Рішення № 140633051, 23.09.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1842/26

Єдиний унікальний № 742/2130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

прокурора Курдибайло Т.В.,

представника відповідача адвоката Бульби Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Прилуки цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть позовної заяви.

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю в загальному розмірі 60 727,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі загальною площею 213,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 723868374241), з 29 квітня 2025 року належать на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 991 від 29.04.2025 та свідоцтва про право власності № 990 від 29.04.2025. Зазначені нежитлові будівлі розміщені на земельній ділянці комунальної власності площею 0,4558 га з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009, цільове призначення якої для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позивач зазначав, що після набуття права власності на об`єкти нерухомості ОСОБА_1 станом на 31.03.2026 не звернулася до Ладанської селищної ради із заявою про відведення земельної ділянки в оренду, договір оренди не уклала та не зареєструвала, а також не сплачувала кошти за користування земельною ділянкою під належним їй нерухомим майном. На думку прокурора, у період з 30 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року відповідачка користувалася земельною ділянкою площею 0,4558 га без належних правових підстав, у зв`язку з чим зберегла у себе кошти орендної плати за рахунок власника землі Ладанської селищної ради, які підлягають стягненню на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у сумі 60 727,80 грн здійснено позивачем виходячи з розміру нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки та рішення Ладанської селищної ради від 05.07.2021 № 9, яким встановлено ставку орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки: за період з 30.04.2025 по 31.12.2025 (виходячи з НГО ділянки у 2025 році 538 215,38 грн) 43 529,70 грн; за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 (виходячи з НГО ділянки у 2026 році 581 229,23 грн) 17 198,10 грн.

Позивач мотивував наявність підстав для представництва інтересів держави, зокрема Ладанської селищної ради та просив стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідача.

Сторона відповідача вказує, що правовий статус земельної ділянки та наявність постійного користувача: Нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 належали її померлому чоловіку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2015. Вона набула право власності на зазначені будівлі в порядку спадкування лише 29 квітня 2025 року. При оформленні спадкових прав було отримано витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) про земельну ділянку № HB-9959151942025 від 16.04.2025. Згідно з офіційними відомостями ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 перебувала у правовому режимі права постійного користування за ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 33004117) на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 370656 від 10.01.2006, виданого на виконання рішення Ладанської селищної ради від 27.07.2005.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Ладанська селищна рада зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 лише 10 грудня 2025 року. До вказаної дати в офіційних державних реєстрах (ДЗК) єдиним зареєстрованим суб`єктом речового права зазначалося ДП «ПОЖСПЕЦМАШ».

Оскільки право постійного користування є безстроковим та не припинялося у встановленому законом порядку, а право оренди й право постійного користування на одну й ту саму ділянку не можуть співіснувати одночасно, у Ладанської селищної ради до 10.12.2025 були відсутні законні підстави для передачі ділянки в оренду та вимагання орендної плати.

Неповідомлення відповідача, відсутність ініціативи селищної ради та відсутність відомостей про рахунки: Ладанська селищна рада після набуття ОСОБА_1 права власності на нерухомість у жодній формі не повідомляла її про те, що саме селищна рада є власником земельної ділянки, не інформувала про виникнення обов`язку щодо укладення договору оренди землі, не висувала вимог про необхідність оформлення правовідносин та не ініціювала укладення такого договору.

Лист-повідомлення від селищної ради вона отримала лише 09 квітня 2026 року, а вже наступного дня 10 квітня 2026 року прокурором було подано даний позов до суду. Одразу після отримання листа ОСОБА_1 у квітні 2026 року невідкладно звернулася до представників селищної ради для узгодження умов договору оренди.

Відповідач наголошує, що в її діях повністю відсутній склад цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок та вина). Вона діла добросовісно, не вчиняла умисних ухилень від сплати коштів чи від укладення договору, а відсутність правовідносин оренди зумовлена пасивною поведінкою та бездіяльністю самого органу місцевого самоврядування.

З огляду на це відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення за період з 30 квітня 2025 року по 10 грудня 2025 року.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25.05.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому вона заперечує проти позову заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури про стягнення 60 727,80 грн безпідставно збережених коштів частково. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що, згідно з витягом із Державного земельного кадастру від 16.04.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 перебувала у правовому режимі постійного користування ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» на підставі державного акта серії ЯЯ № 370656 від 10.01.2006, тоді як право комунальної власності Ладанської селищної ради на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 10.12.2025, а до цього часу зареєстрованим правоволодільцем у Державному земельному кадастрі обліковувалося ДП «ПОЖСПЕЦМАШ». Відповідачка наголошує, що право постійного користування земельною ділянкою є безстроковим, а одночасне існування права постійного користування та права оренди щодо однієї земельної ділянки є неможливим, у зв`язку з чим укладення договору оренди до 10.12.2025 було об`єктивно неможливим. Крім того, зазначає, що селищна рада не повідомляла її про зміну власника земельної ділянки, не надавала проєкту договору оренди та банківських реквізитів для сплати відповідних коштів. Лист-повідомлення вона отримала поштою лише 09.04.2026, після чого вже у квітні 2026 року звернулася до селищної ради для узгодження умов договору. Посилаючись на відсутність у своїх діях складу цивільного правопорушення та вини, оскільки вона не знала і не могла знати про обов`язок сплачувати кошти саме Ладанській селищній раді та про відповідні рахунки для їх перерахування, просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення коштів за період з 30.04.2025 по 10.12.2025.

26.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Бондаря А.В., у якій він спростовує доводи відповідачки щодо наявності права постійного користування земельною ділянкою за ДП «ПОЖСПЕЦМАШ», зазначаючи, що діяльність підприємства припинено 27.12.2013 у зв`язку з банкрутством, а тому відповідно до пункту «в» частини першої статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою припинилося з дати припинення підприємства. Також прокурор наголошує, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює кондикційні зобов`язання, для виникнення яких наявність вини не є визначальною, оскільки істотним є факт збереження коштів за рахунок власника земельної ділянки без достатньої правової підстави. Щодо реєстрації права комунальної власності Ладанської селищної ради 10.12.2025 прокурор зазначає, що земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту, належить до комунальної власності в силу закону відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, а тому селищна рада має право на отримання коштів за весь заявлений період з 30.04.2025 по 31.03.2026. З огляду на викладене прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідачки 60 727,80 грн безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Курдибайло Т.В. у судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належать на праві приватної власності будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 991 від 29.04.2025 та свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.04.2025. Вказаний об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009, право власності на яку Ладанська селищна рада набула 10.12.2025. Проте, незважаючи на те, що ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт нерухомого майна 29 квітня 2025 року, станом на момент звернення до суду з позовом вона не зверталася до Ладанської селищної ради із заявою про відведення земельної ділянки у користування. Договір оренди на вказану земельну ділянку укладено та зареєстровано не було, а грошові кошти за користування земельною ділянкою відповідачкою не сплачувалися. Таким чином, ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року безпідставно зберегла кошти за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів на загальну суму 60 727,80 грн.

Представник відповідача адвокат Бульба Р.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в частині нарахування та стягнення коштів за період з 30 квітня 2025 року по 10 грудня 2025 року. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 набула право приватної власності на будівлі лише 29 квітня 2025 року в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину № 991 та свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 . При цьому, коли її чоловік у жовтні 2015 року придбавав зазначені будівлі, земельна ділянка під ними не перебувала у власності Ладанської селищної ради, а знаходилася у постійному користуванні ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ». Адвокат зауважив, що для оформлення спадкових прав приватним нотаріусом Радченко С.В. за заявою адвоката від 16.04.2025 було отримано витяг із Державного земельного кадастру № НВ-9959151942025 від 16.04.2025, згідно з яким земельна ділянка площею 0,4558 га з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 перебувала у постійному користуванні зазначеного підприємства. Вказує, що право постійного користування та право оренди є різними правовими титулами, які не можуть одночасно існувати щодо однієї земельної ділянки, а тому до припинення права постійного користування у встановленому законом порядку передача земельної ділянки в оренду та укладення відповідного договору з іншою особою були юридично й фактично неможливими. Крім того, адвокат звернув увагу суду на те, що, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності Ладанської селищної ради на земельну ділянку було зареєстровано лише 10 грудня 2025 року. До цієї дати право власності селищної ради на земельну ділянку не було зареєстроване в зазначеному реєстрі, тоді як у Державному земельному кадастрі землекористувачем обліковувалося ДП «ПОЖСПЕЦМАШ». За таких обставин представник відповідача вважає, що за період з 30 квітня 2025 року по 10 грудня 2025 року Ладанська селищна рада не мала належних правових підстав вимагати від ОСОБА_1 сплати коштів за користування земельною ділянкою. Також адвокат зазначив, що законодавством не передбачено автоматичного виникнення цивільно-правової чи кондикційної відповідальності власника нежитлових будівель за відсутності належно оформленого права власності на земельну ділянку територіальної громади та за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право постійного користування іншої особи.

