Рішення № 140637158, 14.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6421/25

Провадження № 2/346/841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Юркевич Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

10.12.2025р. адвокат Романенко Є.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 250 000,00 грн.

Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дружиною відповідача) було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки загальною площею 0,0635 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 2625810100:04:001:0630, яка розташована за адресою: урочище «За цвинтарем», м. Тисмениця, Івано-Франківської області. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтуном Борисом Михайловичем. Відповідно до п. 3 договору, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 81 280 грн. 00 коп. з яких позивач отримав від відповідача 14 980 грн. 00 коп. до підписання договору, а решту грошей у сумі 66 300 грн. 00 коп. дружина відповідача зобов`язувалася сплатити позивачу в строк до 30 березня 2018 року включно. Про факт проведення остаточного розрахунку повинна бути зроблена заява від продавця, підпис якого має бути закріплений нотаріально, дана заява є невід`ємною частиною Договору. Проте, при купівлі-продажу земельної ділянки позивачу не було сплачено всієї суми, яка була передбачена у договорі. 16 червня 2020 року ОСОБА_3 підписав розписку та зобов`язався повернути суму боргу 900 доларів США за договором від 02 вересня 2017 до 30.09.2020 року, а ОСОБА_1 була нотаріально посвідчена заява, що будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_4 , які б стосувалися розрахунку за договором, укладеним між ними та посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтун Б.М., позивач не має. Проте, заборгованість по сплаті за земельну ділянку в обумовлений строк здійснена відповідачем не була. З даного приводу позивач звернувся до суду і рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2021 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 16.06.2020 року в сумі 25 447 гривень 14 копійок, що станом на 01.01.2021 року було еквівалентне 900 (дев`ятсот) доларам США; а також 568 (п`ятсот шістдесят вісім) гривень 90 копійок - 3 % річних. Рішення суду набрало законної сили. На підставі даного рішення був виданий виконавчий лист який був пред?явлений та перебував на примусовому виконанні у Івано-Франківському ВДВС. Виконавче провадження № 67760745 по ньому було завершене у зв`язку з тим, що у ході проведення виконавчих дій у боржника не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення. Стягувач повторно подав виконавчий лист на виконання, виконавче провадження № 69757933 від 02.09.2022, яке також було завершене у зв`язку з тим, що у ході проведення виконавчих дій у боржника не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення. Після цього, ОСОБА_1 вимушений був повторно подати виконавчий лист на виконання, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 76569150 від 19.11.2024. Окрім цього, позивач неодноразово подавав скарги на бездіяльність виконавця, що підтверджується ухвалами Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Не зважаючи на вжиті позивачем заходи, відповідач жодних коштів до теперішнього часу не повернув. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що діями відповідача йому було завдану моральну шкоду через порушення його права власності, а саме неможливість розпоряджатися своїм майном у вигляді грошових коштів, які він мав отримати від відповідача за договором купівлі-продажу. В зв`язку з цим, позивач стверджує, що він зазнав глибоких, сильних та негативних душевних страждань, а саме: постійні хвилювання, пригнічений морально психологічний стан, неможливість вчасно та якісно отримати лікування після перенесених захворювань та операцій внаслідок відсутності грошових коштів, які йому заборгував відповідач. Через постійні хвилювання та думки про неповернутий борг у позивача погіршився стан здоров`я До теперішнього часу ОСОБА_1 не може змиритись з тим, що відповідач його обманув. Неповернення боргу понад п?ять років призвело до того, що позивач втратив впевненість у собі, погіршились відносини з рідними, друзі перестали його поважати через те, що його так легко обманув відповідач. Зазначає, що фактично він залишився сам, без друзів та рідних і вимушений був неодноразово лікуватись, що підтверджується довідками медичного закладу. З урахуванням того, скільки ОСОБА_1 витратив часу та зусиль на те, щоб спір вирішити мирним шляхом, спонукаючи відповідача усунути порушення умов договору, а також силу страждань через неможливість розпоряджатися майном на власний розсуд, розмір заподіяної позивачу моральної шкоди оцінено в сумі 250 000 грн.

20.07.2026р. представник відповідача ОСОБА_5 подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила визнати причини пропуску на його подачу поважними та поновити його; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди просила відмовити.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказала, що з 2020 року ОСОБА_3 перебуває за кордоном, за місцем своєї реєстрації в Україні не проживає, а тому ухвалу про відкриття провадження та судові повістки про виклик до суду не отримував, а про наявність судової справи дізнався випадкового. 15.07.2026р. ОСОБА_5 було отримано доступ до електронної судової справи, після ознайомлення з якою, представницею був поданий відзив. За вказаних обставин, вважає, що строк на подачу відзиву підлягає поновленню, як такий, що був пропущений з поважних причин. З приводу суті спору вказала, що після винесення рішення про стягнення боргу, ОСОБА_3 намагався зв`язатися з позивачем шляхом здійснення телефонних дзвінків на наявний в нього номер щоб з`ясувати, яким чином він може надіслати кошти. Проте, відповідей на вказані дзвінки не отримував, на зв`язок з ним ОСОБА_1 не виходив. Через неможливість зв`язатися з позивачем, ОСОБА_3 залишив на одному зі своїх українських рахунків 40000,00 грн. вважаючи, що у випадку відкриття виконавчого провадження виконавцем буде забезпечено виконання зобов`язання шляхом списання вказаних коштів для погашення боргу. Також вказує, що відповідач про існування виконавчого провадження обізнаний не був, жодних документів із виконавчої служби йому не надходило, весь час він перебуває за кордоном, про наявність виконавчого провадження дізнався лише нещодавно, а тому він не міг належним чином виконати рішення суду. Зазначає, що як тільки стало відомо про існування виконавчого провадження та про те, що наявні на його рахунку кошти виконавцем не списувалися, ОСОБА_3 звернувся до найближчого банку для з`ясування можливості сплати коштів. Проте, працівниками банку його було повідомлено про те, що процес зарахування коштів з іноземного банку на рахунки державних установ України є складним та коштовним. За вказівкою ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зв`язалася з державним виконавцем з метою списання коштів з рахунку боржника та виконання рішення суду. Виконавець повідомив про наявність такої можливості та надсилання відповідної заявки на списання коштів. Посилаючись на вказані обставини, відповідач вважає, що з його сторони не вбачається винної поведінки щодо невиконання рішення суду, оскільки він вважає, що зробив все можливе для забезпечення можливості його виконання, однак державним виконавцем не було здійснено необхідних дій для списання коштів з його рахунку. Крім цього, представник посилається на те, що стороною позивача не було надано жодних доказів на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, не доведено факт умисного ухилення ОСОБА_3 від сплати коштів, а також не доведено наявність причинного зв?язку між бездіяльністю боржника та отриманою моральною шкодою, не зазначено в чому вона полягає. Вказує, що позивач не надав доказів того, що він звертався за медичною допомогою до лікарів або за кваліфікованою психологічною допомогою, не надано доказів придбання медикаментів (зокрема заспокійливих чи інших препаратів), а також доказів, які б підтверджували той факт, що позивач зазнав інших негативних наслідків, які є складовими моральної шкоди. Зазначає про недоведеність позивачем ані його особливостей психологічного стану, зумовленого неповерненням коштів, ані погіршення стану здоров?я, прийому медичних препаратів. Позивачем не надано й доказів того, що внаслідок бездіяльності зі сторони відповідача, виникли істотні зміни, погіршились відносини з родиною чи друзями. Долучена до справи медична довідка лише вказує на встановлений позивачу діагноз та не підтверджує заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача. Таким чином, вважає, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на словах позивача, а не на доказах, а заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є завищеним та свідчить про бажання ОСОБА_1 збагатитися за рахунок ОСОБА_3

24.07.2026р. представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив в якій вказав, що твердження представника відповідача про те, що вона отримала доступ до електронної справи лише в липні 2026р. спростовуються офіційною карткою руху документа, яка фіксує своєчасну доставку процесуальних документів до електронного кабінету адвоката. Відповідно до положень ЦПК України, процесуальні строки мають преклюзивний характер, а посилання на тривале перебування за кордоном не є безумовною поважною причиною пропуску строку, особливо за наявності належним чином уповноваженого представника, який мав доступ до всіх матеріалів справи через «Електронний суд» із грудня 2025 року. Крім цього вказав, що твердження відповідача про те, що він нібито «зробив усе можливе для виконання рішення суду», залишив кошти на рахунку та не міг зв`язатися з позивачем, є абсолютно неправдивою. Навпаки ОСОБА_3 роками ухилявся від виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 344/43/21. При цьому в матеріалах справи наявна розписка від 16 червня 2020 року, якою відповідач особисто підтверджував наявність боргу. Твердження про начебто бажання розрахуватися спростовуються матеріалами виконавчих проваджень, під час яких державними виконавцями неодноразово виносилися постанови про арешт коштів та майна через їх повну відсутність на рахунках на момент примусового виконання, а також постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через неможливість стягнення. Посилання на «залишені на рахунку 40 000 грн» є голослівними, оскільки документально нічим не підтверджуються. З приводу аргументів відповідача що не підтвердження розміру і факту заподіяння моральної шкоди вказав, що позивач є особою похилого віку та інвалідом ІІ групи. Згідно з медичними документами ОСОБА_1 переніс складну нейрохірургічну операцію у 2015 році з приводу видалення пухлини головного мозку (змішана менінгіома лівої тім`яної ділянки), у нього діагностовано кістозно-рубцевий церебральний арахноїдит, симптоматичну епілепсію, гідроцефалію та інші супутні тяжкі захворювання. Необґрунтоване, тривале невиконання судового рішення та ухилення відповідачем від повернення коштів змушували літню, тяжко хвору людину постійно нервувати, звертатися зі скаргами до поліції, органів юстиції та суду. У стані постійного психоемоційного напруження у хворого з патологією центральної нервової системи неминуче загострюються хронічні захворювання, що підтверджується необхідністю регулярного прийому специфічних медикаментозних препаратів (протисудомних, заспокійливих тощо), зазначених у медичних довідках. Відтак представник позивача стверджує, що надані ними докази повністю доводять наявність моральних і душевних страждань, погіршення здоров`я та порушення нормальних життєвих зв`язків унаслідок протиправної бездіяльності відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі

Заперечення до суду не надходили.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.12.2025р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом учасників справи.

Ухвалою від 03.03.2026, підготовче провадження закрито та призначити справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди до судового розгляду по суті.

Розгляд справи.

В судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідач дев?ять років на сплачує йому борг. Зазначив, що він продав своє майно аби на ті гроші зробити операцію та витратити їх на своє лікування. Проте, відповідач його обманює та кошти йому не повертає. Просив задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_3 250000,00 грн., в якості відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав на підставах викладених в позовній заяві. Пояснив, що на теперішній час сума неповернутого відповідачем боргу становить близько 25000,00 гривень, яка утворилася в результаті декількох судових спорів та ухвалених в них рішень на користь позивача. Відповідач продовжує не виконувати вказані рішення судів та заборгованість взагалі не повертає. Внаслідок цього, позивач втратив здоров?я, постійно переживає емоційні потрясіння та нервові зриви. У ОСОБА_1 погіршилися стосунки з друзями та родичами і він змушений докладати чималих зусиль аби забрати свої кошти у відповідача. По вині ОСОБА_3 , позивач тривалий час (понад 6 років) не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своїм майном (грошима) і через це зазнає моральних страждань, оскільки вимушений через суд вимагати повернення боргу, оскаржувати дії державних виконавців, стягувати в судовому порядку інфляційні втрати та 3% річних за невиконання судового рішення. Вказав, що ОСОБА_1 має ряд захворювань, які планував лікувати за рахунок коштів, одержаних від відповідача. Таким чином, внаслідок тривалого неповернення коштів позивачу спричинено моральну шкоду, яка оцінена в грошовому виразі та яку відповідач повинен компенсувати.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та підтвердила, що дійсно у ОСОБА_3 перед позивачем існує заборгованість. Зазначила, що відповідач виїхав за кордон і тривалий час перебуває за межами України. Перед виїздом ОСОБА_3 залишив 40000 гривень на своєму банківському рахунку за рахунок яких можливо здійснити виконання рішень суду, але виконавець не вживає для цього відповідних заходів. Таким чином, стверджує, що вина відповідача у неповерненні грошових коштів відсутня, а відтак його дії не перебувають причинно-наслідковому зв?язку з заподіянням позивачу моральної шкоди. Крім цього, вважає, що ОСОБА_1 не доведено співмірність заявленої до стягнення суми з сумою, яку заборгував йому відповідач.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо строку на подачу відзиву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.12.2025р. зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі має право подати письмовий відзив на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують заперечення проти позову.

З долученої до справи довідки руху документу вбачається, що ухвала про відкриття та призначення справи була доставлена до електронного кабінету представника відповідача ОСОБА_5 15.07.2026р.. Відтак, враховуючи, що відзив був поданий до суду 20.07.2026р., тобто в межах 15-денного строку з дня отримання копії ухвали, суд доходить висновку про дотримання стороною відповідача строку на його подачу.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. Термін дії довічно.

Згідно висновку ЛКК від 03.12.2025р. ОСОБА_1 діагностовано: об?ємний утвір лівої тім?яної ділянки. Стан після оперативного лікування (2015р.) Ускладнений остеохондроз, деформуючий спондилоартроз, ПВХ, грижі м/х дисків НОМЕР_2 , 24 25 зі стійким больовим та полірадикулярним синдромом ІХС. Дифузний кардіосклероз СНІІА, ФКІІІ, Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2, ризик 3.

Стороною позивача також представлені до суду консультативні висновки спеціаліста від 29.07.2016р, 30.08.2016р., 20.07.2020р. та 19.02.2021р., висновки лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу від 21.12.2020р., виписки з медичної карти стаціонарного хворого, мультиспіральна комп?ютерна томографія головного мозку від 17.01.2020р., діагностичний висновок МРТ попереково-крижового відділу хребта від 23.03.2021р., протокол ультразвукового дослідження сечовидільної системи та результати інших медичних досліджень, з яких в сукупності вбачається, що ОСОБА_1 у 2015 році переніс епілептичний напад, після чого йому було діагностовано пухлину головного мозку в лівій тім?яній ділянці. Того ж року проведено операцію кістково-пластична трепанація черепа в лівій тім?яній ділянці, видалення пухлини головного мозку (змішана менінгіома). Після цього, ОСОБА_1 щорічно неодноразово лікується по місцю проживання, отримує курси амбулаторного лікування. В 2022 р. оперований з приводу гангренозно-перфоративного калькульозного холециститу.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.10.2021р. по справі № 344/43/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 16.06.2020 року в сумі 25 447 (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 14 копійок, що станом на 01.01.2021 року було еквівалентне 900 (дев`ятсот) доларам США; а також 568 (п`ятсот шістдесят вісім) гривень 90 копійок - 3 % річних. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вказане рішення не оскаржувалось та набуло чинності 23.11.2021р.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачаються наступні фактичні обставини, які були встановлені судом.

«Судом встановлено, що 02.09.2017 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтуном Б.М. та зареєстрований в реєстрі за № 372, земельної ділянки загальною плоею 0,0635 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2625810100:04:001:0630, яка розташована за адресою: с. Тисмениця, урочище «За цвинтарем», Івано-Франківської області (а.с. 8, 9).

Згідно з п. 3 договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 81 280 грн., з яких продавець одержав від покупця 14 980 грн. до підписання цього договору, а решту грошей в сумі 66 300 грн. покупець зобов`язаний сплатити продавцю в строк до 30.03.2018 року включно. Про факт проведення остаточного розрахунку повинна бути зроблена заява від продавця, підпис якого має бути завірений нотаріально, дана заява є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з копією заяви, посвідченої 16.06.2020 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтуном Б.М., ОСОБА_1 цією заявою підтверджує факт отримання від покупця ОСОБА_4 грошей в сумі 66 300 грн., як остаточний розрахунок за продану земельну ділянку площею 0,0635 га за кадастровим номером 2625810100:04:001:0630, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунку за договором, укладеним між ними та посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтуном Б.М. 02.09.2017 року по реєстру № 372, він ( ОСОБА_1 ) до ОСОБА_4 не має (а.с. 10).

Судом встановлено також, що відповідно до наданого стороною позивача та долученого до матеріалів справи оригіналу письмової розписки, даної відповідачем 16.06.2020 року, він того дня у зв`язку із заборгованістю по земельній ділянці («За цвинтарем») за договором від 02.09.2017 року, кадастровий номер: 2625810100:04:001:0630, та зареєстрований у нотаріуса Колтуна Б.М., 900 доларів (сума боргу) продавцю ОСОБА_1 зобов`язався повернути до 30.09.2020 року (а. с. 11, 92).»

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що в зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов?язань, які виникли з договору позики від 16.06.2020 року, оформленого розпискою, судовим рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в розмірі 25 447,14 грн., що станом на 01.01.2021 року було еквівалентне 900 доларів США.

З долучених до справи матеріалів також слідує, що перед зверненням до суду за захистом своїх майнових прав, ОСОБА_1 звертався до відповідача з приводу повернення йому коштів в сумі 900 доларів США, про що свідчить вимога позивача від 18.12.2020р., а також в червні 2020р. звертався з повідомленням до Тисменицького РВП ГУНП в Івано-Франківській області з приводу невиконання ОСОБА_3 умов договору.

Крім цього, вбачається, що 17.05.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу ДВС у м. Івано-Франківськ Карніцького Андрія Васильовича щодо виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 19.09.2021р. по справі № 344/43/21.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України пере направив скаргу ОСОБА_1 заступнику начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Андрію Бартківу для об?єктивної та всеібчної перевірки викладених у зверненні ОСОБА_1 фактів, встановлення причин та умов, які прияли порушенням та невідкладного вжиття заходів щодо їх усунення.

Листом від 12.10.2022р. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_1 про те, що 02.09.2022р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69757933 по виконанню виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду №344/43/21 від 23.11.2021р. про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 26016,04 грн. Перевіркою майнового стану боржника та отриманих відповідей з реєструючих установ встановлено, що боржник не працевлаштований, жодного виду пенсії не отримує, відсутні рахунки відкриті в банківських установах, боржник не володіє транспортними засобами та нерухомим майном. 16.09.2022р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано до фінансових установ. Постанову повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю рахунків клієнта. Державним виконавцем вживаються всі заходи для повного та фактичного виконання рішення суду.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.07.2024р. вбачається, що за інформацією Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та даних АСВП встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 69757933 по виконанню виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду №344/*43/21 від 23.11.2021р. по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 26016,04 грн. заборгованості. 02.09.2022р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 16.09.2022 та 26.04.2023р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки, які містяться в банках. Коштів на рахунках недостатньо для виконання рішення суду. 08.05.2023р. державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника, яким накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Майна, на яке можливо звернути стягнення за боржником не виявлено. При виході за адресою проживання боржника, встановлено, що майна на яке можна звернути стягнення за боржником не виявлено. В межах виконавчого провадження №69757933, регулярно направлялись запити до ПФУ, МВС, ДПС, згідно відповідей за боржником відсутні відкриті рахунки в банківських установах як фізичної особи підприємця, відсутні транспортні засоби, відсутня інформація про місце отримання доходу боржника.

11.04.2024р. державним виконавцем у відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє права повторно пред?явити виконавчий документ до виконання.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14.03.2025р. скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернеги Оксани Валентинівни, яка полягає у нездійсненні заходів щодо перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 76569150, відповідно до вимог ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» та ненаданні відповіді на клопотання представника стягувача від 04 лютого 2025р. Зобов?язано відповідальних осіб Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити заходи щодо перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 76569150, а саме здійснити заходи щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Зобов?язано відповідальних осіб Івано-Франківського відділу ДВС розглянути та надати обґрунтовану відповідь на клопотання представника стягувача від 04.02.2025р.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04.02.2026р., залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21.04.2026р., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 307,45 грн. та інфляційні втрати в сумі 1111,18 грн., а всього: 1418 гривень 63 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Застосовані норми права та висновки суду.

Предметом розгляду даної справи є відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Проте, в п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі №216/3521/16 вказано, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Подібний висновок зазначений і в постанові від 17.12.2024р. по справі №759/8814/23, в якій Верховний Суд вказав, що моральна шкода за порушення будь-якого цивільно-правового договору як спосіб захисту суб?єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, оскільки саме положення статей 16 та 23 ЦК України є правовою підставою для можливості отримання такого відшкодування.

Згідно положень ч.1, 3 ст. 368 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Положеннями ст. 76, 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із вказаними нормами цивільного закону обов?язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі судом встановлено, що між сторонами виникли зобов?язальні відносини за якими відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти в сумі 900 доларів США в строк до 30.09.2020 року. Вказані кошти вчасно повернуті не були, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав і рішенням суду від 19.10.2021р. по справі № 344/43/21 з відповідача на його користь було стягнуто 25 447,14 грн., (еквівалент 900 доларів США). До теперішнього часу рішення суду залишається невиконаним, про що свідчать листи органів ВДВС та стороною відповідача не заперечується. Матеріалами справи підтверджується неодноразове вжиття позивачем заходів щодо отримання від відповідача своїх коштів, зокрема направлення відповідачу вимог про добровільне повернення коштів, досудове звернення до органів Національної поліції, а також скарги на дії державних виконавців, подані в рамках виконавчих проваджень, відкритих з примусового виконання рішення суду. В зв`язку з цим, суд критично відноситься до посилань представника відповідача на намагання ОСОБА_3 зв?язатися з позивачем для повернення йому боргу, а також залишення ним на своєму банківському рахунку грошових коштів в сумі 40000,00 грн. за рахунок яких можливо було виконати рішення суду, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження та були спростовані листами посадових осіб органів ДВС, в яких вказано, що перевіркою майнового стану боржника було встановлено, що останній не працевлаштований, жодного виду пенсії не отримує, відсутні рахунки відкриті в банківських установах, боржник не володіє транспортними засобами та нерухомим майном.

Суд також бере до уваги, що позивач є інвалідом ІІ групи та особою похилого віку, має тяжкі захворювання, переніс операції на головному мозку, та повинен постійного проходити лікування, що було підтверджено долученими до справи медичними документами.

Відтак, оцінивши в даній справі належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що внаслідок тривалого неповернення з вини відповідача грошових коштів позивачу, останній не має змоги вільно користуватися своїм майном та не може використати їх для свого лікування, змушений постійно докладати зусиль для виконання судового рішення, зокрема звертатися зі скаргами до поліції, органів юстиції та суду, що впливає негативно на його стан здоров`я та морально-психологічний стан тощо.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони позивача та вважає доведеними ті обставини, що необґрунтоване, тривале ухилення відповідачем від повернення коштів змушували літню, тяжко хвору людину постійно нервувати, перебувати у стані психоемоційного напруження, переживати душевні страждання, які призводили до погіршення стану його здоров`я та порушення нормальних життєвих зв`язків, отже ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, взявши до уваги, розмір боргу відповідача (? 26000,00 грн.) та тривалість періоду протягом якого позивач не мав змоги користуватися своїм майном (понад 6 років), а також глибину душевних страждань та врахувавши вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку, що в якості відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди на його користь з ОСОБА_3 підлягають стягненню грошові кошти в сумі 25000,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень вищевказаної норми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16, 23, 368, 1167 ЦК України, ст. 12, 13, 43, 49, 81, 141, 206, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) 25000 (двадцять п?ять тисяч) гривень 00 коп., в якості відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.10.2026р.

Суддя:Третьякова І. В.