Постанова № 140639078, 15.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1965/26 Провадження № 3/591/597/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 21.02.2026 року о 01:40 в м.Сумах по пл. Покровська, 8 керував транспортним засобом Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатор алкотест Драгер 6820 , проба позитивна 0,81 проміле . Водій з результатом згоден , чим порушив , п.2.9 а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 597202 від 21.02.2026.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від його представників адвокатів Халупко С.В. , Шох К.А., Шевченко Д.С. надходили письмові клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, які судом було задоволено.

20.04.2026 року через систему «Електронний суд» надійшли письмові додаткові пояснення у справі від представника ОСОБА_1 адвоката Халупко С.В. , у яких він зазначає, що зі змісту наданих матеріалів не вбачається належного та беззаперечного підтвердження всіх істотних обставин події, а саме: факту безпосереднього керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , законності зупинки транспортного засобу, а також повного та неухильного дотримання процедури огляду на стан сп`яніння, передбаченої чинним законодавством. Крім того, ключовим доказом у даній категорії справ є відеофіксація події, однак станом на момент розгляду справи судом відеозаписи, що містяться на оптичному носії, фактично не були безпосередньо досліджені, що унеможливлює перевірку обставин, викладених у протоколі, а також оцінку дій працівників поліції з точки зору їх законності. Таким чином, вважає, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть вважатися встановленими виключно на підставі формальних документів без їх підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, які були б досліджені судом у повному обсязі. З огляду на викладене, фактичні обставини справи потребують всебічного, повного та об`єктивного дослідження, зокрема шляхом безпосереднього перегляду відеозаписів та оцінки всіх доказів у їх сукупності, оскільки лише за таких умов можливе встановлення дійсних обставин події та прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

14.10.2026 року на електронну пошту суду надійшло письмове клопотання адвоката Шох К.А. про припинення поноважень у якості захисника Немченка О.В.

Статтею ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст.130 КУпАП. У той же час, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За таких обставин, з метою недопущення закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підставі доказів, що наявні в матеріалах справиоскільки останній скористався своїх правом на правову домогу.

Дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 а) ПДР.

Адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.

Зокрема, згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку, надісланий суду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений та підписаний уповноваженою на те особою із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП (а.с. 1).

Крім того, зазначені в протоколі обставини підтверджуються також матеріалами справи, що додані до протоколу:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно результат тестування за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 становить 0,81 ‰ та зафіксовано виявлені у водія ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя ;

- тест № 2224 від 21.02.2026 року (а.с.3);

- рапортом (а.с.5).

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису на оптичних носіях (а.с.8) даних переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та керування т/з саме ОСОБА_1 .

Твердження адвоката про безпідставність зупинки транспортного засобу та відсутність факту керування особою повністю спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими, речовими та відеодоказами, які є належними, допустимими та достатніми. Відеозапис з нагрудних камер (бодікамів) та реєстратора фіксує безперервний рух автомобіля, його зупинку та безпосередній вихід Водія з-за керма (з водійського сидіння). Будь-які пересаджування пасажирів чи зміна водія на відео відсутні.

Таким чином, матеріалами підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно довідки старшого інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 23.02.2026 ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року. Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами після його знищення відсутня (а.с.7).

Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Отже, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десятиденного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А.І.Косар