Рішення № 140644567, 14.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 705/3487/26 Провадження № 2/711/3405/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Уманська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на недоотриману пенсію померлого спадкодавця та її стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Уманська державна нотаріальна контора, в якому просила визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом нараховану та недоотриману пенсію в сумі 338 502,07 грн., яка належить спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь позивачки відповідні суми недоотриманої пенсії та понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 358,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що ОСОБА_1 є вдовою померлого ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 26.11.1970р. по дату його метрі, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина і за її заявою 25.10.2024р. Першою уманською державною нотаріальною конторою у Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу №218/2024.

За життя ОСОБА_2 , перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач вказує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. по справі № 580/5830/22 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.09.2022р. №ФР35234 з урахуванням раніше проведених виплат.

06.02.2023р. судом видано виконавчий лист №580/5830/22, який був спрямований на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Київ). Останнім відкрито виконавче провадження №71117186.

Згадане рішення суду було частково виконано, а саме проведено перерахунок пенсії та нараховано суму доплати в розмірі 338 502,07 грн. Однак, виплата нарахованої суми доплати відповідачем не проводилась, про що державним виконавцем було складено відповідний акт. В зв`язку з невиконанням рішення суду на відповідача двічі накладено штраф 13.03.2023р. в сумі 5100 грн. та 03.04.2023р. у розмірі 10200 грн., а також направлено до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області повідомлення при вчинення кримінального правопорушення з проханням вирішити питання про притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача за умисне невиконання виконавчого листа №580/5830/22 виданого 06.02.2023р. Черкаським окружним адміністративним судом.

Позивачка зазначає, що вона, як єдиний спадкоємець, 03.03.2026р. звернулась до відповідача зі заявою про виплату недоодержаної пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , однак листом отримала від відповідача рішення № 35234 від 09.03.2026р. про відмову у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 . Вказана відмова була аргументована тим, що статтею 61 Закону №2262 передбачено, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право за цим Законом та членам їх сімей і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, коли вони належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені виплати виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Враховуючи, що така заява надійшла пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, отже для виплати недоотриманої пенсії підстав немає.

Окремо, з метою оформлення спадкових прав на недоотриману пенсію, 27.03.2026р. позивачка звернулась до Першої уманської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.03.2026р. № 437 02-31. У постанові зазначено, що на запит до ГУ ПФУ в Черкаській області щодо надання довідки по недоотриманій пенсії ОСОБА_2 , листом від 22.01.2026р. відповідач повідомив, що пенсію ОСОБА_2 виплачено по липень 2024 року включно та додаткового повідомлено, що відповідно до ст. 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, що і стало підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії.

02.04.2026р. позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про надання інформації про суми недоодержаної пенсії ОСОБА_2 станом на день його смерті та листом від 29.04.2026р. № 9403-8488/К-02/8-2300/26 їй був наданий Розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №ФР 35234 ОСОБА_2 , згідно якого заборгованість за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. № 580/5830/22 складає 338 502,07 грн., що становить суму недоотриманої пенсії.

Посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 1216-1218, 1227 ЦК України, а також правові позиції, що викладені Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2020 року (справа № 428/6685/19) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), позивачка вважає відмову ГУ ПФУ у Черкаській області у визнанні визнання за нею спадкових прав на недоодержану пенсію ОСОБА_2 порушенням права на спадкування та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому була вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2026р. матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

15.06.2026р. дана справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси в провадження судді Скляренко В.М.

16.06.2026р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

01.07.2026р. на адресу суду надійшов письмовий відзив ГУ ПФУ в Черкаській області. У відзиві зазначено, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам його сім`ї, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Всупереч таких вимог позивачка не зверталась із заявою про виплату недоотриманої пенсії в порядку, передбаченому законом. Посилаючись на приписи ст. 61 Закону №2262 та ст. 1219 ЦК відповідач зазначає, що відповідні суми пенсії не включаються до складу спадщини. Окремо у відзиві наводяться зауваження, що для захисту своїх права позивачка мала звернутись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про заміну стягувача в адміністративному провадженні, а не подавати окремий позов про стягнення грошових коштів.

13.07.2026р. на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив із змісту якої вбачається, що позивачка не погоджується із позицією відповідача викладеною у відзиві на позов, наполягає на задоволенні позовних вимог.

16.07.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 23.09.2026р.

23.09.2026р. судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою зобов`язано уповноважених осіб Першої уманської державної нотаріальної контори надати суду належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.10.2026р. до суду надійшли витребувані судом документи.

В судове засідання учасники справи (позивачка, представник відповідача та представник третьої особи) не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим, суд враховує, що у письмовій відповіді на відзив на позовну заяву позивачка ОСОБА_1 просила розглянути справу без її участі /а.с. 49-52/.

Відповідач ГУ ПФУ у Черкаській області належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідача 01.07.2026р. Окрім того, представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, а також у заяві від 05.10.2026р. просила розглянути справу без участі представника відповідача, в задоволенні позову відмовити.

Крім того, 13.10.2026р. на адресу суду надійшов лист №1340/01-16 від 06.10.2026р. за підписом в.о. завідувача Першої уманської державної нотаріальної контори Великої К., в якому остання просила проводити розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі № 580/5830/22, зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.09.2022 №ФР34=5234 з урахування раніше проведених виплат.

На виконання відповідного судового рішення ГУ ПФУ в Черкаській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахувало доплату пенсії у сумі 338 502,07 грн. /а.с. 17-18/, проте відповідні кошти фактично не були виплачені ОСОБА_2 .

З 26.11.1970р. позивачка та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с. 9/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер і у зв`язку з його смертю в Першій уманській державній нотаріальній конторі заведено Спадкову справу №218/2024, номер у Спадковому реєстрі №73186959.

Спадкоємцями спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , є позивачка та ОСОБА_4 (донька), однак остання відмовилась від прийняття спадщини і тому позивачка, як єдина спадкоємиця, прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Оскільки до складу спадщини входило право власності померлого на частку земельної ділянки та на 59/200 часток у праві власності на будинковолодіння з відповідною частиною надвірних споруд, то позивачка як його спадкоємиця 17.04.2026р. отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких вона набула у власність в порядку спадкування на частку у праві власності на земельну ділянку та 59/200 часток будинковолодіння.

Разом з тим, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.03.2026р. № 437 02-31, державний нотаріус відмовив у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті її чоловіка ОСОБА_2 /а.с. 16/.

В обґрунтування вказаної постанови зазначено, що Першою уманською державною нотаріальною конторою зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо надання довідки по недоотриманій пенсії ОСОБА_2 . Листом від 22.01.2026 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що ОСОБА_2 виплачено пенсію по липень 2024 року включно та додаткового повідомлено, що відповідно до ст. 61 Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.

Позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила виплатити їй нараховану доплату до пенсії померлого ОСОБА_2 , однак рішенням №35234 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 від 09.03.2026р. позивачці було відмовлено у виплаті їй відповідних сум пенсії з посиланням на положення ст. 61 Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також тим, що нею було подано вказану заяву 03.03.2026р., тобто після спливу 6 місячного строку після смерті ОСОБА_2 /а.с. 15/.

Листом №9403-8488/К-02/8-2300/26 від 29.04.2026р. відповідачем було повідомлено позивачку ОСОБА_1 проте, що за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі №580/5830/22 розмір недоодержаної пенсії померлого ОСОБА_2 станом на день його смерті складала 338 502,07 грн. /а.с. 11/.

Всі вищевикладені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими документами, внаслідок чого суд вважає їх доведеними.

Позивачка стверджує, що нараховані та невиплачені відповідно до судового рішення сума пенсії, що належала її померлому чоловікові, входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті останнього. Оскільки позивачка успадкувала частку у праві власності на земельну ділянку та 59/200 часток будинковолодіння, то вона, як єдина спадкоємиця, набула і право власності на невиплачені померлому суми пенсії, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо права позивачки на отримання успадкованих нею пенсійних виплат, які були недоотримані спадкодавцем за життя, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788), Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка, права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Згідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 52 Закону №1058 передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону №2262, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262 визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону №1058 та статті 61 Закону №2262 узгоджуються зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону №1788, де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.

Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19, які стосуються аналізу та тлумачення статті 1227 ЦК України.

Варто звернути увагу, що за викладених обставин, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №638/19167/19 виснував, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, та погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Згідно ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз вищевикладених норм законодавства свідчить, що до складу спадщини входять суми пенсійних виплат, які були нараховані спадкодавцю, але не були ним одержані за життя, а підтвердженням наявності у спадкоємця права на отримання пенсійних виплат спадкодавця, що не були одержані ним за життя, за загальним правилом є свідоцтво про право на спадщину. Натомість, отримання відповідного свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємця, а сам факт відсутності у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його майнових прав на спадкове майно.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що факт успадкування позивачкою належних до виплати померлому ОСОБА_2 пенсійних виплат не підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, оскільки у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через оспорюваність такого факту з боку ГУ ПФУ в Черкаській області.

В той же час судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивачка, як єдина спадкоємиця за законом, прийняла спадщину у встановленому законом порядку. За змістом спадкової справи суд констатує, що позивачка успадкувала частку у праві власності на земельну ділянку та 59/200 часток будинковолодіння, які залишилися після смерті її чоловіка, а відтак успадкувала недоотриману померлим ОСОБА_2 суму пенсійних виплат, які були нараховані останньому ГУ ПФУ в Черкаській області у розмірі 338 502,07 грн. відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі №580/5830/22. Отже відповідачка набула право власності в порядку спадкування на нараховані, але не виплачені за життя ОСОБА_2 пенсійні виплати.

Доводи відповідача про те, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію згідно Закону №2262, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 такого Закону відповідні пенсійні виплати не включаються до складу спадщини, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що тлумачення та визначення порядку застосування законодавчих норм необхідно здійснювати на засадах верховенства права, що передбачає, зокрема, необхідність оцінки якості та чіткості законодавчих приписів.

Варто зауважити, що положення ч. 1 ст. 61 Закону №2262 щодо того, що недоотримані померлим пенсіонером суми пенсії не включаються до складу спадщини, наразі діють в первинній редакції, яка була прийнята 09.04.1992р.

Аналогічним чином відповідне питання, щодо не включення недоотриманих померлим пенсіонером сум пенсійних виплат до складу спадщини, було врегульовано положеннями ч. 1 ст. 91 Закону №1788 (дата прийняття 05.11.1991) та ч. 1 ст. 52 Закону №1058 (дата прийняття 09.07.2003) в їх первинній редакції.

Натомість з 01.01.2004р. набув чинності діючий ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (ч. 2 ст. 4 ЦК України). Пунктами 4 та 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а правила книги шостої (Спадкове право) Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Отже слід виснувати, що діючий ЦК України є основним спеціальним актом, який регулює спадкові правовідносини і у випадку розбіжності регулювання спадкових відносин законодавчим актом, який був прийнятий до набуття чинності ЦК України, то застосуванню підлягають саме норми ЦК України. Зазначений висновок обумовлюється, як юридичною силою норм ЦК України, як спеціального закону у сфері спадкового права, так і тим, що відповідний закон прийнятий пізніше.

На користь висновку щодо пріоритетності норм ЦК України у сфері регулювання спадкових правовідносин над іншими законами, які регулювали такі правовідносини до набуття ним чинності, свідчить і позиція законодавця, оскільки після набуття чинності ЦК України до ст. 91 Закону №1788 та ст. 52 Закону №1058 були внесені відповідні зміни із визначенням умов спадкування сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такі зміни вносились, відповідно, Законом України від 27.04.2007р. №997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» та Законом України від 22.03.2007р. №827-V «Про внесення зміни до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які приймались з метою приведення законів України у відповідність до положень ЦК України та спрямовувались на врегулювання розбіжностей між окремими положеннями ЦК України та іншими законами України, про що свідчить зміст пояснювальних записок до проектів відповідних законодавчих актів, що доступний на веб-порталі Верховної Ради України у розділі «Законотворчість» (законопроекти №0905 від 17.03.2007 та №3050 від 01.02.2007).

Отже слід виснувати, що до набуття чинності діючим ЦК України, тобто до 01.01.2004р., положення Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містили однотипне регулювання порядку спадкування сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, оскільки передбачали, що відповідні суми пенсії не включаються до складу спадщини, а виплачуються членам сім`ї померлого пенсіонера за умови їх звернення з відповідною заявою, яка має бути подана протягом шести місяців з моменту смерті пенсіонера. Натомість з набуттям чинності ЦК України відповідне законодавче регулювання змінилося і стало врегульовано положеннями статті 1227 ЦК України, яке передбачає, що суми пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, наявність на теперішній час у ч. 1 ст. 61 Закону №2262 припису про те, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, є таким, що суперечить положенням ст. 1227 ЦК України, а також порядку регулювання питань щодо спадкування пенсійних виплат, що передбачений іншими спеціальними нормами у подібних правовідносинах (ч. 1 ст. 91 Закону №1788, ч. 3 ст. 52 Закону №1058). Натомість, враховуючи приписи ч. 1, 7 ст. 10 ЦПК України, в даному випадку при вирішенні спору між сторонами пріоритет мають положення ст. 1227 ЦК України, оскільки це найбільше відповідатиме засадам верховенства права, пропорційності, а також меті, задля якої держава забезпечує реалізацію особами свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення.

Стосовно доводів відповідача щодо неправильності обраного позивачкою способу захисту її прав, то слід зауважити наступне.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено та набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Оскільки суми пенсії, що належали чоловікові позивачки залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, то позивачка успадкувала такі відповідно до статті 1227 ЦК України, а тому заявлені нею позовні вимоги про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективними в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Враховуючи те, що за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі №580/5830/22, яку було ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі 338502,07 грн., що йому належали, залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, то позивачка успадкувала належну спадкодавцю суму недоотриманих пенсійних виплат згідно положень 1227 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з відповідача на її користь.

В той же час суд звертає увагу, що у позові заявлено по суті два способи захисту визнання права та стягнення грошових коштів.

В цьому контексті слід зауважити, що застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Крім того, спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц (п.58).

Ці тези стосуються саме засад ефективного судового захисту, а отже можуть бути враховані у цій частині при ухваленні рішення у справі.

Враховуючи, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши в сукупності надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним. Використання у спірних правовідносинах такого способу захисту, як «визнання права власності» на грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника на користь кредитора у зобов`язальних відносинах, не відповідає критерію ефективності, оскільки саме по собі не спроможне захистити правове становище кредитора. Встановлення судом набуття позивачем права власності на спірні грошові кошти є підставою, тобто передумовою, для ухвалення рішення про стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача.

Таким чином, у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна у вигляді пенсії спадкодавця, яка залишилася недоотриманою останнім за життя, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивачки суми недоотриманої пенсії, що була нарахована спадкодавцю на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі №580/5830/22 (338 502,07грн.), тобто шляхом стягнення вказаної грошової суми на користь позивачки.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору. Позивачка при зверненні до суду з даним позовом сплатила судовий збір у розмірі 3 385,50 грн. за вимогу майнового характеру (тоді як 1% від ціни позову складає 3 385,02 грн.), і в цій частині позову позовні вимоги позивачки судом задоволені, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки, за рахунок бюджетних асигнувань, слід стягнути судовий збір в розмірі 3 385,02 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Уманська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на недоотриману пенсію померлого спадкодавця та її стягнення задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, юридична адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) суму недоотриманої пенсійної виплати, набутої нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме недоотримані за життя пенсійні виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в розмірі 338 502,07 грн., що були нараховані на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. по справі №580/5830/22.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, юридична адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 3 385,02 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 14 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко