Ухвала суду № 140637912, 09.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8083/26

Провадження № 2/461/4856/26

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

"09" жовтня 2026 р. року суддя Галицького районного суду міста Львова Зубачик Н.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Львівського обласного центру соціальних служб Львівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 20779273, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Скорика, 17, електронна пошта: locssm@ukr.net) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівського обласного центру соціальних служб Львівської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати незаконним і скасувати наказ Львівського обласного центру соціальних служб Львівської обласної державної адміністрації від 07.09.2026 №92-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити її на посаді провідного фахівця із соціальної роботи відділу методичного забезпечення соціальної роботи Львівського обласного центру соціальних служб Львівської обласної державної адміністрації з 08.09.2026; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2026 по день ухвалення рішення судом у розмірі 30630 грн.; стягнути з відповідача на її користь 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам, встановленим ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 177 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви позивачем не був сплачений судовий збір з посиланням на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, як вбачається з позову, окрім поновлення на роботі позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2026 по день ухвалення рішення судом у розмірі 30630 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимогу позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати), а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, а тому не входить до структури заробітної плати у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому повинна бути оплачена судовим збором.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

Крім того, в постанові по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року Верховний суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як визначено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як визначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.

Зважаючи на зазначене позивачу, з урахуванням попередньо визначених позовних вимог, необхідно сплатити судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 1331,20 грн. (визнання незаконним і скасування наказу про звільнення) та дві позовні вимоги майнового характеру (про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди), що становить (1331,20 грн.*2=2662,40) грн.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків, зазначених вище.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Керуючись ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського обласного центру соціальних служб Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме:

надати квитанцію про сплату судового збору в розмірі 3993,60 грн., або документально підтвердити підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасник справи може отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://gl.lv.court.gov.ua/.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Зубачик Н.Б.