Рішення № 140641089, 14.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15743/26

Провадження № 2/357/9604/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про особу яку батька з актового запису про народження дитини

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

Короткий зміст позовної заяви.

У вересні 2026 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач»), в інтересах якого діє його представник, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі «Відповідач»), третя особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі «Третя особа») про виключення відомостей про особу яку батька з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Із 08.11.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.04.2024 року по справі №357/2316/24 шлюб між сторонами було розірвано.

До укладення шлюбу сторони проживали разом, а потім на певний час (приблизно 8 місяців) припинили будь які стосунки, будь яких відносин не підтримували. Але восени 2021 року Позивач знову зустрів Відповідача, яка була разом з малолітньою дитиною. Відповідач повідомила, що він є батьком хлопчика, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зрадів такій новині і на той час не мав жодних сумнівів щодо свого батьківства.

Отримавши звістку, що Позивач є батьком сина, він та Відповідач уклали шлюб 08.11.2021 року. За спільною заявою сторін 12.02.2022 року, у порядку частини першої статті 126 Сімейного кодексу України, батьком дитини було записано саме Позивача, що підтверджується витягом із актового запису про народження дитини.

Як зазначалось раніше, після одруження у 2021 році, шлюбні стосунки були між сторонами були припинені у 2024 році. Але Позивач підтримував зв`язки в міру можливостей з його сином. Однак, весною 2026 року, під час зустрічі з Позивача з Відповідачем, Відповідач повідомила , що Позивач не є біологічним батьком дитини та навіть погодилася провести молекулярно-генетичну експертизу дитини з батьком. На замовлення Позивача медико-генетичним центром було проведено молекулярно-генетичне експертне дослідження, за результатами якого надано висновок від 12.06. 2026 року № MGU3417, у якому зазначено про те, що: «Ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі нижчезазначених 34 генетичних систем (локусів) біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » має бути повністю виключено, оскільки у них виявлено збіг апелів по тільки 20 з 32 інформаційних локусів. У цьому випадку величина Комбінованого Індексу Батьківства становить, і свідчить про те що ймовірність біологічного батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » дорівнює 0%».

Після отримання зазначеного висновку Позивач остаточно переконався в тому, що він не є біологічним батьком Захарія.

Додатково представник Позивача звернулася до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області з проханням надати інформацію з реєстру актових записів про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про те на підставі яких документів та заяв було внесено відомості про його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У тому числі просила повідомити чи було зареєстровано народження дитини ОСОБА_4 відповідно до ст. 135 СК України та подальші зміни в реєстрі актових записів про народження.

Відповідно до наданої відповіді від 25.08.2026 року:«В архіві Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виявлено: актовий запис про народження № 09 від 22.01.2020 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області. Відомості про батька зазначено відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, за спільною заявою батьків про визнання батьківства. Одночасно повідомляємо, що актовий запис про народження було зареєстровано відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України , а потім за спільною заявою батьків про визнання батьківства було внесено зміни про визнання батьківства».

Дійсно, спочатку відомості про батька дитини ОСОБА_4 було внесено відповідно до ст 135 СК України, а потім як Позивач дізнався від Відповідача, що ОСОБА_3 його син, то він в лютому 2022 року подав заяву про визнання себе батьком дитини. А Третьою особою були внесені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 та видано нове свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 .

Таким чином, оскільки Позивач не є батьком дитини ОСОБА_3 , то він повинен бути виключеним у відомостях про його батьківство з актового запису № 9 від 22.01.2020 року, складеного Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області та видано нове свідоцтво про народження НОМЕР_2 .

Беручи до уваги викладене вище, Позивач просить суд:

1. Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , як батька дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини за №9 від 22.01.2020 року, складеного виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за ним.

Рух справи.

10.09.2026 року судом відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. (а.с. 29-30).

14.10.2026 року у підготовче судове засідання учасники справи/їхні представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі. Просила суд ухвалити у підготовчому судовому засіданні судове рішення по суті спору в порядку ч.3 ст.200 ЦПК України (а.с. 37, 42).

Відповідач подала до суду заяву про визнання позову (а.с. 45, 46).

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із 08.11.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.04.2024 року по справі №357/2316/24 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 15).

На замовлення Позивача медико-генетичним центром було проведено молекулярно-генетичне експертне дослідження, за результатами якого надано висновок від 12.06. 2026 року № MGU3417, у якому зазначено про те, що: «Ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі нижчезазначених 34 генетичних систем (локусів) біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » має бути повністю виключено, оскільки у них виявлено збіг апелів по тільки 20 з 32 інформаційних локусів. У цьому випадку величина Комбінованого Індексу Батьківства становить, і свідчить про те що ймовірність біологічного батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » дорівнює 0%» (а.с. 17).

Представник Позивача звернулася до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області з проханням надати інформацію з реєстру актових записів про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про те на підставі яких документів та заяв було внесено відомості про його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У тому числі просила повідомити чи було зареєстровано народження дитини ОСОБА_4 відповідно до ст. 135 СК України та подальші зміни в реєстрі актових записів про народження (а.с. 18).

Відповідно до наданої відповіді від 25.08.2026 року: «В архіві Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виявлено: актовий запис про народження № 09 від 22.01.2020 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області. Відомості про батька зазначено відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, за спільною заявою батьків про визнання батьківства. Одночасно повідомляємо, що актовий запис про народження було зареєстровано відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України , а потім за спільною заявою батьків про визнання батьківства було внесено зміни про визнання батьківства» (а.с. 12, 13, 14, 19-20).

Відповідач позовні вимоги до себе визнала, про що подала до суду відповідну заяву (а.с.45).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

У той же час, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини.

Відповідно до ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Згідно з п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Зі змісту п. 2.8 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, (далі-Правила) слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

Згідно з п. 2.16.2 цих Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

За приписом пункту 2.16.7 даних Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд в постанові від 17.03.2020 року по справі № 606/2142/18 виснував, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі. За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 20.03.2019 року по справі № 127/25686/17, від 06.05.2020 року по справі № 641/2867/17-ц, від 22.12.2020 року в справі № 127/25686/17, від 05.02.2021 року по справі № 615/483/20, від 11.01.2023 року по справі № 172/1206/21.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2024 року в справі № 183/2690/21, від 16.05.2018 року по справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

06.04.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №676/1200/20 (провадження № 61-588св21) та встановив, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Висновки суду.

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання або оспорення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

На замовлення Позивача медико-генетичним центром було проведено молекулярно-генетичне експертне дослідження, за результатами якого надано висновок від 12.06. 2026 року № MGU3417, у якому зазначено про те, що: «Ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі нижчезазначених 34 генетичних систем (локусів) біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » має бути повністю виключено, оскільки у них виявлено збіг апелів по тільки 20 з 32 інформаційних локусів. У цьому випадку величина Комбінованого Індексу Батьківства становить, і свідчить про те що ймовірність біологічного батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » дорівнює 0%» (а.с. 17).

Відповідач не заперечувала проти позовних вимог до себе.

Таким чином, надані Позивачем докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини щодо того факту, що дійсно він не є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного нею способу захисту права, на підставі наданих суду доказів.

Судовий збір.

Витрати зі сплати судового збору необхідно залишити за Позивачем на підставі його заяви.

ІІІ. Резолютивна частина.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 81, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про особу яку батька з актового запису про народження дитини задовольнити.

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , як батька дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини за №9 від 22.01.2020 року, складеного виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 22, місто Біла Церква, Київська область, 09117. Код за ЄДРПОУ 33341882.

Повне судове рішення складено 14.10.2026 року.

СуддяВ. П. Цукуров