Рішення № 140642041, 12.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

Дата ухвалення
12.10.2026
Номер справи
381/4953/25
Номер документу
140642041
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2552/26

381/4953/25

Рішення

Іменем України

12 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою - договором, -

Встановив:

02.09.2025 на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представником акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі, АТ «ТАСКОМБАНК», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до ОСОБА_1 (далі, позичальниця, відповідачка) про стягнення заборгованості за заявою - договором.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 23.12.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 укладена Заява-договір № 002/23890597-СК_SB на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank».

Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування від 23.12.2023 слід розуміти як кредитний договір № 002/23890597-СК_SB від 23.12.2023.

Відповідно до Заяви-договору № 002/23890597-СК_SB та Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank» позичальниці надані грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту від 0 до 200 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом - 59 %; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Товариством, як кредитором, умови щодо надання грошових коштів у строкове платне володіння виконані повністю.

Натомість, відповідачка, як позичальниця, умови щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконала, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість, яка станом на 07.05.2025 становить 34 877,38 гривень та складається з: 20 052,45 гривні заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена), 14 824,93 гривні заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).

Зазначені вище суми представник позивача просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також просить стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 04 листопада 2025 року на 14.00.

У зв`язку із неявкою учасників справи, судовий розгляд був проведеним без їхньої участі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 12 листопада 2025 року.

За наслідками проведення судового розгляду було ухвалено заочне рішення від 12 листопада 2025 року, яким задоволені позовні вимоги та вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 36-39, т. 2).

В подальшому, за 26 лютого 2026 року надійшла заява відповідачки про скасування заочного рішення.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2026 року зазначену заяву прийнято до розгляду, ухвалою цього суду від 12 травня 2026 року було скасованим заочне рішення від 12 листопада 2025 року та призначено справу до розгляду.

В подальшому, представницею відповідач подано відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 09 червня 2026 року.

Зі змісту відзиву слідує, що проценти нараховані поза межами 12 місячного строку кредитування, визначеного умовами договору, а розмір процентів є несправедливим у розумінні статті 3, 13 ЦПК України. Нарахування процентів поза межами строку кредитування повинно бути кваліфікованим, як застосування заходу відповідальності, який в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» в період дії воєнного стану застосованим бути не може.

11 червня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається про неспроможність доводів відповідачки та її представниці та наявності підстав для стягнення заборгованості у розмірі, зазначеному в позовній заяві.

В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, в прохальній частині позову просив провести розгляд справи без участі представника АТ «ТАСКОМБАНК», позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити.

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.

В судовому засіданні представниця відповідачки проти заявлених позовних вимог заперечувала, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві та позов. Додатково зазначила, що розрахунок заборгованості частково не враховує платежі, здійснені відповідачкою.

Окремо зауважила, що після винесення заочного рішення та звернення його до примусового виконання, з відповідачки були стягненні кошти в загальній сумі 2 580 гривень, що мають бути враховані під час визначення заборгованості.

01 жовтня 2026 року суд, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 12 жовтня 2026 року до 16 години 45 хвилин.

Ознайомившись зі змістом заяв по суті справи, заслухавши пояснення представниці відповідачки, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 23 грудня 2023 року ОСОБА_3 підписала Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «izibank», яка разом з Тарифами банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК», ІНФОРМАЦІЯ_1 , складають договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в мобільному за стосунку izibank.

Відповідно до якої встановлена сума кредитного ліміту від 0 до 200 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом - 59 %; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» № 21952/47.7 від 03.06.2025, відповідачка ОСОБА_3 з 23.12.2023 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/23890597-СК_SB від 23.12.2023, картка № НОМЕР_2 .

До позовної заяви долучена виписка по особовим рахункам позичальниці за період з 23.12.2023 до 07.05.2025, в якій відображений розмір платежів, витрат та зарахувань.

Відповідачкою не надано заперечень з приводу укладення договору, погодження їх умов та отримання грошових коштів в борг (використання кредитного ліміту) у сумі, зазначеній позивачем.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором № 002/23890597-СК_SB від 23.12.2023 становить 34 877,38 гривень, що складається з 20 052,45 гривні заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена), 14 824,93 гривні заборгованості по процентам (в т. ч. прострочена). Вказаний розрахунок об`єктивно підтверджений даними щодо руху коштів по банківському рахунку.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачкою, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів щодо погашення заборгованості відповідачкою не надано.

Представниця відповідачки частково заперечувала правильність розрахунку і стверджувала, що деякі із платежів не були враховані, однак зазначені доводи не знайшли свого підтвердження.

Посилаючись на невиконання відповідачкою умов кредитного договору, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.

Аналізуючи встановлені обставин справи, суд вважає, що спірні правовідносини сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).

Враховуючи зміст наведених вище правових норм та релевантні правові позиції Верховного суду, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погоджені істотних умов цього договору.

Представниця відповідачки в судовому засіданні не заперечувала обставин щодо укладення договору, погодження його умов та використання відповідачкою, як позичальницею, кредитного ліміту.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено та він є регулятором спірних правовідносин сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.

В цьому випадку суд критично оцінює доводи представниці відповідачки щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування, як заходу відповідальності.

Суд звертає увагу, що умовами договору заяви-договору встановлено можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитним лімітом (а. с. 12, т. 2). При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення первісного строку користування кредитним лімітом умови договору були виконані, а зобов`язальні відносини учасників спору набули характеру охоронних.

Також, суд відхиляє доводи представниці відповідача про несправедливий розмір процентів, зазначаючи, що відповідні умови договору погоджені сторонами та не є нікчемними. Матеріали справи не містить доказів того, що договір був визнаний недійсним судом в цій частині. В період нарахування процентів розмір процентної ставки, погоджений сторонами договору не перевищував максимальний розмір денної процентної ставки, визначеного статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачка, заперечуючи правильність розрахунку заборгованості, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів погашення заборгованості понад суму, що визнається позивачем, не надала.

Разом із тим, суд бере після звернення до виконання заочного рішення, з відповідачки в примусовому порядку були стягнені наступні суми: 860 гривень 14 березня 2026 року, 860 гривень 18 квітня 2026 року, 860 гривень 16 травня 2026 року.

Позивачем не надано заперечень, що вказані кошти були спрямовані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. В судовому засіданні представниця відповідачки підтвердила, що інших виконавчих проваджень щодо відповідачки немає, а стягнені кошти були скеровані для погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Тому, в силу приписів статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає за необхідне зарахувати вказані вище суми в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Отже, розмір заборгованості за процентами становить 12 244,93 гривні (14 824,93 гривні 2 580 гривень).

Загальний розмір заборгованості становить 32 297,38 гривень, що включає: 20 052,45 гривні заборгованість за тілом кредиту, 12 244,93 гривні заборгованість за процентами.

Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 228,60 гривень (2 422,40 гривні х 92 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 002/23890597-СК_SB від 23 грудня 2023 року у сумі 32 297,38 гривень, що включає: 20 052,45 гривні заборгованість за тілом кредиту, 12 244,93 гривні заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 2 228,60 гривень, компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: акціонерне товариство ««ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140642041 ?

Документ № 140642041 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140642041 ?

Дата ухвалення - 12.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140642041 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140642041 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140642041, Фастівський міськрайонний суд Київської області

Судове рішення № 140642041, Фастівський міськрайонний суд Київської області було прийнято 12.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 140642041 відноситься до справи № 381/4953/25

Це рішення відноситься до справи № 381/4953/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140642040
Наступний документ : 140642044