Ухвала суду № 140641149, 15.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5408/26

Провадження № 2/357/5142/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Шлейко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 клопотання представника відповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

31.03.2026 представник позивача звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення у системі «Електронний суд», що зареєстрований судом 02.04.2026, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Іннова-Нова» (ЄДРПОУ: 44127243) заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 7286700325 від 02.03.2025 у розмірі 94150,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

06.04.2026 судом, згідно із ч.8 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

07.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.05.2026 15:00.

07.04.2026 судом постановлено ухвалу, про витребування у АТ «БАНК ВОСТОК» письмових доказів у вигляді документів завірених належним чином, які підтверджують інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 ; письмових доказів у вигляді документів завірених належним чином, які підтверджують надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн, у період з 02.03.2025 до 05.03.2025 від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

06.05.2026 від АТ «БАНК ВОСТОК» до суду надійшли матеріали на виконання ухвали суду від 07.04.2026.

18.05.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 28.07.2026 11:30, за клопотанням представника відповідача.

28.07.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 15.10.2026 15:30, згідно із п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України.

17.09.2026 представник відповідача, адвокат Семенов Олексій Володимирович, подав до суду клопотання, шляхом направлення у системі «Електронний суд», що зареєстроване судом 18.09.2026, у якому просив передати справу №357/5408/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику № 7286700325 від 02.03.2025 у розмірі 94150,00 грн, на розгляд до Господарського суду Київської області у межах справи №911/2073/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та його представник у клопотанні просив проводити судове засідання за відсутності відповідача та його представника.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року, який набрав чинності 21.04.2019.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 922/928/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, норми ст. 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог, за якими передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог.

Аналогічна правова позиція викладена КГС ВС від 04 червня 2025 року у справі № 917/1998/23.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство (неплатоспроможність) він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г.

Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство (неплатоспроможність), повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2073/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), 02.09.2026 у вказаній справі відкрито провадження, введено з 02.09.2026 процедуру реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено з 02.09.2026 мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.121 Кодексу України з процедур банкрутства, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Вегеру Андрія Анатолійовича, здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та заборонено боржнику відчужувати майно, що підтверджено копією ухвали суду та інформацією з ЄДРСР.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, підлягає передачі до Господарського суду Київської області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність відповідача - ОСОБА_1 , оскільки позови до боржника, який перебуває в процедурі неплатоспроможності, повинні розглядатись у межах справи про неплатоспроможність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.

Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З огляду на наведене, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу з процедури банкрутства щодо передачі справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, суд вважає за необхідне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, передати до Господарського суду Київської області, яким відкрито провадження у справі № 911/2073/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 7, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 4, 20 ГПК України, 31, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, передати для розгляду до Господарського суду Київської області (вулиця Симона Петлюри, будинок 16/108, місто Київ, 01032), у провадженні якого перебуває справа № 911/2073/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 15.10.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко