Рішення № 140643391, 14.10.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1037/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненької області в складі головуючого судді Дідика А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову(позиція позивача).

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором №101582710 від 04.08.2024 в сумі 107 760,96 та судовий збір в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представниця покликається на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан було укладено Кредитний договір № 101582710 (надалі Кредитний договір). Відповідно до умов якого мікрофінансова організація зобов`язувалась надати позичальниці кредит, а остання зобов`язувалася в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кошти, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

26.11.2024р. у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з ТОВ Мілоан на ТОВ «ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні Досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України.

Як зазначено у позовній заяві, позичальниця своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості 15.07.2025, за твердженням позивача складає 107 760,96 грн., з яких заборгованість за основним боргом складає 17 000,00 грн, заборгованість за відсотками 25 803,96 грн, заборгованість за комісіями 1 955,00 грн, заборгованість за штрафами 8 500,00 грн. та нараховані відсотки згідно договору. Згідно Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою щоденно на суму заборгованості. З 29.11.2024 р. на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 54502,00 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 107760,96 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Згідно п. 7.1 кредитного договору, такий набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до останнього дня строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.3, 1.4 або повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти надаються Товариством у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір сторони уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Так як згідно графіку платежів за кредитним договором термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось із даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 29.09.2026 та відкладено розглядом на 14.10.2026 Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Зазначену ухвалу відповідачці було надіслано за місцем її реєстрації.

Відповідачка подала суду відзив на позовну заяву за містом якого позов не визнала повністю. У відзиві зазначила про неможливість отримання кредиту в МФО Мілоан з підстав наявності іншого кредиту в цій же організації. Вказала, що на її думку неможливо отримати два чи більше кредити не погасивши попередній. До заперечення надала квитанцію від 06.08.2024, АТ Універсал Банк про перерахування на користь ТОВ Мілоан суми 14203,11 грн, як доказ погашення заборгованості по цьому кредитному договору.

У запереченні на відзив представниця позивача просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, а відзив відхилити за безпідставністю.

Представницею позивача подано заяву від 23.09.2026 про розгляд справи за її відсутністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Судом встановлено, що 04.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан був укладений Договір про споживчий кредит №101582710.

П. 7.1. Кредитного договору визначено, що цей Договір (з додатками №1,2,3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у визначеній п.1.2. сумі 17000,00 грн та у визначений п.1.3. строк. Позичальник в свою чергу зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу.

Відповідно до п.1.2.-1.3. договору сума кредиту складає 17 000,00 грн; строк кредиту 345 днів з 04.08.2024 до 15.07.2025.

Згідно з п.1.5.2 та п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду. Визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 511 % річних, як і в решту періоду 511,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. За розрахунком позивача у п. 1.5.3 кредитного договору.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 526719, що зазначено в кредитному договорі.

З огляду на викладене, можна стверджувати, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

На підтвердження виконання ТОВ Мілоан зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення №93674372 від 04.08.2024 (а. с. 10), згідно якого ОСОБА_1 отримала кошти в грошовій сумі 17000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 від ТОВ Мілоан, у призначенні платежу вказано кошти згідно договору №101582710.

26.11.2024 року між ТОВ Мілоан та ТОВ ФК Кредит-Капітал, укладений Договір відступлення прав вимоги 114-МЛ/Т (а. с. 23-32), відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором. Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ ФК Кредит-Капітал набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 04.08.2024 за період з 29.11.2024 по 15.07.2025 загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 107 760,96 грн., з них: 17 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 955,00 грон. Комісії, 8 500, 00 штрафи, 80 305,96 проценти за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

На переконання суду, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Законом України Про захист прав споживачів визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п. п. 17 і 23 ст. 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору № 101582710 від 04.08.2024 про сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредиту є нікчемними, суперечать положенням ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії за надання кредиту у розмірі 1955,00 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення відсотків за кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Попередник позивача, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Так, з п. 1.5 (1.5.2, 1.5.3) кредитного договору вбачається, що кредитором застосовувалася відсоткова ставка у розмірі 1,15 % за кожен день користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору з 04.08.2024 по 15.07.2025, а також упродовж усього строку дії кредитного договору проценти нараховуються за ставкою 511,00 % річних. При цьому з паспорту споживчого кредиту видно, що реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 11417,45 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 84571,00 грн., а загальні витрати за кредитом складають 67 571,60.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 80 305,96 грн, з огляду на розмір тіла кредиту (17000 грн), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3, ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає заборгованість за процентами в розмірі 58650, 00 грн, що на переконання суду буде справедливою сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Розрахунок проведено судом з урахуванням набрання чинності з 24.12.2023 Закону № 3498-IX від 22.11.2023, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у чинній редакції) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З огляду на викладене з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності розмір нарахованих кредитором відсотків перераховується судом за процентною ставкою1 % в день з дати видачі кредиту 04.08.2024 до 14.07.2025 включно (345 днів), що відповідатиме нормі Закону 3498-IX від 22.11.2023). За наведеним розрахунком сумарний розмір нарахованих процентів складатиме 58 650,00 грн (170х345)

Щодо позовної вимоги в частині стягнення штрафів за кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за договором № 101582710 від 04.08.2024 року в сумі 8 500,00 грн є незаконною та безпідставною.

За наведених обставин суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором загальною сумою 75 650,00 грн (17 000,00 тіло кредиту + 58 650,00 проценти).

Доказів погашення вказаної заборгованості ОСОБА_1 не надала. Долучена нею квитанція АТ Універсал Банк від 06.08.2024 про перерахування на користь ТОВ Мілоан суми 14203,11 грн не доводять факту сплати заборгованості саме за кредитним договором № 101582710 від 04.08.2024.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за позов майнового характеру, який задоволений на 70,20% (75650*100/107760,96), відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути 1869 грн 00 коп. судового збору (2662,40 * 70,20 % = 1869,00), який підтверджений платіжною інструкцією №53081 від 18.08.2026 (а. с. 17).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал суму заборгованості за кредитним договором №101582710 від 04.08.2024 в розмірі 75 650 (сімдесіт п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. та 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування та місцезнаходження сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит - Капітал, адреса місцезнаходження: 79028, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 14.10.2026.

Суддя А. В. Дідик