Ухвала суду № 140640485, 15.10.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1119/26

Провадження № 2-др/282/13/26

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи представника позивача Пархомчука Сергія Валерійовича, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», інтереси якого представляє Пархомчук С.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Любарського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», інтереси якого представляє Пархомчук С.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Любарським районним судом Житомирської області 07 жовтня 2026 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково.

07.10.2025 після винесення судом вищевазаного рішення та направлення його до Єдиного державного реєстру судових рішень, через підсистему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчуком С.В. скеровано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ухвали суду від 07.10.2026 заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення вирішується без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статті 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.1 ст 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як встановлено з матеріалів справи, 07.10.2026 Любарським районним судом Житомирської ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №38978 від 09.07.2021 року у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень 94 копійок .У задоволенні решти вимог відмовлено.

07.10.2026 після винесення судом вищевазаного рішення та направлення його до Єдиного державного реєстру судових рішень, представник позивача Пархомчук С.В. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 15500 грн. витрат позивача на професійну правову допомогу.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Вказане відповідає правовій позиції, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 по справі №910/13193/19.

У даній справі, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який включає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн., було наведено у мотивувальній частині позовної заяви, а також в резолютивній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на понесену правову допомогу в сумі 15500,00 грн. Крім цього при ухваленні рішення суду питання щодо розподілу судових витрат між сторонами понесені позивачем, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу судом уже вирішувалось.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як убачається, в процесі ухвалення рішення судом вирішувалось питання, зокрема, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 понесених витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15500 грн. та суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 176/1445/22, питання про ухвалення додаткового судового рішення, зокрема щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, вирішується з урахуванням положень частини першої статті 270 ЦПК України.

Згідно із зазначеною нормою, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи або з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України допускається виключно у випадку, коли питання про судові витрати залишилося невирішеним під час ухвалення основного рішення. Якщо ж суд уже вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, повторне вирішення цього питання шляхом ухвалення додаткового рішення не допускається, оскільки такий процесуальний механізм не призначений для перегляду чи зміни вже ухваленого судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 607/9974/22, у якій суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки питання про судові витрати вже було вирішено під час ухвалення судового рішення по суті спору. Отже, зазначена судова практика підтверджує, що положення статті 270 ЦПК України не можуть застосовуватися для повторного вирішення питання про судові витрати, яке вже було предметом судового розгляду та вирішене судом.

Наведене свідчить про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу, у зв`язку з цим заява представника позивача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137,141,142, 258, 269, 270, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи представника позивача Пархомчука Сергія Валерійовича, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», інтереси якого представляє Пархомчук С.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. В. Вальчук