Рішення № 140637734, 15.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1207/26

Провадження № 2/302/722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивачі, спадкоємці), через представницю адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулися до суду з вказаним позовом до Колочавської сільської ради (далі Колочавська сільська рада, відповідач), який обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2153 га, кадастровий номер 2122482103:01:003:0021. Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вважаються єдиними належними спадкоємцями за законом, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено так як у заповіті відсутні дані, які б могли ідентифікувати заповідане майно, зокрема його адресу, за умови, що заповіт стосується належного ОСОБА_4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2153 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, літня кухня є приналежною річчю та не є сформованим окремим об`єктом нерухомого майна, земельна ділянка розміром 0,08 га, сформована не була, а також наявними відомостями Державного реєстру актів цивільного стану, що ускладнюють встановлення родинних стосунків. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачі просили визнати за ними право власності на вище згаданий житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_4 , 1949 року народження, по 1/3 частині.

08 вересня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

05 жовтня 2026 року позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили визнати за ними право власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ОСОБА_4 , 1949 року народження, по 1/ 3 частині кожен.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явились.

Представник позивачів адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву 23 вересня 2026 року, якою просила розглянути справу без участі позивачів та її як представника, позовні вимоги підтримав, наполягала на їх задоволенні. Вказана заява за змістом є заявою про зміну предмету позову, відтак заява прийнята судом до розгляду й подальше вирішення спору здійснюється відповідно до зміненого предмету позову.

Відповідач Колочавська сільська рада явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяви від 23 вересня 2026 року та 15 жовтня 2026 року якими просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданих заяв слідує визнання позову Колочавською сільською радою.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колочава Хустського району Закарпатської області, у віці 736 років, померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.12).

Згідно довідки № 4546 від 27.05.2022 виданої виконкомом Колочавської сільської ради, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 і на день її смерті разом з нею постійно (не менше шести місяців до дня смерті) проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син померлої, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син померлої (а.с.14).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69068714 від 30.05.2022, вбачається, що приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. заведена спадкова справа № 42/2022 30.05.2022 після смерті ОСОБА_4 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, при житті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склала заповіт, який посвідчений 08.12.2008 Дербак Т.М., секретарем Колочавської сільської ради народних депутатів Міжгірського району та зареєстровано в реєстрі за № 491, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті розпорядилася, після її смерті передати: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,07 га, які їй належать і на які вона має право за законом своїм синам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Згідно заповіту складеного 08.12.2008 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який засвідчено 08.12.2008 Дербак Т.М., секретарем Колочавської сільської ради народних депутатів Міжгірського району та зареєстровано в реєстрі за № 492, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті розпорядилася, після її смерті передати: літню кухню та земельну ділянку площею 0,08 га, які їй належать і на які вона має право за законом сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (а.с.16).

Позивач ОСОБА_2 спадщину до майна померлої матері прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Дунаєва Ю.М., 30.05.2022 року. Крім нього спадкоємцями, які прийняли спадщину, є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - дочка померлої, ОСОБА_1 , 1977 року народження син померлої. ОСОБА_5 , 1977 року народження син померлої, подав у встановлений законом строк заяву про відмову від прийняття спадщини в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується змістом постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Постановами приватного нотаріуса Дунаєва Ю.М. за вих. № 167/02-31 від 21.08.2026 та № 167/02-31 від 21.08.2026 відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину , за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на належну йому частку у праві власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,07 га, що розташована в межах АДРЕСА_1 , оскільки у заповіті відсутні дані, які б могли ідентифікувати заповідане майно, зокрема його адресу, за умови, що заповіт стосується належного ОСОБА_4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2153 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, приналежною річчю до житлового будинку, позначеною в описі літерою «В», є літня кухня, яка заповідана іншій спадкоємиці, та не може бути безпідставно вилучена від житлового будинку, окрім літньої кухні є й інші надвірні будівлі, про які не було згадано в заповіті, земельна ділянка розміром 0,07 га, сформована не була, а також наявними відомостями Державного реєстру актів цивільного стану, що ускладнюють встановлення родинних стосунків. Згідно інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах затвердженої Наказом Державного комітету статистики України 18.04.2005 № 95 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 р. за № 487/10767, домоволодіння житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями, тобто приналежною річчю до житлового будинку, позначеною в описі літерою «В» є літня кухня. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 737350 виданого відділом Держкомзему Міжгірського району 19.07.2010, земельна ділянка загальною площею 0,2153 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_4 . Документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку площею 0,07 га та 0,08 га , надано не було. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України п.4.16. глави 10 Розділу ІІ, свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку передбаченого, що у разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. П.4.19. глави 10 Розділу ІІ, порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Згідно п.5.16. глави 10 Розділу 11, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Через відсутність даних у заповіті, які б могли ідентифікувати заповідане майно, зокрема його адресу, за умови, що заповіт стосується належного ОСОБА_4 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2153 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, свідоцтва про право на спадщину, на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,07 га, що розташована в межах АДРЕСА_1 , видати не можливо, оскільки приналежною річчю до житлового будинку, позначеною в описі літерою «В», є літня кухня, яка заповідана іншій спадкоємиці, але не може бути безпідставно вилучена від житлового будинку, окрім літньої кухні є й інші надвірні будівлі, про які не було згадано в заповіті, також земельна ділянка розміром 0,07 га, та розміром 0,08 га сформована не була. Дані підстави послужили нотаріусу для винесення постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії спадкоємцям у спадковій справі № 42/2022 заведеній 30.05.2022 року за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим позивачі звернулись із цим позовом до суду з метою захисту спадкових прав шляхом визнання за ними права власності на спадкове майно за заповітом, в рівних частках за кожним всього нерухомого майна належного за життя їх померлій матері ОСОБА_4 в судовому порядку, оскільки за змістом заповітних розпоряджень ОСОБА_4 її волю щодо поділу спадкового майна виконати неможливо так як літня кухня, не може бути безпідставно вилучена від житлового будинку, а також земельна ділянка розміром 0,07 га, та розміром 0,08 га сформована за життя у дві автономні ділянки ОСОБА_4 не була.

Відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно п.4.18 цього ж Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (а.с.21-22).

Суд установив, що до складу спадщини, яка відкрилася за ОСОБА_4 увійшли житловий будинок з обслуговуючими будівлями й спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,2153 га за цією ж адресою. Право власності ОСОБА_4 на житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 19 травня 2008 року (а.с. 24) та витягом про реєстрацію права власності серії СР № 114385 (а.с. 25), відповідно до яких домоволодіння складається з: А- житлового будинку загальною площею 53,78 кв.м. (зовнішня площа 73,9 кв.м.), житловою площею 29,65 кв.м., Б- господарська будівля для худоби і птиці площею 17,15 кв.м., В- літня кухня площею 42,88 кв.м., Г сарай площею 28,22 кв.м., Д баня площею 14,69 кв.м., Е огорожа площею 22,5 кв.м., Є ворота з хвірткою площею 4,1 кв.м., Ж колодязь площею 2,0 кв.м. Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,2153 га підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 737350 (а.с. 35, 36).

Суд висновує, що з врахуванням положень ст. 381 ЦК України зазначені об`єкти житловий будинок із обслуговуючими будівлями й спорудами та земельна ділянка, на якій вони розташовані є садибою.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивача за зустрічним позовом, як спадкоємця за законом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідача.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Суд зауважує, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213цього Кодексу.

У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-17277св20) зазначено, що «тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача».

Отже, тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог.

Суд бере до уваги, що спадкодавицею було складено два заповіти, якими вона розпорядилась спадковим майном на користь позивачів. Водночас заповіти мають недоліки, внаслідок чого буквально виражена воля спадкодавця не може бути виконана. Неможливість виконання обумовлена спрямуванням заповітів на вирішення юридичної долі частин цілої речі, які не існують як окремий об`єкт, а також на розпорядження обслуговуючою річчю, яка повинна слідувати за головною. Водночас вказані заповіти є чинними й не скасовувались, підстави для їх нікчемності не встановлені, як і підстави для визнання їх недійсними, заповіти не оспорювались заінтересованими особами. Виникла колізія може бути вирішена шляхом тлумачення заповітів.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України спадкоємці здійснили тлумачення заповітів й дійшли взаємної згоди, що воля спадкодавиці була спрямована на передання у власність кожному з них рівної частки спадкового майна. Відтак воля спадкодавці може бути реалізована й виконана у випадку визнання за кожним із позивачів права на 1/3 частку спадкового майна. Беручи до уваги відсутність між спадкоємцями спору щодо тлумачення заповітів підстави для здійснення тлумачення заповіту судом відсутні. При застосуванні здійсненого спадкоємцями тлумачення заповіти можуть бути виконані, внаслідок чого буде дотримано принципи свободи заповіту й виконання волі спадкодавиці, а також реаалізовано спадкові права позивачів.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачі є єдиними спадкоємцями за заповітом за померлою ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, набули право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельну ділянку.

Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивачів від спадкування за ОСОБА_4 .

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачами за ОСОБА_4 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивачів виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємця, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних норм законодавства, беручи до уваги положення ст. 356 і 1278 ЦК України, суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права на рівні частки (по 1/3 кожним) у праві власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення в зазначеній частині.

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на спадковий житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,2153 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122482103:01:003:0021, у порядку спадкування за заповітом, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на спадковий житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,2153 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122482103:01:003:0021, у порядку спадкування за заповітом, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на спадковий житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,2153 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122482103:01:003:0021, у порядку спадкування за заповітом, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026.

Повне найменування учасників:

позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350777; місцезнаходження: с. Колочава, вул. Шевченка, 78 Хустський район, Закарпатська область, 90043.

Суддя О. І. Повідайчик