Рішення № 140642046, 15.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/98/26

381/5588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області (Департаменту патрульної поліції) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області (Департаменту патрульної поліції) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 22 серпня 2026 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Кравчуком Владиславом Леонідовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7758687.

Згідно з текстом оскаржуваної постанови, 22.08.2026 року о 01:21:46 на 267 км автодороги М06 Київ-Чоп позивач нібито керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (номерний знак НОМЕР_1 ), не маючи права керування даним ТЗ, а саме без відповідної категорії на право керування зазначеним ТЗ, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. За вказане діяння на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень.

Позивач вважає зазначену постанову суб`єкта владних повноважень повністю протиправною, необгрунтованою, винесеною з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому такою, що підлягає безумовному скасуванню з огляду на те, що згідно з п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як зазначив у позові позивач, на момент зупинки він мав при собі та пред`явив інспектору посвідчення водія серії НОМЕР_2 , в якому у встановленому законом порядку відкрито повний спектр транспортних категорій, а саме: В, Cl, С, D та СЕ. Автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (д.н.з. НОМЕР_1 ) за своїми технічними характеристиками залежно від типу реєстрації (пасажирський, вантажний або легковий) належить до однієї з категорій В, Cl, С або D. Наявність у посвідченні водія усіх перелічених категорій безвинятково надає позивачу абсолютне та незаперечне право на керування вказаним транспортним засобом у будь-якій його модифікації та конфігурації.

Також, у постанові вказано про здійснення відеофіксації на технічний пристрій 470584. Проте поліцейським на місці розгляду справи не було надано для ознайомлення жодного відеозапису, який би підтверджував факт протиправних дій.

Під час складання оскаржуваної постанови поліцейським не було роз`яснено позивачу його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Крім того, на його усне прохання надати правову допомогу та залучити адвоката поліцейський відповів відмовою та продовжив розгляд справи на місці, а тому просить визнати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною та скасувати її.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

10.09.2026 року надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2026 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

28.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву де зазначено, що підстав для задоволення адміністративного позову відсутні, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції. Просили залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

07.10.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.10.2026 року забезпечено представнику відповідача брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів зв`язку.

В судове засідання представник позивача надала заяву про слухання справи у відсутність позивача та її відсутність. Позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просила їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, через підсистему «Електронний суд» представник надіслав відзив на позовну заяву в якому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в межах наданих повноважень, у спосіб і в порядку, що визначені КУпАП, на підставі належних і допустимих доказів, діяння позивача правильно кваліфіковано за ст. 127-3 КУпАП, стягнення накладено в мінімальному розмірі санкції. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень відповідає критеріям, установленим частиною другою ст. 2 КАС України, а підстав для його скасування, передбачених п. 2-4 ч. 3 ст. 286 КАС України, немає.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ч 2 ст. 2 КАС, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що за Постановою серія ЕНА № 7455677 від 28.06.2026 року, яка є предметом судової перевірки, ОСОБА_1 був визнаний винним за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що 22.08.2026 року об 01:26:26 керував транспортним засобом на 267 км автодороги М06 Київ-Чоп MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (номерний знак НОМЕР_1 ), не маючи права керування даним ТЗ, а саме без відповідної категорії на право керування зазначеним ТЗ, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001р. № 1306, зі змінами та доповненнями (далі ПДР).

Відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353-XII) передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частинами 9, 10 ст. 15 Закону № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

У статті 16 Закону № 3353-XII закріплені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР).

Як вказано у пункті 1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За нормою ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

В оскаржуваній Постанові вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 01 год. 21 хв. (в період дії комендантської години) керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (д.н.з. НОМЕР_1 ), 22.08.2026 на автодорозі Київ-Чоп 267 км не мав права керувати даним транспортним засобом, а саме не мав відповідної категорії на право керування вказаним транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Згідно підпункту «а» пункту 2.1 ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Під час перевірки документів працівниками поліції було встановлено обставину, а саме відсутність у позивача права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до Положення до керування транспортними засобами категорії В, С1, С, Д1 і Д з причепами, повна маса яких становить більше як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право керування транспортними засобами категорії ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е і DЕ.

Право на керування транспортним засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е і DЕ надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортним засобом категорії В,С1,С, D1,D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вбачається з копії посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 відсутня відмітка про категорію ВЕ, яка дозволяє керувати составами ТЗ з тягачем категорії «В» (легкові/малотоннажні автомобілі) та причепом понад 750 кг.

Також, з Постанови вбачається, що позивачу було роз`яснено про права та обов`язки за ст. 268 КУпАП та строк на оскарження за статтею 289 КУпАП на підтвердження чого міститься підпис позивача.

Таким чином, існують достатні підстави вважати про відсутність підстав вважати постанову протиправною, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що у задоволені позову суд відмовля, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 2,8,9,72-77,162,241-246,250,262,286,292,295 КАС України, на підставі ст. 7,126,251,258, 268, 283, 284, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області (Департаменту патрульної поліції) код ЄДРПОУ 40108640, юридична адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14-А, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення проголошено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Г.В. Соловей