Рішення № 140639018, 14.10.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №483/778/26

Провадження №2/477/1818/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла за підсудністю з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 36 764,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2 622,40 грн.

31.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитнйи договір №1655-1680.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 14 000,00 грн. строком на 300 днів,(базовий період 14 днів), стандартна ставка 1,00% в день, знижена ставка 0,90 %в день, комісія за видачу кредиту- 20,00% від суми кредиту.

Станом на 05.05.2026 року загальний розмір заборгованості складає 35 764,00 гривень, з яких 14 000,00 грн.- заборгованість за кредитом, 12 964,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 7 000,00 грн. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК, заборгованість по комісії 2 800,00 грн.

Відповідач добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, під час звернення до суду просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного ухвалення рішення у справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду відзив, в якому частково заперечила щодо позовних вимог позивача, пояснила, що не заперечує щодо факту укладення договору та отримання коштів, заперечує щодо розміру нарахованої заборгованості позивачем. Зазначила, що з розрахунку заборгованості незрозуміло яким чином нараховані відсотки, заперечила щодо стягнення комісії за надання кредиту та щодо нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК, посилаючись на невідповідність вимог в цій частині Закону України «Про споживче кредитування». На підставі викладеного, просила відмовити у стягнення всієї суми заборгованості, окрім тіла кредиту. Окрім цього, надала клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі та врахувати поданий нею відзив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №1655-1680.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 14 000,00 грн. строком на 300 днів,(базовий період 14 днів), стандартна ставка 1,00% в день, знижена ставка 0,90 %в день, комісія за видачу кредиту- 20,00% від суми кредиту.

П. 4.12. договору орієнтовна загальна вартість кредиту 54 108,40 грн.

На офіційному веб-сайті «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність.

Перерахунок коштів позивачем підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 06.05.2026 року, відповідно до якої 31.01.2026 року на карту відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 14 000,00 грн.

Окрім цього, підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1655-1680 від 31.01.2026 року, сума платежу 14 000,00 грн., платіжна системі easy pay, номер транзакції 1749293813.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, а відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 35 764,00 гривень, з яких 14 000,00 грн.- заборгованість за кредитом, 12 964,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 7 000,00 грн. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК, заборгованість по комісії 2 800,00 грн.

Для підписання кредитного договору і підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо нарахування процентів позивачем суд зазначає, що нарахування відбувалось відповідно до умов договору, а саме відповідно до п.4.3 4.6.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач нараховував відповідачу проценти протягом базового періоду, а саме 14 днів за ставкою 0,90% в день (126,00 грн.), починаючи з 14.02.2026 року нарахування відбувалось за базовою ставкою 1,00% в день (140х80), що дорівнює 1764,00 грн.+ 11 200,00 = 12 964,00 грн.

Щодо заперечення відповідача щодо сплати комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.7 Договору, Комісія за видачу кредиту становить 20,00% (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, спеціальне законодавство прямо передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, а також включати її до загальних витрат за споживчим кредитом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до яких така форма витрат, як комісія за надання кредиту, передбачена на законодавчому рівні та визначається кредитодавцем індивідуально з урахуванням умов договору.

В укладеному сторонами договорі зазначено та погоджено сплату позичальницею одноразової комісії за надання кредиту, тобто такі умови договору узгоджені між кредитором та позичальницею, які є вільними в укладенні договору під час визначення його умов, та відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не стосуються надання послуг, що у розумінні статті 11 цього Закону надаються кредитором безкоштовно і тому до нарахування та стягнення цієї комісії, визначеної у договорі, не можуть бути застосовані положення частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», за якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, визнаються нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 4.7 кредитного договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 2 800,00 грн. Обов`язок зі сплати такої комісії прямо передбачений умовами договору та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

Підписавши кредитний договір в електронній формі, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, у тому числі з розміром та порядком сплати комісії, погодився з ними та зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Доказів того, що умови договору щодо комісії є нікчемними, несправедливими або такими, що суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», матеріали справи не містять.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 7 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 7 000,00 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням досліджених матеріалів справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 29 764,00 грн., яка складається з 14 000,00 грн.- заборгованість за кредитом, 12 964,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість по комісії 2 800,00 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 407) загальну суму заборгованості за кредитним договором №1655-1680 від 31.01.2026 року в сумі 29 764, (двадцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок яка складається з 14 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 12 964,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість по комісії 2 800,00 грн .

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 407) судовий збір в сумі 2 155,48 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) гривень 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407; код ЄДРПОУ 38548598.

відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.А.Саукова