Рішення № 140638069, 14.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6005/26

2/465/4769/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14.10.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК" Верона" та ОСОБА_1 укладено договір №1859821, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розміпі 2800,00 грн., який він зобов"язався повернути в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами договору. Крім того, 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК" Джобер" та ОСОБА_1 укладено договір №644724, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 2500,00 грн., який він зобов"язався повернути в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами договору. 03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-2 відповідно до якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1859821. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1859821. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1859821. 03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-1 відповідно до якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644724. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якогоТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644724. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 644724. Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв"язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Відтак, просить стягнути з відповідача загальну заборгованість по договорах в розмірі 19102, 97 грн., з урахуванням заборгованості за нарахованими відсотками, комісією, інфляційними збитками, 3% річних.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

В чергове судове засідання представник позивача та відповідач не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві представник позивача просить провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи, позов підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідач повторно не прибув у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.

На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК" Верона" та ОСОБА_1 укладено договір №1859821, відповідно до умов якого кредитодавець зобов"язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором.

Відповідно до розділу І кредитного договору, тип кредиту - кредит, розмір кредиту - 2800,00 грн., строк на який надається, кладає 29 календарних дні з моменту підписання договору та видачі коштів, а саме: з 09.04.2021 р. по 07.05.2021 р., процентна ставка 1.9% від суми кредиту в день.

Крім того, до позовної заяви долучені паспорт споживчого кредиту, графік платежів та заявка на отримання кредитів, підписані ОСОБА_1

25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК" Джобер" та ОСОБА_1 укладено договір №644724, відповідно до умов якого кредитодавець зобов"язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором.

Відповідно до розділу І кредитного договору, тип кредиту - кредит, розмір кредиту - 2500,00 грн., строк на який надається, кладає 29 календарних дні з моменту підписання договору та видачі коштів, а саме: з 25.03.2021 р. по 22.04.2021 р., процентна ставка 1.9% від суми кредиту в день.

Крім того, до позовної заяви долучені паспорт споживчого кредиту, графік платежів та анкета - заява на кредит, підписані ОСОБА_1

З договорів №1859821 від 09.04.2021 та №644724 від 25.03.2021 вбачається, що такі укладені за допомогою електронного підпису.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договори №1859821 від 09.04.2021 та №644724 від 25.03.2021, укладені сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відтак, суд вважає встановленим, що кредиторами в повному обсязі виконано умови кредитних договорів та надано відповідачу кредитні кошти, що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами.

03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-2 відповідно до якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1859821. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1859821. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1859821. 03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-1 відповідно до якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644724. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якогоТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644724. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 644724.

На підвердження відступлення права вимоги позивачем долучено витяги з реєстру боржників, акти прийому передачі та платіжні доручення.

Відповідно до даних договорів, факторам, зокрема, позивачу у справі перейшло відступлено право вимоги, строк виконання зобов"язань за якою настав або виникло в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов"язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов"язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

До позовної заяви долучені відповідні копії витягів з реєстрів боржників до договорів факторингу, актів приймання-передачі реєстрів боржників, додаткових угод, платіжних інструкцій, які свідчать про передачу прав вимоги за відповідним кредитним договором.

Таким чином, позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами, на підставі долучених до матеріалів справи договорів, які відповідачем не спростовані, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №1859821 від 09.04.2021, загальна заборгованість по договору становить 10144,97 грн., яка складається з 2800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7226,80 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 99,07 грн. інфляційних збитків, 19,10 грн. 3% річних.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №644724 від 25.03.2021, з урахуванням принципів розумності, співмірності і пропорційності, загальна заборгованість по договору становить 8958,00 грн., яка складається з 2500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6352,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 88,45 грн. інфляційних збитків, 17,05 грн. 3% річних.

Загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 19102,97 грн., який складається з 5300,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13579,30 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 187,52 грн. інфляційних збитків, 36,15 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по відсотках є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що встановлення будь-яких платежів (комісій), які не є компенсацією витрат кредитодавця, пов`язаних із вчиненням нотаріальних дій, страхуванням предмета іпотеки, оцінкою майна тощо, а є платою за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (обслуговування заборгованості, надання інформації), є неправомірним і свідчить про встановлення плати за користування кредитом, відмінної від процентів, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України "Про захист прав споживачів" (Постанова ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 ).

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте, з розрахунків заборгованості інфляційних збитків та 3% річних вбачається, що такі нараховані до введення в Україні воєнного стану.

В цілому суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачем.

Для спростування доводів позову відповідач жодних належних і допустимих доказів в спростування позовних вимог, визначених законом, суду не представив.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, щодо їх повернення.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач висловлював незгоду з діями фінансових установ, з посиланням на непогодження умов щодо розміру сплачених відсотків, тощо.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахованої банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Окрім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

В матеріалах справи містяться договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, заявка на надання юриличної допомоги №824 від 01.05.2026, витяг з акту №22 від 29.05.2026, з яких вбачається, що позивачу надано професійну правничу допомогу, вартість якої становить 9000,00 грн.

В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розгляді судової справи суд враховує те, що дана категорія справ є незначної складності, спірні правовідносини не є новими для позивача, підготовка позовної заяви в даній категорії справ не потребує великого обсягу юридичної роботи. Суть надання позивачу правничої допомоги зведена до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні.

Суд вважає, що заявлений розмір правової допомоги в сумі 9000,00 грн. є завищеним, необґрунтованим, не відповідає принципам розумності та співмірності із складністю справи, та, враховуючи обсяг доказів у справі підготовлених та наданих позивачем суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" загальну заборгованість за договорами №1859821 від 09.04.2021 та №644724 від 25.03.2021 в розмірі 19102 (дев`ятнадцять тисяч сто дві) гривень 97 коп., який складається з 5300 гривень 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 13 579 гривень 30 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 187 гривень 52 коп. інфляційних збитків, 36 гривень 15 коп. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати на оплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесять дві) гривні 40 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з часу отримання його копії через суд, що ухвалив судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєсторваний за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя М. І. Гулієва