народной Республике сроком на 5 лет", а також тексти підписаних нею угод (том 3 стор. 88-98).

Додатоками до цього протоколу є наступні завантажені та роздруковані документи:

* "Соглашение о взаимопонимании между Уполномоченным по правам человека в Российской Федерации и Уполномоченным по правам человека в Луганской Народной Республике" від 04.03.2022, підписаним у м. Ростові-на-Дону ОСОБА_26 та ОСОБА_22 (додаток до протоколу огляду від 23.08.2022), в якому сторони, "действуя в рамках полномочий, предоставленных каждому из них своим национальным законодательством", "стремясь к совершенствованию механизмов защиты прав человека и гражданина в своих государствах" та "желая способствовать углублению дружбы, доверия и единства между народами России и Луганской Народной Республики", домовилися співпрацювати "в сфере защиты прав и свобод граждан Российской Федерации и Луганской Народной Республики" та оперативно інформувати одна одну "об установленных фактах нарушения прав и свобод граждан двух стран на территории Луганской Народной Республики и Российской Федерации";

* "Соглашение о взаимодействии и сотрудничестве между Уполномоченным по правам человека в Луганской Народной Республике и Уполномоченным по правам ребенка в Луганской Народной Республике", що датована18.04.2022 та підписана у м. Луганську, в якій ОСОБА_12 діє "на основании Закона Луганской Народной Республики от 06.05.2021 № 277-III "Об Уполномоченном по правам человека в Луганской Народной Республике" (додаток до протоколу огляду від 23.08.2022);

- особовою карткою ОСОБА_12 з Державної міграційної служби України (диск DVD-R, додаток до листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.08.2022 № 8450), відповідно до якої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Луганськ, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, а також паспортом громадянина України для виїзду за кордон, з фотографією (том 3 стор. 69);

- висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.08.2022 № КСЕ-19/111-22/31000-ФП, згідно з яким у зображеннях особи жіночої статі з публікації інтернет-видання Depo.ua, з "официального сайта уполномоченного по правам человека в ЛНР" та з публікації donetsk.kp.ru, а також у графічних файлах з Державної міграційної служби України, наданих як порівняльні зразки гр. ОСОБА_12 , "зображена одна й та сама особа" (том 3 стор. 126-133);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2022, відповідно до якого свідок ОСОБА_24 серед чотирьох пред`явлених фотознімків за сукупністю зовнішніх ознак обличчя, формою голови, кольором волосся впізнав на фото № 1 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою він працював у Ленінському РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області (том 3 стор. 118-119).

За даними Міністерства внутрішніх справ України (вимога від 09.05.2022) ОСОБА_12 судимостей немає (том 3 стор. 68).

Розглядаючи це кримінальне провадження, суд зауважує, що за відсутності можливості у сторони обвинувачення отримати від органів окупаційної адміністрації належним чином оформлені акти щодо призначення ОСОБА_12 на посаду, відомості, здобуті за наслідками огляду інтернет-ресурсів, є належними і допустимими доказами, адже містять фактичні дані про зайняття нею посади "уповноваженого з прав людини в ЛНР" та здійснення діяльності на цій посаді. Огляди здійснено уповноваженими посадовими особами - слідчим та оперативним працівником на виконання доручень у кримінальному провадженні, при цьому оглядалися дані, які містилися у відкритих джерелах, тобто є доступними для широкого загалу та не є закритими чи обмеженими у перегляді.

Огляд відкритих інтернет-ресурсів не належить до слідчих (розшукових) дій, для проведення яких ч. 7 ст. 223 КПК України вимагає обов`язкової участі понятих, а тому їх відсутність під час оглядів не впливає на допустимість протоколів. Протоколи огляду представлені суду в оригіналах, містять опис змісту інтернет-сторінок, які оглядалися, а вебсторінки, оглянуті 03.08.2022, збережено на оптичних дисках, вміст яких досліджено в судовому засіданні та відповідає змісту протоколів.

Те, що у вступній частині протоколів огляду від 09.05.2022, 03.08.2022 та протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.08.2022 зазначено первісну правову кваліфікацію за ч. 7 ст. 111-1 КК України, не впливає на допустимість цих доказів, оскільки вони складені у межах того самого кримінального провадження № 42022100000000177, а правова кваліфікація на стадії внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є попередньою. Повідомлення про підозру складено 18.05.2022 одразу за ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України.

Дані, внесені до протоколів огляду, узгоджуються між собою та з іншими доказами: різні джерела - інтернет-видання Depo.ua, "официальный сайт" так званого "уповноваженого з прав людини в ЛНР", видання donetsk.kp.ru, Луганський інформаційний центр, РИА Новости, Interfax, kp.ru - незалежно одне від одного повідомляють про обіймання ОСОБА_12 посади "уповноваженого з прав людини в ЛНР" з жовтня 2021 року та про конкретні дії, вчинені нею на цій посаді. Тексти угод від 04.03.2022 та 18.04.2022 містять підпис " ОСОБА_22 " та узгоджуються з публікаціями про їх укладення.

Висновок експерта від 10.08.2022 № КСЕ-19/111-22/31000-ФП суд оцінює в сукупності з іншими доказами. Він підтверджує, що особою, зображеною у публікаціях про призначення обвинуваченої на посаду, на "официальном сайте уполномоченного по правам человека в ЛНР" та у публікації про підписання угоди з уповноваженою з прав людини в Російській Федерації, є саме ОСОБА_12 , порівняльні зразки зображень якої отримано з Державної міграційної служби України. Висновок експерта узгоджується з протоколом пред`явлення для впізнання від 16.08.2022, за яким свідок ОСОБА_24 впізнав обвинувачену як свою колишню колегу.

Відомості, що містяться на інтернет-ресурсі "Миротворець", оглянутому згідно з протоколом огляду від 09.05.2022, суд як доказ не враховує, оскільки джерело цих відомостей не встановлено.

Інші надані стороною обвинувачення та досліджені судом документи - витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про визначення групи прокурорів, слідчої групи, об`єднання матеріалів досудового розслідування, оголошення розшуку, відновлення та продовження строків досудового розслідування, доручення, супровідні листи, повідомлення про підозру, ухвали слідчих суддів - містять дані, які доводять дотримання належної правової процедури у цьому провадженні.

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Усі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами ст. 84-86, 94, 99 КПК України та визнає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою для висновку про доведеність винуватості обвинуваченої поза розумним сумнівом.

Правова оцінка дій обвинуваченої та мотиви відхилення доводів сторони захисту.

Щодо об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 109 КК України встановлено відповідальність за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змову про вчинення таких дій. Склад цього злочину є формальним: злочин є закінченим з моменту вчинення дій з відповідною метою, незалежно від настання наслідків.

Ознака насильницького характеру у диспозиції ч. 1 ст. 109 КК України характеризує мету та спосіб зміни конституційного ладу чи захоплення державної влади, на досягнення яких спрямовані дії особи, а не вимагає обов`язкового особистого застосування винною фізичного насильства. Влада так званої "ЛНР" на тимчасово окупованій території Луганської області захоплена та утримується збройними формуваннями й окупаційною адміністрацією Російської Федерації, тобто насильницьким шляхом. Обвинувачена, достовірно знаючи про це, добровільно обійняла посаду в системі так званих органів влади "ЛНР", запроваджену нелегітимним "законом ЛНР", та виконувала функції цього органу, представляючи його у відносинах з органами держави-агресора та псевдодержавного утворення "ДНР". Тим самим вона долучилася до утримання насильницьки захопленої державної влади України на тимчасово окупованій території. Те, що саме захоплення влади відбулося у 2014 році, не виключає кримінальної відповідальності особи, яка пізніше свідомо приєдналася до системи органів, що забезпечують утримання цієї влади, оскільки утримання захопленої влади є продовженням її насильницького захоплення.

За таких обставин доводи захисниці про відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, суд відхиляє. Події 2014 року суд не ставить у вину обвинуваченій, а враховує як загальновідомий контекст, що характеризує природу системи влади, до якої вона приєдналася.

Щодо суб`єктивної сторони злочинів. Злочини, передбачені ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України, вчиняються з прямим умислом і спеціальною метою. Мету суд встановлює з урахуванням сукупності об`єктивних обставин вчиненого.

Верховний Суд у постанові від 08.12.2025 у справі № 185/7229/23 (провадження № 51-3301км25) зазначив, що мета злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, "є очевидною та полягає у відторгненні частини території України, її приєднанні до країни - агресора, або створенні нових утворень і т. п., тобто посягає на територіальну цілісність і недоторканність України, незалежно від того, які дії вчинено для досягнення цієї мети".

Спрямованість дій обвинуваченої саме на насильницьку зміну конституційного ладу, захоплення державної влади та зміну меж території України підтверджується, насамперед, підписаною нею як "уповноваженим з прав людини в Луганській Народній Республіці" угодою від 04.03.2022 з уповноваженою з прав людини в Російській Федерації, в якій так звана "ЛНР" позиціонується як окрема від України держава: йдеться про "национальное законодательство" кожної зі сторін, про захист прав "в своих государствах", про "граждан двух стран" та про "единство между народами России и Луганской Народной Республики". Самим фактом укладення такої угоди обвинувачена від імені незаконного органу утверджувала "державність" псевдодержавного утворення "ЛНР" як суб`єкта, відокремленого від України. Аналогічну спрямованість мають її публічні висловлювання, в яких окуповані території Луганської області вона називає "освобожденными территориями", а псевдодержавне утворення - "Республикой" та "нашей Республикой".

Обвинувачена, маючи досвід служби в органах внутрішніх справ України, обійняла посаду, яка за задумом окупаційної адміністрації покликана імітувати існування в "ЛНР" державних інститутів захисту прав людини, а тому не могла не усвідомлювати, що своєю діяльністю сприяє утриманню насильницьки захопленої влади та відторгненню частини території Луганської області від України, і бажала цього. Доводи захисниці про те, що обвинувачена могла сприймати свою діяльність як суто правозахисну, суд відхиляє як такі, що спростовуються змістом укладених нею угод та її публічних висловлювань.

Щодо кваліфікуючої ознаки "за попередньою змовою групою осіб".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Обвинувачена обійняла посаду "уповноваженого з прав людини в ЛНР" за актом колегіального органу - так званого "Народного Совета ЛНР", що саме по собі передбачає попередню домовленість з особами, які здійснювали її призначення, а надалі діяла спільно з представниками Російської Федерації та псевдодержавного утворення "ДНР", зокрема 04.03.2022 у м. Ростові-на-Дону разом з уповноваженою з прав людини в Російській Федерації та "уповноваженим з прав людини в ДНР" уклала угоди та провела спільний прийом громадян.

Щодо ідеальної сукупності.

Одні й ті самі дії обвинуваченої одночасно посягають на різні об`єкти кримінально-правової охорони - конституційний лад і державну владу України (ст. 109 КК України) та територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України).

Верховний Суд у постанові від 08.12.2025 у справі № 185/7229/23 зазначив, що "у разі, якщо особа одним єдиним діянням вчиняє одночасно два або більше самостійних злочини, при цьому всі злочини вчиняються одночасно одним актом (нероздільним), в один і той же момент часу, в одному й тому самому місці (одні й ті самі діяння), то за наявності ознак такі кваліфікуються за різними статтями або частинами статті КК і становлять ідеальну сукупність".

З огляду на різну спрямованість одних і тих самих дій обвинуваченої вони утворюють ідеальну сукупність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК України.

Щодо невизначеності часу та місця вчинення кримінального правопорушення. Обвинуваченням чітко визначено час та місце основної дії - зайняття 05.10.2021 посади "уповноваженого з прав людини в ЛНР" та виконання функцій на цій посаді в м. Луганську та інших населених пунктах тимчасово окупованої території Луганської області. Відсутність точної дати виникнення злочинного умислу та вступу у змову, вказаної як "не пізніше 05.10.2021", не робить обвинувачення невизначеним і не порушує права обвинуваченої знати, у чому її обвинувачують.

Відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України перевірялася судом у підготовчому судовому засіданні.

Щодо можливості кваліфікації дій за ст. 111-1 КК України.

Так, ст. 111-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України (ч. 1); добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора (ч. 2); здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (ч. 3 ); передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора (ч. 4 ); добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч. 5); організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах (ч. 6); добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (ч. 7); вчинення особами, зазначеними у ч. 6 -7 цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків (ч. 8).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час його вчинення, а часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом дії.

Склади злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК України, є формальними, а всі їх ознаки обвинувачена виконала 05.10.2021, зайнявши посаду в незаконному органі з відповідною метою. На той час ст. 109 та 110 КК України діяли в чинній і досі редакції, тому кримінальна відповідальність за вчинене була передбачуваною.

Найбільш показові з досліджених судом дій - укладення угоди з уповноваженою з прав людини в Російській Федерації та спільний з представниками держави-агресора і "ДНР" прийом громадян - вчинено 04.03.2022, тобто також до набрання чинності ст. 111-1 КК України.

Стаття 111-1 КК України, введена в дію з 15.03.2022, не скасувала кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 109, 110 КК України, і не пом`якшила відповідальність за них, а тому підстав для застосування ч. 1 ст. 5 КК України (передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість) немає.

Положення ст. 111-1 КК України охоплюють, зокрема, добровільне зайняття посад у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території без спеціальної мети, притаманної злочинам, передбаченим ст. 109, 110 КК України, тоді як у цьому провадженні таку мету доведено.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а вийти за його межі суд може лише в разі, якщо це покращує становище обвинуваченого.

Обвинувачення за ст. 111-1 КК України не висувалося, а санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, крім позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, тому перекваліфікація не покращила б становища обвинуваченої.

Враховуючи викладене, доводи захисниці в цій частині суд відхиляє.

Щодо добровільності дій обвинуваченої.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі № 635/2049/22 (провадження № 51-3531км25) зазначив, що "добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність дій особи згідно зі ст. 39, 40 КК України", а висновки суду про те, що особа в умовах окупації діяла добровільно, особливо в інтересах окупантів та з метою співпрацювати з ними, "вимагають бути доведеними поза розумним сумнівом".

Водночас Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 01.12.2025 у справі № 638/18926/23 (провадження № 51-714кмо25), не ставлячи під сумнів застосовність положень Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 щодо можливості громадян України працювати з метою забезпечення свого існування на окупованих територіях, звернула увагу на те, що "необхідно враховувати, які саме посади обіймає особа, яку саме діяльність вона здійснює, на що спрямована така діяльність, чи має вона "контролюючий" вплив на інших громадян, чи може особа впливати на права інших громадян, в тому числі обмежувати їх, чи полягають дії особи у пропаганді або утвердженні будь-яким чином окупаційної влади тощо".

Обставин, які б свідчили про те, що обвинувачена діяла під фізичним чи психічним примусом, у стані крайньої необхідності або побоюючись за своє життя чи життя близьких, у цьому кримінальному провадженні не встановлено, і на такі обставини не посилалася сторона захисту. Навпаки, обвинувачена обійняла посаду, на яку за так званим "законом ЛНР" призначається колегіальний орган - так званий "Народный Совет ЛНР", строком на 5 років, від імені цього незаконного органу укладала угоди з органом держави-агресора та іншими органами "ЛНР", виїжджала для цього до м. Ростова-на-Дону (Російська Федерація), брала участь у спільних заходах з представниками держави-агресора і "ДНР", публічно виступала в засобах масової інформації держави-агресора та окупаційної адміністрації, вживаючи риторику окупаційної влади. Така діяльність полягає в утвердженні окупаційної влади, тож захист положень Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 на неї не поширюється.

Наведене у сукупності свідчить про свідомий вибір обвинуваченою варіанта поведінки та добровільність її дій, а підстав для застосування ст. 39, 40 КК України суд не вбачає.

Щодо громадянства обвинуваченої.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про громадянство України" законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципах єдиного громадянства та збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

ОСОБА_12 народилася у м. Луганську, документована паспортом громадянина України, а відомостей про припинення нею громадянства України у встановленому законом порядку суду не надано. Отже, на час вчинення інкримінованих дій та на час ухвалення вироку вона є громадянкою України.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.

Призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами проти основ національної безпеки України, їх суспільну небезпеку, яка полягає в посяганні на конституційний лад, державну владу, територіальну цілісність і недоторканність України, що триває в умовах збройної агресії Російської Федерації та дії воєнного стану.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є громадянкою України, отримувала паспортом громадянина України, раніше проходила службу в органах внутрішніх справ України, тобто як громадянка і колишній працівник правоохоронного органу держави достовірно знала про свій обов`язок неухильно додержуватися Конституції та законів України, захищати незалежність і територіальну цілісність України (ст. 65, 68 Конституції України). Попри це вона свідомо розірвала цей правовий зв`язок з державою, якій раніше служила, добровільно обійняла високу посаду в незаконному органі окупаційної влади та від його імені представляла псевдодержавне утворення "ЛНР" у відносинах з органами держави-агресора. Також враховується тривалість її протиправної діяльності.

Обставин, які пом`якшують покарання за ст. 66 КК України, та обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК України: за ч. 1 ст. 109 КК України - на строк 7 років, за ч. 2 ст. 110 КК України - на строк 8 років, а остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

За змістом ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкції ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК України передбачають призначення позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2023 у справі № 595/359/21 (провадження № 51-5402км23) зазначив, що "згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна застосовується за вчинений … злочин, незалежно від того, чи мали такі дії корисливий характер", а "кримінальне правопорушення, передбачене ст. 109 КК, є злочином проти основ національної безпеки України".

Враховуючи, що обвинувачена вчинила два тяжкі злочини проти основ національної безпеки України, обійнявши посаду в незаконному органі окупаційної влади та тривалий час представляючи його, суд вважає за необхідне призначити їй за кожен із злочинів додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна, яке відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України приєднується до остаточного основного покарання.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, майнова шкода кримінальними правопорушеннями не заподіяна, цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Наявність речових доказів у кримінальному провадженні не підтверджена.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави стягуються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення комплексної портретної та фототехнічної експертизи (висновок від 10.08.2022 № КСЕ-19/111-22/31000-ФП) у сумі 3 020 грн 48 коп.

Керуючись ст. 297-1, 323, 368-371, 373, 374, 376, 395, 400 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 109 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього належного їй майна;

- за ч. 2 ст. 110 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного їй майна.

2.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного їй майна.

3.Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з дня її фактичного затримання під час звернення вироку до виконання.

4.Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за висновком від 10.08.2022 № КСЕ-19/111-22/31000-ФП у сумі 3 020 (три тисячі двадцять) грн 48 коп.

Копія вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, надсилається захиснику, а інформація про вирок публікується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченою, щодо якої судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченою підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України (ч. 3 ст. 400 КПК України).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1