Ухвала суду № 140643788, 14.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24649/26

1-кс/569/8320/26

УХВАЛА

14 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівне) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №6202640030007338 від 07.10.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівне) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №6202640030007338 від 07.10.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України ОСОБА_5 .

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що не пізніше першої декади жовтня 2026 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) курсант 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, діючи в умовах воєнного стану, прийняв рішення реалізувати протиправний умисел щодо вчинення дезертирства з військової частини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 , у тому числі із залученням командування шляхом надання їм неправомірної вигоди за сприяння у вказаних незаконних діях, а також залучивши у подальшому інших знайомих йому осіб з числа цивільного населення, які мали сприяти йому подальшому перевезенні по території Рівненської та Волинської областей з метою переховування у заздалегідь визначених місцях, таким чином ухиляючись від продовження проходження військової служби у лавах Збройних сил України назавжди.

Надалі, курсант 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання на вчинення дезертирства, перебуваючи у с. Мала Любаша Рівненського району Рівненської області, у першій декаді жовтня 2026 року, чітко усвідомлюючи, що ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України і невиконання такого обов`язку слугує причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф та дискредитації Збройних Сил України, явно демонстрували свою віктимну поведінку, яка спрямована на ухилення від проходження військової служби та вчинення корупційних дій, що саме по собі є суспільно-небезпечним діянням, що порушує функції збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни та фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб,звернувся в усній формі до інструктора 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_9 , який є начальником відносно ОСОБА_5 за посадою та військовим званням та посада якого є пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, та службовою особою та надав йому незаконну пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США за сприяння йому у безперешкодному переміщенні за межі розташування 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 та подальшою вивезення останнього за межі території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , з метою назавжди покинути військову службу.

Так, курсант 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 близько 18 години 30 хвилин 09.10.2026, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_1 , діючи умисно, під час особистої зустрічі з інструктором 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_9 , надав останньому частину від загальної суми раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на вказану дату становить 89 700,00 гривень) за вчиненням останнім заходів щодо його безперешкодного вивезення з розташування навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 на транспортному засобі до АДРЕСА_1 з метою назавжди ухилитися від військової служби.

Надалі, курсант 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 близько 15 години 30 хвилин 12.10.2026, продовжуючи реалізацію злочинного умислу,перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_1 , діючи умисно, під час особистої зустрічі з інструктором 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_9 , надав останньому другу частину від загальної суми раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на вказану дату становить 143 668,20 гривень) за вчиненням останнім заходів щодо його безперешкодного вивезення з розташування навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 на транспортному засобі до АДРЕСА_1 з метою назавжди ухилитися від військової служби.

Після цього, близько 15 год. 30 хв. 12.10.2026 курсант 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 128, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,ст.ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи переконаним, що внаслідок надання ним інструктору 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_9 неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США, зможе безперешкодно вчинити дезертирство, виїхав без дозволу командування на транспортному засобі марки «HyundaiElantra», д.н.з. НОМЕР_2 за межі військової частини НОМЕР_1 , що дислокована на території АДРЕСА_1 до міста Рівне, після чого мав намір не повертатися на військову службу та йому у вказаній діяльність мали сприяти інші на цей час особи, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, однак того ж дня його протиправна діяльність була припинена працівниками правоохоронних органів.

12.10.2026 о 16 год. 30 хв. підозрюваного ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

13.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України.

Підозру ОСОБА_5 у вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий підтверджує повідомленням про вчинене правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 , матеріалами оперативних підрозділів ДВКР СБ України на виконання доручення слідчого; протоколами огляду особи та виданих грошових коштів; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом обшуку автомобіля; протоколом затримання ОСОБА_5 , та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий доводить про необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Слідчий доводить, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що є ризиком передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні сукупності умисних кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, зокрема особливо тяжкого військового злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який законом передбачено суворе безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, а також кримінального правопорушення у сфері службової та корупційної діяльності, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді штрафу, обмеження волі або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років.

Усвідомлюючи неминучість, сукупність та тяжкість майбутнього покарання за обома інкримінованими статтями у разі визнання його винним судом, підозрюваний має прямий процесуальний стимул переховуватись від органів правосуддя з метою повного уникнення кримінальної відповідальності.

Окрім суворості санкцій статей КК України, наявність та реальність ризику втечі та переховування повністю підтверджується фактичними обставинами вчинення злочинів, встановленими на даній стадії досудового розслідування. Так, з метою реалізації свого умислу на дезертирство, ОСОБА_5 обрав корупційний шлях вирішення питання та безпосередньо вчинив дії, передбачені ч. 1 ст. 369 КК України, надавши службовій особі - інструктору сержанту ОСОБА_9 неправомірну вигоду на загальну суму 5000 доларів США (що в еквіваленті НБУ становить понад 233 000 гривень) за безперешкодне вивезення з території військової частини. Використання значних фінансових ресурсів для підкупу військового командування вказує на те, що підозрюваний готовий задіяти будь-які протиправні засоби для досягнення своєї мети - назавжди ухилитися від служби.

Для забезпечення подальшої втечі ОСОБА_5 заздалегідь визначив місця для свого тривалого переховування на території Рівненської та Волинської областей, а також вступив у змову та залучив до своєї протиправної діяльності сторонніх осіб, які мали сприяти йому в таємному перевезенні та наданні місця подальшого перебування. Підозрюваний перейшов до реалізації свого злочинного наміру і після передачі коштів без дозволу командування виїхав на транспортному засобі, за межі дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , розпочавши рух у напрямку міста Рівне, де його протиправні дії були припинені правоохоронними органами «на гарячому» безпосередньо під час вчинення злочину.

Реальність та високий ступінь ризику втечі та переховування ОСОБА_5 суттєво посилюються фактом його проживання та реєстрації в іншій області, а саме у Волинській області, що територіально віддалено від місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та місця проведення досудового розслідування і розташування суду (місто Рівне). Відсутність у підозрюваного будь-яких стійких соціальних, побутових чи житлових зв`язків у Рівненському регіоні, окрім тимчасового статусу курсанта навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , створює об`єктивні умови для його безперешкодного виїзду за межі юрисдикції Рівненського міського суду. Перебуваючи на території Волинської області, де він має постійне житло, родинні зв`язки та знайомих, ОСОБА_5 зможе ефективно та таємно переховуватися від органів досудового розслідування, значно ускладнюючи роботу правоохоронних органів щодо його розшуку та забезпечення явки для проведення процесуальних дій.

Додатковим критичним фактором, який беззаперечно підтверджує можливість та намір підозрюваного переховуватися, є наявність у ОСОБА_5 діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Наявність цього документа в сукупності з володінням значними фінансовими ресурсами в іноземній валюті (що підтверджується наданням хабаря у розмірі 5000 доларів США) створює пряму та реальну загрозу незаконного перетину державного кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Оскільки умисел ОСОБА_5 , згідно з матеріалами підозри, був спрямований на ухилення від військової служби «назавжди», наявність закордонного паспорта надає йому технічну та юридичну можливість виїхати за межі України або використовувати документ для легалізації та переховування в прикордонних зонах Волинської області. Запобігти цьому ризику шляхом простого вилучення паспорта на цій стадії не є ефективним заходом, оскільки в умовах дії воєнного стану та за наявності встановлених цивільних помічників, підозрюваний може здійснити спробу перетину кордону поза пунктами пропуску.

Слідчий доводить, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що є ризиком передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Крім того, перебуваючи на волі, має реальну, об`єктивну та позапроцесуальну можливість здійснювати психологічний, фінансовий або інший деструктивний тиск на ключових учасників кримінального провадження з метою примушування їх до зміни показань, відмови від надання свідчень чи викривлення фактичних обставин справи задля уникнення ним кримінальної відповідальності за корупційний та військовий злочини. Так, свідок ОСОБА_9 - інструктор 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , який є начальником для ОСОБА_5 за посадою та військовим званням, і якому підозрюваний особисто передав неправомірну вигоду грошові кошти у загальному розмірі 5000 доларів США. Перебуваючи поза межами умов ізоляції від суспільства, ОСОБА_5 , будучи достеменно обізнаним про особу свідка, його місце служби та коло професійних обов`язків, може здійснити спроби безпосереднього контакту із сержантом ОСОБА_9 . Зважаючи на характер вчиненого злочину, пов`язаний з наданням неправомірної вигоди за ч. 1 ст. 369 КК України, існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний намагатиметься задіяти додаткові фінансові ресурси чи інші корупційні важелі впливу, або навпаки - вдасться до погроз і залякувань службової особи з метою схиляння її до відмови від раніше наданих викривальних показань під час майбутнього судового розгляду.

Крім того, як встановлено матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_5 проходив підготовку на посаді курсанта у складі 4 навчального взводу військової частини НОМЕР_1 . Він володіє повною інформацією щодо анкетних даних, місць проживання та перебування інших курсантів і військовослужбовців свого підрозділу, які є очевидцями його повсякденної поведінки, процесу підготовки до втечі та залишення території частини. Маючи численні зв`язки у військовому середовищі, підозрюваний може як особисто, так і через третіх осіб здійснювати вплив на цих військовослужбовців, схиляючи їх до надання органу досудового розслідування та суду неправдивих показань або приховування відомих їм фактів, що негативно вплине на всебічність розслідування.

Окрему увагу слід приділити тому, що, на даному етапі досудового розслідування ще не встановлено повне коло цих осіб, які сприяли йому в забезпеченні логістики, та підготовці місць для тривалого переховування. Знаходження підозрюваного на волі створює безумовний ризик його координації з незатриманими цивільними співучасниками чи помічниками, узгодження з ними неправдивих версій захисту, а також чинення на них впливу з метою недопущення їх співпраці з органами правопорядку та приховування всього злочинного механізму.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на тих показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі посилатися на свідчення, надані слідчому чи прокурору на стадії досудового слідства. Таким чином, до моменту безпосереднього допиту сержанта ОСОБА_9 , інших військовослужбовців та цивільних осіб у суді, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що реальний строк ув`язнення за дезертирство становить від 5 до 12 років, матиме постійний і стійкий мотив здійснювати будь-який можливий тиск на свідків, щоб змусити їх змінити показання на користь захисту на стадії судового розгляду.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Також, слідчий доводить, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що є ризиком передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , маючи стійку протиправну поведінку та високий рівень фінансової мобільності, здатний вчиняти умисні активні дії поза межами процесуального поля, спрямовані на створення штучних перешкод для встановлення істини у справі, що унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності.

Реальність цього ризику підтверджується безпосереднім аналізом поведінки підозрюваного під час вчинення інкримінованих йому діянь. Як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_5 , намагаючись реалізувати свій умисел на дезертирство, не просто залишив військову частину, а діяв із особливою зухвалістю, шляхом надання неправомірної вигоди військовому командуванню у розмірі 5000 доларів США. Усвідомлюючи, що його протиправний задум повністю викритий, а за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, йому загрожує суворе безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, підозрюваний має надзвичайно сильний мотив перешкоджати органам розслідування будь-якими доступними методами, щоб уникнути тривалого перебування в умовах ізоляції.

Так, перешкоджання кримінальному провадженню може виразитися у скоординованих діях підозрюваного із залученими ним сторонніми особами, повне коло яких на даний час слідством не встановлено. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме безперешкодну можливість вийти на зв`язок із цими особами, які допомагали йому в організації втечі на автомобілі та готували місця для його переховування у Рівненській та Волинській областях. Підозрюваний може умисно знищити, приховати або спотворити речові докази, які ще не відшукані стороною обвинувачення, зокрема мобільні телефони, електронні носії інформації, листування в месенджерах чи фінансові документи, що містять відомості про походження грошових коштів для неправомірної вигоди за ч. 1 ст. 369 КК України, та які мають істотне значення для доведення всього злочинного механізму.

Крім того, перебуваючи на волі та зберігаючи статус військовослужбовця, ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та унеможливлення проведення з ним необхідних слідчих і процесуальних дій, може вдатись до способів штучного затягування часу. Маючи фінансові ресурси, він може умисно вчинити самокалічення або симулювати захворювання, підробивши за допомогою сторонніх осіб відповідні медичні документи чи довідки про стан здоров`я, щоб уникнути перебування під вартою та явки до слідчого чи суду.

Також, поведінка ОСОБА_5 до моменту його затримання свідчить про повне ігнорування ним правових норм, військової дисципліни та конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Не застосування цього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний намагатиметься ввести в оману орган досудового розслідування, висувати штучні та завідомо неправдиві версії захисту, а також підбурювати інших осіб до деструктивних проявів проти органів правосуддя, що заблокує можливість оперативного та ефективного завершення розслідування.

Окрім того, слідчий доводить, що підозрюваний може вчиняти інші кримінальні правопорушення, що є ризиком передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи дезертирство в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати будь-які накази командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків в умовах воєнного стану, та у подальшому вибув за межі дислокації військової частини, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, демонстрування перед іншими військовослужбовцями у відкритій формі можливість відмовитися від проходження від військової служби, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій.

Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки за ним зберігається статус військовослужбовця, і у разі відсутності законних підстав перебування поза межами підрозділу - настає кримінальна відповідальність.

Зазначений ризик безпосередньо випливає з правової природи військового злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Дезертирство є триваючим кримінальним правопорушенням. Оскільки ОСОБА_5 мав чітко продуманий умисел ухилитися від військової служби назавжди, існує абсолютна впевненість у тому, що у разі не застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний продовжить вчиняти вказаний триваючий злочин. Перебуваючи на волі, підозрюваний не повернеться до виконання обов`язків військової служби у військовій частині, а навпаки - реалізує свій початковий намір щодо тривалого переховування у заздалегідь підготовлених місцях на території Волинської та Рівненської областей. Таким чином, підставою для існування цього ризику є об`єктивна неможливість припинити триваючий злочин ОСОБА_5 будь-яким іншим процесуальним шляхом, окрім його повної ізоляції від суспільства.

Варто зазначити, що схильність підозрюваного до вчинення нових кримінальних правопорушень підтверджується наявністю в його діях ознак корупційного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Для досягнення своєї протиправної мети ОСОБА_5 продемонстрував стійку антисоціальну спрямованість і цинізм, спрямований на підкуп військового командування та передавши інструктору значну суму неправомірної вигоду. Наявність у підозрюваного доступу до фінансових ресурсів в іноземній валюті та залучення ним інших осіб, яких наразі слідством не встановлено, вказує на високу ймовірність вчинення ним нових злочинів. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 з метою уникнення реального покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років може повторно вдатись до корупційних інструментів, зокрема спробувати підкупити інших службових осіб чи працівників правоохоронних органів з метою уникнення перебування під вартою.

Крім того, орган досудового розслідування вирішує питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які сприяли та були обізнані у вчиненні ним умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Крім того, як свідчать матеріали кримінального провадження, ОСОБА_5 раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності, при цьому накладені на нього штрафи досі частково не сплачено. Даний факт свідчить про системне ігнорування підозрюваним установлених державою правових норм, занижений рівень правосвідомості та свідоме невиконання законних вимог органів державної влади. Якщо ОСОБА_5 дозволяє собі не виконувати обов`язки зі сплати адміністративних стягнень та порушувати закон у повсякденному житті, то його перебування на волі за умов загрози суворого кримінального покарання за дезертирство безальтернативно призведе до вчинення ним нових правопорушень. Його відкрита відмова виконувати обов`язки військової служби в умовах воєнного стану є логічним продовженням його нехтування правопорядком. Така зухвала поведінка військовослужбовця в період дії особливого правового режиму підриває боєготовність підрозділу ЗСУ, а відчуття безкарності у разі обрання м`якшого запобіжного заходу лише підсилить його схильність до продовження протиправних дій.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти такий злочин та/або вчинити новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.

Покликаючись на наведене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання.

Захисники підозрюваного адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просили застосувати щодо підозрюваного домашній арешт цілодобово або визначити розмір застави ближче до нижньої межі, оскільки ризики не обґрунтовані. Підозрюваний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування чи суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підозрюваний має міцні соціальні зв`язки та бажає продовжити військову службу в іншій частині.

Підозрюваний також просив застосувати запобіжний захід домашній арешт.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

ОСОБА_5 у вищевказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України, і надані стороною обвинувачення докази, до встановлення судом фактичної істини у кримінальному провадженні, є достатніми та переконливо свідчать про обґрунтованість підозри.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Надані стороною обвинувачення докази, вказують що на цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваного у разі визнання його винуватим, являються об`єктивні дані можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки останній, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого військового злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також кримінального правопорушення у сфері службової та корупційної діяльності, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, слід зазначити Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які можуть виправдувати навіть попереднє ув`язнення, як виключну міру.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя приймає до уваги обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється, вік підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Даних, які б вказували на неможливість застосування щодо підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 194, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанта 4 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у званні військовому званні солдат, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 16 год. 30 хв. 10 грудня 2026 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 16 год. 30 хв. 12 жовтня 2026 року.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали до 16 год. 30 хв. 10 грудня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 10 грудня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_10