Постанова № 140639861, 14.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/850/26

Номер провадження 3/167/296/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., за участю: секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Наумчука І. П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітня дитина, працюючого ТзОВ «Хадеа Стіл Компанія» фрезерувальником

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

в с т а н о в и в :

Формулювання правопорушення.

19 червня 2026 року о 17 год 01 хв ОСОБА_1 в с. Кременець по вул. Рожищенській, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, керував електровелосипедом перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер - 6820, тест № 138, результат 0,69 ‰.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція учасників справи та процесуальні дії у справі.

14 вересня 2026 року захисник ОСОБА_1 Наумчук І. П. на електронну адресу надіслав письмові заперечення в яких зазначає, що відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби виключно за наявності вичерпних законних підстав і зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину таких дій. Вказує, що згідно долученими до матеріалів справи відеозаписів з бодікамер поліцейського Алексєєнко К. І. Правил дорожнього руху не порушував, а тому його зупинка працівниками поліції була безпідставною та незаконною. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, у разі відсутності факту порушення ПДР у поліцейського відсутні підстави висувати будь-які подальші вимоги до особи, а всі складені в такому випадку процесуальні документи є недопустимими доказами. Вказує, що за змістом міжнародної доктрини «плодів отруйного дерева», сформованої у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Балицький проти України»), докази, отримані з порушенням встановленого законом порядку, не можуть бути покладені в основу звинувачення. На його думку, оскільки первинне зупинення транспортного засобу відбулося всупереч закону, всі наступні процесуальні дії поліції, зокрема огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Алкотест 6820», є протиправними, а отримані результати недопустимими доказами вини особи.

Щодо транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до п. 1.10 ПДР України, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Водночас нормиЗакону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» регулюють відносини у сфері використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та чітко розмежовують поняття «легкий персональний електричний транспортний засіб» і «низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб». Вказує, що з наявних у матеріалах справи відеозаписів, працівники поліції констатували факт пересування ОСОБА_1 на електровелосипеді. Разом з тим, оскільки зазначений двоколісний пристрій був обладнаний акумулятором самостійно водієм, працівники поліції під час складання матеріалів не встановили й технічно не перевірили, чи підпадає цей саморобний електровелосипед під визначені законом ознаки транспортного засобу: легкого персонального електричного чи низькошвидкісного легкого електричного. Отже працівниками поліції не доведено належними технічними та документальними доказами факт того, що ОСОБА_1 керував саме транспортним засобом, а не звичайним велосипедом, відповідальність за керування яким у стані алкогольного сп`яніння окремо врегульована ч. 3 ст. 127 КУпАП. З урахуванням вищенаведеного просить закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідадбності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що велосипед не відповідає вимогам щодо потужності та на ньому не працював акумулятор і він керував велосипедом за допомогою крутіння педалів. Зазначив, що самостійно звичайний велосипед переробив на електровелосипед і ствердив, що він приводиться в рух за допомогою електроприладу. Зауважив, що велосипед може рухатися і за допомогою звичайного прокручування педалей. Вказав, що велосипед низької потужності і може рухатися зі швидкістю орієнтовно 10 км на годину, проте підтверджуючих доказів не має. Зазначив, що робив електровелосипед для сина тому і швидкість не велика. Ствердив, що він є учасником дорожнього руху, проте, на його переконання, будь-якої загрози іншим учасникам руху він не створював. Не заперечував вживання алкогольних напоїв перед початком руху транспортним засобом. Повідомив, що його стан не в повній мірі оцінювати дії працівників поліції щодо складання протоколу і погоджувався лише з керуванням звичайним велосипедом в стані алкогольного сп`яніння. Просив провадження у справі закрити.

Посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 під час отримання телефонограми секретаря судового засідання повідомив, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною і з`явитися в судове засідання не має можливості та зауважив, разом з ним на добовому чергуванні перебував начальник СРПП ВПД № 1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Ляшук В. В., який може повідомити про фактичні обставини справи.

Суддею після обговорення з учасниками справи ухвалено для надання пояснень викликати в судове засідання начальника СРПП ВПД № 1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Ляшука В. В.

Начальник СРПП ВПД № 1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Ляшук В. В. в судовому засіданні ствердив про перебування в обовому наряді разом з поліцейським ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Зазначив, що рухаючись з с. Кременець в напрямку м. Рожище помітили, що на зустріч на електровелосипеді по проїзній частині рухалась особа з червоним лицем, що може свідчити про алкогольне сп`яніння. Ствердив, що велосипед рухався за допомого електричного пристрою і водій не крутив педалі зовсім. Зауважив, що в подальшому дійсно було встановлено по перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що останній не заперечував. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 намагався заперечити керування електровелосипедом покликаючись на несправність то акумулятора то відсутність електротяги. Пояснив, що з метою перевірки цієї обставини (несправності) на відеозапис було продемонстровано можливість приведення в рух велосипеда за допомогою натиснення кнопки/ричажка на його кермі. В подальшому ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість керування електровелосипедом в стані алкогольного сп`яніння і останній запевнив, що доведе електровелосипед додому в руках.

Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, поліцейського Ляшука В. В., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, доходить такого висновку.

Норми права, які застосовує суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП підлягають з`ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9а водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Відповідно до п. 2.13 ПДР транспортні засоби категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.

За приписами Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року, який набрав чинності 23 березня 2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

У ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» також закріплено законодавче визначення електробуса, електробуса з подовженим запасом ходу, електромобіля, електромобіля вантажного, електромобіля легкового, легкого персонального електричного транспортного засобу, низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу.

Зокрема, легким персональним електричним транспортним засобом є колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом є колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Оцінка судді щодо фактичних обставин справи та висновки.

Суддя вважає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений уповноваженою на те особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 697348 від 19 червня 2026 року в якому зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що "з порушенням згідний, керувати електровелосипедом не буду";

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 червня 2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- роздруківкою чеку алкотесту Драгер - 6820 з якої вбачається, що особою, яку тестують є ОСОБА_1 , результат огляду 0,69 ‰;

- відеозаписом із бодікамери працівника поліції на DVD-R диску на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував електровелосипеом та був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів та спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкоголь (0000000_00000020260619171126_0010 00:02:18). На вимогу працівника поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На відеозаписі зафіксовано, що в рух велосипед приводиться за допомогою акумулятора/електротяги .

За наведеного, суддя не має жодних сумнівів щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , оскільки такі дійсно мали місце, що підтверджується доказами, що долучені суб`єктом владних повноважень до матеріалів адміністративної справи. При цьому наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи.

Разом з тим, суддя не бере до уваги твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника про незаконну зупинку поліцейськими та те, що він не є суб`єктом правопорушення і не був водієм у розумінні ПДР, оскільки він не керував транспортним засобом, а керував саморобним електровелосипедом, оснащеним двигуном малої потужності та рухався за допомогою крутіння падалей, відтак не може вважатися водієм транспортного засобу, за керування яким настає адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП та з огляду на таке.

На думку судді, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху, що не заперечувалось особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, офіційно визнається транспортним засобом.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом (електровелосипедом), чим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, з огляду на правовий аналіз норм ПДР, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п. 2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. У випадку незгоди особи, яка керувала транспортним засобом з причинами зупинки працівниками поліції, вона має можливість, відповідно до п.п. «д» п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу ЕПР1 № 697348 від 19 червня 2026 року не оскаржував.

Суддя зазначає, що судовий розгляд справи повинен проводитися в межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 697348 від 19 червня 2026 року у провину ОСОБА_1 ставиться порушення ним вимог п. 2.9а ПДР. Порядок оскарження дій поліцейського у зв`язку із незгодою водія з причинами зупинки транспортного засобу встановлено законом та здійснюється у порядку адміністративного судочинства. Відтак, згідно з нормами КУпАП, суддя неповноважний виходити за межі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 697348 від 19 червня 2026 року, а тому розглядає справу в межах пред`явленого обвинувачення.

Разом з цим, необхідно зауважити, що дії працівників поліції щодо зупинки транспортних засобів під час воєнного стану носять превентивний характер, що відповідає вимогам ст. 31 Закону України «Про національну поліцію».

Щодо твердження ОСОБА_1 та захисника Наумчука І. П. про те, що велосипед був самостійно обладнаний ним акумулятором, а працівники поліції під час складання матеріалів не встановили й технічно не перевірили, чи підпадає цей саморобний електровелосипед під визначені законом ознаки легкого персонального або низькошвидкісного легкого електричного транспортного засоб, суддя зазначає, що перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до ПДР є учасником дорожнього руху і тому відповідно до пунктів 1.3 - 1.5 ПДР зобов`язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінністатті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Відповідно до обставин, зафіксованих на долучених до матеріалів справи відеозаписах, транспортний засіб (електровелосипед), яким керував ОСОБА_1 призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна (файл Кременець 2 Електровелосипед), відтак є електричним транспортним засобом, яке охоплюється поняттям «транспортний засіб», був учасником дорожнього руху, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Таким чином, суддя оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На переконання судді, правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, така тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступеня її вини, суддя вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно довідки відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22 червня 2026 року відповідно до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У ст. 2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладених в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд вказав про можливість призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Отже, суддя застосовує правову позицію Верховного Суду та доходить висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, незважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося.

Крім того, варто підкреслити, що аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить: покарання у формі позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться лише до фізичного вилучення водійського посвідчення. Його суть полягає у встановленні тимчасової заборони на керування транспортом, що має самостійне значення як вид юридичної відповідальності.

Таке обмеження має відповідати загальній меті покарання - запобіганню повторному вчиненню правопорушень. Адже особа, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, яка порушує правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів, створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. У зв`язку з цим застосування заборони на керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним для недопущення майбутніх порушень, що можуть мати тяжкі наслідки, а також для формування належного ставлення до правопорядку як у порушника, так і в суспільстві загалом.

Призначаючи покарання, суддя виходить з принципу необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Судовий збір має бути сплачений на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Суддя І. Т. Гармай