Рішення № 140643765, 13.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/2144/26,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 40 032,00 грн заборгованості за договором № 2108482312636 від 26 березня 2021 року, з яких 4 800,00 грн - заборгованість за кредитом та 35 232,00 грн - заборгованість за процентами, а також 2 662,40 грн судового збору і 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що первісний кредитодавець ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надав відповідачу кредит у розмірі 4 800,00 грн, однак останній належним чином зобов`язання не виконав. Право вимоги за договором послідовно відступлено ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі - позивачу.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Заочним рішенням від 14 квітня 2026 року позов задоволено. Ухвалою від 02 вересня 2026 року зазначене заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду.

04 вересня 2026 року відповідач подав відзив, у якому заперечив проти стягнення процентів за межами погодженого строку кредитування. Просив стягнути 4 800,00 грн кредиту та 1 536,00 грн процентів за 16 днів за ставкою 2 % на день, у решті вимог щодо процентів відмовити. Також заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на типовий характер спору, неспівмірність заявлених 16 000,00 грн зі складністю справи та недостатність документального підтвердження обсягу послуг.

У відповіді на відзив позивач підтримав позов, зазначивши, що пунктом 1.9 договору передбачений граничний строк кредитування один рік, а підвищені проценти нараховані відповідно до погоджених сторонами умов. Позивач наголосив, що штраф і пеня до заявленої суми не включені. Витрати на правничу допомогу вважав співмірними, посилаючись на договір, прайс-лист, заявку та витяг з акта наданих послуг.

Представники сторін подали заяви про слухання справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази й доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

26 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2108482312636 про надання фінансових послуг. Сума кредиту становила 4 800,00 грн. Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Надання кредитних коштів підтверджується відомостями платіжної організації; отримання кредиту та обов`язок повернення його основної суми відповідач у відзиві не заперечує.

За статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Сам по собі електронний спосіб укладення договору не спростовує виникнення зобов`язань позичальника.

Відповідно до пункту 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту його отримання. Перерахування цього строку на наступні 16 днів передбачено в разі сплати всіх нарахованих процентів. Пунктом 1.4 встановлено базову ставку 2 % за кожний день користування кредитом та її послідовне підвищення після спливу орієнтовного строку повернення. Пунктом 1.9 визначено граничний строк кредитування (строк дії договору) один рік.

За договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», а за договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року останнє відступило його ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Відомості про зобов`язання відповідача включені до відповідних документів щодо відступлення права вимоги.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений внаслідок передання прав іншій особі; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Тому позивач набув право вимагати виконання зобов`язання, проте саме відступлення права вимоги не підтверджує правомірності всіх включених до реєстру нарахувань і не збільшує обсяг обов`язків боржника.

Відповідно до статей 526, 530, 599 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений строк та припиняється належним виконанням. За статтями 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти й сплатити проценти на умовах договору та закону. Доказів погашення основної суми кредиту не подано, тому вимога про стягнення 4 800,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо процентів суд враховує, що необхідно розмежовувати плату за правомірне користування кредитом та наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Частина перша статті 1048 ЦК України регулює проценти за користування позикою, а частина друга статті 625 ЦК України - відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата уточнила, що після прострочення виконання зобов`язання можуть нараховуватися проценти за порушення грошового зобов`язання в розмірі, визначеному законом або договором, а не проценти за правомірне користування кредитом.

Оцінюючи довід позивача про річний граничний строк, суд виходить із сукупності умов договору, а не лише назви окремого пункту. Строк дії договору та строк виконання обов`язку повернути конкретну суму кредиту не є тотожними. Пункт 1.3 визначає строк повернення отриманих коштів та спеціальну умову його перерахування - сплату всіх нарахованих процентів. Позивач не підтвердив виконання цієї умови або іншого погодженого сторонами продовження строку повернення кредиту.

Саме неповернення кредиту не є дією позичальника, спрямованою на погодження нового строку кредитування. Визначений пунктом 1.9 річний граничний строк не усуває необхідності доведення підстав для продовження строку повернення коштів за пунктом 1.3 та не означає автоматичного перетворення прострочення на правомірне користування кредитом.

Із доводів сторін і розрахунку вбачається, що базова ставка 2 % застосовувалася за перші 16 днів, а подальше підвищення ставки було пов`язане саме з неповерненням коштів у визначений строк. Тому посилання позивача лише на погодження умов договору не є достатнім для стягнення всіх нарахувань як процентів за користування кредитом.

Крім того, за частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час укладення договору, за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка, порядок її обчислення та сплати не можуть змінюватися в бік погіршення для споживача. Сума кредиту 4 800,00 грн була меншою за мінімальну заробітну плату 6 000,00 грн, установлену на час укладення договору. Умови про збільшення ставки через прострочення не можуть обґрунтовувати стягнення нарахувань усупереч цьому обмеженню.

Суд не погоджується з доводом відповідача про застосування подвійного розміру кредиту як загальної межі всіх процентів: закон установлює відповідне обмеження для неустойки та інших платежів за порушення зобов`язання, а не для будь-якої плати за правомірне користування кредитом. Проте ця неточність у доводах відповідача не спростовує висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених процентів за межами погоджених 16 днів.

Суд самостійно визначає правову природу заявлених нарахувань незалежно від їх назви. Разом із тим поданий розрахунок та обґрунтування позову не доводять, що заявлена сума 35 232,00 грн є належно визначеною сумою відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України. Окремого розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних позивач не заявив. Суд не формує замість позивача інші за складом і розрахунком вимоги.

Проценти за 16 днів становлять: 4 800,00 грн ? 2 % ? 16 = 1 536,00 грн. Отже, підлягає стягненню 6 336,00 грн, з яких 4 800,00 грн - кредит та 1 536,00 грн - проценти. У стягненні решти заявлених процентів у сумі 33 696,00 грн слід відмовити.

За статтями 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати, які підлягають розподілу, у разі недотримання цих критеріїв.

Позивач заявив 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу, посилаючись на договір № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року з АО «Лігал Ассістанс», заявку, акт наданих послуг та прайс-лист. Відповідач заявив мотивовані заперечення щодо співмірності та документального підтвердження цих витрат.

При визначенні суми компенсації суд враховує, що спір стосується одного кредитного договору, невеликої основної суми та стандартних питань щодо укладення електронного договору, переходу права вимоги й меж нарахування процентів. Він не потребує експертизи, допиту свідків або дослідження значної кількості різнорідних правовідносин. Підготовка позову та відповіді на відзив має типовий характер; наведення численних норм і повторення умов договору саме собою не підтверджує особливої складності роботи.

Підписання процесуальних документів керівником позивача не виключає участі адвоката у їх підготовці, проте не доводить обсягу цієї участі. Так само погоджений клієнтом гонорар не створює безумовного обов`язку відповідача компенсувати його повністю. Фактична несплата гонорару не виключає розподілу витрат, які підлягають сплаті, якщо належно підтверджені їх обсяг і вартість.

З урахуванням установленого обсягу правничої допомоги, типовості спору, ціни позову та заперечень відповідача суд визначає співмірний розмір витрат, що підлягають розподілу, у сумі 5 000,00 грн. Запропонований відповідачем розмір до 1 000,00 грн не враховує необхідності аналізу кредитних і факторингових документів та підготовки процесуальної позиції. Водночас підстав для компенсації всіх заявлених 16 000,00 грн суд не встановив.

За частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати при частковому задоволенні позову розподіляються пропорційно до розміру задоволених вимог. Частка задоволення позову становить 6 336,00 / 40 032,00 = 0,1582733813, або приблизно 15,8273 %.

Із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 421,39 грн (2 662,40 ? 6 336 / 40 032) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 791,37 грн (5 000,00 ? 6 336 / 40 032). Решта витрат позивача покладається на нього.

Посилання позивача на частину дев`яту статті 141 ЦПК України не є підставою для іншого розподілу. Саме невиконання кредитного зобов`язання не зумовлює автоматичного покладення на відповідача всіх витрат, у тому числі щодо вимог, у задоволенні яких відмовлено. Зловживання процесуальними правами чи інших обставин, які виправдовували б відступ від пропорційного розподілу, не встановлено.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за договором № 2108482312636 від 26 березня 2021 року в розмірі 6 336 (шість тисяч триста тридцять шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 421 (чотириста двадцять одну) гривню 39 копійок судового збору та 791 (сімсот дев`яносто одну) гривню 37 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини або справу розглянуто без повідомлення учасників, строк обчислюється з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя -