Рішення № 140636950, 14.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1690/26

Номер провадження 2/341/1179/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.,

секретаря Габлей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Пєскової Софії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - Пєскова С.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 577542-КС-001 в розмірі 64 790,00 грн, з яких: 22 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 30 800,00 грн сума прострочених платежів по процентах, 11 000,00 грн сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 990,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, а також понесені судові витрати в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 20 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 577542-КС-001, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаним в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. Крім того, 27.01.2026 року та 30.01.2026 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до вищезазначеного договору, відповідно до умов яких позичальник надав додатково кредит в сумі 3 000,00 та 8 000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідачки, в свої чергу ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконала, не повернула грошові кошти. Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 06.08.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 64 790,00 грн, з яких: 22 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 30 800,00 грн сума прострочених платежів по процентах, 11 000,00 грн сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 990,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. За викладених обставин представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача Пєскової С.В. про витребування доказів з АТ КБ «Приват Банк». Крім того, вирішено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.

Інших заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Бізнес позика», на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, відповідно до статті 128 ЦПК України належним чином була повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду, згідно якого ОСОБА_1 особисто 19.09.2026 року отримала судову повістку. Відповідачка не повідомила суд про причину своєї неявки; відзив на позов не надала.

Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене та згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

Крім того, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 20 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 577542-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку визначеному ЗУ «Про електронну комерцію» /а.с.14-23/.

Згідно розділу 2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн. Строк кредиту 24 тижні (168 днів). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована.

Загальний розмір наданого кредиту становить 11 000,00 грн. Термін дії договору до 07.07.2026 року.

Денна процентна ставка 0,87%.

Комісія за видачу кредиту 2 200,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.5.)

В розділі 4. договору визначений Графік платежів, відповідно до якого відповідачка зобов`язується сплатити тіло кредиту, нараховані відсотки у строк до 07.07.2026 року.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

27 січня 2026 року та в подальшому 30 січня 2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Додаткову угоду № 1 та Додаткову угоду № 2 до Договору № 577542-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку визначеному ЗУ «Про електронну комерцію» /а.с.29-30/.

Відповідно до умов додаткових угод ТОВ «Бізнес Позика», надав позичальнику додатково кредит в сумі 3 000, 00 грн та 8 000,00 грн, сума кредиту відповідно збільшується до 22 000,00 грн, що передбачено пунктом 2.2 кожного з відповідних договорів.

Комісія за надання додаткової суми кредиту складає 1 600,00 грн, що передбачено пунктом 4. кожного договору.

Візуальною формою послідовності дій клієнта підтверджується факт реєстрації відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, реєстрація ним особистого кабінету та отримання необхідної інформації про кредит, а також отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання паспорту споживчого кредиту та договору про надання кредиту /а.с.36-38/.

На виконання умов договору та додаткових угод позивач перерахував кредитні кошти на банківську платіжну картку відповідачки 20.01.2026 року на суму 11 000,00 грн, 27.01.2026 року на суму 3 000,00 грн, 30.01.2026 року на суму 8 000,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про підтвердження успішної оплати /а.с.42-44/.

Крім того, фактичне зарахування зазначених кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджено інформацією банку-емітента, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. Листом АТ КБ «Приват Банк» від 30.09.2026 року підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої банком інформації та виписок за картковим рахунком відповідачки, на вказаний рахунок було зафіксовано зарахування коштів: 20.01.2026 року в сумі 11 000,00 грн, 27.01.2026 року в сумі 3 000,00 грн та 30.01.2026 року в сумі 8 000,00 грн /а.с. 66-69/.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 станом на 12.08.2026 року має заборгованість перед кредитором в сумі 64 790,00 грн, з яких: 22 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 30 800,00 грн сума прострочених платежів по процентах, 11 000,00 грн сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 990,00 грн - сума прострочених платежів за комісією /а.с.39-40/.

Відповідачка не скористалася своїми процесуальними правами передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надала до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

В силу статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що згідно дослідженого розрахунку заборгованості, відповідачкою 03 лютого 2026 року внесено грошові кошті в сумі 4 390,00 грн, які позивачем спрямовано наступним чином: 2 290,00 грн відсотки за користування кредитом, 2 100,00 грн комісія.

Аналогічним чином, 17 лютого 2026 року відповідачкою внесено грошові кошти в розмірі 4 390,00 грн, з яких 2 290,00 грн позивачем зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом, а 2 100,00 грн у рахунок сплати комісії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, а тому сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 22 000,00 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідачкою не доведена сплата процентів за договором в повному обсязі.

Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 11 000,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки договір № 577542-КС-001 був укладений сторонами 20.01.2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані позивачем відсотки відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 11 000,00 грн не можуть бути стягнуті із ОСОБА_1 , оскільки відповідачка нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Нараховані відсотки відповідно до статті 625 ЦК України підлягають списанню позивачем.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими платежами за комісією в розмірі 990,00 грн, за кредитним договором № 577542-КС-001 від 20.01.2026 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.5 договору передбачено стягнення комісії за надання кредиту в сумі 2 200,00 грн та пунктом 4. додаткових угод передбачено комісія за надання додаткової суми кредиту в загальному розмірі 2 200,00 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.

Однак, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки позивачем на власний розсуд спрямовано грошові кошти за сплату комісії, внесені відповідачкою ОСОБА_1 , з огляду на практику Верховного Суду та змісту Закону України «Про споживче кредитування» щодо стягнення комісійної винагороди, відповідачка звільняється від обов`язку зі сплати зазначених платежів, суд вважає необхідним грошові кошти в розмірі 3 410,00 грн зарахувати у погашення відсотків за кредитом з відповідним зменшенням за відсотками до 27 390,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідачки заборгованість на користь ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 577542-КС-001 у загальній сумі 49 390,00 грн з яких: 22 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 390,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідачкою даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначається у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, укладений із АО «Правовий Баланс», довіреністю № 17 від 23.12.2025 року, рахунком-фактурою № 05-577542-КС-001 від 15.05.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 15.05.2026 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 000217. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання правової допомоги склала 10 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг (зокрема, збір документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду), затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, а також керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 029,58 грн, виходячи з розрахунку: 49 390,00 грн (розмір задоволених позовних вимог)*2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) /64 790,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов за представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Пєскової Софії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239) суму заборгованості за кредитним договором № 577542-КС-001 від 20 січня 2026 року в розмірі 49 390 (сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто гривень) 00 копійок, з яких: 22 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 27 390,00 грн сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239) витрати, пов`язані з отримання правової допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 029 (дві тисячі двадцять дев`ять гривень 58 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 15.10.2026 року.

СуддяГанна ВАСИЛЬЦОВА