Ухвала суду № 140638891, 16.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/32234/26

Провадження №1-кс/127/12229/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026020000000010 від 17.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду справи, з матеріалів клопотання встановлено, що після початку повномасштабного збройного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24.02.2022, у період з грудня 2022 року по серпень 2023 року, перебуваючи на території Одеської області (більш точні місце, дату та час під час досудового розслідування встановити не надалось можливим) громадянин України ОСОБА_4 діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що на території України введено воєнний стан, що на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» №2198-IX від 14.04.2022, постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» та постанови Правління Національного банку України за №18 від 24.02.2022, з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), усвідомлюючи протиправність своїх дій та те, що провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором сприяє зміцненню її економічного потенціалу, який використовується, зокрема, для забезпечення збройної агресії проти України, свідомо розуміючи, що такі дії в свою чергу завдають шкоди економічній безпеці та інтересам України в цілому в умовах воєнного стану, бажаючи настання таких наслідків, налагодив схему постачання виробленої в Україні українським підприємством ТОВ «Інфраред» продукції електричних нагрівальних пристроїв (керамічних інфрачервоних елементів опору з ізольованим каркасом) на адресу суб`єкта господарювання ООО «ТД Электронагрев» (ІПН 7722479138), зареєстрованому на території російської федерації, яке в подальшому здійснювало поставку продукції підприємствам оборонно-промислового комплексу країни-агресора (рф).

Встановлено, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України постачання зазначеної продукції здійснювалося безпосередньо на адресу російських компаній, зокрема - для ООО «ТД Электронагрев» (рф), а після 24.02.2022, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, фігуранти налагодили механізм транзитного постачання продукції до рф, з використанням низки іноземних компаній, які спеціалізуються на впровадженні «сірих» схем експортно-імпортних операцій з підприємствами рф.

Зокрема, у період з 06.09.2022 по 16.08.2023 ТОВ «Теплостандарт-Юг» здійснило постачання для ООО «ТД Электронагрев» (рф) електротехнічної продукції, яка попередньо була поставлена до Республіки Казахстан на адресу залученої до протиправної схеми ТОО «Импорт Центр» (БИН 170840021847) на загальну суму на загальну суму 26 267,5 доларів США. У подальшому зазначена продукція у тій же кількості та номенклатурі була переправлена на територію російської федерації, а транспортування з території Казахстану забезпечувала російська компанія ООО «Точные поставки» (ІПН рф 6732038469).

Окрім того, відповідно до наявної інформації, поставка електротехнічної продукції вказаними підприємствами на територію рф продовжується.

На виконання доручення прокурора оперативним підрозділом установлено, що ТОВ «Теплостандарт Юг» (код ЄДРПОУ 43641638) здійснює свою господарську діяльність у приміщеннях, які належать ТОВ «РАФ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 31185987), за адресами: м. Одеса, вул. Промислова 33б, та в приміщені, що належить ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також встановлено осіб, причетних до вчинення вищенаведених протиправних дій, серед яких співробітники ТОВ «Теплостандарт Юг» (код ЄДРПОУ 43641638), в тому числі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , працівника відділу продажів ТОВ «Теплостандарт Юг».

10.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_10 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено належні їй мобільний телефон «Хіаоmі 14Т» з силіконовим чохлом «бампер», ІМЕЙ: НОМЕР_2 , ІМЕЙ2: НОМЕР_3 , з встановленими сім-картками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 та ноутбук «Samsung», c/н: HL5J93EBA00232A.

В ході проведення обшуку було оглянуто контент та внутрішнє наповнення вказаних предметів, в результаті чого виявлено інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження.

11.09.2026 слідчим СВ УСБУ у Вінницькій області винесено постанову про визнання речовими доказами вказаного вище майна.

У ході вказаних вище слідчих дій та розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що вилучені в ході обшуку у ОСОБА_10 належні їй мобільний телефон «Хіаоmі 14Т» та ноутбук «Samsung» були та могли бути об`єктами кримінально протиправних дій, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор в клопотанні зазначив, що враховуючи викладене, є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення фігурантами кримінального провадження кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, провести відповідні огляди майна, експертні дослідження, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. На адресу суду слідчий ОСОБА_11 , який входить до групи слідчих у даному кримінальному провадженні подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, попередньо суду було надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власник майна в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026020000000010 від 17.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Наведені в клопотанні обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42026020000000010 від 17.01.2026 року та іншими документами, доданими на обґрунтування клопотання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/30833/26 від 02.09.2026 надано дозвіл на проведену 10.09.2026 слідчу дію - обшук.

Постановою слідчого від 11.09.2026 про визнання вилучених речей речовими доказами, вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42026020000000010 від 17.01.2026 року.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час обшуку є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, вилучене 10.09.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки дані речі мають значення речових доказів, при цьому прокурором доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 10.09.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони його використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій, а саме на:

- мобільний телефон «Хіаоmі 14Т» з силіконовим чохлом «бампер», ІМЕЙ: НОМЕР_2 , ІМЕЙ2: НОМЕР_3 , з встановленими сім-картками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ;

- ноутбук «Samsung», c/н: HL5J93EBA00232A.

Після проведення усіх необхідних слідчих дій (огляду та копіювання інформації), вищезазначений вилучений мобільний телефон та ноутбук повернути власнику на відповідальне зберігання.

Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя