Рішення № 140643831, 08.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/13754/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З.за участі: секретаря судового засідання Омельченко А.І.,представника позивача представника відповідача представника відповідача експертаКолошина В.П., Біцаєвої Н.І., Делятинської К.А., Саніної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2026 №0091822301 №0089602409 та від 24.02.2026 №0103660703, №0103680703, №0103690703, а також Рішення від 18.02.2026 №0089782409.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про незгоду з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач вказує, що вимоги відповідача дисконтувати заборгованість не відповідають діючому законодавству та судовій практиці Верховного Суду яка є обов`язковою для застосування. Відповідно вимоги відповідача про амортизацію вартості не відповідають діючому законодавству, що є підставою для задоволення позову. Заборгованість взагалі не є довгостроковою, що може бути підтверджено висновками експерта. Позивач вказує, що проявив розумну обережність і перевірив своїх постачальників (продавців). Відносно жодного з них не існувало ніяких обставин, які свідчили би про їх фіктивність, проблеми зі сплатою податків. Навіть у разі наявності у юридичної особи у ланцюгу ознак фіктивності чи вироку стосовно його посадових осіб, сам факт таких обставин не є доказом відсутності господарських операцій у платника податку, який діяв добросовісно, належним чином задокументував господарські операції та використав придбані товари (роботи, послуги) у своїй діяльності. З цього випливає, на думку позивача, що порушень у діяльності позивача немає і фінансові санкції на нього покладатися не повинні. Закон не встановлює вимогу, щоб кожен договір обов`язково був прибутковим для кожної зі сторін. Важливо, щоб договір був укладений за взаємною згодою сторін, відповідав вимогам законодавства та не порушував публічний порядок. Цивільне законодавство України базується на принципі свободи договору. Це означає, що сторони вільні укладати договори, визначати їхні умови, і ці умови не обов`язково повинні бути прибутковими для всіх сторін. Сторони можуть укладати договори, які передбачають збитки для однієї зі сторін (наприклад, благодійність, або договір, укладений з метою отримання довгострокової вигоди, яка не є прямою фінансовою вигодою в короткостроковій перспективі). Позивач здійснював свою звичайну діяльність. У рамках своєї звичайної діяльності він укладав договори які були як прибутковими, так і не прибутковими. Посилання контролюючого органу на ознаки «ризиковості» ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД» як на підставу для невизнання витрат позивача є грубим порушенням принципів індивідуальної відповідальності. Реальність операцій підтверджується фактичним та безповоротним рухом грошових коштів, який відбувся у 2020 році, що повністю виключає «паперовий» характер правочину. Позивач не може нести відповідальність за стан податкового обліку контрагента чи неподання ним звітності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 02.06.2026.

26.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/13754/26 задоволено. Забезпечино участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" - Колошина Вадима Петровича (+380503611871, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

28.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання до отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» висновку експерта за результатами проведення економічного експертного дослідження за договором №148 від 27.05.2026.

01.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки позивач не вказує, які саме питання потребують спеціальних знань у сфері іншій ніж право, а встановлення відповідності висновків акту чинному законодавству не потребують спеціальних знань, а підлягають з`ясуванню в ході розгляду справи судом.

В підготовче засідання, призначене на 02.06.2026, представники сторін не прибули. Судом відкладено підготовче засідання на 23.06.2026.

05.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є наміри та дії суб`єкта, спрямовані на створення умов та/або отримання чи збереження активів, внаслідок чого досягається економічний ефект. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише на таких умовах платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Здійснення господарських операцій повинно підтверджуватись даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення та як наслідок - зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника. ТОВ «Металургійна транспортна компанія» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування грошові кошти передані підприємствам у вигляді безповоротної фінансової допомоги в сумі 10155000 грн, що в свою чергу призвело до порушення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» П(С)БО 16, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 10155000 грн в т.ч. за 4 кв.2021 року на суму 10155000 грн. При перенесенні ТОВ «Металургійна транспортна компанія» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3. розділу І, п. 8. розділу ІІ, п. 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868. Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» П(С)БО 16, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 5479708 грн в т.ч.: за 4 квартал 2021 року на суму 225459 грн, за 2022 рік на суму 1501214 грн, за 2023 рік на суму 1501214 грн, за 2024 рік на суму 1501214 грн, за І півріччя 2025 року на суму 750607 грн. Надані до перевірки акти надання послуг не дозволяють перевірити правильність формування перевіряємим підприємством податкових вигод за такими операціями, а інших документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» надано не було, відсутні чи то рекомендації, систематичні добірки, довідкові матеріали тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами, а відтак такі первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу ТОВ «Металургійна транспортна компанія». Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» П(С)БО 16, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1279901 грн в т.ч. за 2022 рік на суму 1279901 грн. Будь-якого документального підтвердження наданих юридичних послуг ТОВ «Металургійна транспортна компанія» не надано, що свідчить про відсутність належного підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг. Наведене вказує на неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена ТОВ «Металургійна транспортна компанія» до облікових регістрів всупереч норм п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» П(С)БО 16, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 381210 грн. в т.ч. за 2024 рік на суму 381210 грн. На запит перевіряючих платником податків надано відповідь листом від 09.12.2025 яким формально зазначено, що всю запитувану інформацію та документи стосовно господарської діяльності ТОВ «Металургійна транспортна компанія» було надано перевіряючим за місцем проведення перевірки та господарські операції по послуг нематеріального характеру було здійснено для використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Таким чином, надані до перевірки первинні документи не підтверджують фактичне виконання ТОВ «БІ ТІ СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ 36495471), ТОВ "Юридична фірма "РОБІНСОН ПАТМАН" (код ЄДРПОУ 43478638), АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "РОБІНСОН ПАТМАН" (код ЄДРПОУ 44924179), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) послуг та не дають можливості встановити їх економічну, ділову доцільність, не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ». Вищезазначені документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.10.2021 по 30.06.2025 у загальній сумі 617 577 281 грн. на підставі таких документів: податкових декларацій з ПДВ з додатками, звітів про фінансові результати, відомостей синтетичного та аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках: №10 «Основні засоби», №11 «Інші необоротні матеріальні активи», №15 «Капітальні інвестиції», 20 «Виробничі запаси», №22 «МШП», №28 «Товари» №37 «Розрахунки з різними дебіторами», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №68 «Розрахунки за іншими операціями», №90 «Собівартість реалізації», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут», №94 «Інші витрати операційної діяльності», інформації з ЄРПН щодо зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, накладних, актів, банківських виписок та інших встановлено їх завищення на загальну суму 7613878 грн (в одиницях податкової звітності). З огляду на вищевказане, в порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» завищено суму податкового кредиту за період з 01.10.2021 по 30.06.2025 на загальну суму 7869858 грн в т.ч.: за період з 01.10.2021 по 30.06.2025 ТОВ "МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 112029061 грн, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню у сумі 0,0 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2021 по 30.06.2025 встановлено його заниження на загальну суму 7869858 грн. Внаслідок подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року (форма № 4ДФ), а саме відображення в звітності допомоги на поховання померлому працівнику в сумі 8480,00 грн за ознакою доходу 169 «Благодійна, у тому числі гуманітарна, допомога» замість ознаки доходу 146 «Допомога на поховання», юридичною особою порушено пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, п. 4 розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556. Перевіркою встановлені порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI в частині ненарахування єдиного внеску на суми різниці між нарахованою заробітною платою та мінімальним її розміром, встановленим законом на місяць, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму єдиного внеску - 2536,39 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» не подано звіт про контрольовані операції за 2023 рік по взаємовідносинам з SIRIUS BUSINESS FZ-LLC на загальну суму 69190987,66 грн.

09.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/13754/26 задоволено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" - Адвоката Гергель Катерини Олександрівни (+380979268558, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

12.06.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що щодо доводів позивача про те, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не містять методології визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також на те що спірна заборгованість не є довгостроковою. Відповідачем фактично проігноровано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.04.2021 у справі №640/13685/19 та від 06.03.2024 у справі №160/10420/20. У зазначених рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не містять методології визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а тому платник податків не зобов`язаний самостійно розробляти та застосовувати таку методологію. При цьому відповідач не навів жодних доводів щодо незастосовності вказаних правових висновків до спірних правовідносин та не послався на будь-яку іншу актуальну практику Верховного Суду, яка б свідчила про інший підхід до вирішення аналогічних спорів. Щодо того, що позивач не несе відповідальності за діяльність контрагентів чи інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання, а також за можливі порушення ними податкового законодавства. При цьому відповідачем проігноровано правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №815/2417/16, відповідно до яких податкові наслідки для платника податків повинні ґрунтуватися на оцінці його власної діяльності, а не діяльності третіх осіб. Верховний Суд неодноразово наголошував, що порушення податкової дисципліни контрагентами або суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання не можуть автоматично покладатися на добросовісного платника податків. Щодо того, що послуга не обов`язково повинна мати матеріальний результат, кількісний вимір або призводити до безпосереднього отримання прибутку. Верховний Суд від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а виходить із того, що прибутковість окремої господарської операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, а збитковість конкретної операції сама по собі не свідчить про її негосподарський характер чи нереальність. Водночас замість правового аналізу зазначених правових позицій Верховного Суду відповідач фактично обмежився твердженням про те, що позивач лише цитує судову практику, хоч це не відповідає дійсності, так як позивач одночасно з відповідними цитатами пояснює як вказана практика співвідноситься з позицією та позовними вимогами позивача. При цьому у відзиві відсутні будь-які доводи щодо незастосовності наведених постанов Верховного Суду до спірних правовідносин, відсутній аналіз фактичних відмінностей справ або посилання на іншу актуальну судову практику Верховного Суду, яка б свідчила про інший підхід до вирішення аналогічних спорів. Таким чином, позиція відповідача фактично зводиться до твердження про правильність висновків контролюючого органу навіть без спроби належного спростування аргументів позивача та без урахування обов`язкових для врахування правових висновків Верховного Суду, що не може вважатися належним обґрунтуванням правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

18.06.2026 представником відповідача подані до суду заперечення на відповідь на відзив з посиланням на практику Верховного Суду на підтвердження наведеної у відзиві правової позиції.

23.06.2026 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта №397 від 19.06.2026 за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами адміністративного провадження №160/13754/26 від 22.05.2026.

В підготовчому засіданні, призначеному на 23.06.2026, взяли участь представники сторін. Судом закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 06.07.2026.

06.07.2026 представником відповідача подані до суду додаткові пояснення, в яких викладено незгоду з висновком експерта та вказано, що первинні документи складені за результатом вказаних господарських операцій не підтверджують фактичне постачання ТМЦ ТОВ «Торговий дім Агротерра» (код 44273045) та виконання ТОВ «Юридична фірма «РОБІНСОН ПАТМАН» (код ЄДРПОУ 43478638), Адвокатське об`єднання "ЮФ «РОБІНСОН ПАТМАН» (код ЄДРПОУ 44924179) наданих послуг, а також не підтверджують їх належність до господарської діяльності ТОВ «Металургійна транспортна компанія», доцільність укладання вказаних договорів та зв`язок з господарською діяльністю ТОВ «Металургійна транспортна компанія».

В судове засідання, призначене на 06.07.2026, прибули представники сторін. В судовому засіданні було зобов`язано представника позивача надати до суду первинні документи по господарським операціям, які надавались позивачем для проведення експертизи. В судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2026.

10.07.2026 представником позивача подано до суду клопотання про виклик судового експерта Саніну Тетяну Олександрівну для надання усних пояснень щодо висновку №397 від 22.05.2026.

24.07.2026 представником відповідача подані до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що взаємовідносини ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» з SIRIUS BUSINESS FZ-LLC на загальну суму 69190987,66 грн визнаються контрольованими, оскільки відповідають пп. 39.2.1.1 та пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України. До звітності з трансфертного ціноутворення, відповідно норм ст. 39 ПК України, відносяться: Звіт про контрольовані операції, Повідомлення про участь в міжнародній групі компаній, ТЦ Документація (локальний файл), Глобальна документація (майстер-файл) та Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» не подано звіт про контрольовані операції за 2023 рік по взаємовідносинам з SIRIUS BUSINESS FZ-LLC на загальну суму 69190987,66 грн. Позивачем у клопотанні не було конкретизовано, які саме питання, на думку останнього, потребують роз`яснення експерта. Клопотання про виклик експерта для надання пояснень має містити чітке обґрунтування та перелік питань, які вимагають усного роз`яснення експерта. Відсутність такої конкретизації робить клопотання необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Виклик експерта на даному етапі розгляду справи призведе до необґрунтованого затягування строків розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026, прибули представники сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" про виклик свідка у справі №160/13754/26 задоволено. Здійснено виклик у судове засідання призначене на 08.09.2026 о 11:00 для надання роз`яснень щодо висновку судової економічної експертизи №397 від 22.05.2026 експерта - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

В судове засідання, призначене на 08.09.2026, прибули експерт Саніна Тетяна Олександрівна та представники сторін.

В судовому засіданні заслухано пояснення експерта по суті висновку судової економічної експертизи №397 від 22.05.2026.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 33115436) зареєстровано 04.08.2004, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська державна податкова інспекція. Основним видом діяльності за КВЕД є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 74 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу ІV, п.п. 9-23 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (зі змінами), у зв`язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.10.2025 №6264-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Металургійна транспортна компанія» за період з 01.10.2021 по 30.06.2025.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436, у висновку якого встановлено порушення ТОВ «Металургійна транспортна компанія»:

1. П(с)Бо15 «Доходи», ПСБО 16 «Витрати», пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 101939720 грн, в тому числi: за 2021 рік на суму 101439118 грн, за 2023 рік (1 кв.2023 року) на суму 500601 грн, та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування всього у сумі 8521306 грн, в т ч.: за 2022 рік на суму 2781115 грн, за 2023 рік на суму 5426329 грн (наростаючим підсумком); за 2024 рік на суму 7770753 грн (наростаючим підсумком), - за І півріччя 2025 року на суму 8521360 грн (наростаючим підсумком);

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 7869858 грн, в т.ч. - за листопад 2021 року на суму 7412535 грн, - за лютий 2022 року на суму 25020 грн, - за березень 2022 року на суму 25020 грн, - за квітень 2022 року на суму 25020 грн, - за листопад 2022 року на суму 174619 грн, - за грудень 2022 року на суму 81361 грн, - за грудень 2023 року на суму 25020 грн, - за лютий 2024 року на суму 41850 грн, - за березень 2024 року на суму 34392 грн, - за червень 2025 року на суму 25020 грн;

3. п. 39.4.2. п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині не подання звіту про контрольовані операції за 2023 рік;

4. пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, п. 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, внаслідок подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року (форма №4ДФ), а саме відображення в звітності допомоги на поховання померлому працівнику в сумі 8480,00 грн за ознакою доходу 169 «Благодійна, у тому числі гуманітарна, допомога» замість ознаки доходу 146 «Допомога на поховання»;

5. п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI - донарахування платником в 4 кварталі 2023 року своєчасно не нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2022 року в сумі 2640,00 грн.;

6. п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-V1 в частині ненарахування єдиного внеску на суми різниці між нарахованою заробітною платою та мінімальним її розміром, встановленим законом на місяць, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму 2536,39 грн. за період січень-грудень 2024 року та лютий-червень 2025 року.

Не погоджуючись з висновками акту від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436, позивачем подані заперечення (від 27.01.2026 вх. №29) в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України.

В ході розгляду заперечення ТОВ "Металургійна транспортна компанія", Комісією зменшено нараховану суму податку на додану вартість у сумі 125100 грн, а в іншій частині залишено без змін, про що повідомлено платника листом від 17.02.2026 №11235/6/04-36-07-03-13.

На підставі акту перевірки від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436 ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення:

- форми «ПС» від 18.02.2026 № 0091822301, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 805200 грн;

- форми «ПС» від 18.02.2026 №0089602409 застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн;

- форми «Р» від 24.02.2026 №0103660703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 102064870,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 101939720 грн та штрафними санкціями у сумі 125150,25 грн.;

- форми «Р» від 24.02.2026 №0103680703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9680947,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 7744758 та штрафними санкціями у сумі 1936189,25 грн.;

- форми «П» від 24.02.2026 №0103690703 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах грудень 2022 року, грудень 2023 року, грудень 2024 року та червень 2025 року на суму 8521360 грн;

- прийнято рішення від 18.02.2026 №0089782409, яким застосовано штрафну санкцію по ЄСВ у сумі 1268,20 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, рішеннями якої від 24.04.2026 №10739/6/99-00-06-01-01-06, від 24.04.2026 №10734/6/99-00-06-01-01-06, від 24.04.2026 №10739/6/99-00-06-01-01-06, від 06.05.2026 №11544/6/99-00-06-03-01-06 та від 06.05.2026 №11590/6/99-00-06-02-03-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.02.2026 №0091822301 №0089602409, від 24.02.2026 №0103660703, №0103680703, №0103690703 та рішення від 18.02.2026 №0089782409 є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, витрат платниками податку між суб`єктами господарювання та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як передбачено п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 5 ст. 9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.

Водночас, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов`язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.

Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.

Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 у справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.

В постанові від 05.05.2020 у справі №826/14426/16 Верховним Судом сформовано наступний правовий висновок.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 05.05.2020 у справі №826/14426/16 вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дослідженню підлягають всі обставини здійснення господарських операцій в сукупності з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, наявності трудового ресурсу, змісту послуг, що надаються, тощо.

Верховним Судом в постанові від 04.11.2020 у справі №300/555/19 зазначено, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Оцінюючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, визначення платником податків показників податкового обліку повинно ґрунтуватися на фактично здійснених господарських операціях, підтверджених відповідними документами, які дозволяють встановити їх зміст, обсяг, учасників та реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому наявність договірних правовідносин між суб`єктами господарювання сама по собі не підтверджує фактичного здійснення господарських операцій, оскільки договір засвідчує домовленість сторін щодо виникнення відповідних прав та обов`язків, тоді як реальність їх виконання встановлюється з урахуванням документів, складених під час здійснення відповідних операцій, та інших фактичних обставин.

Суд зазначає, що правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05.05.2020 у справі №826/14426/16 та від 04.11.2020 у справі №300/555/19.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що формальна наявність договорів, первинних документів та податкових накладних не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, якщо їх фактичне здійснення спростовується встановленими обставинами.

У цій справі контролюючим органом за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства та правил бухгалтерського обліку, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування своїх висновків відповідачем наведено результати дослідження бухгалтерських регістрів позивача, податкової та фінансової звітності, відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, інформації про господарську діяльність контрагентів, змісту документів, наданих під час перевірки, та інших обставин, викладених в акті від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436.

Водночас позивач, заперечуючи висновки контролюючого органу, посилається на належне документальне оформлення господарських операцій, їх реальний характер, правильність ведення бухгалтерського обліку та висновок судово-економічної експертизи.

У зв`язку із зазначеним суд вважає за необхідне надати оцінку доказам, на які посилається позивач.

Як встановлено судом, 23.06.2026 представником позивача долучено до матеріалів справи висновок експерта №397 від 19.06.2026, складений судовим експертом Саніною Тетяною Олександрівною за результатами проведення судової економічної експертизи.

Відповідно до зазначеного висновку експертом досліджувалися обставини документального підтвердження висновків акта перевірки, зокрема щодо визначення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості, відображення доходів і витрат за господарськими операціями, правомірності формування податкового кредиту та інших показників бухгалтерського і податкового обліку позивача.

Зі змісту висновку встановлено, що експерту для проведення дослідження надавалися, зокрема договори, облікові регістри, акти наданих послуг, документи щодо господарських операцій з контрагентами, фінансова та податкова звітність позивача.

При цьому висновок експерта містить посилання на результати дослідження зазначених документів та відповідні розрахунки.

Водночас суд враховує, що документи, які були використані експертом як вихідні дані для проведення дослідження, до матеріалів адміністративної справи не надані.

У судовому засіданні 06.07.2026 представника позивача було зобов`язано надати суду первинні документи щодо спірних господарських операцій, які використовувалися під час проведення судово-економічної експертизи.

Однак позивачем відповідні документи суду не надано.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки безпосереднім предметом доказування у цій справі є правильність відображення конкретних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.05.2020 у справі №826/14426/16.

За відсутності відповідних документів суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити їх зміст, встановити фактичні умови виконання господарських операцій, перевірити правильність їх документального оформлення та співставити наведені експертом відомості з іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу.

Таким чином, висновок експерта є одним із засобів доказування та підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, а не замість них.

Суд враховує, що у висновку експерта №397 наведено результати дослідження бухгалтерських документів, які не були безпосередньо досліджені судом через їх ненадання учасниками справи.

При цьому експертне дослідження правильності бухгалтерського відображення певних господарських операцій не є тотожним встановленню судом факту їх реального здійснення.

Зокрема, дослідження експертом відомостей бухгалтерських регістрів, актів наданих послуг або інших документів не виключає необхідності перевірки того, чи відповідали відображені в них операції фактичним обставинам.

Крім того, зі змісту висновку експерта встановлено, що окремі сформульовані експертом висновки стосуються правомірності застосування контролюючим органом відповідних положень податкового законодавства та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Водночас тлумачення норм права та визначення правових наслідків встановлених обставин належать до компетенції суду.

З огляду на наведене суд враховує висновок експерта №397 від 19.06.2026 як один із доказів у справі, проте не вважає його самостійним і достатнім підтвердженням протиправності оскаржуваних рішень контролюючого органу, що становлять предмет спору.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.07.2022 у справі №П/811/812/17, щодо необхідності оцінки експертного висновку з урахуванням наявності у матеріалах справи документів, на яких ґрунтувалися відповідні експертні дослідження.

Так, Верховний Суд зазначив, що надані позивачем на дослідження експерту документи, так і не були надані суду першої, суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд касаційної інстанції вбачає, що судами враховано положення ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

При цьому, позивач під час перевірки, адміністративного оскарження, розгляду судом першої та апеляційної інстанцій не надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, відтак наявні підстави стверджувати про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат.

Крім того, позивач повинен враховувати, що за наявності не спростованого факту порушення, самі собою доводи про недотримання податковим органом процедури під час перевірки не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене Верховний Суд вказав, що суди правильно вважали, що у даному спорі наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Щодо заниження фінансового результату до оподаткування внаслідок невідображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом досліджено правильність відображення позивачем у бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості за договорами придбання цінних паперів, укладеними з нерезидентами LUCRINO INVESTMENTS LIMITED, NAVARO DEVELOPMENT LIMITED та RENALDA INVESTMENTS LIMITED.

Зокрема, відповідно до акта перевірки від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436 встановлено, що позивачем укладено договори придбання цінних паперів від 14.10.2011 №688-БВ, від 18.09.2013 №334-БВ, від 21.11.2013 №983-БВ, від 20.02.2014 №94-БВ, від 24.07.2019 №168-БВ, №169-БВ та №170-БВ.

Відповідно до відомостей бухгалтерського обліку позивача, досліджених під час перевірки, станом на 01.10.2021 за зазначеними договорами обліковувалася кредиторська заборгованість у загальному розмірі 57232604,90 доларів США, що становило 1521013709,68 грн.

Станом на 30.06.2025 відповідна заборгованість у валютному вираженні залишалася незмінною, тоді як її гривневий еквівалент становив 2383217180,31 грн.

При цьому контролюючим органом встановлено, що відповідна заборгованість обліковувалася позивачем на рахунку 6854 «Розрахунки з іншими кредиторами» та відображалася у складі поточних зобов`язань за рядком 1690 балансу «Інші поточні зобов`язання».

Водночас за результатами аналізу строків виникнення кредиторської заборгованості, її обліку та відсутності погашення протягом тривалого періоду відповідач дійшов висновку про неправильну класифікацію зазначених зобов`язань.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що заборгованість виникла у 2011, 2013, 2014 та 2019 роках і залишалася непогашеною протягом усього перевіреного періоду.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Металургійна транспортна компанія» не надало контролюючому органу письмових вимог відповідних кредиторів про погашення заборгованості за договорами придбання цінних паперів.

За наведених обставин відповідач дійшов висновку про необхідність відображення відповідної заборгованості у складі довгострокових зобов`язань та визначення її теперішньої вартості.

За результатами здійсненого розрахунку контролюючим органом визначено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в розмірі 423489331 грн, яку позивач не відобразив у складі доходів за IV квартал 2021 року.

Заперечуючи зазначені висновки, позивач посилається на те, що відповідна кредиторська заборгованість не є довгостроковою, а національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не містять методики визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» поточними є зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгостроковими є всі зобов`язання, які не є поточними.

Таким чином, для встановлення належної класифікації відповідної заборгованості необхідним є дослідження умов її виникнення, строків виконання зобов`язань та порядку їх погашення.

Позивачем не надано суду договорів придбання цінних паперів, відповідних додаткових угод та інших документів, які дозволили б безпосередньо встановити строки виконання зобов`язань та перевірити обґрунтованість віднесення заборгованості до складу поточних зобов`язань.

Суд враховує, що відповідно до акта перевірки контролюючим органом досліджувалися договори придбання цінних паперів та додаткові угоди до них, а також відомості бухгалтерського обліку позивача щодо відповідної заборгованості.

Натомість позивач, заперечуючи висновки перевірки та стверджуючи про поточний характер зобов`язань, не надав суду документів, які дозволили б перевірити наведені ним обставини.

При цьому факт відображення підприємством відповідної заборгованості у складі поточних зобов`язань сам по собі не є безумовним підтвердженням правильності її бухгалтерської класифікації.

Так само тривалість існування заборгованості не є самостійною підставою для визнання її довгостроковою, оскільки визначальне значення мають умови відповідних зобов`язань.

Однак позивач не забезпечив можливості дослідження таких умов судом, хоча саме на їх змісті ґрунтуються його заперечення щодо висновків перевірки.

Суд зазначає, що висновок експерта №397 від 19.06.2026 також не усуває зазначеної обставини, оскільки експерт здійснював дослідження на підставі документів, які не долучені до матеріалів справи.

Відтак суд не має можливості безпосередньо перевірити фактичні умови виникнення та погашення відповідної заборгованості, на яких ґрунтується висновок експерта.

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19 та від 06.03.2024 у справі №160/10420/20 суд зазначає, що наведені правові висновки підлягають врахуванню з урахуванням фактичних обставин спірних правовідносин та застосованих контролюючим органом норм матеріального права.

Водночас наведені постанови стосуються не лише класифікації зобов`язань, а й правомірності застосування методики визначення їх теперішньої вартості.

Зокрема, Верховний Суд звертав увагу на відсутність у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку методології визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також на неприпустимість застосування контролюючим органом методики міжнародних стандартів до платника, бухгалтерський облік якого ґрунтується на національних стандартах.

Суд враховує, що в акті перевірки відповідач застосував формулу PV = FV/(1+i)^n із використанням ставки дисконтування 8,5 відсотка.

Разом із тим доводи позивача щодо неправильності бухгалтерської класифікації заборгованості та доводи щодо відсутності нормативної підстави для застосування зазначеної формули мають різний предмет доказування.

Ненадання договорів позивачем перешкоджає перевірці першого з цих питань, що свідчить про недоведення позивачем протиправності висновків податкового органу в частині заниження фінансового результату до оподаткування внаслідок невідображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Торговий дім «Агротерра» та відображення доходу від безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, під час перевірки контролюючим органом досліджено взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий дім «Агротерра» (наразі найменування ТОВ «ЛГРІП») щодо придбання сільськогосподарської продукції за договорами від 19.10.2021 №МКУ-19-10/21, від 12.11.2021 №МКУ-12-11/21 та від 15.11.2021 №МПШ-15-11/21.

Відповідно до акта перевірки за зазначеними договорами позивачем відображено операції з придбання сільськогосподарської продукції, зокрема пшениці та кукурудзи.

При цьому контролюючим органом досліджено відомості видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, бухгалтерських регістрів позивача, а також інформацію щодо походження товарно-матеріальних цінностей та можливості здійснення їх перевезення.

За результатами такого дослідження відповідачем встановлено обставини, які ставлять під сумнів фактичне постачання відповідної продукції саме ТОВ «Торговий дім «Агротерра».

Зокрема, в акті перевірки наведено перелік товарно-транспортних накладних, складених на підтвердження транспортування сільськогосподарської продукції, із зазначенням номерів і дат документів, автомобільних перевізників, транспортних засобів, водіїв, вантажовідправників та вантажоодержувачів.

При цьому під час перевірки встановлено недоліки оформлення відповідних товарно-транспортних накладних, зокрема щодо конкретизації місць навантаження товару, визначення маршрутів перевезення та ідентифікації окремих транспортних засобів.

Крім того, контролюючим органом наведено обставини щодо невідповідності технічних характеристик окремих транспортних засобів задекларованим перевезенням.

Суд враховує, що зазначені недоліки не завжди є самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки окремі недоліки транспортних документів можуть не впливати на встановлення фактичного руху товару.

Водночас у цій справі відповідачем наведено не формальні недоліки документів, а сукупність обставин, які стосуються фактичної можливості виконання відповідних перевезень та походження сільськогосподарської продукції.

Зокрема, контролюючим органом досліджено відомості щодо ТОВ «Стратлен», яке зазначалося автомобільним перевізником у відповідних товарно-транспортних накладних.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до інформації державних реєстрів за ТОВ «Стратлен» не були зареєстровані транспортні засоби на праві власності.

Суд враховує, що зазначена обставина сама по собі не виключає можливості виконання перевезень із використанням транспортних засобів, залучених на інших законних підставах.

Проте документи, які підтверджували б використання відповідних транспортних засобів та дозволяли б перевірити фактичні обставини здійснення перевезень, позивачем суду не надані.

Крім того, контролюючим органом досліджено походження сільськогосподарської продукції за ланцюгом її постачання.

Зокрема, встановлено відображення у відповідних документах ТОВ «Агрокультура Дніпра» як одного з учасників господарських операцій, пов`язаних із постачанням товарно-матеріальних цінностей.

При цьому відповідачем наведено обставини щодо відсутності належного підтвердження фактичного здійснення відповідним підприємством операцій з постачання продукції.

Суд, також, враховує долучений до матеріалів справи вирок Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №757/4255/23-к.

Зі змісту зазначеного вироку встановлено, що ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із пособництвом у внесенні завідомо неправдивих відомостей до документів щодо державної реєстрації юридичної особи та підробленні офіційних документів.

У вироку зазначено, що ОСОБА_3 погодилася за грошову винагороду на формальне набуття статусу засновника та керівника ТОВ «Агрокультура Дніпра», не маючи наміру фактично здійснювати управління господарською діяльністю цього підприємства.

Крім того, у вироку наведено обставини оформлення від імені ТОВ «Агрокультура Дніпра» товарно-транспортних накладних, у яких зазначено ТОВ «Стратлен» автомобільним перевізником, а ТОВ «Торговий дім «Агротерра» - учасником відповідного ланцюга постачання.

При цьому в описовій частині вироку серед суб`єктів господарювання, господарські операції яких пов`язувалися з використанням зазначених документів, названо ТОВ «Металургійна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 33115436).

Зокрема, у вироку наведено відомості щодо операцій із реалізації сільськогосподарської продукції через комісіонера за зовнішньоекономічними контрактами, в межах яких позивач виступав комітентом.

Суд враховує, що відповідні відомості мають безпосередній зв`язок із господарськими операціями, дослідженими контролюючим органом під час проведення перевірки.

Так, в акті перевірки наведено перелік товарно-транспортних накладних, оформлених із зазначенням тих самих учасників перевезень.

Крім того, окремі номери та дати товарно-транспортних накладних, наведені в акті перевірки, відповідають відомостям документів, описаних у вироку.

Зокрема, відповідний зв`язок простежується щодо товарно-транспортної накладної №107105 від 16.11.2021 та інших документів, пов`язаних із перевезенням сільськогосподарської продукції.

Отже, вирок містить відомості про документальне оформлення господарських операцій за участю суб`єктів, які були предметом дослідження контролюючого органу під час перевірки позивача.

Водночас суд враховує положення ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вирок Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2023 не має преюдиційного значення щодо встановлення протиправності дій самого позивача, який не був особою, стосовно якої ухвалено зазначений вирок.

Водночас зазначений вирок підлягає оцінці разом з іншими доказами, які безпосередньо стосуються спірних господарських операцій.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, щодо необхідності індивідуальної оцінки обставин здійснення господарських операцій та недопустимості автоматичного покладення на платника податків негативних наслідків лише у зв`язку з наявністю вироку щодо посадової особи його контрагента.

У цій справі контролюючим органом наведено не лише відомості кримінального провадження, а й результати аналізу конкретних товарно-транспортних накладних, відомості щодо автомобільних перевізників, транспортних засобів, маршрутів переміщення товару та його походження.

Отже, висновки контролюючого органу щодо неналежного документального підтвердження придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Торговий дім «Агротерра» ґрунтуються на сукупності наведених обставин.

Натомість позивачем не надано суду первинних документів, які дозволили б безпосередньо встановити фактичне здійснення відповідних операцій, підтвердити придбання товару у конкретного постачальника та перевірити достовірність відомостей, відображених у бухгалтерському обліку.

Суд зазначає, що загальні посилання позивача на принцип індивідуальної відповідальності платника податків та недопустимість покладення на нього негативних наслідків у зв`язку з порушеннями контрагентів не спростовують конкретних обставин, встановлених контролюючим органом під час дослідження власних господарських операцій позивача.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав для висновку про помилковість оцінки контролюючим органом документального підтвердження придбання позивачем сільськогосподарської продукції у ТОВ «Торговий дім «Агротерра».

Щодо завищення витрат за операціями з надання безповоротної фінансової допомоги ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки контролюючим органом досліджено господарські операції позивача з ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД», пов`язані з наданням фінансової допомоги.

Зокрема, відповідно до відзиву 01.03.2020 між ТОВ «Металургійна транспортна компанія» та ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД» укладено договір №450 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

За умовами зазначеного договору позивачем надано ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД» фінансову допомогу у сумі 10155000 грн.

Водночас 01.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої характер наданої фінансової допомоги змінено з поворотної на безповоротну.

Зазначену суму позивач відобразив у складі витрат відповідного звітного періоду, що вплинуло на визначення фінансового результату до оподаткування.

Контролюючий орган не погодився із правомірністю такого відображення, зокрема з огляду на відсутність належного підтвердження економічної обґрунтованості відповідної операції та її зв`язку з господарською діяльністю позивача.

При цьому у відзиві відповідач зазначив, що на момент зміни характеру фінансової допомоги позивач мав значні непогашені зобов`язання перед нерезидентами, водночас прийняв рішення про відмову від права вимоги повернення грошових коштів у сумі 10155000 грн.

Крім того, відповідачем наведено відомості щодо господарської діяльності ТОВ «БЛЕКСІТРЕЙД», зокрема неподання підприємством податкової та фінансової звітності за відповідні періоди.

Заперечуючи зазначені висновки, позивач посилається на свободу договору, право самостійно визначати умови господарської діяльності та відсутність законодавчого обов`язку отримувати прибуток від кожної окремої господарської операції.

Суд погоджується з тим, що збитковість окремої операції або відсутність безпосереднього позитивного економічного результату не є самостійною підставою для висновку про здійснення такої операції поза межами господарської діяльності.

Водночас наведене не виключає необхідності встановлення фактичного змісту відповідної операції та правильності відображення її наслідків у бухгалтерському обліку.

У цій справі позивачем не надано суду договору №450 від 01.03.2020, додаткової угоди №1 від 01.11.2021, документів щодо здійснення розрахунків та інших матеріалів, які дозволили б безпосередньо перевірити фактичні обставини зміни характеру відповідного зобов`язання.

При цьому посилання позивача на здійснення реального руху грошових коштів у 2020 році саме по собі не підтверджує правильності відображення відповідної суми у складі витрат 2021 року, оскільки зазначені обставини мають різне значення для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що правомірність відображення суми фінансової допомоги у складі витрат повинна визначатися з урахуванням характеру відповідної операції, її фактичного здійснення та вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У цій справі позивач не надав суду документів, які дозволили б перевірити відповідні обставини та спростувати порушення, наведені контролюючим органом в акті перевірки та у відзиві.

Щодо завищення витрат за операціями з придбання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки контролюючим органом досліджено господарські операції ТОВ «Металургійна транспортна компанія» із ТОВ «БІ ТІ СОЛЮШНС», ТОВ «Юридична фірма «РОБІНСОН ПАТМАН», Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «РОБІНСОН ПАТМАН» та ФОП ОСОБА_1 .

Зокрема, відповідно до відзиву контролюючим органом досліджено операції з придбання позивачем інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «БІ ТІ СОЛЮШНС» за договором від 01.02.2017 №33115436-201702-1.

За результатами перевірки встановлено завищення витрат за зазначеними операціями на загальну суму 5479708 грн.

Відповідач зазначив, що відповідно до умов договору надавач послуг повинен був здійснювати інформаційно-консультаційний супровід діяльності підприємства, аналіз фінансових та банківських послуг, моніторинг законодавства, бюджетного процесу та інші визначені договором заходи.

Водночас надані до перевірки акти надання послуг містили узагальнені формулювання щодо їх змісту без конкретизації фактично виконаних завдань, обсягу послуг та результатів їх надання.

Зокрема, контролюючим органом зазначено про відсутність документів, які б дозволили встановити фактичне виконання відповідних консультаційних завдань, зокрема підготовлених рекомендацій, аналітичних матеріалів, звітів, добірок інформації або інших результатів надання послуг.

Аналогічні порушення контролюючим органом встановлено щодо операцій позивача з придбання юридичних послуг у ТОВ «Юридична фірма «РОБІНСОН ПАТМАН» за договором від 08.08.2022 №08-08/01-2022.

За результатами перевірки відповідачем визначено завищення витрат за зазначеними операціями на суму 1279901 грн.

При цьому відповідач зазначив, що надані до перевірки акти не містили достатніх відомостей про конкретні юридичні завдання, їх фактичне виконання, обсяг та результати.

Крім того, контролюючим органом досліджено операції з придбання юридичних послуг у Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «РОБІНСОН ПАТМАН» за договором від 26.02.2024 №26/02-2024.

За результатами перевірки визначено завищення витрат у сумі 381210 грн.

Також відповідачем досліджено господарські операції з придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_1 за договором від 01.05.2024 №01-05/2024 на загальну суму 1606000 грн.

Контролюючий орган зазначив, що надані позивачем документи не дозволяли встановити конкретний зміст, обсяг та результати відповідних послуг.

Суд зазначає, що послуги юридичного та інформаційно-консультаційного характеру за своєю природою не завжди мають матеріальний результат.

При цьому законодавством не встановлено універсального переліку документів, які обов`язково повинні складатися за результатами надання кожної юридичної або консультаційної послуги.

Водночас нематеріальний характер таких послуг не виключає необхідності підтвердження фактичного їх надання.

Зокрема, первинні документи повинні містити відомості, достатні для встановлення змісту господарської операції та її відображення у бухгалтерському обліку.

При цьому підтвердженням фактичного надання відповідних послуг можуть бути документи щодо визначених замовником завдань, листування сторін, підготовлені процесуальні документи, правові висновки, результати аналізу законодавства, звіти, консультації та інші докази, які характеризують фактичне виконання відповідних договорів.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним, а достатність відповідних доказів визначається з урахуванням конкретного характеру послуг.

У цій справі контролюючим органом під час перевірки встановлено конкретні недоліки документального оформлення відповідних операцій, які стосуються неможливості встановлення їх фактичного змісту та обсягу.

При цьому позивачем не надано суду ні договорів, ні актів надання послуг, ні інших документів, які дозволили б безпосередньо перевірити обставини виконання відповідних господарських операцій.

Суд зазначає, що самі лише посилання позивача на необхідність придбання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг у межах здійснення господарської діяльності не можуть бути достатнім підтвердженням фактичного виконання кожного з відповідних договорів.

Так само твердження про відсутність вимоги щодо отримання прибутку від кожної окремої господарської операції не спростовує встановлених контролюючим органом недоліків документального підтвердження фактичного надання послуг.

За таких обставин суд не встановив належних доказів, які б спростовували наведені відповідачем конкретні недоліки документального підтвердження операцій з придбання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг.

Щодо заниження податкових зобов`язань із податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

За результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом визначено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 7869858 грн.

Зазначені висновки пов`язані, зокрема, з господарськими операціями позивача з придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Торговий дім «Агротерра», а також із придбанням інформаційно-консультаційних та юридичних послуг.

Водночас за результатами розгляду заперечень позивача до акта перевірки контролюючим органом зменшено суму донарахованого податку на додану вартість на 125100 грн.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2026 №0103680703 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7744758 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1936189,25 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені або нараховані у разі здійснення операцій із придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, - списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів або послуг чи отримання платником податку товарів або послуг.

Водночас необхідною передумовою виникнення відповідних податкових наслідків є фактичне здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що формальна наявність зареєстрованих податкових накладних не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, якщо їх фактичне здійснення обґрунтовано поставлено під сумнів іншими доказами.

У цій справі контролюючим органом наведено конкретні обставини щодо документального оформлення операцій з придбання сільськогосподарської продукції та послуг нематеріального характеру, які стали підставою для встановлення завищення податкового кредиту.

Зокрема, відповідачем досліджено достовірність відомостей щодо постачальників, перевізників, транспортних засобів, фактичного руху товарно-матеріальних цінностей та змісту придбаних послуг.

При цьому відповідні обставини підтверджуються не лише загальною податковою інформацією щодо контрагентів, а й результатами аналізу конкретних господарських операцій, наведеними в акті перевірки.

Водночас позивачем не надано суду первинних документів, які дозволили б безпосередньо дослідити фактичне здійснення відповідних господарських операцій та перевірити обґрунтованість віднесення відповідних сум податку до складу податкового кредиту.

Наданий позивачем висновок судово-економічної експертизи №397 від 19.06.2026 не усуває зазначеного недоліку доказування, оскільки документи, які були використані експертом під час проведення дослідження, суду не надано.

При цьому з огляду на характер установлених контролюючим органом порушень для вирішення спору має значення не лише формальна правильність відображення відповідних сум у бухгалтерських регістрах, а й фактичне здійснення операцій, за наслідками яких сформовано податковий кредит.

За таких обставин суд не встановив достатніх доказів для спростування висновків контролюючого органу щодо неналежного документального підтвердження окремих господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.

Щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки контролюючим органом досліджено господарські операції позивача з реалізації сільськогосподарської продукції нерезиденту SIRIUS BUSINESS FZ-LLC.

Відповідно до додаткових пояснень відповідача між ТОВ «Металургійна транспортна компанія» як комітентом та ТОВ «Логістіка Зернопостач» як комісіонером укладено договір комісії від 02.09.2022 №МЛК02-09/22.

На виконання зазначеного договору комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт від 16.02.2023 №MLC1602-4 із SIRIUS BUSINESS FZ-LLC.

За результатами виконання відповідного контракту оформлено митну декларацію від 28.03.2023 №23UA500130006910U8 щодо експорту кукурудзи на суму 69190987,66 грн.

Як зазначено відповідачем, річний дохід ТОВ «Металургійна транспортна компанія» за 2023 рік становив 1153021861 грн.

Отже, наведені контролюючим органом показники річного доходу позивача та обсягу операцій із зазначеним нерезидентом перевищують вартісні критерії, визначені пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України контрольованими є господарські операції, які можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, за умови відповідності встановленим цим підпунктом критеріям.

Суд зазначає, що визнання операції контрольованою залежить від одночасного дотримання передбачених законодавством критеріїв, зокрема щодо характеру контрагента-нерезидента та обсягу відповідних операцій.

При цьому здійснення реалізації товарів через комісіонера-резидента саме по собі не виключає необхідності встановлення правових наслідків відповідної операції для комітента.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином, господарські операції, здійснені комісіонером від свого імені, можуть впливати на фінансовий результат та об`єкт оподаткування комітента.

При цьому контролюючим органом установлено, що відповідні операції вплинули на показники господарської діяльності позивача, однак звіт про контрольовані операції за 2023 рік останнім не подано.

Заперечуючи зазначені висновки, позивач не надав суду договору комісії, зовнішньоекономічного контракту та інших документів, які дозволили б перевірити фактичний характер відповідних правовідносин.

Водночас суд враховує, що для виникнення обов`язку подання звіту про контрольовані операції необхідним є встановлення не лише вартісних критеріїв, а й відповідності операції одному з критеріїв, передбачених пп 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Отже, наведені відповідачем відомості щодо перевищення вартісних критеріїв та неподання звіту підлягають оцінці в сукупності з установленими обставинами щодо статусу SIRIUS BUSINESS FZ-LLC та його відповідності визначеним законом критеріям.

Щодо подання податкового розрахунку за формою №4ДФ із недостовірними відомостями, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом виявлено відображення позивачем у податковому розрахунку за IV квартал 2024 року допомоги на поховання померлого працівника у сумі 8480 грн за ознакою доходу «169» замість належної ознаки доходу «146».

Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у відповідній графі додатка 4ДФ зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів.

Таким чином, належне зазначення відповідної ознаки є обов`язковою складовою правильного заповнення податкового розрахунку.

Суд зазначає, що допомога на поховання та благодійна допомога мають різну правову природу та відображаються у податковій звітності за різними ознаками доходу.

Водночас відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Встановлення неправильного зазначення ознаки доходу у формі №4ДФ підтверджує порушення порядку заповнення звітності.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про єдиний внесок, судом встановлено, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом установлено порушення позивачем вимог законодавства щодо своєчасного та повного нарахування єдиного внеску.

Зокрема, відповідно до акта перевірки позивачем у IV кварталі 2023 року здійснено донарахування єдиного внеску за IV квартал 2022 року в сумі 2640 грн, який своєчасно не був нарахований.

Крім того, відповідачем установлено ненарахування єдиного внеску на суму різниці між фактично нарахованою заробітною платою та мінімальним розміром заробітної плати за відповідні періоди 2024-2025 років.

За результатами перевірки визначено загальну суму ненарахованого єдиного внеску в розмірі 2536,39 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Як зазначено у відзиві, контролюючим органом встановлено, що працівниця ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із позивачем за основним місцем роботи.

При цьому відповідачем наведено помісячні відомості щодо нарахованої заробітної плати та розрахунку єдиного внеску.

Натомість позивачем не надано суду документів, які дозволили б спростувати відповідні обставини, зокрема щодо характеру зайнятості працівниці, сум нарахованої заробітної плати та наявності передбачених законодавством підстав для незастосування мінімальної бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б спростовували встановлений під час перевірки факт несвоєчасного нарахування єдиного внеску за IV квартал 2022 року.

За наведених обставин суд не встановив належних доказів на підтвердження доводів позивача щодо помилковості встановлених контролюючим органом обставин несвоєчасного та неповного нарахування єдиного внеску.

Суд вказує, що положення ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не звільняє платника податків від необхідності належного документального підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи позивач не надав первинних документів, які були предметом дослідження контролюючого органу та використовувалися під час проведення судово-економічної експертизи, при цьому необхідність подання таких документів була визначена судом у судовому засіданні 06.07.2026.

Незважаючи на зазначене, відповідні документи до матеріалів справи не долучені.

Суд враховує, що у зв`язку з відсутністю зазначених документів неможливо здійснити їх безпосереднє дослідження та перевірити правильність наведених позивачем відомостей щодо фактичного виконання господарських операцій.

При цьому висновок експерта №397 від 19.06.2026, складений за результатами дослідження документів, які не були надані суду, не може самостійно замінити відповідні докази.

Суд врахував висновок експерта та надані експертом пояснення, проте з огляду на відсутність документів, які були використані під час експертного дослідження, не встановив достатніх підстав для покладення зазначеного висновку в основу рішення як самостійного підтвердження протиправності оскаржуваних рішень.

Водночас відповідачем до матеріалів справи надано акт документальної планової виїзної перевірки, у якому наведено відомості щодо встановлених порушень, здійснено відповідні розрахунки та наведено результати дослідження господарських операцій позивача.

Крім того, відповідачем надано вирок суду у кримінальному провадженні, який містить відомості щодо оформлення окремих документів, пов`язаних із господарськими операціями за участю контрагентів позивача.

При цьому зазначений вирок оцінений судом з урахуванням положень ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, без поширення встановлених ним обставин на всі господарські операції позивача.

Суд зазначає, що контролюючим органом наведено конкретні обставини, які стосуються правильності формування показників бухгалтерського та податкового обліку позивача, документального підтвердження господарських операцій, наявності передбачених законодавством обов`язків щодо подання звітності та правильності нарахування єдиного внеску.

Ненадання позивачем первинних документів суду, зокрема після встановлення необхідності їх подання в судовому засіданні, обмежує можливість перевірки тих обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог.

Підсумовуючи викладене, судом під час розгляду справи не встановлено протиправності висновків акту перевірки від 17.12.2025 №5236/04-36-07-03/33115436, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 18.02.2026 №0091822301 №0089602409, від 24.02.2026 №0103660703, №0103680703, №0103690703 та рішення від 18.02.2026 №0089782409 не підлягають скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (вул. Набережна Перемоги, буд. 120, м. Дніпро, 49100, код ЄДРПОУ 33115436) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Р.З. Голобутовський