Рішення № 140641737, 15.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3821/26

Провадження № 2/369/10004/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Лапченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 065,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця https://creditkasa.com.ua/ укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 1491-8091. Позивач зазначає, що укладенню кредитного договору передувало оформлення відповідачкою заявки на отримання кредиту через вебсайт товариства, проходження процедури ідентифікації та ознайомлення з умовами кредитування, правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту й графіком платежів. Кредитний договір укладено шляхом прийняття відповідачкою пропозиції кредитодавця та підписання електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора А8438, надісланого на номер мобільного телефону, зазначений під час реєстрації в інформаційній системі кредитодавця. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти для задоволення особистих потреб у розмірі 10 300,00 грн строком на 365 днів. Базовий період користування кредитом становить 14 днів, а комісія за видачу кредиту 15 % від його суми. Умовами договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а також стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,75 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору або фактичного повернення всієї суми кредиту. Крім того, позивач зазначає, що 15 січня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої відповідачці надано додаткові кредитні кошти в розмірі 1 100,00 грн. 18 січня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої погоджено надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 1 100,00 грн. Надалі, 14 лютого 2025 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої відповідачці надано додаткові кредитні кошти в розмірі 2 100,00 грн. Позивач стверджує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту в особистому кабінеті. За твердженням позивача, перерахування кредитних коштів здійснювалося через платіжну систему LiqPay за посередництвом АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою та квитанцією про перерахування коштів, доданими до позовної заяви. Позивач також зазначає, що відповідачка здійснювала часткові платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, чим, на думку позивача, підтвердила факт укладення договору та прийняття на себе відповідних зобов`язань. Однак надалі відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань, порушила встановлені договором строки внесення платежів, не повернула кредитні кошти в повному обсязі та не сплатила нараховані проценти й інші передбачені договором платежі. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року становить 50 065,76 грн, з яких: 11 301,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 31 149,16 грн заборгованість за нарахованими процентами; 7 300,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України; 315,00 грн заборгованість за комісією. Позивач вважає, що положення спеціального законодавства про споживче кредитування, з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX, допускають нарахування передбачених договором платежів за прострочення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року. У зв`язку з викладеним ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року в загальному розмірі 50 065,76 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінчення терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 02 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за допомогою вебсайту кредитодавця creditkasa.com.ua укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 1491-8091.

Зазначений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графіком платежів) визначає умови кредитування, з якими, за твердженням позивача, відповідачка була ознайомлена до укладення договору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що кредитний договір укладено шляхом прийняття відповідачкою пропозиції кредитодавця про укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8438, надісланим на номер мобільного телефону, зазначений нею під час реєстрації в інформаційній системі кредитодавця.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 10 300,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту.

Умовами договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору і 0,75 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору або фактичного повернення всієї суми кредиту. Базовим періодом відповідно до умов договору є проміжок часу протягом строку кредитування, в останній день якого в позичальниці виникає обов`язок зі сплати процентів за користування кредитом.

15 січня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1491-8091 від 02 січня 2025 року, відповідно до якої сторони погодили надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 1 100,00 грн.

18 січня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до зазначеного кредитного договору, відповідно до якої погоджено надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 1 100,00 грн.

14 лютого 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до якої сторони домовилися про надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 2 100,00 грн.

Таким чином, з урахуванням укладених додаткових угод загальна сума кредитних коштів, надання яких було погоджено сторонами, становить 14 600,00 грн.

Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, реквізити якої вона зазначила під час оформлення кредиту в особистому кабінеті.

Перерахування кредитних коштів здійснювалося через платіжну систему LiqPay за посередництвом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг у системі LiqPay, що підтверджується наданими позивачем довідкою та квитанцією про перерахування коштів.

Позивач зазначає, що відповідачка здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які відображені в наданому розрахунку заборгованості.

Разом із тим відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, не повернула кредитні кошти в повному обсязі та не сплатила нараховані проценти й інші передбачені договором платежі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року становить 50 065,76 грн, з яких 11 301,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 31 149,16 грн заборгованість за нарахованими процентами, 7 300,00 грн проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та 315,00 грн заборгованість за комісією.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, визначено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. На підставі вищезазначеного, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання належним чином відповідачем зобов`язань, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Між тим, звертаючись до суду з позовом, представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року в загальному розмірі 50 065,76 грн, зокрема проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 7300,00 грн.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 викладено правовий висновок щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого встановлене цією нормою звільнення від відповідальності поширюється на зобов`язання за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит.

Судом встановлено, що кредитний договір № 1491-8091 укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 02 січня 2025 року, тобто в період дії на території України воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року.

У подальшому між сторонами укладено додаткові угоди від 15 січня 2025 року, 18 січня 2025 року та 14 лютого 2025 року, якими погоджено надання відповідачці додаткових кредитних коштів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19 січня 2026 року за кредитним договором № 1491-8091 обліковується заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 7 300,00 грн.

Отже, спірні проценти річних заявлені позивачем як відповідальність відповідачки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, укладеним у період дії воєнного стану.

При цьому суд зазначає, що проценти за користування кредитом, передбачені умовами кредитного договору, та проценти річних, нараховані на підставі частини другої статті 625 ЦК України, мають різну правову природу. Перші є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, тоді як другі становлять установлену законом міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за спірним кредитним договором у період дії воєнного стану.

За таких обставин заявлені позивачем до стягнення проценти річних у розмірі 7300,00 грн, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, не підлягають стягненню з відповідачки. Відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року в загальному розмірі 42 765,76 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 11 301,60 грн, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 31 149,16 грн та заборгованості за комісією в розмірі 315,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме в розмірі 42 765,76 грн із заявлених 50 065,76 грн, що становить 85,42 % від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2274,20 грн (2 662,40 грн ? 42 765,76 грн / 50065,76 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1491-8091 від 02 січня 2025 року в розмірі 42 765 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 76 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

15.10.2026 року