Рішення № 140637336, 15.10.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/131/25

Провадження по справі № 2/354/466/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора Чернописької Г.О.

представника відповідача адвоката Гончаренко С.М.

представника третьої особи адвоката Василечко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганни Петрівни, державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова Андрія Вікторовича, державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав,-

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації 22.08.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею 0,0218 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:4074, яка розташована у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав на неї. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000415 від 21.02.2024 (до виділення матеріалів № 12020000000000441 від 06.05.2020) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28, ч.4 ст.190,ч.2 ст.28 ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.2 ст.209 КК України, встановлено порушення вимог законодавства під час формування і реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» за рахунок земель лісогосподарського призначення та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на неї. Так, у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області частково розташовані землі Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» (надалі Поляницьке лісництво). У період між 2020 і 2022 роками ФОП ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 , датованою 2022 роком, виготовив технічну документацію із землеустрою, матеріали якої датовані 2020 роком, щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,85 га на території Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». На підтвердження належності земельної ділянки площею 0,85 га ОСОБА_2 в матеріалах технічної документації із землеустрою є копія державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, який видано 30.10.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000128, підставою видачі вказано рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001 №24. Згідно з цим актом земельну ділянку передано для ведення особистого підсобного господарства. На підставі розробленої ФОП ОСОБА_5 землевпорядної документації державним кадастровим реєстратором відділу № 3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П. 07.02.2022 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Земельний масив, за рахунок якого сформовано земельну ділянку, розташований у межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. Надалі, 08.06.2022, державним реєстратором Калуської міської ради Івано-Франківської області Коваленком В.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700. Підставою реєстрації вказано інший державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, який видано 10.10.2002, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 000069, підставою видачі зазначено рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 11.07.2002 №25. Відповідно до цього акта земельну ділянку передано для ведення особистого підсобного господарства. Через 7 днів (15.06.2022) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив по 1/2 частці земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . За зверненням останніх рішенням Поляницької сільської ради від 20.10.2022 № 391-20-2022 затверджено детальний план території, згідно з яким на вказаній ділянці буде розміщено 18 двоповерхових будинків для відпочинку з цокольним поверхом для паркування автомобіля, адміністративну і технічну будівлі, будівлю СПА-центру з підземним паркінгом для 12 автомобілів, літній кінотеатр, спортивний і дитячий майданчики, два паркувальних майданчика на 6 автомобілів кожен. Надалі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на 27 земельних ділянок (кадастрові номери 2611092001:22:002:4071, 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4073, 2611092001:22:002:4074, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4076, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4078, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4084, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4092, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097), 7 з яких відчужили іншим особам, зокрема ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 набув у власність відповідач. Державну кадастрову реєстрацію новоутворених земельних ділянок у ДЗК проведено 30.05.2023 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижовим А.В. При цьому на момент поділу цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 було змінено з «ведення особистого селянського господарства» на «будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення». Водночас встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 11.07.2002 №25, на яке міститься посилання в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036 від 10.10.2002, що був поданий для реєстрації права власності, земельна ділянка ОСОБА_2 не виділялася. Більше того, державні акти, які наявні в документації із землеустрою і в реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, є різними, оскільки, хоча й мають однакові серію та номер, інші реквізити відрізняються: дата видачі 30.10.2001 замість 10.10.2002, номер реєстрації в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 000069 замість 000128, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів №24 від 16.08.2001 замість №25 від 11.07.2002. Тобто ОСОБА_2 було подано для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підроблений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036 від 10.10.2002. Крім того, територія, за рахунок якої було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га, входить до Поляницького лісництва, тобто належить до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується висновком комплексної експертизи від 04.05.2023 № КСЕ-19-23/4550, Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001, планшетом №4 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Поляницького лісництва, планами лісонасаджень Поляницького лісництва за 1996 і 2009 роки, картою-схемою лісових насаджень Поляницького лісництва. У висновку експертизи також вказано про невідповідність розробленої ФОП ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою вимогам земельного законодавства і нормативним актам з питань землеустрою та землевпорядкування. Листами Кабінету Міністрів України від 08.03.2024 №5912/0/2-24, ДСГП «Ліси України» від 19.03.2024 №1842/2.3-2024, Івано-Франківської ОВА від 22.03.2024 №1944/2620/6-24/01-019, Надвірнянської РДА від 01.04.2024 №460/01.30/146, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 09.05.2024 №12094/01-40/01, Івано-Франківської обласної ради від 15.05.2024№12-131/486/007, Державного агентства лісових ресурсів України від 28.05.2024 №02-33/2855-24 підтверджено, що згода на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу не надавалася, рішень про їх вилучення чи зміну цільового призначення не приймалося. За результатами топографо-геодезичних вишукувань із використанням квадрокоптера спеціалістом ПП «ГеоБудІнформ Долина» здійснено фото- та відеозйомку земельного масиву, за рахунок якого сформовано ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, і встановлено, що він не забудований, вкритий багаторічною лісовою рослинністю і входить до єдиного лісового масиву (штучно відокремленого дорогою). Згідно з планом лісонасаджень Поляницького лісництва за 2009 рік ця територія зайнята замкненими лісовими культурами, на ній ростуть ялини і ялиці. Відповідно до даних геопорталу «Ліси України» масив за типом належить до вологого буково-ялицевого суялинника, тут зростають лісові культури віком від 50 до майже 100 років, висотою до 30 м і діаметром до 46 см. Вищенаведене вказує на те, що земельний масив за рахунок якого сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 входив до складу земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» та перебували у власності держави, а їх передача у приватну власність відбулась без вилучення в установленому порядку у постійного землекористувача та погодження зміни цільового призначення, у результаті вчинення кримінального правопорушення, що вказує на незаконність набуття зазначеної ділянки у власність її первісним набувачем ОСОБА_2 , який за вказаних обставин не набув повноважень власника, що у свою чергу свідчить про незаконність подальшого відчуження ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та утвореної у результаті її поділу ділянки із номером 2611092001:22:002:4074 на користь відповідача ОСОБА_1 . Таким чином, незважаючи на встановлені законодавством обмеження щодо набуття у приватну власність і використання для нелісових потреб земель лісогосподарського призначення, на даний час спірна земельна ділянка рахується зареєстрованою на праві приватної власності за ОСОБА_1 з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000000415 від 21.02.2024 встановлено, що група осіб, у тому числі колишній начальник відділу в м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , державний реєстратор виконавчого комітету Калуської міської ради Коваленко В.С., державний кадастровий реєстратор ОСОБА_7 , вчиняли дії, спрямовані на незаконне виведення з державної власності і привласнення земель лісового фонду, для чого використовували підроблені державні акти на право приватної власності на землю. Вказаним особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.3 ст.358, ч.4 ст.359, ч.2 ст.209 КК України, а кримінальне провадження скеровано до суду. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були обізнані з протиправною схемою заволодіння земельними ділянками, адже одразу після придбання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 видали ОСОБА_6 довіреність на розпорядження нею і саме він ініціював питання затвердження детального плану цієї території для її майбутньої забудови, після чого спірна ділянка була відчужена ОСОБА_1 . При цьому для того, щоб укласти договори купівлі-продажу частиниу новоутворених ділянок державним реєстратором виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області за відсутності будь-яких правових підстав було припинено чинність арештів, накладених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №12024000000000415 від 21.01.2024. На час набуття у приватну власність спірна територія була частиною лісового масиву, штучно відокремленого дорогою, зайнята замкненими лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю. Те, що село Поляниця розташоване на території гірського масиву Карпати, більша площа якого зайнята природними лісами є загальновідомою обставиною. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду знали, або проявивши розумну обачність мали знати про те, що ці ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону. Зазначене дає підстави для висновку про обізнаність сторін про незаконність виділення земельної ділянки та вказує на те, що як первісні власники, так і відповідач діяв недобросовісно у спірних правовідносинах та мав усвідомлювати можливість виникнення надалі ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про витребування майна. В обгрунтування обраного способу захисту зазначено, що задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки не усуне порушення, яке полягає у формуванні на землях лісогосподарського призначення земельної ділянки із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення». Ураховуючи зазначене, у даному випадку з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, необхідно скасувати державну реєстрацію права приватної власності первісних набувачів та відповідача на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (із закриттям розділу) та скасувати державну реєстрацію цієї ділянки у ДЗК, припинивши речові права на неї. Застосування такого способу захисту узгоджується з характером порушення та усуває спричинені цим порушенням наслідки, оскільки скасування державної кадастрової реєстрації земельної ділянки призведе до повного відновлення становища, яке існувало до порушення, а тому відповідає критерію ефективності. В обгрунтування повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі зазначено, що вибуття з власності держави земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням встановленої законодавством процедури безумовно свідчить про порушення її інтересів, які у свою чергу охоплюють інтереси членів відповідної територіальної громади. Необхідність їх захисту прокурором зумовлена як загальною потребою у забезпеченні дотримання закріпленого в Конституції України принципу законності набуття та реалізації права на землю, так і бездіяльністю органу, що уповноважений на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації. Згідно з наявними у вільному доступі у мережі Інтернет зйомками земельної поверхні, даними Публічної кадастрової карти на спірній ділянці відсутня здійснена відповідачем забудова, відомостей щодо понесення ним ивитрат, пов`язаних з утриманням ділянки чи її використанням для особистих потреб також немає. Застосування обраного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права ОСОБА_1 , оскільки у цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до природних лісів, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян. Іншим чином досягти посталвеної мети, а саме повернення до державної власності землі лісового фонду для її збереження неможливо. Крім того відповідач не позбавлений права заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої втратою земельної ділянки до продавців у порядку ст.661 ЦК України. Перед зверненням до суду Офісом Генерального прокурора листом від 21.06.2024 №12/1/1-51371вих24 детально поінформовано Надвірнянську районну військову (державну) адміністрацію про виявлені порушення інтересів держави й обставини їх вчинення. У відповіді від 18.07.2024 №1182/01-03/184 Надвірнянська районна військова (державна) адміністрація повідомила про те, що не приймала рішення про вилучення спірних ділянок зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва і з користування філії «Ворохтянське лісове господарство». Про намір вжити будь-яких заходів на захист інтересів держави, зокрема шляхом подання позову, у листі не зазначено, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у даній справі. Перед зверненням до суду прокурором відповідно до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено про це уповноважений орган листом від 03.10.2024 № 12-740вих-24. Із урахуванням наведеного прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074; скасувати рішення державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. від 08.06.2023 №67934808 і здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на спірну ділянку (із закриттям розділу) номери відомостей про речове право: ОСОБА_3 50555723 від 05.06.2023, ОСОБА_4 50555683 від 05.06.2023); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 70705697 від 14.12.2023 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку (із закриттям розділу), номер запису про право власності-52947880,а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на неї.

Ухвалою Яремачнського міського суду Івано-Франківської області від 27.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П., державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова А.В., державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д.

28.02.2025 представник відповідача ОСОБА_4 подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позов в якому зазначив, що відповідач вказаний позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Так, 15.06.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано- Франківської області Кузнєцовою Н.М. за реєстром №1518 відповідно до якого набули у спільну часткову власність по 1/2 частці земельну ділянку, загальною площею 0,85 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, яка розташована у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. 30.05.2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на 27 окремих земельних ділянок, яким було присвоєно відповідні кадастрові номери у тому числі 2611092001:22:002:4074. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпочали будувати котеджі на деяких земельних ділянках, з метою їх подальшого продажу та отримання прибутку. Так, 14.12.2023 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, відповідно до якого відповідач став законним власником зазначеної земельної ділянки. Станом на день подання відзиву відбувається будівництво котеджу на даній земельній ділянці. Твердження позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 належить до земель лісогосподарського призначенняне відповідає дійсності, адже як видно з ДЗК вказана ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення та її межі не накладаються на межі земель ДП «Ліси України». Також це наглядно вбачається з ситуаційної схеми земельних ділянок, яка виготовлена сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 05.02.2025р. Також згідно листа Поляницької сільської ради №Р-1023 від 18.11.2024 спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Поляниця. Щодо законності придбання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 та неможливості її витребування у добросовісниого набувача зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали власниками цієї ділянки на підставі відплатного договору купівлі-продажу. На момент придбання зазначена ділянка перебувала у власності продавця на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 Поляницькою сільською радою, на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради від 11.07.2002 за №25, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000069, право власності ОСОБА_2 було зареєстроване державним реєстратором Калуської міської ради Івано-Франківської області 08.06.2022, номер запису про право власності: 47030994, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2022 за індексним №302783741. Також відповідно до п.7 договору земельна ділянка на момент укладання цього договору нікому іншому не була продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебувала, що було перевірено нотаріусом за інформацією з державних реєстрів. ОСОБА_1 став власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 на підставі відплатного договору купівлі-продажу, посвідченого 14.12.2023 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Вірстюком Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3658. Відповідно до п. 3.6. даного Договору факт відсутності заборони відчуження та обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 підтверджується Витягами та інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданими нотаріусом. Зазначені договори купівлі-продажу на сьогоднішній день не оспорені та не визнані недійсними у судовому порядку. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Як на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2022 за реєстровим №1581, так і на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2023 за реєстром №3658 Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:3700 та 2611092001:22:002:4074. Таким чином, відповідач не знав і не міг знати про існування будь-яких прав чи обтяжень, а тому набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Враховуючи викладене, відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, а тому дана земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісного набувача, в порядку статей 387, 388 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 зазначено, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Враховуючи викладене, заявлений позов не підлягає до задоволення. Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки у відзиві зазначено, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18. Тому у задоволенні вказаних вимог прокурора слід відмовити.

18.03.2025 Івано-Франківська обласна прокуратура подала до суду відповідь на відзив у якій зазначено, що даний позов обґрунтований незаконним вибуттям із державної власності земель лісового фонду Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України». ОСОБА_1 жодних доводів на спростування належності спірного земельного масиву до лісів у відзиві не наводить, обмежившись твердженнями про свою добросовісність при набутті ділянки у власність. Таким чином, відповідач не заперечив ту обставину, що набув у приватну власність земельну ділянку, яка зайнята багаторічними лісовими культурами і належить до земель лісогосподарського призначення, що мають особливий режим відчуження та використання. Щодо доводів відповідача про добросовісність при набутті спірного земельного масиву у власність за договором купівлі-продажу зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, за рахунок поділу якої сформовано спірні земельні ділянки, належить до земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва. Долученими до позову листами Кабінету Міністрів України, ДП «Ліси України», Івано-Франківської ОВА, Надвірнянської РДА, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Івано-Франківської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України підтверджено, що згода на вилучення вказаної дліняки зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу не надавалася, рішень про їх вилучення чи зміну цільового призначення не приймалося. Відсутність прийнятого за встановленою процедурою рішення уповноваженого органу, спрямованого на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 з користування, зміну її цільового призначення і передання у приватну власність, означає, що держава як власник землі волю на відчуження цієї ділянки не виявила, тобто ця ділянка вибула з володіння власника поза його волею. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 у справі №488/402/16 та інших. Ураховуючи зазначене, у цій справі наявні підстави для захисту інтересів держави на підставі статей 387, 388 ЦК України шляхом витребування спірної земельної ділянки від відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц також вказано, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Відмова в задоволенні віндикаційного позову з тих підстав, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається. З огляду на наведене не мають правового значення для вирішення спору твердження ОСОБА_1 про те, що прокурор не заявив вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.12.2023. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 15.06.2022 через 7 днів після реєстрації продавцем права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (08.06.2022) .Відчуження вкритої багаторічними лісовими культурами земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га в с. Поляниця, де розташований найбільший гірськолижний курорт України Буковель, відбулося за 46302 гривні. За договором ділянка продається як земля для ведення особистого селянського господарства, склад угідь сіножаті, у той час як доданими до позову доказами підтверджується, що вона повністю зайнята ялинами і ялицями висотою до 30 метрів. Те, що с. Поляниця розташоване на території гірського масиву Карпати, більша площа якого зайнята природними лісами, є загальновідомим фактом. Більше того, законодавство не передбачає можливості передання зайнятих лісами земель у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, як вказано в нібито виданому ОСОБА_2 акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036 від 10.10.2002. Одразу після укладення договору купівлі-продажу тим самим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М. посвідчено довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 на вчинення дій щодо зміни цільового призначення набутої земельної ділянки. При цьому колишній начальник відділу в м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме: дій, спрямованих на незаконне виведення з державної власності і привласнення земель лісового фонду, з використанням підробленого державного акта на право приватної власності на землю. Окремої уваги заслуговує також поведінка третіх осіб після оформлення права власності на земельну ділянку. Як вбачається з матеріалів позову щонайменше з 23.08.2022 (дата розгляду Печерським районним судом м. Києва клопотання прокурора про арешт земельної ділянки) треті особи дізналися про ймовірну купівлю ними земельного масиву, сформованого за рахунок лісових земель, які вибули з державної власності на підставі підроблених документів. Незважаючи на такі відомості, вони жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняли. Натомість ними було ініційовано затвердження детального плану земельної ділянки з метою її повної забудови (жовтень 2022 року), організовано її поділ на 27 інших ділянок (лютий 2023 року), незважаючи на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинного арешту новостворених ділянок (справа №757/31802/23), частину ділянок відчужено (грудень 2023 року, січень 2024 року), розпочато на арештованих земельних ділянках будівництво. Із урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду якщо йдеться про укладення договору, то пропозиція однією стороною нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін (постанова від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17). Також у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону. Крім того, відповідно до позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №916/1533/21 добросовісність набувачів, які придбали зайняту багаторічними лісовими культурами земельну ділянку як землі сільськогосподарського призначення, підлягає обґрунтованому сумніву. ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), знав або, проявивши розумну обачність, мав знати про те, що земельна ділянка, яку він набував у власність, вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. Як уже зазначав прокурор у позові, на 2002 рік (рік нібито видачі ОСОБА_2 державного акта) усі ліси України вважалися власністю держави (стаття 6 ЛК України у редакції, чинній на 10.10.2002), а землі лісового фонду надавалися для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, але не для особистого підсобного господарства (стаття 57 ЗК України у редакції, чинній на 10.10.2002). Придбання ОСОБА_1 зайнятої багаторічними лісовими культурами земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність. Щодо доводів про те, що відповідач придбав спірну ділянку вільною від будь-яких обтяжень, то прокурор зауважує, що її належність до земель лісогосподарського призначення не є обтяженням речових прав, які підлягають відображенню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведені у відзиві правові висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними через суттєву відмінність фактичних обставин, а у позові детально обґрунтовано незаконність вчиненої ОСОБА_2 первинної державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700. Щодо доводів про втручання у право на мирне володіння майном, то стосовно земель лісового фонду встановлено пріоритет права власності Українського народу, державної та комунальної власності над приватною, тобто законно набути права приватної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності для використання під забудову не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі й відповідачі. Повернення державі земельних ділянок лісового фонду, незаконно переданих у приватну власність для подальшої забудови, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля та реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства. У постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду заначила, що приписи ЦК України про витребування майна з незаконного володіння і приписи ЗК України та ЛК України щодо правової охорони земель лісогосподарського призначення й обмежень на розпорядження ними були та є доступними, чіткими і передбачуваними, а контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення відповідно до їх цільового призначення є важливим, враховуючи обмеженість земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у запобіганні вичерпанню і виснаженню лісових ресурсів, захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації. Таким чином, набуваючи за договором купівлі-продажу вкриту багаторічною лісовою рослинністю земельну ділянку площею 0,85 га, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які в подальшому відчужили ОСОБА_1 не діяли добросовісно і мали б усвідомлювати можливість виникнення надалі ситуації, за якої до них буде пред`явлено вимогу про витребування майна. Спірні земельні ділянки вкриті багаторічними деревами (ялинами, ялицями віком від 50 до майже 100 років, висотою до 30 м і діаметром до 46 см), водночас відповідач стверджує, що на придбаній ним ділянці ведеться будівництво житлового котеджу. Розширення рекреаційної забудови за рахунок земель лісу є неприпустимим і суперечить державній екологічній політиці України, яка полягає у збереженні та відновленні природних екосистем і ландшафтів. Тому застосування обраного прокурором способу захисту порушеного права держави не є непропорційним втручанням у права ОСОБА_1 , оскільки в цьому випадку питання охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до природних лісів, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян. Наведена позиція узгоджується із практикою ЄСПЛ щодо оцінки критерію пропорційності втручання, яка наведена у рішеннях у справі «Гамер проти Бельгії», «Депаль проти Франції», «Бросее-Трибуле та інші проти Франції».Крім того, відповідач не позбавлений права заявити вимоги про відшкодування завданої йому шкоди до продавців на підставі ст.661 ЦК України. Щодо доводів про обрання прокурором неефективного способу захисту зазначено, що вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку із закриттям розділу виступають елементами єдиного механізму захисту порушених інтересів держави, останнім етапом якого є скасування державної реєстрації цієї ділянки у Державному кадастрі України та втрати нею статусу об`єкта цивільних прав. У позові обгрунтовано неможливість існування в межах Поляницького лісництва ділянок із цільовим призначеннядля будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а такожте, що без скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки як об`єкта Державного земельного кадастру власник вимушений вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо зміни цільового призначення. Із урахуванням викладеного, прокурор вважає всі наведені у відзиві твердження безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, тому просить їх відхилити і задовольнити позов у повному обсязі.

05.05.2025 до суду надійшли пояснення на позов третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ліси України» у яких зазначено, що Відповідно до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово картографічні матеріали лісовпорядкування. Правова позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду України. Також аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №911/3685/17, від 01.11.2023 у справі №676/5079/21 та Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 164 ЗК України захист лісових земель від необґрунтованого вилучення для інших потреб є складовою охорони земель, тобто законодавство надає пріоритет використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням. Натомість у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 911/2358/16, від 28.03.2023 у справі № 911/2929/19, від 15.11.2023 у справі № 911/351/22 викладено висновки про те, що зміна цільового призначення земель лісового фонду може відбуватися лише за рішеннями уповноважених на розпорядження цими землями органів. Таким чином, землі лісогосподарського призначення не могли передаватись для потреб сільськогосподарської діяльності або будівництва та обслуговування житлового будинку. Незаконне присвоєння спірній ділянці іншого цільового призначення позбавило правомочностей власника щодо земель лісового фонду і можливості їх використання за таким призначенням. Листами Кабінету Міністрів України, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Івано-Франківської обласної військової адміністрації, Надвірнянської районної державної адміністрації, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Івано-Франківської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України від підтверджено, що згода на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу не надавалася, рішень про її вилучення чи зміну цільового призначення не приймалося. Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 підтверджується право постійного користування ДП «Ліси України» цією земельною ділянкою. Висновком комплексної експертизи від 04.05.2023 №КСЕ-19-23/4550 та планами лісонасаджень Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ» ІваноФранківської області підтверджується накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га на землі державної власності, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України». Також вказаним висновком підтверджується невідповідність технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га. За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем інших картографічних матеріалів чи доказів, які б спростовували позицію позивача, існують достатні правові підстави для задоволення позовних вимог з метою повернення у власність держави земельної ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га.

Ухвалою суду від 06.05.2026 вказаний позов залишено без руху на підставі ч.11 ст.187 ЦПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків -долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, чинної на дату подання позовної заяви; -внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прокурором або Надвірнянською районною військовою (державною) адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.06.2025, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2025, вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.13 ст.187 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2026 зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор заявлений позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів, просила врахувати, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили, у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 витребувано належні їм на праві власності земельні ділянки, утворені у результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700.

Представник позивача Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації у судове засідання не з`явився, проте у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позивач заявлений позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Гончаренко С.М. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з мотивів, наведених у відзиві на позов, посилаючись на те, що відповідач є добросовіснимнабувачем, придбав земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 вільною від зареєстрованих обтяжень. Правомірність реєстрації права власності первинних набувачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було перевірено нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того, що вказана ділянка перебувала у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, а відповідно до Ситуаційої схеми, виконаної ФОП ОСОБА_5 05.02.2025, відстань між 27 земельними ділянками, що утворилися у результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 та межею земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4561 ДП «Ліси України» становить від 119,2 до 138,48 м, а також між вказаними ділянками розташований ряд інших ділянок, зареєстрованих у базі ДЗК, відтак спірна ділянка не може накладатися на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України». На момент набуття її у власність ОСОБА_1 на вказній ділянці була відсутня лісова рослинність. Враховуючи те, що відповідач є добросовісним набувачем, а позивачем всупереч вимог ч.5 ст.390 ЦК України не внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки дана обставина є самостійною підставою для відмови у позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України» у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пеньковський М.А., представник Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П., державний реєстратор ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Рижов А.В., державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Я.Д. у судове засідання не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлись належним чином.

Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області за підписом сільського голови 05.03.2026 надіслала до суду заяву про визнанння позову.

03.06.2026 до суду надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру про розгляд справи у відсутності представника управління.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази кожен зокрема та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі наказу Міністерства лісового господарства України №57 від 26.05.1995 був створений Ворохтянський держлісгосп, який входив у підпорядкування Івано-Франківського обласного управління лісового господарства на правах юридичної особи.

На підставі розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації №85 від 07.02.1996 Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству надано у постійне користування із земель запасу, які були у тимчасовому користуванні інших землекористувачів земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства загальною площею 11746 га.

Ворохтянський ДЛГ 03.01.2001 звернувся до Поляниської сільської ради із листом №2/35, в якому просив затвердити матеріали інвентаризації земель ДЛФ лісгоспу по Поляницькому лісництву на площі 4378 га та видати державний акт на право постійного користування.

Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №3 від 11.01.2001 затверджено матеріали інвентаризації земель ДЛФ Ворохтянського ДЛФ держлігоспу по Поляницькому лісництву площею 4378 га із видачею державного акту на право постійного користування.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що перебувають у відкритому доступі, правонаступником ДП «Ворохтянське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

10.11.2001 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення №3 від 11.01.2002 видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00001.

30.10.2001 ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності не землю серії ІІ-ІФ №020036 на земельну ділянку площею 1,1000 га, що розташована на території Поляницької сільської ради, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, з яких 0,8500 га-сільсьгосподарські угіддя, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №24 від 16.08.2001 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000128. Як зазначено у даному акті, його другий примірник зберігається у Яремчанському міському ВЗР ради народних депутатів.

10.10.2002 ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності не землю серії ІІ-ІФ №020036 на земельну ділянку площею 1,1000 га, що розташована на території Поляницької сільської ради, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, з яких 0,8500 га-сільськогосподарські угіддя, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №25 від 11.07.2002 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000069. Як зазначено у даному акті, його другий примірник зберігається у Яремчанському міському ВЗР ради народних депутатів.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №302783741 від 15.06.2022, державним реєстратором виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області Коваленком В.С. 08.06.2022 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:63825593 від 10.06.2022). Підставою для державної реєстрації вказано державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІ-ІФ №020036, виданий Поляницькою сільською радою народних депутатів 10.10.2002.

11.07.2002 року виконавчий комітет Поляницької сільської ради прийняв рішення №25 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» відповідно до якого, виконком на підставі рішення сільської ради від 16.04.2002 року «Про делегування сільвиконкому повноважень в галузі регулювання земельних відносин», розглянувши заяви громадян про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність, вирішив вилучити земельні ділянки у громадян згідно ст.ст.141, 149 ЗК України(додаток №1); надати громадянам земельні ділянки згідно ст.ст.116, 119, 121 ЗК України(додаток №2); передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки згідно ст.118 ЗК України (додаток №3).

Із долученого додатку до вказаного рішення №1 «Вилучення земельних ділянок» вбачається, що прізвище ОСОБА_2 відсутнє у переліку осіб.

У 2022 ФОП ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_2 виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,8500 га, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що розташована на участку ОСОБА_9 у с. Поляниця, в матеріалах якої міститься копія Державного акту на право приватної власності не землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого ОСОБА_2 30.10.2001 на підставі рішення Поляницької сільської ради №24 від 16.08.2001.

07.02.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П. була відкрита Поземельна книга на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220023700, площею 0,8500 га цільове призначення-01.03. для ведення особистого селянського господарства, в якій зазначено, що право власності ОСОБА_2 на вказану ділянку посвідчується Державним актом серії ІІ-ІФ №020036 від 30.01.2001.

15.06.2022 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцовою Н.М., зареєстрованого у реєстрі за №1518 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що розташована на уч. Вишні у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області у спільну часткову власність по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У пункті 3 договору зазначено, що вказана ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №25 від 11.07.2002, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000069, дата державної реєстрації права власності:08.06.2022, номер запису про право власності: 47030994, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 15.06.2022 №302783741. Ринкова вартість відчужуваної ділянки згідно висновку експерта від 09.02.2022 становить 46302,00 грн (п.4 договору).

Державна реєстрація права спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по частці на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 проведена приватним нотаріусом Кузнєцовою Н.М. 15.06.2022, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №302808069 та №302807684від 15.06.2022.

Окрім цього, 15.06.2022 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцовою Н.М. посвідчено довіреності від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які зареєстровані у реєстрі за № 1522 та №1521 на підставі яких вони уповноважили ОСОБА_6 бути їх представником у відповідних установах та підприємствах з усіх без винятку питань, пов`язаних зі зміною цільвоого призначення земельної ділянки площею 0,8500 га кадастровий номер 2611092001:22:002:3700.

Рішенням Поляницької сільської ради №349-17-2022 від 28.07.2022 надано дозвіл на розроблення детального плану території в межах розміщення земельної ділянки площею 0,8500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з метою зміни цільового призначення земельної ділянки на землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Пунктом 1.9 рішення Поляницької сільської ради №391-20-2022 від 20.10.2022 затверджено детальний план території в межах розміщення земельної ділянки площею 0,8500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У матеріалах зазначеного детального плану містяться Викопіювання з генерального плану с. Поляниця, відповідно до яких вказана земельна ділянка розташована у межах земель рекреаційного призначення.

У 2023 ПП «Карпати геокадастр» на підставі заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 09.02.2023 виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на 27 окремих земельних ділянок різної площі. У матеріалах даної документації містяться викопіювання з Кадастрової карти, на яких зафіксовано, що усі новоутворені у результаті поділу земельні ділянки знаходяться на території с. Поляниця у межах лісового масиву.

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів №358452729 від 14.12.2023 державним реєстратором Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюком Я.Д. 05.06.2023 зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по частці на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:67934808 від 08.06.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2746387726110). Згідно вказаної довідки відомості про державну реєстрацію обтяжень щодо вказаної земельної ділянки відсутні.

14.12.2023 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник ОСОБА_11 на підставі довіреності від 13.12.2023 за №3229, уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до якого відчужили належну їм на праві приватної спільної часткової власності земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га, утворену у результаті поділу, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на користь ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., зареєстровано у реєстрі за №3658. Як зазначено у договорі земельна ділянка належать продавцям на праві власності по 1/2 частці на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М., за реєстровим №1518.

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 проведено 14.12.2023 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Вірстюком Т.В., номер відомостей про речове право: 52947880.

Наведене підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №363100604 від 24.01.2024. Вищевказаною інформаційною довідкою також підтверджується, що 08.08.2023 у Державному реєстрі речових прав здійснено державну реєстрацію обтяження щодо вказаної земельної ділянки, а саме: арешт нерухомого майна на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2023 у справі №757/31802/23-к, обтяження припинено 13.12.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області.

10.05.2024, 13.06.2024, 05.08.2024. за вих. №12/1/1-45048-23 процесуальним керівником у кримінальному провадженні-прокурором відділу представництва інтересів держави у суді управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сімаченко А.О. відповідно до ст.220 КПК України надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12024000000000415 від 21.02.2024, №12020000000000441 від 06.05.2020, які стосуються земельного масиву, за рахунок якого сформовано земельну ділянку 2611092001:22:002:3700, а також сформованих у результаті її поділу інших земельних ділянок, зокрема інформації, яка надійшла від Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Державного агентства лісових ресурсів України, у тому числі шляхом використання таких документів під час підготовки та подання до суду позовної зщаяви про повернення державі згаданого земельного масиву.

Висновком експерта Державного НДЕКЦ МВС України №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023 за результатами проведеної в рамках кримінального провадження №12020000000000441 від 06.05.2020 комплексної експертизи встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 накладаються на межі Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ», що відображено у матеріалах дослідження.

З урахуванням умов, наведених у дослідницькій частині висновку, розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 у с. Поляниця, уч. Вишні Івано-Франківської області не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування.

Ринкова вартість земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 за умов державної реєстрації, здійсненої на законних підставах та законної можливості відчуження цієї ділянки на 07.02.2022 складала не менше 7070000,00 грн (звільняється від оподаткування податком на додану вартість).

У дослідницькій частині даного висновку зазначено, що з метою встановлення факту накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на межі Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ» були використані: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 у с. Поляниця, уч. Вишні Івано-Франківської області; Поземельна книга на земельну ділянку 2611092001220023700; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Поляницького лісництва Планшет №4; План лісонасаджень Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ» Івано-Франківської області, лісовіпорядкування 2009 року; Карта схема лісових насаджень та карта схема лісовпорядкування ДП Ворохтянське ЛДГ Поляницьке лісництво; Електронний формат планово-картографічних матеріалів Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ»; електронний документ *XML формату 2611092001-22-002-3700, який містить координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700; картографічний сервіс https://kadastr.live/?land_polygones для ідентифікації місцерозташування земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700; Програмне забезпечення для цифрової картографії та землеустрою «DigitalXE» для формування контуру зовнішніх меж земельної ділянки з електронного документу *XML формату.

Щодо Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 у с. Поляниця, уч. Вишні Івано-Франківської області у дослідницькеій частині висновку зазначено, що в наданих на дослідження документах відсутні матеріали затвердження Технічної документації, позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру на титульному аркуші документації із землеустрою, матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення об`єкта державного земельного кадастру (земельної ділянки відповідно до ст.10 Закону України «Про державний земельний кадастр», аркушах відомостей про координати поворотних точок його меж, угідь у паперовій формі(стор.23,27 матеріалів Технічної документації) або підпису Державного кадастрового реєстратора із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису у разі подання заявником документації із землеустрою в електронній формі.

Тобто, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 у с. Поляниця, уч. Вишні Івано-Франківської області не є документацією із землеустрою в розумінні ст.1 Закону України «Про землеустрій», ч.14 ст.186 ЗК України, а її зміст, форми та вміст окремих складових частин не відповідають вимогам ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п.30, 75 та додаткам 4,41 Порядку ведення Державного земельного кадастру, заствердженого постановою КМ України №1051 від 17.10.2012, п.2.8 розділу ІІ Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, завтердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» №509 від 02.12.2016.

Вищенаведене свідчить про порушення розробником досліджуваної Технічної документації одного із основних принциві Державного земельного кадастру, встановленого ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо достовірності та повноти відомостей про земельні ділянки, які вносяться до ДЗК.

Земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 ідентифіковано за допомогою картографічного сервісу https://kadastr.live/?land_polygones (станом на 19.02.2022).

Територія на якій розташована земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, зображена на Викопіюванні відображена на Планшеті №4 Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Поляницького лісництва в межах контуру червоного кольору, на Плані лісонасаджень Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ» Івано-Франківської області лісовпорядкування 2009 року у межах контуру жовтого кольору, на Карті схемі лісових насаджень лісовпорядкування ДП «Ворохтянське ЛГ» Поляницьке лісництво у межах контуру жовтого кольору.

Окрім цього, на аркуші 46 висновку експерта зазначено, що на території земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 розташовані лісонасадження: зігнуті пристигаючі ялини та ялиці, тобто лісові угіддя (код угіддя 005.01, відповідно до КВЗУ), а не сільськогосподарські угіддя-сіножаті (код угіддя 002.01, відповідно КВЗУ).

ПП «ГеоБудІнформ Долина» листом від 16.11.2022 направило на адресу старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції матеріали фото- та відео зйомки із винесенням в натурі земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, виконані із використанням квадрокоптера, дослідженням яких у ході судового розгляду підтверджується, що земельний масив, за рахунок якого сформовано ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 не забудований, вкритий багаторічною лісовою рослинністю та відокремлений від основного лісового масиву дорогою.

Секретаріат Кабінету Міністрів України на запит від 04.03.2024 №12/1/1-19258ВИХ-24 листом, який зареєстрований в Офісі Генерального прокурора 08.03.2023 за №55542-24 повідомив, що у період з 2001 року по дату надання відповіді Кабінетом Міністрів рішень про зміну цільового призначення та вилучення з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу ДСГП «Ліси України» земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалося.

ДП «Ліси України» листом від 19.03.2024 за вих.№1842/2.3-2024 на запит про надання інформації стосовно вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 або земельних ділянок, утворених у результаті її поділу, які згідно з матеріалами лісовпорядкування перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» повідомило, що згідно з інформацією філії «Ворохтянське лісове господарство» ДП «Ліси України», викладеною у листі від 14.03.2024 №70/21.12-ВЛ, згоди на вилучення вищезазначених ділянок Філією, яка уповноважена надавати такі згоди, за період з 16.01.2023 по 14.03.2024 не надавались. Згідно з передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів від 16.01.2023 №137, документи щодо надання згоди на вилучення запитуваних ділянок Філією не отримувались, інформація про такі згоди відсутня.

Івано-Франківська ОВА листом від 22.03.2024 за №1944/2620/6-24/01-019 повідомила, що рішень про вилучення земельних ділянок (архівний кадастровий номер сформованої вперше земельної ділянки 2611092001:22:002:3700, актуальні кадастрові номери після її поділу: 2611092001:22:002:4071, 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4073, 2611092001:22:002:4074, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4076, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4078, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4084, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4092, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097) зі складу угідь лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філілї «Ворохтянське лісове госопдарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» Івано-Франківською обласною державною (військовою) адміністрацією не приймалося.

Аналогічну за змістом відповідь надала Надвірнянська РДА у листі від 01.04.2024 за №460/01-30/146.

Виконавчий комітет Яремчанської міської ради листом від 09.05.2024 за №1294/01-40/01 повідомив про те, що у період з 2001 по час надання відповіді Яремчанською міською радою не приймалось жодних рішень щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філії «Ворохтянське лісове господарство».

Івано-Франківська обласна рада у листі від 15.05.2024 за №12-131/486/007 повідомила, що рішення, спрямоване на вилучення земельних ділянок зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва ти з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» біля села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області за період з 2001 року по архівному кадастровому номеру 2611092001:22:002:3700 (із наступним її поділом) обласною радою не приймалось.

Державне агентство лісових ресурсів України у листі від 13.05.2024 за №12/1/1-39736ВИХ-24 у відповідь на запит щодо надання згоди або погодження на переведення земельного масиву, за рахунок якого сформовано земельну ділянку з архівним кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 зі складу лісових ділянок до іншої категорії земель з метою використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства, за період з 2001 року по час надання відповіді, повідомило що не надавало погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення зазначеної ділянки.

Філія «Ворохтянське лісове господарство» у листах від 21.05.2024 за №162/21.12-ВЛ, від 22.05.2024 за №163/21.12-ВЛ повідомила Карпатський лісовий офіс про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 можливо була поділена на інші кадстрові номери. У період з 2001 року ДП «Ворохтянське лісове господарство» та у період з грудня 2022 року по теперішній час філія «Ворохтянське лісове господарство» ДП «Ліси України» згоди/погодження на переведення земельного масиву, на вилучення, на зміну цільового призначення даної земельної ділянки не надавали.

У листі від 23.05.2024 за №905/05-5 виконавчий комітет Поляницької сільської ради повідомив про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 станом на липень 2002 року перебувала в межах с. Поляниця. Протоколом обшуку від 07.09.2010 Генеральний план с. Поляниця Яремчанської міської ради №021728 від 2001 року, Генеральний план с. Поляниця Яремчанської міської ради №023189 від 2007 року вилучено.

ДП «Ліси України» у листі від 24.05.2024 за вих.№3464/2.3-2024 повідомило про те, що за інформацією, наданою листами від 21.05.2024 №162/21.12-ВЛ та від 22.05.2024 №163/21.12-ВЛ філією «Ворохтянське лісове господарство», згода/погодження на переведення, а також вилучення чи зміну цільового призначення лісового масиву за рахунок якого сформовано земельну ділянку із архівним кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка поділена на 27 окремих земельних діянок із відповідними кадаствровими номерами, не надавалась. Крім того, у період з 2001 року по теперішній час ДП «Ворохтянське лісове господарство» та філією «Ворохтянське лісове господарство» ДП «Ліси України» згода на вилучення земель не надавалась.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у листі від 04.06.2024 за №7-28-0.212-6102/2-24 повідомила, що згідно з даними ДЗК земельні ділянки зазначені у листі Офісу Генерального прокурора від 31.05.2024 №12/1/1-43096ВИХ-24, зареєстровано 30.05.2023 державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Рижовим А.В. на підставі заяв про державну реєстрацію земельної ділянки від 26.05.2023 ОСОБА_3 та долучених до них документів, розроблених ПП «Карпати Геокадастр».

Відповідно до повідомлення Поляницької сільської ради №1015/05-5 від 13.06.2024 земельний масив, за рахунок якого сформовано земельну ділянку з архівним кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, знаходиться у межах населеного пункту села Поляниця.

Листом від 04.07.2024 за №7-9-0.10-3577/0/2-24 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надало уточнену інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» станом на 2024 рік, а саме: 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га-14170,00 грн.

Листом за вих. №12/1/1-51371ВИХ-24 від 21.06.2024 Офіс Генерального прокурора повідомив Надвірнянську РВА про виявленні у ході досудового розслідування кримінального провадження №12024000000000415 від 21.02.2024 (до виділення матеріалів №12020000000000441 від 06.05.2020) порушення інтересів держави при передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,8500 га кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, відчуженої 15.06.2022 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та поділеної на 27 окремих ділянок, зареєстрованих у ДЗК з цільовим призначенням для будівництва і облслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які сформовані за рахунок державних земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» та просив повідомити про вжиті заходи реагування.

Надвірнянська РВА листом за вих.1182/01-30/184 від 18.07.2024 повідомила Офіс генерального прокурора про те, що згідно наявної інформації Надвірнянська РВА рішення про вилучення земельних ділянок (архівний номер сформованої вперше земельної ділянки 2611092001:22:002:3700, актуальні кадастрові номери після її поділу: 2611092001:22:002:4071, 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4073, 2611092001:22:002:4074, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4076, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4078, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4084, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4092, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097) зі складу земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва та з користування філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу державного підприємства «Ліси України» не приймала. Одночасно повідомили про те, що до 2020 року село Поляниця до Надвірнянського району не входило.

У відповідь на адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_4 Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області листом за №Г-1023 від 18.11.2024 повідомила про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами

2611092001:22:002:4071, 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4073, 2611092001:22:002:4074, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4084, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4092, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097 знаходяться у межах населеного пункту с. Поляниця.

Згідно Ситуаційної схеми земельних ділянок, які зареєстровані у базі ДЗК, виконаної ФОП ОСОБА_5 05.02.2025 на замовлення представника ОСОБА_4 адвоката Гончаренко С.М., вбачається, що відстань між 27 земельними ділянками, що утворилися у результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, та межею земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4561 ДСГП «Ліси України» (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 10.12.2024 становить від 119,2 до 138,48 м, а також між вказаними ділянками розташований ряд інших ділянок, зареєстрованих у базі ДЗК.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 29.10.2024 та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, підтверджується, що кримінальне провадження №12024000000000415 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_5 за ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 за ч.1 ст.28, ч.4 ст.190 КК України перебуває на розгляді у Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області (справа №348/1779/24).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись до суду із даним позовом, вказав, що спірна земельна ділянка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, сформованої за рахунок земель лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні філії «Ворохтянське лісове господарство» Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України», передача якої у приватну власність проведена всупереч діючого законодавства, без вилучення в установленому порядку у постійного землекористувача, що потягло за собою незаконну зміну цільового призначення земель, а відтак зазначена ділянка вибула з володіння держави в особі постійного землекористувача поза волею останнього, що свідчить про незаконність подальших угод щодо відчуження даної ділянки та є підставою для повернення утвореної у результаті її поділу ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га у державну власність.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України, ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом ч.ч.1,2 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до ч.2 ст.1 Лісового кодексу України(надалі-ЛК України) ліси України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частиною першою ст.8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст.6 ЛК України (тут і надалі-в редакції, чинній на час видачі державного акту ОСОБА_2 ) усі ліси в Україні є власністю держави.

Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Відповідно до ст. 9 ЛК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Статтею 13 ЛК України визначено, що до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Відповідно до ст.16 ЛК України до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; 2) надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими

ділянками.

За приписами ст.21 ЛК України постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.42 ЛК Українипереведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно з п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до ст.12 ЗК України (тут і надалі- в редакції, чинній на час видачі державного акту ОСОБА_2 ) до повноважень сільських, селищних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом ст.ст.13,17 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема на землі лісового фонду.

Частиною другою ст.20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель(ст. 21 ЗК України).

Згідно ст.ст.56,57 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі ст.ст. 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується з органом по земельних ресурсах природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно положень ст.ст.125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Частиною третьою ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 визначено, щоречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до норм ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Пунктом 12 «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно доп.4розділу «Прикінцевіі перехідніположення» Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо розмежуванняземель державноїта комунальноївласності» №5245-VІ від 06.09.2012 у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Згідно положень ч.ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера .

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 незаконність формування спірної земельної ділянки і відповідно незаконність державної реєстрації є підставою для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону №3613-VI земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною другою ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 ст.393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 року у справі №922/614/19).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України).

Частиною першою ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із системного аналізу норм земельного та лісового законодавства, чинного на момент передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,8500 га на території с. Поляниця, слідує, що користування земельними ділянками лісового фонду здійснювалось виключно шляхом надання їх у постійне або тимчасове користування для використання за цільовим призначенням. Передачі у приватну власність підлягали лише замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. При цьому право розпорядження земельними ділянками та їх вилучення у постійних землекористувачів відносилось до компетенції відповідних органів виконавчої влади, а чинний порядок зміни цільового призначення земель лісового фонду передбачав необхідність погодження переведення лісових земель до інших категорій із відповідними державними органами лісового господарства. Окрім цього, вирішення земельних правовідносин на рівні органів місцевого самоврядування згідно чинного законодавства відносилось до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних та міських рад, які не були наділені правом делегувати зазначені повноваження виконавчому комітету ради.

Судом встановлено і повністю підтверджується дослідженими доказами, зокрема висновком проведеної у кримінальному провадженні №12020000000000441 від 06.05.2020 комплексної експертизи №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023, Планшетом № 4 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» ДП «Ліси України» за матеріалами лісовпорядкування 2009 року, планами лісонасаджень Поляницького лісництва за 1996 і 2009 роки, картою-схемою розташування ДП «Ворохтянський лісгосп» Поляницьке лісництво, матеріалами фото- та відео зйомки із винесенням в натурі земельної ділянки спеціалістом ПП «ГеоБудІнформ Долина», що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,8500 га, у с. Поляниця, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, на момент набуття її у приватну власність знаходилась у межах Поляницького лісництва та відносилась до земель лісового фонду, що перебували у державній власності та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 знаходились у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» (на даний час-ДП «Ліси України»), а відповідне рішення про її вилучення у постійного землекористувача та зміну цільового призначення уповноваженими органами в установленому порядку не приймалось.

Зазначена земельна ділянка та відповідно утворена у результаті її поділу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, кінцевим набувачем якої є відповідач ОСОБА_1 , є частиною лісового масиву та вкрита багаторічною лісовою рослинністю, а розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) первісного набувача ОСОБА_2 у с. Поляниця, уч. Вишні Івано-Франківської області не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанови Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 та від 15.04.2021 у справі №759/15556/18).

Висновок експерта №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023 містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі, не викликає сумнівів у суду у своїй достовірності та є належним та допустимим доказом, незважаючи на те, що на час розгляду даної справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено.

При цьому суд враховує те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.

Оскільки на момент передачі її у приватну власність земельна ділянка площею 0,8500 га, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, належала до земель лісового фонду, наданих у постійне користування, то Поляницька сільська рада як орган місцевого самоврядування та її виконавчий комітет не були наділені відповідними повноваженнями щодо її вилучення у постійного землекористувача та розпорядження нею шляхом передачі у приватну власність, а відповідного розпорядження місцевої державної адміністрації про вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача, а також погодження в установленому порядку зміни її цільового призначення на землі для ведення особистого селянського господарства матеріали справи не містять і доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Доказом незаконності набуття ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки є той факт, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена первісним набувачем на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 30.10.2001 на підставі рішення Поляницької сільської ради №24 від 16.08.2001, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №000128, доказів прийняття якого сільською радою матеріали справи не містять.

Водночас державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 була проведена на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002, у якому зазначено, що земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №25 від 11.07.2002 і саме вказаний державний акт був використаний при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2022 із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому одночасна наявність у первісного набувача двох примірників Державних актів, що посвідчують право власності на одну й ту ж земельну ділянку та мають одинакову серію та номер, проте видані у різний час, на підставі різних рішень органу місцевого самоврядування та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під різними номерами суперечить вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, чинної на дату видачі обох примірників державних актів.

За змістом положень п.п. 2.14, 4.1, 4.2 вказаної Інструкції державний акт на право приватної власності на землю складався у двох примірниках, лише один із яких був у власника, а другий зберігався у відповідній раді чи державній адміністрації або за їх

дорученням у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Вищенаведені докази у своїй сукупності свідчать про те, що набута ОСОБА_2 у приватну власність земельна ділянка площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700, вибула із власності держави у протиправний спосіб, що одночасно потягнуло за собою незаконну зміну її цільового призначення на землі для ведення особистого селянського господарства.

Відсутність спрямованого на відчуження зазначеної земельної ділянки рішення повноважного органу виконавчої влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у приватну власність цієї земельної ділянки та свідчить про те, що право власності держави на вказану ділянку не припинилося і до ОСОБА_2 в установленому порядку не перейшло, а отже останній не був наділений належними повноваженнями щодо подальшого відчуження цієї ділянки шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначене в свою чергу підтверджує той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в установленому порядку не набули право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, а отже не мали належних повноважень щодо подальшого розпорядження цією ділянкою шляхом її поділу зі зміною цільового призначення та наступного відчуження новоутвореної ділянки площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 на користь кінцевого набувача ОСОБА_1 .

Відповідачем в ході судового розгляду не надано жодних доказів на спростування факту незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,8500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, а також належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначена ділянка чи утворена в результаті її поділу земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, власником якої на даний час є ОСОБА_1 , не входять до складу земель Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», наданих у постіне користування відповідно до державного акту серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що згідно Ситуаційної схеми, виконаної ФОП ОСОБА_5 05.02.2025, спірна земельна ділянки відмежована від ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4561, що на даний час перебуває у користуванні ДП «Ліси України», та не утворює єдиного масиву не спростовує вищезазначених висновків суду та належність спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які на момент реєстрації права власності первісного набувача перебували у постійному користуванні зазначеного державного підприємства.

Суд звертає увагу на те, що як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 так у подальшому і кінцевий набувач ОСОБА_1 не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 та утвореної внаслідок її поділу ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), проявивши розумну обачність, та придбаваючи у гірській лісистій місцевості земельну ділянку могли і повинні були знати про те, що вказані ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, які не підлягали передачі у приватну власність для використання з метою ведення особистого селянського господарства (у подальшому змінено на будівництво об`єктів рекреаційного призначення), що ставить добросовісність поведінки відповідача під час набуття спірної земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться в державному реєстрі речових прав, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення і докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від придбання, в іншому разі, набувач не може вважатися добросовісним.

Право власності першого власника згідно Державного акта на землю було оформлене у 2001 році, а зареєстроване у 2022 році.

Придбання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15.06.2022 земельної ділянки неподалік гірськолижнього курорту «Буковель» було вчинене за 46302 грн з цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства, в той час як наданими доказами, зокрема висновком проведеної у кримінальному провадженні №12020000000000441 комплексної експертизи №КСЕ-19-23/4550 від 04.05.2023, матеріалами фото та відео зйомки, виконаними ПП «ГеоБудІнформ Долина», викопіюваннями з Кадастрової карти, наявними у матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, підтверджується, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на момент її придбання та поділу залишалась залісненою та без будь-яких ознак сільськогосподарського виробництва.

При цьому, 08.08.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію обтяження щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, на яку був накладений арешт в рамках кримінального провадження на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2023 у справі №757/31802/23-к, а продаж цієї ділянки був вчинений на наступний день після припинення даного обтяження, тобто 14.12.2023, про що не могли не знати треті особи та відповідач на момент укладення договору купівлі-продажу цієї ділянки з ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки вказана ділянка не була вкрита лісовою рослинністю, була забудованою чи на ній проводились певні підготовчі будівельні роботи відповідачем суду не надано і у матеріалах справи такі докази відсутні.

ОСОБА_1 придбав земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га у с. Поляниця за ціною 9005,62 грн, засвідчивши своїм підписом у договорі купівлі-продажу, що дана ділянка попередньо була ним візуально оглянута, а отже відповідач повинен був бути обізнаний про те, що зазначена ділянка на момент набуття її у власність була вкрита лісовою рослинністю.

Щодо обраного способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 зазначено, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові сформульований також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.

У земельних правовідносинах сталим є підхід Верховного Суду про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.12.2022 у справі №477/2330/18, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17).

Власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Так само задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна (див. постанову Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №354/612/15-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала те, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

Із урахуванням викладеного, приймаючи до уваги встановлений судом факт незаконності набуття ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства у с. Поляниця за відсутності належної для цього правової підстави, за рахунок земель лісогогосподарського призначення, які вибули з володіння держави в особі постійного землекористувача всупереч його волі у протиправний спосіб, що в свою чергу вказує на відсутність у первісного набувача належних повноважень щодо розпорядження цією ділянкою шляхом її реалізації на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснили її поділ на 27 ділянок та відчужили новоутворену ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Відтак із урахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, суд приходить до переконання, що ефективному та належному способу захисту порушеного права у даному випадку буде відповідати задоволення позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної державної (військової) адміністрації земельної ділянки площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, що розташована в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, а також скасуванням державної реєстрації вказаної ділянки у Державному земельному кадастрі, як окремого об`єкта цивільних прав, із одночасним припиненням зареєстрованих щодо неї речових прав та обтяжень, враховуючи встановлені судом обставини, які підтверджують незаконність формування та реєстрації на території державного лісогосподарського підприємства спірної ділянки із цільовим призначенням-для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та зважаючи на те, що рішення суду про витребування нерухомого майна не призведе до поновлення незаконно зміненого цільового призначення землі.

Водночас суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. та здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку слід відмовити, оскільки задоволення цих вимог не відповідає належному способу захисту порушеного права.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою суд зазначає наступне.

До правовідносин про витребування спірної земельної ділянки із володіння набувача та повернення її у власність держави в особі постійного землекористувача підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст.4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому суд також враховує те, що в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Як встановлено судом, вилучення земельної ділянки, якій був присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:3700 та з якої у подальшому утворена шляхом поділу земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, із земель лісового фонду та її передача у приватну власність в порядку безоплатної приватизації відбулися всупереч вимог чинного законодавства за відсутності рішення уповноваженого суб`єкта щодо її вилучення у постійного землекористувача та надання у власність, що також призвело до неправомірної зміни цільового призначення даної земельної ділянки без одночасного вирішення питання збереження наявних на ній лісових насаджень.

Таким чином, у даній справі повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі за відсутності належної правової підстави (відповідного рішення органу місцевого самоврядування) переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Суд вважає, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність як первісні набувачі, так і відповідач могли і повинні були знати про незаконність набуття у приватну власність земельної ділянки, яка розташована у межах лісового масиву на території Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство» (на даний час ДП «Ліси України) та була залісненою із цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства і подальша зміна цільового призначення землі під час поділу ділянки на землі для будівництва об`єктів рекреації не змінює вказаних обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 вказала, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Із урахуванням наведеного, з огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи встановлену незаконність вибуття земельної ділянки з володіння держави, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право власності кінцевого набувача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні права на земельну ділянку, витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача у порядку, передбаченому ЦК України, є пропорційним заходом, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 по справі № 554/10377/16-ц.

При цьому, суд враховує те, що жодних доказів щодо наявності на час розгляду справи на спірній земельній ділянці житлової забудови чи іншого нерухомого майна відповідачем суду не надано.

Окрім цього, суд враховує те, що відповідач не позбавлений можливості відновити свої порушені права на підставі ч.1 ст.661 ЦК України, пред`явивши вимогу до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких він придбав спірну ділянку, про відшкодування завданих збитків.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.4 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Отже у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за №3-рп/99 «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної, безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду від 08.02.2019 року у справі №915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 року у справі №569/4123/16-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 за №3-рп/99 також вказав, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись до суду прокурор зазначив, що пред`явлення вказаного позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави порушення яких полягає у незаконному переданні спірної земельної ділянки приватній особі, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства та невжиттям уповноваженими органами заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність.

Вказаний позов подано в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації як органу виконавчої влади, уповноваженого на розпорядження земельними ділянками державної власності у межах населеного пункту с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області відповідно до ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст.122 ЗК України.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідних заходів не вжив, що свідчить прно наявність у прокурора підстав для звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними, згідно ст.77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позов першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення шляхом витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельної ділянки площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, що розташована в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, скасувавши у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо неї. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 6330,74 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганни Петрівни, державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова Андрія Вікторовича, державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав -задовольнити частково.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га, що розташована в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 площею 0,0218 га, припинивши усі зареєстровані щодо неї речові права та їх обтяження.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6330 (шість тисяч триста тридцять) гривень 74 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Івано-Франківська обласна прокуратура, місцезнаходження: 76015, вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 03530483.

Позивач: Надвірнянська районна військова (державна) адміністрація, місцезнаходження: 78400, майдан Шевченка, 33 м. Надвірна, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 23804557.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження: 01601, вул. Шота Руставелі, 9-А м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78593, вул. Карпатська, 1 с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 25596005.

Третя особа: державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганна Петрівна, місцезнаходження: 45008, вул. Грушевського, 14 м. Ковель, Ковельський район Волинська область.

Третя особа: державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов Андрій Вікторович, місцезнаходження: 36039, вул. Затишна, 23 м. Полтава, Полтавська область.

Третя особа: державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Ярослав Дмитрович, місцезнаходження: 78700, вул. Івана Франка, 3 селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Повне рішення суду складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК