Рішення № 140638943, 14.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 126/27/26

Провадження 2/127/4623/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76191856 від 14.01.2024.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 14.01.2024 в електронній формі укладено договір позики № 76191856, відповідно до якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 11 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів на умовах договору. Позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів та сплати процентів належним чином не виконав.

Право вимоги до відповідача за цим договором, за твердженням позивача, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 з урахуванням додаткової угоди № 31 від 19.07.2024 та Реєстру боржників № 27 від 19.07.2024.

На підтвердження розміру вимог позивач надав розрахунок первісного кредитора, відповідно до якого станом на 19.07.2024 заборгованість за договором становить 32 785,16 грн, з яких 8 937,50 грн заборгованість за основною сумою позики та 23 847,66 грн заборгованість за процентами. Просив стягнути зазначену суму й понесені судові витрати.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 07.01.2026 відкрито провадження у справі. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 09.04.2026 справу передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2026 справу прийнято за підсудністю до провадження та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів і витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо карткових рахунків відповідача станом на 14.01.2024, належності йому картки, номер якої закінчується цифрами 5891, та надходження на неї 14.01.2024 коштів у сумі 11 000 грн.

На виконання зазначеної ухвали АТ КБ «ПриватБанк» направив до суду лист №20.1.0.0.0/7-260911/88330-БТ від 17.09.2026 з інформацією про картковий рахунок відповідача та зарахування грошових коштів.

Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що надані позивачем договір, розрахунок кредитора та документи щодо факторингу не підтверджують фактичного перерахування коштів відповідачу, оскільки первісно до позову не було долучено банківського підтвердження видачі позики. Також заперечила достатність доказів переходу права вимоги саме за договором відповідача, вказала на відображене кредитором часткове погашення в сумі 2 062,50 грн та відсутність підстав для стягнення договірних процентів після закінчення погодженого 30-денного строку позики. Просила відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив від 18.03.2026 представник позивача Білотіл А.Г. заперечила проти доводів представника відповідача. Зазначила, що договір укладено шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а факт здійснення платежу 2 062,50 грн підтверджує існування договірних відносин. Посилалася на умови договору та правила кредитування, якими, на її думку, передбачено нарахування процентів також у разі понадстрокового користування коштами протягом обмеженого періоду. Доводила, що право вимоги підтверджене договором факторингу, відповідним реєстром боржників і актом його приймання-передачі.

Разом із відповіддю на відзив представник позивача звернулася з клопотанням про витребування банківської інформації щодо картки відповідача та зарахування на неї суми позики, яке було вирішене ухвалою від 26.08.2026.

У судове засідання сторони та їхні представники не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала. Представник відповідача також подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, заперечення проти позовних вимог підтримала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76191856 від 14.01.2024, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , позикодавець зобов`язався передати позичальнику грошові кошти у власність, а позичальник повернути їх та сплатити проценти в порядку й на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.1 договору сума позики становить 11 000 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору первісний строк користування позикою становить 30 днів, із 14.01.2024 до 12.02.2024 включно.

Згідно з п. 2.3 договору базова процентна ставка становить 2,5 % на день, а знижена ставка, яка застосовується відповідно до умов програми лояльності, 0,625 % на день. У таблиці основних параметрів також зазначено ставку 2,70 % на день за понадстрокове користування позикою та застережено, що така ставка не застосовується в період воєнного стану. У графіку платежів за первісний строк позики застосовано знижену ставку 0,625 % на день.

Відповідно до п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення позики, на залишок суми позики протягом строку фактичного користування коштами, але не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором або додатковими угодами. Цим самим пунктом позикодавцю надано право за власним розсудом зупинити нарахування процентів до закінчення зазначеного періоду.

За змістом п. 6 договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується одноразовим ідентифікатором щоразу під час її реалізації. Умови продовження визначаються відповідною додатковою угодою, яка має відображатися в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 16 договору в разі недотримання позичальником умов програми лояльності знижена процентна ставка, передбачена п. 2.3 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка. Водночас проценти, нараховані за зниженою ставкою, підлягають перерахуванню за базовою ставкою за весь період строку позики.

Згідно з п. 18 договору в разі, коли сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за понадстрокове користування позикою за визначених договором обставин передбачена пеня, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», зокрема щодо її незастосування в період воєнного стану.

Відповідно до п. 19 договору, якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк передбачено нарахування процентів у розмірі, визначеному п. 2 договору, з урахуванням законодавчих обмежень. Вказані умови застосовуються до позики відповідача, сума якої становить 11 000 грн, у частині визначення договірного механізму нарахувань після закінчення строку.

Відповідно до п. 22, 23 договору правочин укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника. У примірнику договору зазначено одноразовий ідентифікатор IS0uRGdCxh та дату електронного підписання 14.01.2024 о 01 год. 30 хв.

Договір містить персональні дані відповідача, зокрема його РНОКПП, відомості про платіжну картку із закінченням номера 5891 та дату надання позики 14.01.2024.

На виконання ухвали суду від 26.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-260911/88330-БТ від 17.09.2026 повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок у гривні з емітованою платіжною карткою № НОМЕР_1 . Також банк підтвердив зарахування 14.01.2024 на цей рахунок грошових коштів у сумі 11 000 грн.

Лист АТ КБ «ПриватБанк» не містить окремих відомостей щодо особи платника за зазначеною операцією, однак підтверджує належність картки відповідачу, дату та суму зарахування коштів, які відповідають договору позики.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 76191856 від 14.01.2024, сформованого первісним кредитором, у період із 14.01.2024 до 12.02.2024 включно щоденно нараховувалися проценти в сумі 68,75 грн. Це відповідає визначеній договором зниженій ставці 0,625 % від 11 000 грн. За 30 днів первісного строку користування позикою нарахування становили 2 062,50 грн (11 000 грн ? 0,625 % ? 30 днів).

У цьому розрахунку відображено оплату клієнта 12.02.2024 у сумі 2 062,50 грн. У графі погашення основної суми позики кредитор врахував 2 062,50 грн, унаслідок чого залишок основного боргу зменшився до 8 937,50 грн. Самостійного банківського документа про цей платіж до дослідженого пакета матеріалів не додано; факт і спосіб його врахування підтверджуються насамперед обліком, який надав сам первісний кредитор.

Згідно з поденним розрахунком після 12.02.2024 проценти продовжили нараховуватися на залишок основного боргу 8 937,50 грн: із 13.02.2024 у розмірі близько 55,86 грн щоденно за ставкою 0,625 %, а з 14.03.2024 по 223,44 грн щоденно, що відповідає застосуванню базової ставки 2,5 % із округленням добового нарахування. Весь заявлений кредитором процентний борг визначено в сумі 23 847,66 грн, з яких 2 062,50 грн припадають на первісний 30-денний строк, а 21 785,16 грн на період після його закінчення.

Матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження строку позики після 12.02.2024, укладеної в передбаченому п. 6 договору порядку, доказів направлення позичальнику й використання ним одноразового ідентифікатора для підписання такої угоди або інших належних даних про погодження сторонами конкретного нового строку кредитування.

Відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) і ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор), клієнт відступає фактору грошові вимоги до боржників, індивідуалізовані в реєстрах боржників, які формуються в порядку, визначеному договором.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 сторони врегулювали, зокрема, повідомлення боржників про відступлення права вимоги. Додатковою угодою № 7 від 13.06.2022 змінено положення договору факторингу щодо строку його дії та передбачено автоматичне продовження на кожний наступний рік за відсутності своєчасного повідомлення про розірвання.

Додатковою угодою № 31 від 19.07.2024 до договору факторингу № 14/06/21 сторони погодили передання прав вимоги, визначених Реєстром боржників № 27 від 19.07.2024, та встановили плату за відступлення в розмірі 3 295 279,05 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 клієнт передав фактору відповідний реєстр. Платіжною інструкцією № 374 від 26.07.2024 підтверджується сплата ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 295 279,05 грн за відступлення прав вимоги згідно з додатковою угодою № 31.

У витягу з Реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 під записом № 3438 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 76191856 від 14.01.2024 та заборгованість у сумі 32 785,16 грн, з яких 8 937,50 грн основна сума боргу і 23 847,66 грн проценти.

Відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, наявних у матеріалах справи, відповідача знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 15.07.2025. У договорі позики та позовній заяві зазначено іншу адресу відповідача АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», запровадженого Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності цим Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX установлено, що в разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі тим, строк дії якого продовжено після набрання чинності зазначеним Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язань. Цей пункт забороняє збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж визначені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором у період, зазначений у цьому пункті.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, передбаченої ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитора, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, забезпечуються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України є платою за можливість правомірно не повертати кошти впродовж погодженого строку кредитування. Після спливу такого строку проценти за порушення грошового зобов`язання можуть нараховуватися за правилами ст. 625 ЦК України, якщо підстави та розмір відповідної вимоги випливають із закону або договору. При оцінці умов договору про нарахування процентів після завершення строку кредитування необхідно встановити їхню правову природу з урахуванням змісту та взаємозв`язку договірних положень, а в разі неоднозначного тлумачення застосувати правило тлумачення проти сторони, яка сформулювала відповідну умову договору.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Укладення договору позики № 76191856 від 14.01.2024 та погодження його істотних умов підтверджуються примірником електронного договору із зазначенням одноразового ідентифікатора, дати та часу його підписання. Зміст договору встановлює суму позики, первісний строк користування коштами, процентні ставки й порядок виконання зобов`язань.

Заперечення представника відповідача щодо недоведеності фактичного надання грошових коштів суд оцінює з урахуванням інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2026. Банківська установа підтвердила, що платіжна картка № НОМЕР_1 належала відповідачу та що на пов`язаний із нею рахунок 14.01.2024 було зараховано 11 000 грн. Із договору встановлено, що саме ця картка була зазначена для отримання позики, а сума та дата зарахування збігаються з умовами договору. Хоча банк окремо не назвав відправника переказу, сукупність цих документів підтверджує факт отримання відповідачем обумовлених договором коштів. Тому зазначені заперечення суд відхиляє.

Перехід права вимоги до позивача підтверджується договором факторингу № 14/06/21, додатковими угодами № 2, № 7 та № 31, Реєстром боржників № 27 із записом № 3438 щодо відповідача, актом приймання-передачі реєстру та платіжною інструкцією № 374 від 26.07.2024. Ці документи підтверджують передання позивачу конкретної грошової вимоги за договором № 76191856 від 14.01.2024. Тому доводи про відсутність у позивача права звернення з указаним позовом не підтвердилися. Разом із цим сума, зазначена в реєстрі боржників, не є безумовним доказом обґрунтованості всіх її складових, оскільки новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор.

Вирішуючи питання про розмір основної суми позики, суд враховує, що первісний кредитор відобразив у власному поденному розрахунку платіж від 12.02.2024 у сумі 2 062,50 грн як погашення основного боргу, а не процентів. У результаті залишок основної суми позики становив 8 937,50 грн. Позивач не заявляє до стягнення всієї первісно виданої суми 11 000 грн як основного боргу й не надав іншого розрахунку, який спростовував би таке віднесення платежу. Тому в межах заявлених вимог непогашена основна сума позики визначається в розмірі 8 937,50 грн.

Щодо процентів суд ураховує, що пункт 2.2 договору прямо визначає первісний строк користування коштами в 30 днів із кінцевою датою 12.02.2024. Графік платежів передбачав за цей строк проценти за зниженою ставкою 0,625 % на день. Поденний розрахунок кредитора підтверджує, що за 30 календарних днів із 14.01.2024 до 12.02.2024 включно нараховано 2 062,50 грн, тобто 68,75 грн за кожний день. Платіж, відображений 12.02.2024, кредитор зарахував у рахунок основного боргу, тому саме ці проценти в його розрахунку залишилися непогашеними.

До вимог про стягнення процентів за первісний строк не може бути застосована загальна максимальна денна ставка 1 %, визначена ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», без урахування перехідного регулювання. Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, а протягом перших 120 днів діяв граничний розмір ставки 2,5 % на день. Договір укладено 14.01.2024 у межах цього періоду. Фактично використана для нарахування процентів за первісний строк ставка 0,625 % не перевищувала встановленої на дату укладення договору межі.

Пунктом 16 договору передбачено можливість перерахунку процентів за базовою ставкою в разі втрати позичальником права на знижену ставку за правилами програми лояльності. Проте у власному розрахунку первісний кредитор відобразив за первісні 30 днів проценти за зниженою ставкою 0,625 %. Документів, які підтверджували б конкретне порушення відповідачем умов програми лояльності в межах цього строку та проведення обґрунтованого перерахунку за весь первісний строк, не надано. Суд не може самостійно збільшити нараховані за первісний строк проценти поза межами належно доведених та заявлених вимог.

Водночас після 12.02.2024 кредитодавець продовжив нарахування процентів на залишок 8 937,50 грн. За даними його розрахунку до 13.03.2024 застосовувалася ставка 0,625 % на день, а з 14.03.2024 ставка 2,5 % на день. Для перевірки можливості стягнення цих сум необхідно встановити, чи надано відповідачу право правомірно користуватися коштами протягом нового, погодженого сторонами строку, або ж нарахування пов`язані з невиконанням обов`язку повернути позику вчасно.

За пунктом 6 договору продовження строку позики оформлюється окремою електронною додатковою угодою із застосуванням одноразового ідентифікатора. Доказів направлення відповідачу такої угоди, її підписання та погодження тривалості нового строку матеріали справи не містять. Відображений у розрахунку платіж від 12.02.2024 не підтверджує пролонгації, оскільки кредитор зарахував його як погашення частини основної суми позики. Ні назва цього платежу в розрахунку, ні його віднесення до основного боргу не відповідають передбаченому пунктом 6 договору способу оформлення продовження кредитування.

Положення пункту 4 договору про можливість нарахування процентів до 90 календарних днів після спливу первісного строку не визначає окремого нового строку кредитування. Воно регулює максимальний період нарахувань за наявності неповернутої позики, але не надає позичальнику права після 12.02.2024 правомірно відкладати повернення коштів. Тому самої наявності такої умови недостатньо для висновку, що після закінчення 30-денного строку проценти продовжували нараховуватися як плата за користування кредитом у значенні ст. 1048 ЦК України.

Пункти 18, 19 договору пов`язують відповідні нарахування з користуванням позикою понад строк та містять законодавчі застереження щодо їх допустимості. Оскільки в цьому спорі сума позики перевищує одну мінімальну заробітну плату на момент її надання, значення має пункт 19 договору. Однак і ця умова не усуває необхідності перевірити, чи становлять понадстрокові нарахування проценти як плату за правомірне користування позикою, чи за своєю природою є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме найменування платежу «проценти» не визначає його правової природи.

З огляду на те, що строк повернення позики закінчився 12.02.2024, а доказів його належного продовження немає, нарахування з 13.02.2024 пов`язані з простроченням повернення коштів. Підстав вважати їх платою за правомірне користування коштами в межах нового погодженого строку суд не встановив. Тому вимоги щодо цих процентів не можуть бути задоволені на підставі ст. 1048 ЦК України.

Крім того, договір укладено 14.01.2024, тобто протягом перших 30 днів після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023. На нього поширюється пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами та забороняє стягнення передбачених договором платежів за прострочення. Додатково пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов`язання протягом воєнного стану. Ці приписи мають застосовуватися незалежно від того, що кредитор назвав відповідні суми процентами за користування позикою.

Запроваджене Законом № 3498-IX тимчасове обмеження максимальної денної процентної ставки не створює самостійного права кредитодавця нараховувати проценти після закінчення строку кредитування. Воно визначає допустимий граничний розмір відповідної плати за наявності правової підстави для її нарахування. Тому те, що у певний період ставка 2,5 % відповідала перехідній законодавчій межі, не підтверджує правомірності її застосування до простроченого зобов`язання за відсутності нового погодженого строку користування позикою.

Таким чином, підстав для стягнення 21 785,16 грн процентів, нарахованих після 12.02.2024, немає. Заперечення представника відповідача в цій частині є обґрунтованими, а доводи позивача щодо права нараховувати проценти після закінчення 30-денного строку на підставі пункту 4 договору та положень про понадстрокове користування не змінюють наведеного висновку.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача 8 937,50 грн заборгованості за основною сумою позики та 2 062,50 грн процентів, нарахованих у межах погодженого строку позики, загалом 11 000 грн. У задоволенні вимог про стягнення решти процентів 21 785,16 грн необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги про стягнення 32 785,16 грн, а суд задовольняє їх у сумі 11 000 грн, що становить 33,55 % заявлених вимог. Пропорційно розміру задоволених вимог із зазначеного в позові судового збору 3 028 грн із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 015,95 грн за таким розрахунком: 3 028 грн ? 11 000 грн / 32 785,16 грн = 1 015,95 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 274279 ЦПК України, ст. 11, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626629, 634, 638, 639, 10481050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76191856 від 14.01.2024 в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн, з яких 8 937 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 50 коп. заборгованість за основною сумою позики та 2 062 (дві тисячі шістдесят дві) грн 50 коп. заборгованість за процентами за користування позикою протягом погодженого строку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 015 (одну тисячу п`ятнадцять) грн 95 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса, зазначена в позові та договорі позики: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк