Рішення № 140637211, 15.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 455/1598/26

Провадження № 2/347/1657/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр кредит фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим що 17.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 шляхом використання вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1589-5896.

На підтвердження укладення договору позивач зазначає, що відповідач підписав його за допомогою одноразового ідентифікатора A1575, отриманого в електронному повідомленні. На думку позивача, використання одноразового ідентифікатора підтверджує волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та прийняття його умов.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 9 300,00 грн строком на 365 днів. Договором передбачено базовий період тривалістю 23 дні, пільгову процентну ставку в розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, знижену процентну ставку в розмірі 0,01 % на день, а також стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % на день починаючи зі 181-го календарного дня дії договору до закінчення строку його дії або до дня фактичного повернення кредиту, залежно від того, яка з цих подій настане раніше.

Крім того, 20.09.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1589-5896 від 17.08.2025 року, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти в розмірі 1 800,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок, зазначений відповідачем в особистому кабінеті. На підтвердження факту надання кредиту до позовної заяви долучено довідку про перерахування кредитних коштів та квитанції фінансово-розрахункової установи ТОВ «ФК «Контрактовий дім», через яку здійснювалося перерахування коштів.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористався правом відмовитися від кредитного договору протягом 14 календарних днів із дня його укладення, а також здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, що відображено в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви.

Водночас відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Позивач також зазначає, що направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, однак вимоги щодо погашення заборгованості виконані не були.

За розрахунком позивача, станом на 08.07.2026 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1589-5896 від 17.08.2025 року становить 39 728,58 грн, з яких: 9 240,00 грн заборгованість за кредитом; 24 668,58 грн заборгованість за нарахованими процентами; 5 550,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; 270,00 грн заборгованість за комісією.

На підставі викладеного представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1589-5896 від 17.08.2025 року в розмірі 39 728,58 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 08.10.2026 року представник відповідача Юрчук С. В. через підсистему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, у якому частково визнала позовні вимоги, заперечивши проти стягнення заборгованості в частині відсотків. Крім того, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги й заперечення проти них, а також оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1589-5896, що підтверджується роздруківкою зазначеного договору (а. с. 1323).

Зі змісту договору вбачається, що разом із Правилами відкриття кредитної лінії, Таблицею споживчого кредиту та Паспортом споживчого кредиту він визначає істотні умови кредитування. На підтвердження ознайомлення відповідача з умовами кредитування позивачем надано роздруківки Правил відкриття кредитної лінії, Таблиці споживчого кредиту та Паспорта споживчого кредиту (а. с. 2426).

Як зазначено в позовній заяві, під час укладення кредитного договору № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року та підтвердження ознайомлення з Правилами й іншими супровідними документами відповідач використав одноразовий ідентифікатор A1575.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти для задоволення особистих потреб у розмірі 9 300,00 грн строком на 365 днів.

Договором передбачено базовий період тривалістю 23 дні, пільгову процентну ставку в розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, знижену процентну ставку в розмірі 0,01 % на день, а також стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % на день починаючи зі 181-го календарного дня дії договору. Зазначені умови підтверджуються документами, долученими до позовної заяви.

20 вересня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року, відповідно до якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додаткові кредитні кошти в розмірі 1 800,00 грн. Укладення зазначеної угоди підтверджується її роздруківкою (а. с. 2830).

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту (а. с. 27), а також квитанціями про перерахування коштів, наданими фінансово-розрахунковою установою.

Позивач зазначає, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористався правом на відмову від кредитного договору протягом 14 календарних днів із дня його укладення та здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, що відображено в розрахунку заборгованості (а. с. 3337).

Водночас, за твердженням позивача, відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів.

Кредитодавець також направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту за договором № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року, що підтверджується копією відповідної вимоги (а. с. 38) та доказами її направлення (а. с. 39). Як зазначає позивач, вимогу не виконано, заборгованість не погашено.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а. с. 3337), станом на 8 липня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року становить 39 728,58 грн, з яких: 9 240,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 24 668,58 грн заборгованість за нарахованими процентами; 5 550,00 грн проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України; 270,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідач частково визнає позовні вимоги. 8 жовтня 2026 року представник відповідача Юрчук С. В. через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (а.с.58-69), у якому відповідач частково визнає позовні вимоги та заперечує проти стягнення процентів за користування кредитом. На обґрунтування своїх заперечень у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим просить урахувати передбачені законодавством гарантії соціального та правового захисту військовослужбовців під час вирішення питання про стягнення процентів за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі відзив на позовну заяву та долучені до нього докази, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві, суд ураховує, що відповідач заперечує проти стягнення процентів за користування кредитом у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією.

Як установлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією, що підтверджується дослідженими письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Так, відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 9 лютого 2025 року № 41 солдат ОСОБА_1 , призначений наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 5 лютого 2025 року № 282-РС на посаду солдата резерву НОМЕР_2 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 , із 9 лютого 2025 року вважається таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за відповідною посадою (а. с. 61).

Крім того, згідно з копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2025 року № 3757, виданою за формою 5, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією (а. с.62).

До матеріалів справи також долучено посвідчення серії НОМЕР_4 , яке підтверджує право його власника на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с.63), а також копію військового квитка відповідача (а. с. 6467).

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та наявність у нього статусу учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для визначених цією нормою категорій військовослужбовців передбачено спеціальні гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та іншими фінансовими установами, з урахуванням установлених законом винятків.

Для застосування зазначеної гарантії суд має встановити належність відповідача до категорії військовослужбовців, на яку поширюється дія цієї норми, період проходження ним військової служби, період нарахування процентів, а також відсутність передбачених законом винятків.

Сам по собі факт проходження військової служби не припиняє основного грошового зобов`язання позичальника щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів. Водночас, якщо встановлено наявність передбачених законом умов для застосування спеціальних гарантій, договірні положення про сплату процентів не можуть бути підставою для стягнення платежів, нарахування яких заборонено законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року станом на 8 липня 2026 року непогашена сума основного боргу становить 9 240,00 грн.

Факт надання кредитних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи документами про їх перерахування відповідачу. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів повного погашення зазначеної суми основного боргу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту підтверджуються належними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Як установлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1589-5896 від 17 серпня 2025 року. На підтвердження виникнення кредитних правовідносин позивачем надано копію кредитного договору та документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів відповідачу.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 8 липня 2026 року непогашена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 9 240,00 грн.

Зазначений розрахунок оцінюється судом у сукупності з іншими матеріалами справи, які підтверджують факт надання кредиту та виникнення у відповідача обов`язку повернути отримані кошти. Доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір основного боргу або підтверджували його повне чи часткове погашення, відповідачем не надано.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит та сплатити проценти на умовах, установлених договором, з урахуванням передбачених законом обмежень і гарантій.

При цьому суд ураховує, що встановлені законодавством гарантії соціального та правового захисту військовослужбовців стосуються визначених законом платежів і не означають автоматичного припинення основного зобов`язання щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 240,00 грн є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення 24 668,58 грн заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 та статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів за користування кредитними коштами в розмірі та порядку, установлених договором, якщо інше не передбачено законом.

Водночас реалізація такого права має здійснюватися з урахуванням спеціальних законодавчих гарантій, установлених для окремих категорій військовослужбовців.

Як установлено судом та підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначена обставина підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 лютого 2025 року № 41, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2025 року № 3757, а також копією військового квитка відповідача. Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 відповідач має статус учасника бойових дій.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт проходження відповідачем військової служби за мобілізацією та наявність у нього статусу учасника бойових дій є доведеними.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на весь час їх призову, а також іншим категоріям військовослужбовців, визначеним цією нормою, за передбачених законом умов гарантується ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та іншими фінансовими установами, з урахуванням установлених законом винятків.

У цій справі встановлено, що відповідач проходить військову службу за мобілізацією, а на підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи долучено належні письмові докази. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення процентів за користування кредитом, посилаючись на проходження військової служби та необхідність застосування передбачених законодавством гарантій.

З огляду на встановлені обставини суд ураховує спеціальні гарантії соціального та правового захисту військовослужбовців під час вирішення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом. Умови кредитного договору щодо сплати процентів не можуть застосовуватися всупереч імперативним приписам закону, якими заборонено нарахування відповідних платежів.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин проходження відповідачем військової служби за мобілізацією та правових гарантій, передбачених пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 24 668,58 грн у частині, на яку поширюється встановлена законом заборона їх нарахування.

Щодо стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 550,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після дня його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення 5 550,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки заявлена сума є вимогою про застосування до позичальника заходів відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд ураховує спеціальні приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які звільняють позичальника від такої відповідальності в передбачений законом період.

За таких обставин вимога про стягнення з ОСОБА_1 5 550,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Позивач також просить стягнути з відповідача 270,00 грн комісії.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести правові та договірні підстави нарахування комісії, її призначення, зміст відповідної послуги та виникнення у відповідача обов`язку щодо її оплати.

Сам по собі факт зазначення комісії в розрахунку заборгованості не є достатньою підставою для її стягнення. Суд повинен оцінити відповідні умови кредитного договору та надані докази з погляду їх належності, допустимості, достовірності й достатності.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить із того, що стягнення зазначеного платежу можливе лише за наявності належних правових і договірних підстав, підтверджених відповідними доказами.

За відсутності належного підтвердження правомірності нарахування комісії в розмірі 270,00 грн вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 12, 7681, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, а також на достатності й взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом установлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наданими позивачем.

Крім того, судом досліджено та встановлено факт проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , а також наявність у нього статусу учасника бойових дій. Ці обставини підтверджуються витягом із наказу командира військової частини від 09 лютого 2025 року № 41, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2025 року № 3757, посвідченням учасника бойових дій та копією військового квитка.

Ураховуючи встановлені обставини, досліджені докази та наведені положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 240,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 24 668,58 грн процентів за користування кредитом, 5 550,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України та 270,00 грн комісії належить відмовити з наведених вище підстав за умови, що висновки щодо кожного з цих платежів відповідають установленим матеріалами справи обставинам і дослідженим судом доказам.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 39 728,58 грн, а сума задоволених позовних вимог 9 240,00 грн, що становить 23,25 % від загального розміру позову (9 240,00 грн ? 100 : 39 728,58 грн = 23,25 %).

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 619,00 грн (2 662,40 грн ?23.25 %:100 = 619,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтями 12, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 , банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за кредитним договором № 1589-5896 від 17.08.2025 року в розмірі 9 240 (дев`ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 619,00 (шістсот дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк