Рішення № 140641682, 05.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 372/1325/23

Провадження № 2/369/724/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія») звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» являється електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Як вбачається з відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , починаючи з 08.08.2008 є власником нерухомого майна (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400653335 шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на вебсайті ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії та часткової оплати виставленого рахунку.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є однаковими для всіх споживачів.

Позивач свої зобов`язання за вищезазначеним Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію. Натомість, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами Договору не виконує належним чином свої зобов`язання за Договором, не оплачуючи спожиті послуги.

Враховуючи зазначене, станом на момент звернення до суду із позовом у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 21 128 грн 08 коп. за спожиту енергію.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 04 травня 2023 року дану справу було передано за підсудністю на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

06.06.2023 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

04.11.2024 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду дану справу було прийнято до провадження судді Козак І.А., постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.05.2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Багратіоні Давіда Георгійовича, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив про розбіжності в адресах об`єкта, за яким позивачем нараховано заборгованість за спожиту електричну енергію, оскільки відповідачу належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як у документах позивача зазначено інші адреси, зокрема АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 . Також представник зазначив, що відповідач із 02.12.2009 року перебуває за межами України, а домоволодіння, за його твердженням, не використовується. На думку представника, позивачем не надано належних доказів того, за якою саме адресою утворилася заборгованість та чи стосується вона нерухомого майна відповідача.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до ч. 1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із частинами 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Такі докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 . За твердженням позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати спожитої електричної енергії за період із січня 2019 року до грудня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 23 128,08 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок заборгованості, відомості щодо особового рахунку споживача та інші документи, на які він посилається як на підставу позову.

Водночас із письмових пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач заперечує належність їй об`єкта нерухомості за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, а також правильність визначення адреси, за якою здійснювалися нарахування за спожиту електричну енергію.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як позивачем у позовній заяві зазначено адресу: АДРЕСА_1 . При цьому у документах, наданих позивачем, фігурують також адреси: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .

Судом установлено, що відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», відповідач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим зазначені відомості не підтверджують тотожності цього об`єкта нерухомого майна з об`єктом, за яким позивачем здійснювалися нарахування за електричну енергію, та самі по собі не дають можливості встановити, що особовий рахунок № НОМЕР_1 і заявлена до стягнення заборгованість стосуються саме домоволодіння, належного відповідачу.

Так, із наданих позивачем документів убачається, що в окремих із них адресою споживання зазначено АДРЕСА_3 , тоді як в інших документах, зокрема щодо адреси лічильника та фактичних обсягів розподіленої електричної енергії, зазначено адресу: АДРЕСА_4 .

Отже, адресні дані, наведені в документах, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги, не узгоджуються між собою та не дають змоги однозначно ідентифікувати об`єкт нерухомого майна, до якого здійснювалося постачання електричної енергії та за яким утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

При цьому суд ураховує, що відповідач не заперечує сам факт належності їй домоволодіння в селі Лісники, однак заперечує належність їй нерухомого майна за адресами, зазначеними в документах позивача, та ставить під сумнів правильність віднесення нарахованої заборгованості до її особового рахунку.

Зазначені заперечення мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки предметом доказування у цій справі є не лише факт існування заборгованості за певним особовим рахунком, а й обставини, які підтверджують виникнення відповідного грошового зобов`язання саме у відповідача.

Суд також бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач виїхала до Федеративної Республіки Німеччина 02 грудня 2009 року та після цього, за його твердженням, не перетинала державного кордону України, а домоволодіння залишалося незаселеним.

На підтвердження зазначених обставин представником відповідача надано відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит від 02 березня 2024 року, відповідно до якої в базі даних не виявлено відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянкою Німеччини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із 08 листопада 2017 року до 02 березня 2024 року.

Разом із тим суд зазначає, що сама по собі відсутність відповідача на території України або її непроживання у належному їй домоволодінні не є безумовною підставою для звільнення від оплати електричної енергії, фактично спожитої у відповідному об`єкті. Перебування власника за кордоном також не виключає можливості користування нерухомим майном іншими особами.

Однак у цій справі наведені обставини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, зокрема з установленими розбіжностями в адресах, зазначених у документах позивача.

За таких обставин відповідь Державної прикордонної служби України не може самостійно підтверджувати відсутність споживання електричної енергії, проте доводи представника відповідача щодо фактичних обставин користування домоволодінням додатково свідчать про необхідність належного підтвердження позивачем того, який саме об`єкт був точкою постачання електричної енергії та за яким об`єктом здійснювалися спірні нарахування.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний оплачувати електропостачальнику вартість електричної енергії та послуг, що надаються йому відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач зобов`язаний оплачувати електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Таким чином, обов`язок споживача здійснювати оплату електричної енергії передбачає необхідність установлення обставин, які підтверджують виникнення відповідного зобов`язання, зокрема належність споживачу відповідного особового рахунку, зв`язок цього рахунку з конкретним об`єктом споживання та правильність визначення обсягу і вартості спожитої електричної енергії.

Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості в розмірі 23 128,08 грн, суд зазначає, що такий розрахунок відображає здійснені позивачем нарахування, однак сам по собі не усуває встановлених розбіжностей щодо адреси об`єкта, за яким ці нарахування проведено.

Позивачем не надано достатніх доказів, які б у сукупності з іншими матеріалами справи давали можливість однозначно встановити, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , зазначені в розрахунку обсяги споживання електричної енергії та заборгованість за період із січня 2019 року до грудня 2022 року стосуються саме домоволодіння, належного відповідачу.

Зокрема, матеріали справи не містять достатніх узгоджених відомостей, які б усували розбіжності між адресами, зазначеними в документах щодо об`єкта споживання, адреси лічильника та розрахунку заборгованості, і дозволяли встановити належність спірної заборгованості саме відповідачу.

Водночас суд не визнає доведеними твердження представника відповідача про повну відсутність споживання електричної енергії у відповідному домоволодінні, оскільки сама лише відсутність відповідача в Україні не є достатнім підтвердженням такої обставини.

Однак відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому можливість користування домоволодінням іншими особами, так само як і факт належності відповідачу нерухомого майна за адресою, що не збігається з адресами, зазначеними у розрахункових документах, не можуть замінити належних доказів виникнення у відповідача саме тієї заборгованості, яку позивач просить стягнути.

Суд також ураховує, що відповідач скористалася правом подати письмові пояснення, у яких навела конкретні заперечення щодо адреси об`єкта та правильності нарахувань. За таких обставин сам факт неподання відзиву у встановлений судом строк не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Доводи представника відповідача щодо закінчення строку дії довіреності представника позивача не є визначальними для вирішення спору по суті, оскільки вирішальне значення має оцінка належності та достатності доказів, поданих на підтвердження позовних вимог.

Отже, за результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, які б у своїй сукупності підтверджували виникнення у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію саме в заявленому розмірі та за конкретним об`єктом нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 279 ЦПК України, статтями 526, 629 ЦК України, статтею 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК