Ухвала суду № 140639190, 14.10.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1180/26

Номер провадження 4-с/728/22/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмачі скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75010733,-

В С Т А Н О В И В:

21.05.2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, яка зареєстрована канцелярію суду 21.05.2026 року, на дії та бездіяльність посадових осіб Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Откидач Людмили та Вільковської Ірини Миколаївни, в якій він просив:

1) прийняти скаргу до розглдяу;

2) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни, яка полягає у неналежному розгляді його заяви від 13.03.2026 року щодо недопустимості звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, яка виплачується відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року;

3) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни яка полягає у невирішенні по суті питання про правову природу додаткової винагороди за постановою КМУ №168, її непостійний характер та неможливість звернення на неї стягнення з урахуванням п.3 ч.2 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження;

4) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни щодо перекладення на фінансову службу військової частини НОМЕР_1 обов`язку самостійно визначати, які виплати включаються або не включаються до бази утримань, тоді як саме державний виконавець зобов`язаний визначити законні межі звернення стягнення;

5) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни щодо винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника у ВП №75010733 у редакції, яка передбачає утримання 50% з доходів боржника без належного розмежування виплат, на які може бути звернено стягнення, та виплат, на які стягнення не допускається відповідно до ст. 73 Закону України Про виконавче провадження;

6) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни яка полягає у невинесенні окремої постанови або уточнення до постанови про звернення стягнення, яким було б визначено, що стягнення не може звертатися на грошове забезпечення військовослужбовця, що не має постійного характеру;

7) визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у неналежному розгляді його заяви від 22.04.2026 року, формальному відхиленні його доводів та невжитті заходів контролю за законністю дій підлеглого державного виконавця;

8) визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у невинесенні постанови за результатами перевірки законності виконавчого провадження та невжитті заходів для усунення порушень у постанові про звернення стягнення на доходи боржника;

9) визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у нездійсненні належного контролю за діями заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни, попри те, що у його заяві від 22.04.2026 року були прямо наведені обставини можливого незаконного звернення стягнення на виплати, які не мають постійного характеру;

10) визнати неправомірним висновок начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили про те, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 має регулярний характер і може автоматично включатися до бази стягнення лише з підстав того, що вона є доходом боржника;

11) визнати неправомірним формальне відхилення начальником Бахмацького ВДВС Откидач Людмилою його посилань на практику Верховного Суду у справах №580/9551/23, №420/5602/23 щодо тимчасового, непостійного характеру додаткової винагороди за постановою КМУ №168;

12) визнати неправомірною оцінку начальником Бахмацького ВДВС Откидач Людмилою банківської виписки АТ КБ ПриватБанк, оскільки така виписка не спростовує, а підтверджує його доводи про непостійний характер додаткової винагороди: 27.02.2026 року йому було нараховано 19 827,10 грн за січень 2026 року, 20.03.2026 року - 5 065,71 грн за лютий 2026 року, а за березень 2026 року така додаткова винагорода вже не надходила;

13) скасувати постанову заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №75010733 від 31.03.2026 року, яка допускає звернення стягнення на додаткову винагороду за постановою КМУ №168 та інші види грошового забезпечення, що не мають постійного характеру;

14) зобов`язати Бахмацький ВДВС усунути порушення його прав шляхом винесення нової постанови про звернення стягнення на доходи боржника у ВП №75010733, чітко зазначивши, що стягнення не може звертатися на грошове забезпечення військовослужбовця, яке не має постійного характеру, відповідно до п.3 ч.2 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження;

15) зобов`язати Бахмацький ВДВС направити до військової частини НОМЕР_1 уточнену постанову, у якій чітко визначити законний порядок здійснення відрахувань та виключити можливість звернення стягнення на додаткову винагороду за постановою КМУ №168 у разі, якщо така виплата не має постійного характеру;

16) зобов`язати начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмилу забезпечити належний контроль за усуненням виявлених порушень, у тому числі за направленням до військової частини НОМЕР_1 нової уточненої постанови щодо законного порядку здійснення відрахувань;

17) до вирішення цієї скарги по суті зупинити звернення стягнення саме на додаткову винагороду за постановою КМУ №168, що виплачується йому як військовослужбовцю.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Бахмацькому відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75010733, відкрите 21.05.2024 року, ідентифікатор доступу: 9А3ДЕ26242ДА з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/728/4/16 від 07.06.2016 року, виданого Бахмацьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 231875 грн 85 коп в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди; з 06.01.2026 року, він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 ; разом з основним грошовим забезпеченням військовослужбовця, він також отримує додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року; 20.01.2026 року державний виконавець Вільковська Ірина, керуючись статтями 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням; 05.03.2026 року державний виконавець Вільковська Ірина, керуючись статтями 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та постановив: «Відповідно до ч.2 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням; 31.03.2026 року державний виконавець Вільковська Ірина, керуючись статтями 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та постановила: «Здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням»; 13.03.2026 року ним було подано заяву до Бахмацького відділу державної виконавчої служби, на ім`я начальника Бахмацького відділу ВДВС Откидач Людмили, щодо недопустимості звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, в якій він зазначав, що така додаткова винагорода: 1) не є постійною складовою грошового забезпечення; 2) залежить від умов проходження військової служби; 3) виплачується лише за наявності відповідних підстав; 4) має тимчасовий характер; 5) не може автоматично включатися до бази для стягнення за виконавчим провадженням, яке не є аліментним та посилався на практику Верховного Суду, зокрема на постанови у справах №580/9551/23 та №420/5602/23, де Верховний Суд висловив правову позицію щодо тимчасового характеру додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168; 31.03.2026 року він отримав відповідь на його заяву від 13.03.2026 року, від заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби Вільковської І.М., у якій було зазначено, що розмежування виплат, які входять або не входять до бази для утримань, є обов`язком фінансової служби військової частини; того ж дня, 31.03.2026 року, виконавець Вільковська Ірина винесла постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 50%, при цьому у постанові було зазначено про звернення стягнення на доходи боржника без належного розмежування виплат, а також фактично заборонено відповідальним особам самостійно змінювати відсоток і порядок стягнення, таким чином, виникла суперечність: у відповіді, заступник начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби Вільковська І.М. зазначила, що саме фінансова служба військової частини повинна розмежовувати виплати, але у постанові про звернення стягнення сама ж заборонила відповідальним особам самостійно змінювати порядок та розмір утримань. При цьому не винесла окремої постанови або уточнення, яким би прямо виключила з бази стягнення додаткову винагороду, що не має постійного характеру; державний виконавець Вільковська Ірина фактично не вирішила питання по суті, а переклала його на фінансову службу військової частини, яка є лише виконавцем постанови державного виконавця і не може самостійно змінювати її зміст; 22.04.2026 року ним було подано заяву на ім`я начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач, у якій він просив усунути порушення, врахувати правову природу додаткової винагороди, що виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та винести відповідну постанову/уточнення щодо заборони звернення стягнення на такі виплати як на грошове забезпечення, що не має постійного характеру; до заяви була додана виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 22.04.2025 року по 22.04.2026 року, з якої вбачається, що додаткова винагорода надходила йому лише двічі: 27.02.2026 19827 грн 10 коп з коментарем: « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 20.03.2026 року 5065 грн 71 коп з коментарем: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; за березень 2026 року надходження додаткової винагороди було відсутнє; 09.04.2026 року надійшло основне грошове забезпечення за березень 2026 року у сумі 11966 грн 17 коп без ознаки додаткової винагороди; надана виписка не підтверджує систематичність щомісячного надходження додаткової винагороди, а навпаки підтверджує її непостійний, змінний та залежний від умов проходження служби характер; 11.05.2026 року він отримав відповідь від начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач; у відповіді начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач зазначено: приписи статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» вимагають вичерпного переліку виплат, на які не може бути звернено стягнення, додаткова винагорода за постановою КМУ №168 у цьому переліку відсутня, ст. 70 Закону «Про виконавче провадження» дозволяє звертати стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, що охоплює і зазначає винагороду; те, що виплата не входить до «структури постійного грошового забезпечення», не є підставою для імунітету від стягнення - закон передбачає захист до виду виплати (соціальної, компенсаційної тощо), а не до її формального найменування; Посилання на постанови Верховного Суду у справах №580/9551/23 та №420/5602/23 є недоречними, оскільки зазначені справи стосуються специфічних обставин та не є обов`язковим прецедентом, що виключає застосування будь-якого стягнення на виплати за Постановою КМУ №168 у всіх без виключення виконавчих провадженнях; Постанова КМУ №168 встановлює додаткову винагороду як грошову виплату військовослужбовцям - вона має регулярний характер і є доходом особи, на яку розширюються загальні правила стягнення; вважає наведені висновки начальника Бахмацького ВДВС помилковими, необґрунтованими та такими, що свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, формальне ігнорування практики Верховного Суду та неналежну оцінку наданих мною доказів; передусім начальник ВДВС неправильно співвіднесла положення статей 70 та 73 Закону України Про виконавче провадження; ст. 70 Закону України Про виконавче провадження визначає розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, зокрема, у випадку стягнення майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, ця стаття допускає утримання у розмірі 50 відсотків, однак стаття 70 Закону не означає, що стягнення може бути звернено на будь-яку виплату, яка надходить боржнику; вона регулює лише розмір відрахувань із тих доходів, на які законом взагалі дозволено звертати стягнення; натомість ст. 73 Закону України Про виконавче провадження є спеціальною нормою, яка визначає кошти, на які стягнення не може бути звернено; відповідно до п.3 ч.2 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження, стягнення не здійснюється із сум: вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; закон прямо передбачає захист не лише соціальних або компенсаційних виплат, як фактично зазначила начальник ВДВС, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру; твердження начальника ВДВС про те, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 у переліку статті 73 відсутня, є формальним та неправильним, оскільки ст. 73 містить не лише перелік виплат за їх дослівною назвою, а й родову категорію виплат - грошове забезпечення, що не має постійного характеру; саме до цієї категорії і належить додаткова винагорода за постановою КМУ №168, якщо вона фактично та за своєю правовою природою: 1) не є постійною щомісячною складовою грошового забезпечення; 2) не має сталого розміру; 3) залежить від умов проходження військової служби; 4) виплачується лише за наявності визначених підстав; 5) визначається наказами командування; 6) не виплачується у разі відсутності умов для її нарахування; у його випадку це підтверджується банківською випискою АТ КБ ПриватБанк, яку він додав до заяви від 22.04.2026 року на ім`я начальника Бахмацького ВДВС, з якої видно, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 не надходила йому систематично щомісяця, як помилково зазначила начальник ВДВС; фактично у виписці відображено лише окремі надходження додаткової винагороди: 27.02.2026 року - 19 827,10 грн з коментарем щодо додаткової винагороди за січень 2026 року «Zarobitna plata - Dodatkova vynahoroda»; 20.03.2026 року - 5 065,71 грн з коментарем щодо додаткової винагороди за лютий 2026 року«Zarobitna plata - Dodatkova vynahoroda»; суми за січень і лютий суттєво різняться між собою; це саме по собі підтверджує, що така виплата не є сталою, не має фіксованого щомісячного розміру та залежить від фактичних умов проходження служби; крім того, у квітні 2026 року, за березень 2026 року, додаткова винагорода йому вже не виплачувалась; у виписці відображено надходження основного грошового забезпечення, але відсутнє надходження з призначенням або коментарем ІНФОРМАЦІЯ_3 за березень 2026 року; надана ним виписка не спростовувала його доводи, як помилково зазначила начальник Бахмацького ВДВС, а навпаки підтверджувала, що додаткова винагорода: 1) не виплачувалась йому постійно; 2) не мала однакового розміру; 3) була нарахована лише за окремі періоди; 4) залежала від умов проходження служби; 5) не була виплачена за березень 2026 року; додатково до суду додано оновлену банківську виписку АТ КБ ПриватБанк, яка підтверджує фактичний рух коштів по рахунку та відсутність сталого щомісячного характеру додаткової винагороди; таким чином, висновок начальника Бахмацького ВДВС про те, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 має регулярний характер, - не відповідає ні правовій природі цієї виплати, ні фактичним даним банківської виписки; висновок начальника ВДВС про те, що те, що виплата не входить до структури постійного грошового забезпечення, не є підставою для імунітету від стягнення, фактично суперечить змісту п.3 ч. 2 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження, оскільки ця норма прямо захищає від стягнення саме грошове забезпечення, що не має постійного характеру; питання полягає не у формальному найменуванні виплати, а у її фактичній та правовій природі; якщо виплата є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру, вона підпадає під захист п.3 ч.2 ст. 73 Закону незалежно від того, чи названа вона у цій статті дослівно як додаткова винагорода за постановою КМУ №168; посилання начальника ВДВС на вичерпний характер переліку статті 73 не спростовує його доводів, а навпаки підтверджує необхідність перевірити, чи підпадає додаткова винагорода за постановою КМУ №168 під одну з категорій, прямо передбачених цією статтею; у його випадку такою категорією є грошове забезпечення, що не має постійного характеру; отже, начальник Бахмацького ВДВС фактично застосувала ст. 70 Закону України Про виконавче провадження як загальний дозвіл на стягнення з будь-яких доходів, але не застосувала спеціальну заборону, передбачену п.3 ч.2 ст. 73 цього Закону; такий підхід є неправильним, оскільки стаття 70 і стаття 73 регулюють різні правові питання: стаття 70 визначає розмір відрахувань; стаття 73 визначає види коштів, з яких стягнення не здійснюється взагалі. Тому перед застосуванням відсотку відрахування за статтею 70 державний виконавець зобов`язаний спочатку перевірити, чи не належить відповідна виплата до коштів, захищених статтею 73 Закону. Інакше стаття 73 фактично втрачає зміст, оскільки будь-яку захищену законом виплату можна було б формально назвати доходом і автоматично звернути на неї стягнення. Такий підхід суперечить меті статті 73 Закону України Про виконавче провадження та порушує встановлені законом гарантії боржника. Окремо зазначив, що його посилання на постанови Верховного Суду у справах №580/9551/23 та №420/5602/23 начальник Бахмацького ВДВС безпідставно визнала недоречними. Він не стверджував, що ці постанови Верховного Суду автоматично забороняють будь-яке стягнення з усіх виплат за постановою КМУ №168 у всіх виконавчих провадженнях. Його посилання на зазначену судову практику були наведені з іншою метою - для підтвердження правової природи додаткової винагороди за постановою КМУ №168, а саме того, що така винагорода: 1) не є постійною складовою грошового забезпечення; 2) має тимчасовий характер; 3) залежить від наявності визначених умов; 4) виплачується на підставі наказів командирів; 5) її розмір не є сталим; 6) належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Саме ці висновки Верховного Суду мають значення для його виконавчого провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини другої статті 73 Закону України Про виконавче провадження стягнення не здійснюється із грошового забезпечення, що не має постійного характеру. Ключове питання полягає не в тому, чи були ідентичними предмети спору у справах Верховного Суду та у його виконавчому провадженні, а в тому, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо природи саме цієї виплати - додаткової винагороди за постановою КМУ №168. У постанові Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі №580/9551/23 суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою КМУ №168, має тимчасовий характер, її розмір не є сталим, визначається наказами командирів, а за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. У постанові Верховного Суду від 25.12.2024 року у справі №420/5602/23 Верховний Суд підтвердив цей підхід та зазначив, що додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови КМУ №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а її тимчасовий характер пов`язаний із виплатою лише на період дії воєнного стану. У постанові Верховного Суду від 26.09.2025 року у справі №300/4692/23, Верховний Суд знову підтвердив сталість цієї правової позиції. Зокрема, у пунктах 45 та 46 постанови Верховного Суду у справі №300/4692/23 зазначено, що суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2024 року у справі №580/9551/23 та від 25.12.2024 у справі №420/5602/23, відповідно до яких суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленої постановою №168, не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії, оскільки за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення; у пункті 46 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив, що обставини справи №300/4692/23 є подібними до обставин у справах №580/9551/23 та №420/5602/23 в означеній частині, Верховний Суд не відступав від зазначених висновків, тому колегія суддів застосовує їх при розгляді справи №300/4692/23, тобто Верховний Суд не одноразово та не випадково висловився щодо постанови №168, а сформував послідовну правову позицію щодо правової природи цієї виплати; відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; Бахмацький ВДВС є суб`єктом владних повноважень; при вирішенні питання про можливість звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця орган ДВС застосовує норми Закону України Про виконавче провадження, постанови КМУ №168 та норми, що визначають структуру грошового забезпечення військовослужбовців, тому начальник ВДВС не мала права формально відхилити практику Верховного Суду лише з мотивів, що ці справи стосувались пенсійного забезпечення або одноразової допомоги; для його випадку істотним є не предмет тих справ, а встановлена Верховним Судом правова характеристика додаткової винагороди за постановою №168 як виплати, що не має постійного характеру; таким чином, твердження начальника Бахмацького ВДВС про те, що посилання на постанови Верховного Суду є недоречними, фактично означає ігнорування сталої правової позиції найвищої судової інстанції щодо природи додаткової винагороди за постановою КМУ №168; окремо зазначачив, що сама по собі обставина, що певна виплата є доходом особи, не означає автоматичної можливості звернення на неї стягнення; Закон України Про виконавче провадження розрізняє доходи, на які може бути звернено стягнення, та виплати, на які стягнення не допускається; саме для цього існує ст. 73 Закону України Про виконавче провадження, яка встановлює перелік виплат, захищених від стягнення; фактично начальник Бахмацького ВДВС підмінила юридичне питання про характер конкретної виплати загальним твердженням: це дохід, отже з нього можна стягувати, але такий підхід суперечить змісту статті 73 Закону України Про виконавче провадження, оскільки тоді будь-який захищений законом вид грошового забезпечення можна було б назвати доходом і автоматично звернути на нього стягнення; з урахуванням викладеного, відповідь начальника Бахмацького ВДВС у цій частині є необґрунтованою, суперечить п.3 ч.2 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження, не враховує правових висновків Верховного Суду та не містить належної правової оцінки ані його доводів, ані наданих доказів, ані правової природи додаткової винагороди за постановою КМУ №168; у зв`язку з чим просив суд критично оцінити позицію начальника Бахмацького ВДВС щодо нібито регулярного характеру додаткової винагороди, недоречності посилань на практику Верховного Суду та можливості звернення стягнення на таку виплату лише з підстав того, що вона є доходом боржника; окремо зазначав, що його виконавче провадження не є аліментним; виконавчим документом передбачено стягнення фіксованої суми матеріальної та моральної шкоди, а не періодичних аліментних платежів; спеціальне нормативне регулювання щодо врахування додаткової винагороди військовослужбовців, передбаченої Постановою КМУ №168, встановлено саме для аліментів - зокрема Постановою КМУ №146 від 26.02.1993 року у редакції змін, внесених Постановою КМУ №1263 від 11.11.2022 року, отже, розширене включення такої винагороди до бази стягнення в інших категоріях виконавчих проваджень є неправомірним; фактично Бахмацький ВДВС застосував до нього підхід, який законодавством прямо передбачений для аліментів, хоча його стягнення не є аліментним;

вважає, що дії та бездіяльність посадових осіб Бахмацького ВДВС порушують його права як боржника, створюють ризик надмірного та незаконного стягнення коштів із виплат, на які законом заборонено звертати стягнення, та суперечать статтям 18, 68-70, 73, 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Про остаточне порушення його права та про фактичну відмову органу державної виконавчої служби усунути допущені порушення він дізнався після отримання відповіді начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби Откидач Людмили від 11.05.2026 року, яка фактично підтвердила позицію заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни та не вжила заходів для усунення порушень, пов`язаних із зверненням стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та не має постійного характеру; до отримання відповіді начальника Бахмацького ВДВС від 11.05.2026 року він намагався врегулювати питання у досудовому порядку, зокрема, після отримання відповіді 31.03.2026 року від заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської І.М. він не одразу звернувся до суду, а подав заяву на ім`я начальника Бахмацького ВДВС, в якій просив перевірити правомірність звернення стягнення на додаткову винагороду, врахувати її непостійний характер та надати належну правову оцінку наданим ним доказам, до якої ним було додано банківську виписку, з якої вбачається, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 надходила йому не постійно, не щомісячно, у різних розмірах та залежала від умов проходження військової служби, тобто він надав органу ДВС додаткові докази, які підтверджували, що така виплата не є сталою щомісячною складовою грошового забезпечення та має непостійний характер, однак начальник Бахмацького ВДВС не усунула порушення, не винесла постанову про зміну або уточнення порядку звернення стягнення, не зобов`язала державного виконавця визначити законні межі утримань, не забезпечила належний контроль за діями підлеглої посадової особи та фактично залишила чинним порядок стягнення, який допускає звернення стягнення на виплати, що не мають постійного характеру; таким чином, саме після отримання відповіді начальника Бахмацького ВДВС від 11.05.2026 року йому стало відомо про остаточну позицію органу ДВС, а саме про те, що порушення його права не буде усунуто в досудовому порядку; крім того, оскаржуване порушення має триваючий характер, оскільки стягнення з його доходів у межах виконавчого провадження №75010733 продовжується, а постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника продовжує діяти, внаслідок цього існує реальний ризик подальшого звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця за постановою КМУ №168 у разі її повторного нарахування та виплати; отже, порушення його права не є одноразовою дією, яка завершилася в момент винесення постанови державного виконавця, воно продовжується доти, доки орган ДВС не усуне незаконний порядок звернення стягнення та не визначить чітко, що стягнення не може звертатися на грошове забезпечення, яке не має постійного характеру; скарга первинно була подана ним до суду 18.05.2026 року, тобто в межах десятиденного строку з моменту отримання відповіді начальника Бахмацького ВДВС від 11.05.2026 року; повернення скарги судом відбулося з формальних підстав, пов`язаних із необхідністю уточнення відомостей, передбачених статтею 448 ЦПК України, а не у зв`язку з пропуском строку звернення до суду; повторне звернення зі скаргою здійснювалося ним після усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, та не свідчить про зволікання із захистом порушеного права; повторна скарга подана 21.05.2026 року, тобто в межах десятиденного строку з дня, коли йому стало відомо про остаточне порушення його права після отримання відповіді начальника Бахмацького ВДВС від 11.05.2026 року.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року про відкриття провадження у справі відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , визначеного п.17 прохальної частини скарги, про зупинення звернення стягнення на додаткову винагороду за постановою КМУ № 168, що виплачується йому, як військовслужбовцю.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.06.2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75010733 в частині вимог, викладених у пунктах 2,3,4,5,6,13,14,15 її прохальної частини, - відмовлено.

В частині скарги ОСОБА_1 , викладених у пунктах 7-12 та 15 її прохальної частини, - закрито провадження у справі, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз`яснено право звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2026 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , вищевказану ухвалу суду від 25.06.2026 року в частині закриття провадження за вимогами ОСОБА_1 до начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Откидач Людмили Михайлівни, викладених у пунктах 7-12, 16 прохальної частини скарги від 21.05.2026 року, скасовано та передано справу в частині зазначених вимог до Бахмацького районного суду Чернігівської області для продовження розгляду; в іншій оскарженій частині ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.06.2026 року залишено без змін.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.09.2026 року призначено судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 в частині вимог, зазначених в п. 2,3,4,5,6,13,14,15 її прохальної частини, на 14 жовтня 2026 року на 12:00 год в приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області; в судове засідання викликано його учасників.

На виконання ухвали суду з Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 75010733 з виконання виконавчого листа № 1-кп/728/4/16, виданого 07.06.2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності; скаргу підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, також надіслав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи відповідь Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 220/13вих3ВГ/1387 від 07.09.2026 року

Заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Ковалюх В.В. в судове засідання не з`явилися.

Представник заінтересованої особи - Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Откидач Л.М. в судове засідання не з`явилася. У наданій заяві просила розглядати справу за її відсутності та відмовити в задоволенні скарги посилаючись на те, що постанова від 31.03.2026 року відповідає вимогам статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон та Інструкція з організації примусового виконання рішень не покладають на державного виконавця обов`язку зазначати у постанові про звернення стягнення на доходи боржника вичерпний перелік виплат, на які відповідно до закону не може бути звернуто стягнення. Незгода скаржника з результатом розгляду заяви не означає відсутності контролю.

У наданому відзиві просили відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що на виконанні у Бахмацькому відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №7510733 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 231258,50 грн в порядку відшкодування моральної шкоди згідно виконавчого листа № 1-кп/728/4/16 від 07.06.2016 року, виданого Бахмацьким районним судом; боржник з 06.01.2026 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення; у зв`язку з неможливістю виявити інше майно, достатнє для погашення боргу, заступником начальника Бахмацького ВДВС Вільковською І.М. 31.03.2026 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в розмірі 50% від доходів (заробітної плати), яку того ж дня направлено на виконання до військової частини НОМЕР_1 ; розмір відрахувань за вищевказаним виконавчим листом, згідно якого підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана кримінальним правопорушення, визначено відповідно до ч.2 ст. 70 Закону, якою передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано 50 відсотків; при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, державним виконавцем були дотримані вимоги Інструкції. Закон та Інструкція не передбачають повноважень державного виконавця щодо надання вказівки підприємствам, установам, організаціям за місцем отримання боржником доходів по включенню/виключенню отримуваних виплат до бази утримань; при цьому звернули увагу, що пунктом 2 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.03.2026 року постановлено здійснювати відрахування із суми доходів у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте боржник в скарзі зазначає про порушення його прав, а саме, щодо звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та посилається на постанови Верховного Суду у справах №580/9551/23 (від 10.12.2024) та №420/5602/23 (від 25.12.2024); у відповідях відділу від 31.03.2026 року та від 11.05.2026 року боржнику було надано правову оцінку його зверненням та роз`яснено порядок звернення стягнення відповідно до чинного законодавства, а також те, що, виконавець не має доступу до внутрішніх документів військової частини (наказів командирів, табелів участі у бойових діях тощо), які є підставою для нарахування конкретних складових виплати; такі повноваження відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №260 від 07.06.2018 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» належать до компетенції фінансових органів Міністерства оборони України; ст. 73 Закону містить вичерпний перелік видів коштів, на які стягнення не може бути звернено; застосування цієї норми передбачає перевірку не лише формального найменування виплати, а і дотримання інших критеріїв, передбачених законодавством, при цьому визначення того, чи є конкретна виплата «грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру», є питанням факту, яке має оцінювати фінансова служба відповідного підрозділу на підставі первинних документів про нарахування; також боржник посилається на постанови Верховного Суду у справах №580/9551/23 (від 10.12.2024) та №420/5602/23 (від 25.12.2024) однак начальник Відділу Откидач Л.М. правомірно кваліфікувала ці посилання як недоречні, оскільки зазначені рішення стосуються питань пенсійного забезпечення (визначення розміру пенсії військовослужбовців та включення/невключення додаткової винагороди до структури виплат для обчислення пенсії) та не стосуються безпосередньо питань виконавчого провадження чи допустимості звернення стягнення на цю виплату; правова позиція Верховного Суду щодо природи виплати (одноразовий додатковий вид грошового забезпечення) була сформована в контексті пенсійного законодавства та не може автоматично переноситися на правовідносини у сфері виконавчого провадження; це окрема галузь права зі своїм спеціальним регулюванням - Законом України «Про виконавче провадження», до того ж зазначені рішення не є зразковими у розумінні КАС України та не мають обов`язкового прецедентного значення для всіх схожих спорів; водночас зазначали, що у зразковому рішенні від 11.04.2025 року у справі №280/8933/24 Верховний Суд прямо визначив, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та у разі несвоєчасної виплати підлягає компенсації у порядку, передбаченому для грошового забезпечення; включення виплати до поняття «грошове забезпечення» або «заробітна плата» виключає її з-під дії п. 3 ч. 2 ст. 73 Закону, оскільки остання норма захищає від стягнення виключно ті виплати грошового забезпечення, що не мають постійного характеру (одноразові виплати за конкретні події, компенсації витрат тощо); щомісячна виплата, що нараховується пропорційно часу служби протягом усього воєнного стану, є постійною за своєю правовою природою, незалежно від коливань сум у різні місяці; оскільки зазначена виплата є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), до неї застосовуються загальні правила звернення стягнення на заробітну плату та доходи боржника, встановлені статтями 68-70 Закону України «Про виконавче провадження»; також боржник стверджує про «суперечність»: відповідь від 31.03.2026 року покладає обов`язок розмежування виплат на фінансову службу ВЧ, тоді як постанова забороняє самостійно змінювати відсоток і порядок стягнення, однак жодного протиріччя немає:постанова забороняє змінювати встановлений відсоток (50%) та порядок перерахування коштів; водночас фінансова служба зобов`язана самостійно визначити базу, до якої цей відсоток застосовується, виключивши захищені ст. 73 виплати; це два різних обов`язки, що не суперечать один одному; постанова від 31.03.2026 року (яка є основним предметом оскарження) стала відома боржнику в день її отримання, боржник не оскаржив її в установлений строк, а натомість звернувся до начальника Відділу із заявою від 22.04.2026 року, після отримання відповіді на яку - 11.05.2026 року - первинно звернувся до суду 18.05.2026 року; виходячи з викладеного вважають, що скарга в частині оскарження постанови від 31.03.2026 року подана поза межами встановленого законом строку та підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 4 ст. 448 ЦПК України.

У наданому запереченні на відзив, ОСОБА_1 зазначив, що відзив Бахмацького ВДВС не спростовує його доводів, навпаки, з нього вбачається, що ДВС фактично визнає необхідність перевірки правової природи виплати, але перекладає цю перевірку на фінансову службу військової частини, при цьому надані ним докази підтверджують, що додаткова винагорода за постановою КМУ № 168 у його випадку не має постійного характеру, а отже питання можливості звернення на неї стягнення має вирішуватися з урахуванням п.3 ч.2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження»; Бахмацький ВДВС подав відзив після спливу строку, встановленого ухвалою суду, без клопотання про поновлення або продовження строку, неналежно направив його йому не через підсистему «Електронний суд», а також використав як правову підставу рішення Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24, яке на момент подання відзиву вже було скасоване Великою Палатою Верховного Суду.

З зв`язку з чим просив:

визнати, що відзив Бахмацького ВДВС від 10.06.2026 № 22721 подано з пропуском строку, встановленого ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.05.2026 року;

врахувати, що Бахмацький ВДВС не подав клопотання про поновлення або продовження строку на подання відзиву;

залишити відзив Бахмацького ВДВС без розгляду як поданий після закінчення процесуального строку без клопотання про поновлення або продовження такого строку;

у разі якщо суд вважатиме можливим врахувати відзив Бахмацького ВДВС, надати йому критичну оцінку з урахуванням пропуску строку, неналежного направлення йому копії відзиву та необґрунтованості його правових доводів;

визнати доводи Бахмацького ВДВС, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не спростовують вимог його скарги;

відхилити доводи Бахмацького ВДВС щодо нібито пропуску ним строку звернення до суду;

врахувати, що предметом його скарги є не лише формальне оскарження постанови від 31.03.2026 року, а триваюче порушення його прав, пов`язане з автоматичним зверненням стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця за постановою КМУ № 168 без перевірки її непостійного характеру;

перевірити наявність у матеріалах справи належних доказів повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів стягувача ОСОБА_2 у справі № 728/1180/26, провадження № 4-с/728/11/26 року;

у разі відсутності таких доказів не вважати ОСОБА_3 представником стягувача у цій справі;

визнати помилковим посилання Бахмацького ВДВС на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2025 року у зразковій справі № 280/8933/24, оскільки це рішення скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24, провадження № 11-216заі25. 12;

врахувати банківські виписки АТ КБ «ПриватБанк» та довідку військової частини НОМЕР_1 № 1783/5/891 від 12.05.2026 як докази того, що додаткова винагорода за постановою КМУ № 168 у його випадку не має постійного характеру;

скаргу задовольнити у повному обсязі.

У виправленому відзиві Бахмацький відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив відмовити в задоволенні скарги.

У наданому запереченні на виправлений відзив ОСОБА_4 підтримав скаргу та просив задовольнити її.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно з вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.03.2016 року у справі № 728/1864/15-к (провадження № 1-кп/728/4/16) ОСОБА_1 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 1 875 грн 85 коп в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 230 000 грн 00 коп в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн.

На виконання вказаного вироку Бахмацьким районним судом Чернігівської області 07.06.2016 видано виконавчий лист № 1-кп/728/4/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 230 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн.

Постановою головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковською І.М. від 21.05.2024 року відкрито виконавче провадження № 75010733 з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/728/4/16 виданого 07.06.2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 231258 грн 50 коп в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.23).

Постановою заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковської І.М. від 20.01.2026 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , в розмірі 20% від доходів (заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника), копію якої направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 ; заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань (а.с.24).

Постановою заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковської І.М. від 05.03.2026 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , в розмірі 50% від доходів (заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника), копію якої направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 ; заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань; сума заборгованості за виконавчим провадженням становить 245813 грн 12 коп (а.с.25).

Постановою заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковської І.М. від 31.03.2026 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , в розмірі 50% від доходів (заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника) щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, копію якої направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 ; заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань, сума заборгованості за виконавчим провадженням становить 239392грн 54 коп (а.с.26).

13.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському району Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Откидач Людмили щодо недопустимості звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, оскільки вона має цільовий характер і на такі виплати заборонено звернення стягнення; вказана заява зареєстрована Бахмацьким ВДВС 16.03.2026 року (а.с. 15, 18,19).

Із відповіді заступника начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковської Ірини від 31.03.2026 року за № 10765 ОСОБА_1 вбачається, що було надано правову оцінку його зверненню, роз`яснено порядок звернення стягнення відповідно до чинного законодавства та зазначено, що Закон України «Про виконавче провадження» не наділяє державного виконавця повноваженнями визначати конкретний перілік складових доходу боржника визначення, що включаються до бази утримання; визначення конкретного переліку виплат, що включаються до бази утримання, та виключення з неї виплат, на які законом заборонено звертати стягнення, є обов`язком фінансової частини як органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення (а.с. 15).

22.04.2026 року ОСОБА_1 було подано заяву на ім`я начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач, у якій він просив усунути порушення, врахувати правову природу додаткової винагороди, що виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та винести відповідні постанови, якими визначити, що відрахування у розмірі 50% здійснюються виключного з основного грошового забезпечення, що має постійний характер та щодо заборони звернення стягнення на додаткову винагороду, оскільки така виплата є тимчасовою, спеціальною та не входить до структури постійного грошового забезпечення, що не має постійного характеру.

До вказаної заяви ОСОБА_1 була додана виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 06.02.2026 року по 08.05.2026 року, з якої вбачається, що додаткова винагорода надходила йому двічі: 27.02.2026 19827 грн 10 коп з коментарем: « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 20.03.2026 року 5065 грн 71 коп з коментарем: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.13,14, 20, 21).

Із відповіді начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Откидач Л.М. від 11.05.2026 року за № 17147 ОСОБА_1 вбачається, що підстави для задоволення його заяви та внесення змін до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.03.2026 року відсутні; постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.03.2026 року в межах виконавчого провадження № 750010733 є законною та залишається чинною; також зазначено, що приписами ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернуто стягнення, додаткова винагорода за постановю КМУ України за № 168 у цьому переліку відсутня; постанова КМУ № 168 встановлює додаткову винагороду як грошову виплату військовслужбовцям - вона має регулярний характер і доходом особи, на яку поширються загальні правила стягнення. Посилання на постанови Верховного Суду у справах № 580/9551/23 та № 420/5602/23 є недореченим, оскільки зазначені постанови стосуються специфічних обставин та не є обов`язковим прецедентом, що включає застосування будь-якого стягнення на виплати за Постановою КМУ № 168 у всіх без виключення виконавчих проваджень (а.с. 16,17).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначене конституційне положення відображено у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників (ст.16 Закону), мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом та, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ст.19 Закону).

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 70 Закону України «Про виконавче провдження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

За приписами ч.2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється також із сум: вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою-третьою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно з ч.1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 отримав відповідь з Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області про відмову у задоволенні його вимог з приводу внесення змін до постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 31.03.2026 року, 11.05.2026 року, звернувся до суду з даною скаргою 21.05.2026 року, тому строк для звернення, передбачений ч.1 ст. 449 ЦПК України, ним не пропущено.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки за № 1783/891, виданої 12.05.2026 року в/ч НОМЕР_1 про грошове забезпечення, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , і його грошове забезпечення з травня 2025 року по травень 2026 року включно складає: за лютий, березень, квітень, травень 2006 року - грошове забезпечення в загальній сумі 93268 грн 38 коп; сплачена додаткова винагорода на період воєнного стану за лютий та березень 2026 року в загальній сумі 31589 грн 86 коп, також одноразова виплата за квітень в розмірі 24296 грн 80 коп, з суми якої не було здійснено утримань; у вказаній довідці здійснено розмежування виплат (а.с. 52).

Оцінюючи доводи скаржника щодо неправомірності дій та бездіяльності начальника Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Откидач Л.М.,викладені у пунктах 7-12, 16 прохальної частини скарги, суд виходить з наступного.

Як установлено судом, 22.04.2026 року скаржник звернувся до начальника Бахмацького ВДВС із заявою, у якій просив перевірити правомірність звернення стягнення на додаткову винагороду військовослужбовця, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, урахувати її непостійний характер, надати оцінку відповідній практиці Верховного Суду та банківській виписці, а також вжити заходів для внесення змін до постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 31.03.2026 року.

За результатами розгляду зазначеної заяви начальником Бахмацького ВДВС Откидач Л.М. 11.05.2026 року надано письмову відповідь, у якій викладено мотиви відмови у внесенні змін до постанови, наведено правову позицію щодо застосування статей 70, 73 Закону України «Про виконавче провадження» та надано оцінку доводам скаржника щодо характеру додаткової винагороди і посилань на судову практику.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що звернення скаржника було розглянуто, а за результатами його розгляду прийнято відповідне рішення, про яке повідомлено заявника. Сама по собі незгода скаржника зі змістом відповіді, наданою правовою оцінкою або відмова у задоволенні його вимог не свідчать про неправомірну бездіяльність посадової особи.

Водночас суд ураховує, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється, зокрема, із грошового забезпечення, що не має постійного характеру. Тому питання про можливість звернення стягнення на конкретну виплату потребує оцінки її правової природи та обставин нарахування. Разом із тим сама по собі відмінність правової позиції начальника Бахмацького ВДВС від позиції скаржника, його посилання на судову практику та подана банківська виписка не є безумовним підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності начальника Бахмацького ВДВС.

Крім того, наявна в матеріалах справи довідка військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2026 року містить відомості про окремі складові грошового забезпечення скаржника, зокрема додаткову винагороду та одноразову виплату. Зазначені відомості підлягають оцінці судом в сукупності з іншими доказами, однак самі по собі не підтверджують невиконання начальником Бахмацького ВДВС конкретного обов`язку, покладеного на неї законом.

Суд також бере до уваги, що повноваження начальника відділу щодо контролю за діяльністю державних виконавців не означають безумовного обов`язку за кожним зверненням боржника виносити окрему постанову про результати перевірки, змінювати раніше прийняте рішення або погоджуватися з правовою позицією заявника. Для визнання бездіяльності неправомірною необхідно встановити невиконання конкретного обов`язку, передбаченого законом, та порушення внаслідок цього прав скаржника.

Оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів невиконання начальником Бахмацького ВДВС такого обов`язку, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними її дій чи бездіяльності, зазначених у пунктах 7-12, 16 прохальної частини скарги.

Вимога, викладена в пункті 16 прохальної частини скарги, про зобов`язання начальника Бахмацького ВДВС Откидач Л.М. забезпечити належний контроль за усуненням порушень та направленням до військової частини уточненої постанови є похідною від інших заявлених вимог.

Оскільки підстав для задоволення основних вимог у зазначеній частині судом не встановлено, відсутні підстави й для задоволення цієї похідної вимоги.

Щодо посилань на практику Верховного Суду скаржник обґрунтовує свої доводи посиланням на постанови Верховного Суду у справах №580/9551/23 та №420/5602/23, в яких сформульовано висновки щодо правової природи додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168, суд зазначає, що наведені рішення Верховного Суду були ухвалені у справах, які стосувалися правовідносин у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців та порядку включення окремих видів грошового забезпечення до розрахунку пенсії, а не питань звернення стягнення у виконавчому провадженні.

Відтак, висновки, викладені у зазначених рішеннях, не можуть автоматично та без урахування специфіки правового регулювання виконавчого провадження застосовуватися до спірних правовідносин у цій справі.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин суд доходить висновку, що скаржником не доведено порушення його прав як сторони виконавчого провадження в розумінні положень ст. 447-1 ЦПК України, а відтак відсутні достатні правові підстави для задоволення скарги в частині вимог, викладених у пунктах 712, 16 її прохальної частини.

Керуючись ст.ст. 258-260, 447-1 - 451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75010733, за вимогами до начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжжрегіонального управління Міністерста юстиції України Откидач Людмили Михайлівни, викладеними у пунктах 7-12, 16 прохальної частини скарги, а саме:

визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у неналежному розгляді його заяви від 22.04.2026 року, формальному відхиленні його доводів та невжитті заходів контролю за законністю дій підлеглого державного виконавця;

визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у невинесенні постанови за результатами перевірки законності виконавчого провадження та невжитті заходів для усунення порушень у постанові про звернення стягнення на доходи боржника;

визнати неправомірною бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили, яка полягає у нездійсненні належного контролю за діями заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковської Ірини Миколаївни, попри те, що у його заяві від 22.04.2026 року були прямо наведені обставини можливого незаконного звернення стягнення на виплати, які не мають постійного характеру;

визнати неправомірним висновок начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили про те, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 має регулярний характер і може автоматично включатися до бази стягнення лише з підстав того, що вона є доходом боржника;

визнати неправомірним формальне відхилення начальником Бахмацького ВДВС Откидач Людмилою його посилань на практику Верховного Суду у справах №580/9551/23, №420/5602/23 щодо тимчасового, непостійного характеру додаткової винагороди за постановою КМУ №168;

визнати неправомірною оцінку начальником Бахмацького ВДВС Откидач Людмилою банківської виписки АТ КБ ПриватБанк, оскільки така виписка не спростовує, а підтверджує його доводи про непостійний характер додаткової винагороди: 27.02.2026 року йому було нараховано 19 827,10 грн за січень 2026 року, 20.03.2026 року - 5 065,71 грн за лютий 2026 року, а за березень 2026 року така додаткова винагорода вже не надходила;

зобов`язати начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмилу забезпечити належний контроль за усуненням виявлених порушень, у тому числі за направленням до військової частини НОМЕР_1 нової уточненої постанови щодо законного порядку здійснення відрахувань, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст рішення складено 14.10.2026 року.

Суддя О.І. Глушко