Окремо представник відповідача послався на положення Податкового кодексу України, які регулюють порядок нарахування та сплати плати за землю фізичними особами. Зокрема, він зазначив, що органи місцевого самоврядування зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про землекористувачів та укладені або змінені договори, тоді як нарахування плати за землю фізичним особам і надсилання податкових повідомлень-рішень із зазначенням сум до сплати та відповідних реквізитів здійснюють контролюючі органи. При цьому, за твердженням адвоката, позивачем і прокурором не надано доказів передачі Ладанською селищною радою до податкового органу відповідних відомостей щодо ОСОБА_1 , прийняття рішень про нарахування їй плати за землю чи вручення податкових повідомлень-рішень. Крім того, відповідачка не отримувала від селищної ради розрахунків за користування земельною ділянкою або реквізитів для сплати коштів. Перший лист від селищної ради вона отримала поштою лише 9 квітня 2026 року, після чого вже у квітні 2026 року особисто звернулася до ради для узгодження умов договору оренди. Підсумовуючи викладене, адвокат наголосив, що до 10 грудня 2025 року в Державному земельному кадастрі містилися відомості про право постійного користування земельною ділянкою за ДП «ПОЖСПЕЦМАШ», а право комунальної власності Ладанської селищної ради було зареєстровано лише зазначеної дати, у зв`язку з чим відповідачка, на його думку, об`єктивно не мала належних підстав і можливості сплачувати кошти саме селищній раді за попередній період. Водночас у частині вимог за період після 10 грудня 2025 року представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 усвідомлює необхідність подальшого врегулювання земельних правовідносин та оформлення права користування земельною ділянкою, однак наголосив, що питання передачі земельних ділянок у користування та укладення відповідних договорів належать до компетенції селищної ради й вирішуються в установленому законом порядку.

Представник Ладанської селищної ради в судове засідання не з`явився, скерувавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У поданій заяві представник зазначив, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.

Під час судового засідання також з`ясовано позиції сторін, зокрема:

Щодо правових підстав користування земельною ділянкою та наявності договору оренди

Прокурор зазначила, що обставини користування земельною ділянкою попереднім власником нерухомого майна ОСОБА_2 , який набув відповідні нежитлові будівлі у жовтні 2015 року, зокрема щодо укладення договору оренди, сплати орендної плати та правових підстав такого користування, прокуратурою не з`ясовувалися. Новий власник, який є відповідачем у справі ОСОБА_1 договір оренди з Ладанською селищною радою не укладала.

Представник відповідачки, адвокат Бульба Р.В., пояснив, що у період з 2015 по 2025 рік договір оренди земельної ділянки не укладався ані з Ладанською селищною радою, ані з іншими суб`єктами, що було зумовлено наявністю зареєстрованого права постійного користування земельною ділянкою за ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ», підтвердженого державним актом серії ЯЯ № 370656 від 10.01.2006. Представник відповідачки наголосив, що право постійного користування земельною ділянкою має безстроковий характер, а існування відповідного речового права іншої особи, на його думку, унеможливлювало одночасну державну реєстрацію іншого речового права на ту саму земельну ділянку.

Щодо можливості проведення реєстраційних дій, обізнаності відповідачки про комунальну власність та ліквідацію підприємства

Прокурор не погодилася з позицією сторони захисту щодо неможливості проведення реєстраційних дій за наявності відомостей про право постійного користування земельною ділянкою іншою особою. На її думку, відповідачка могла самостійно звернутися до Ладанської селищної ради для врегулювання відповідного питання. Обґрунтовуючи можливість обізнаності відповідачки про обставини, пов`язані із земельною ділянкою, прокурор послалася на відкритість відомостей Єдиного державного реєстру щодо припинення юридичних осіб. За її твердженням, відповідачка могла дізнатися про ліквідацію ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» за умови належного інтересу до відповідного питання.

Водночас представник відповідачки зазначив, що обов`язок самостійно ініціювати перед органом місцевого самоврядування вирішення земельного питання не може покладатися на громадянина, якому не було відомо про набуття територіальною громадою права власності на земельну ділянку. Посилаючись на статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», адвокат наголосив, що відповідні питання вирішуються радою на її пленарних засіданнях. Відповідач заперечує обізнаність ОСОБА_1 про ліквідацію ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» на момент вступу у спадщину та набуття права власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці, зазначивши, що вона є пересічною громадянкою без юридичної освіти, а після смерті чоловіка до неї перейшли спадкові активи та боргові зобов`язання. На думку представника відповідачки, сама наявність відкритих відомостей у державному реєстрі не свідчить про фактичну обізнаність особи з ними.

Окремо сторони висловилися щодо моменту, з якого відповідачці стало відомо про право комунальної власності на земельну ділянку. Прокурор припустила, що Ладанська селищна рада дізналася про наявність права на стягнення коштів із моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Натомість представник відповідачки вказав, що ОСОБА_1 не отримувала попередніх повідомлень від селищної ради. За його словами, поштові відомості, наявні в матеріалах справи, підтверджують отримання відповідного листа лише 09 квітня 2026 року, тоді як позов було подано 10 квітня 2026 року. У зв`язку з цим сторона захисту стверджувала, що про право комунальної власності та відповідні вимоги селищної ради відповідачка фактично дізналася у зв`язку зі зверненням прокурора до суду.

Щодо правової природи заявлених вимог та застосування кондикційних зобов`язань

Представник відповідачки заперечив проти обґрунтування заявлених вимог положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, звернувши увагу суду на приписи Податкового кодексу України, які регулюють питання плати за землю та орендної плати за земельні ділянки. Зокрема, адвокат послався на пункт 287.9 статті 287 Податкового кодексу України, зазначивши, що фізична особа звільняється від обов`язку сплати відповідного платежу в разі невручення їй контролюючим органом податкового повідомлення-рішення. За твердженням представника відповідачки, у цьому випадку такого повідомлення-рішення не вручали. Також адвокат зазначив, що відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди землі, якого в матеріалах справи немає. При цьому він наголосив на обов`язку органу місцевого самоврядування подавати контролюючому органу відомості, необхідні для нарахування відповідних платежів.

Прокурор, своєю чергою, пояснила, що предметом спору є стягнення коштів, безпідставно збережених унаслідок користування земельною ділянкою без належної правової підстави, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України. На її думку, відсутність договору оренди виключає нарахування орендної плати в договірному порядку, однак не усуває можливості стягнення безпідставно збережених коштів.

Представник відповідачки заперечив проти такого обґрунтування, наголосивши, що наведені прокурором міркування щодо можливого укладення договору оренди та отримання податкових повідомлень-рішень мають характер припущень. На його переконання, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а заявлені вимоги мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 23.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІV. Встановлені судом обставини.

Суд бере до уваги часткове визнання відповідачкою позовних вимог, однак зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України визнання відповідачем позову є підставою для ухвалення рішення про його задоволення лише за наявності для цього підстав.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серія НСХ № 003340, видане 29 квітня 2025 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. (зареєстровано в реєстрі за № 991, спадкова справа № 73/2024), згідно з яким ОСОБА_1 є спадкоємицею 1/2 частки нежитлових будівель загальною площею 213,9 кв. м (сарай під літ. А-1 площею 24,9 кв. м, вагончик під літ. Б-1 площею 14,6 кв. м, ж/д вагон під літ. В-1 площею 34,1 кв. м, гараж під літ. Г-1, г-1 площею 140,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Свідоцтво про право власності серія НОМЕР_2 , видане 29 квітня 2025 року приватним нотаріусом Радченко С.В. (зареєстровано в реєстрі за № 990), посвідчує право приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку вказаних нежитлових будівель як пережившій дружині на майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 2246 від 21 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л.О. підтверджує набуття право власності померлим ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП: 723868374241, номер запису про право власності: 11692856.

Як убачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ 470649960 від 31.03.2026), що підтверджують державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна з 29.04.2025.

У матеріалах справи Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-9959151942025, сформований 16 квітня 2025 року за заявою адвоката Бульби Р.В., згідно з яким земельна ділянка площею 0,4558 га за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в ДЗК 10.01.2006 з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 (цільове призначення: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості»). У розділі «Відомості про право власності / право постійного користування» вказано:

-Вид права: Право постійного користування земельною ділянкою.

-Суб`єкт права (користувач): ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 33004117).

-Підстава виникнення права: Рішення Ладанської селищної ради від 27.07.2005 (20 сесія 4 скликання) та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.01.2006 серії ЯЯ № 370656.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 470649960 від 31.03.2026) свідчить про те, що державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 за Ладанською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області було здійснено 10 грудня 2025 року (запис про право власності від 10.12.2025).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 33004117), діяльність вказаного державного підприємства було припинено 27.12.2013 у зв`язку з визнанням банкрутом (запис про припинення № 10621170021001732).

Згідно з Витягом № HB-9961536042025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.05.2025, за даними якого нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки кадастровий номер 7424155400:01:001:0009 у 2025 році становила 538 215,38 грн.

Згідно з Витягом № HB-9948651602026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.02.2026, за даними якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2026 році становила 581 229,23 грн.

Відповідно до пункту 5.5 рішенням Ладанської селищної ради № 9 від 05.07.2021 (12 сесія 8 скликання) «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку» та Додаток 1 «Положення про порядок справляння плати за землю на території Ладанської селищної ради», ставку орендної плати за землі комунальної власності встановлено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

За розрахунками Ладанської селищної ради щодо розміру недоотриманих коштів (орендної плати), відповідно до яких сума безпідставно збережених коштів становить: за період з 30.04.2025 по 31.12.2025 (виходячи з НГО 538 215,38 грн та ставки 12 %) 43 529,70 грн (176,95 грн на день); за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 (виходячи з НГО 581 229,23 грн та ставки 12 %) 17 198,10 грн (191,09 грн на день); загальний розмір заявленої до стягнення суми 60 727,80 грн.

У матеріалах справи наявні Лист Ладанської селищної ради № 142/02-21 від 13.01.2026 на адресу ОСОБА_1 про необхідність укладення договору оренди та сплати безпідставно збережених коштів за 2025 рік у сумі 43 529,70 грн у строк до 15.02.2026.

Лист Ладанської селищної ради № 1046/02-21 від 31.03.2026 на адресу ОСОБА_1 з пропозицією сплатити кошти в сумі 60 727,80 грн за період з 30.04.2025 по 31.03.2026.

Поштові конверти, фіскальні чеки та поштове повідомлення АТ «Укрпошта» (номер трекінгу/накладної: 1750706447930), якими підтверджується, що вказані листи-повідомлення від селищної ради були фактично вручені ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку 09 квітня 2026 року.

Як убачається з Листа Прилуцької окружної прокуратури № 54-73-2278вих-26 від 31.03.2026 на адресу Ладанської селищної ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення про виявлені порушення та намір звернутися з позовом до суду.

Згідно з Листом Ладанської селищної ради № 1055/02-21 від 31.03.2026 (та № 516/02-21 від 13.02.2026), у якому органом місцевого самоврядування підтверджено, що самостійно позов до суду не подавався, та надано згоду на представництво інтересів селищної ради прокуратурою.

У матеріалах справи наявне Повідомлення прокуратури № 54-73-2558ВИХ-26 від 09.04.2026 на адресу Ладанської селищної ради в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про факт пред`явлення позовної заяви до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

V. Норми права, застосовані судом та висновки.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) дійшла висновку, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Як зазначено у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункті 81 Правового висновку Великої палати Верховного Суду у справі 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Як встановлено судом, до звернення з позовом до суду Прилуцькою окружною прокуратурою на адресу Ладанської селищної ради скеровано лист № 54-73-2278вих-26 від 31.03.2026 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо виявлених порушень та повідомлення про намір звернутися до суду з позовом.

У відповідь на зазначений лист Ладанською селищною радою надано лист № 1055/02-21 від 31.03.2026, а також лист № 516/02-21 від 13.02.2026, у яких орган місцевого самоврядування підтвердив, що самостійно до суду з відповідним позовом не звертався, та висловив згоду на представництво інтересів селищної ради прокуратурою.

Крім того, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Прилуцькою окружною прокуратурою направлено на адресу Ладанської селищної ради повідомлення № 54-73-2558ВИХ-26 від 09.04.2026 про пред`явлення позовної заяви до Прилуцького міськрайонного суду.

Зазначене свідчить про те, що саме прокурор виявив ініціативу щодо звернення до суду в інтересах держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування, оскільки дійшов висновку, що Ладанська селищна рада, уповноважена здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не забезпечила належного захисту інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду з відповідним позовом.

Відтак, вважаючи, що внаслідок несплати коштів за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 порушено інтереси держави, прокурор самостійно ініціював судовий захист шляхом пред`явлення відповідного позову в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, а відповідно до Преамбули до Основного Закону метою цього суспільного договору є забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, що неможливо без виконання законних обов`язків по сплаті орендних платежів.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009, право власності на яке Ладанська селищна рада набула 10.12.2025 року.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 470649960, дата формування: 31 березня 2026 року), щодо земельної ділянки площею 0,4558 га з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 зареєстровано тип речового права право власності.

Із вищевказаної інформації вбачається, що право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 було зареєстровано за Ладанською селищною радою 10 грудня 2025 року.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серія НСХ № 003340, видане 29 квітня 2025 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. (зареєстровано в реєстрі за № 991, спадкова справа № 73/2024), згідно з яким ОСОБА_1 є спадкоємицею 1/2 частки нежитлових будівель загальною площею 213,9 кв. м (сарай під літ. А-1 площею 24,9 кв. м, вагончик під літ. Б-1 площею 14,6 кв. м, ж/д вагон під літ. В-1 площею 34,1 кв. м, гараж під літ. Г-1, г-1 площею 140,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Як убачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ 470649960 від 31.03.2026), що підтверджують державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна з 29.04.2025.

Отже, із дати набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна стала фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

При цьому, як встановлено судом, під час оформлення спадщини було сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9959151942025 від 16 квітня 2025 року, згідно з яким земельна ділянка площею 0,4558 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному земельному кадастрі 10 січня 2006 року з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009. Цільове призначення земельної ділянки 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

У розділі витягу «Відомості про право власності / право постійного користування» зазначено, що щодо вказаної земельної ділянки зареєстровано право постійного користування за ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 33004117).

Підставами виникнення вказаного права є рішення Ладанської селищної ради від 27.07.2005 (20 сесія 4 скликання) та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.01.2006 серії ЯЯ № 370656.

Наведені обставини свідчать про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо права постійного користування земельною ділянкою за ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ».

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачку було належним чином повідомлено про обставини переходу земельної ділянки у власність Ладанської селищної ради з 10.12.2025 року.

За відсутності належних доказів такого повідомлення не можна вважати доведеним, що відповідачка була обізнана про зміни правового статусу земельної ділянки та виникнення права власності на неї у Ладанської селищної ради.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зробив правовий висновок щодо застосування положень земельного законодавства щодо сформованості земельної ділянки при стягненні безпідставно збережених коштів та зазначив, що необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством,що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Згідно з статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб. права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За доводами позивача, що не заперечно та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,4558 га з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не укладала

У відповідності до ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об?єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно положень п. 14.1.147. Податкового Кодексу України плата за землю це обов?язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно чинної ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов?язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об?єкти нерухомості. Отже з моменту переходу права власності на об?єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, у попереднього власника нерухомості припиняється, а у набувача виникає обов`язок вносити плату за землю.

Як встановлено вище, відповідач ОСОБА_1 була обізнана про наявність права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4558 га з кадастровим номером 7424155400:01:001:0009 за ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 33004117) на підставі рішення Ладанської селищної ради від 27 липня 2005 року (20 сесія 4 скликання) та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 10 січня 2006 року серії ЯЯ № 370656.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності. здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що відповідачка мала самостійно здійснювати моніторинг відомостей щодо припинення діяльності ДП «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «ПОЖСПЕЦМАШ», а також з`ясовувати правовий статус земельної ділянки. Сам по собі факт відкритості відомостей про юридичних осіб не свідчить про обізнаність відповідачки щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, зміни її правового статусу та набуття права комунальної власності на неї Ладанською селищною радою. Законодавство не покладає на фізичну особу загального обов`язку здійснювати постійний моніторинг відомостей державних реєстрів з метою встановлення можливих змін у правовому статусі майна, яким вона користується.

При цьому суд ураховує, що на момент оформлення спадкових прав відповідачці було надано витяг з Державного земельного кадастру, який містив відомості про зареєстроване право постійного користування спірною земельною ділянкою за ДП «ПОЖСПЕЦМАШ».

За таких обставин відповідачка мала об`єктивні підстави вважати, що правовий режим земельної ділянки залишається незмінним, а відомості Державного земельного кадастру відображають наявний титул на неї.

Як вже вказано вище, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідачку було повідомлено про припинення права постійного користування ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» та набуття Ладанською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку, і як наслідок необхідність оформлення правовідносин щодо її подальшого використання.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відтак, органи місцевого самоврядування, діючи в межах своїх повноважень, повинні забезпечувати належне управління землями комунальної власності, вживати передбачених законом заходів для врегулювання земельних правовідносин та діяти добросовісно, послідовно й у спосіб, що дає змогу особам, яких стосуються відповідні рішення чи дії, усвідомити їхні правові наслідки.

Суд наголошує, що реалізація повноважень органами місцевого самоврядування у сфері земельних відносин має здійснюватися з дотриманням принципів законності, правової визначеності, добросовісності та пропорційності, а також з урахуванням необхідності забезпечення реальної можливості громадян реалізовувати свої права та виконувати покладені на них законом обов`язки.

Держава Україна, зокрема органи місцевого самоврядування, покликані не лише забезпечувати дотримання встановлених законом вимог, а й сприяти належному врегулюванню правовідносин, надавати особам необхідну інформацію в межах своїх повноважень та створювати умови для правомірної реалізації ними своїх прав.

За таких обставин покладення на особу негативних майнових наслідків виключно з огляду на те, що вона самостійно не виявила змін у правовому статусі земельної ділянки, про які її належним чином не було повідомлено, за відсутності встановлення інших обставин, що свідчили б про її недобросовісну поведінку, не відповідало б вимогам правової визначеності та справедливого балансу інтересів сторін.

Публічний характер діяльності органів місцевого самоврядування та відкритість державних реєстрів самі по собі не можуть підміняти належне інформування заінтересованої особи у випадках, коли таке інформування є необхідним для усвідомлення нею зміни правового статусу майна та вчинення відповідних юридично значущих дій.

Суд зауважує, що наведене не означає звільнення власника нерухомого майна від установленого законом обов`язку належно оформити право користування земельною ділянкою та здійснювати відповідні платежі.

Водночас питання про виникнення такого обов`язку, його зміст, період виконання та можливість застосування наслідків безпідставного збереження коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає вирішенню з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин.

Як встановлено із відзиву, після отримання листа ОСОБА_1 , у квітні 2026 року остання звернулася до Ладанської селищної ради щодо узгодження умов для укладення договору оренди.

Посилання прокурора на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, які є необхідними для застосування відповідного способу захисту, зокрема факт набуття або збереження відповідачкою коштів за рахунок власника земельної ділянки без достатньої правової підстави та розмір таких коштів.

Так само відсутність договору оренди не може автоматично розцінюватися як доказ недобросовісності відповідачки або свідомого ухилення нею від виконання відповідних обов`язків, особливо з огляду на наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про право постійного користування земельною ділянкою іншою юридичною особою.

Суд вважає за необхідне наголосити, що в умовах воєнного стану особливого значення набуває обов`язок держави та органів місцевого самоврядування забезпечувати реальну можливість реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів.

Діяльність органів публічної влади має ґрунтуватися на принципах верховенства права, належного урядування, добросовісності та правової визначеності, адже призначення держави полягає не лише у здійсненні контролю за дотриманням законодавства та застосуванні заходів відповідальності, а й у запобіганні правовій невизначеності.

Отже, суд доходить висновку, що доводи прокурора про обов`язок відповідачки самостійно відстежувати відомості про ліквідацію ДП «ПОЖСПЕЦМАШ» та з`ясовувати факт переходу земельної ділянки у комунальну власність не є достатніми для підтвердження її обізнаності про відповідні зміни та не можуть самі по собі бути підставою для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правом територіальної громади на отримання належних їй платежів за використання землі та обов`язком держави й органів місцевого самоврядування діяти добросовісно, послідовно й передбачувано, сприяючи правомірній поведінці громадян, а не створюючи для них непропорційні негативні наслідки через невизначеність правового статусу майна.

Як вже зазначено вище, покладення на особу негативних майнових наслідків за невчинення дій, для належного вчинення яких їй не було надано необхідної інформації, без з`ясування всіх істотних обставин справи не відповідає вимогам добросовісності, правової визначеності та справедливості.

При цьому, суд звертає увагу, що про порушене нею право відповідач дізналася 09 квітня 2026 року, а вже 10 квітня 2026 року прокурором позов подано до суду, що унеможливило вирішити таке питання у досудовому порядку.

Європейський суд з прав людини, посилаючись на висновки Європейської комісії з питань ефективності правосуддя, визнає важливість альтернативних механізмів вирішення спорів для підвищення ефективності правосуддя, зменшення навантаження на суди, скорочення витрат сторін та мінімізації негативних наслідків конфлікту (Momиiloviж v. Croatia, заява № 11239/11, рішення від 26 березня 2015 року, § 33). Такий підхід підтримує розвиток позасудових механізмів урегулювання спорів як дієвих альтернатив судовому розгляду, коли характер спору та обставини справи дозволяють досягти його ефективного вирішення поза судом.

Принцип last resort (ultima ratio) означає, що державний примус, застосування сили або інші заходи втручання можуть застосовуватися лише тоді, коли всі інші, менш обтяжливі та мирні засоби вичерпано або вони виявилися неефективними.

Суд також ураховує положення статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, держава покликана не лише вимагати від громадян дотримання закону, а й забезпечувати умови, за яких вони мають реальну можливість діяти відповідно до його вимог.

З огляду на вказане вище, судом встановлено відсутність в матеріалах справи належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обставин, на які посилається прокурор.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що вона не знала, і не могла знати про те, що земельна ділянка перебуває саме у постійному користуванні Ладанської селищної ради.

Відтак, оскільки право власності на зазначену земельну ділянку за Ладанською селищною радою зареєстровано 10.12.2025, саме з цього часу слід рахувати виникнення зобов`язань відповідача.

Як зазначалось вище, за розрахунками Ладанської селищної ради щодо розміру недоотриманих коштів (орендної плати), відповідно до яких сума безпідставно збережених коштів становить: за період з 30.04.2025 по 31.12.2025 (виходячи з НГО 538 215,38 грн та ставки 12 %) 43 529,70 грн (176,95 грн на день); за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 (виходячи з НГО 581 229,23 грн та ставки 12 %) 17 198,10 грн (191,09 грн на день); загальний розмір заявленої до стягнення суми 60 727,80 грн.

Таким чином, сума недоотриманих коштів з орендної плати за змелю за період з 10.102.2025 по 31.12.2025 становить 3802,9 грн (176,95 грн*22 дні), та за 01.01.2026 31.03.2026 17198,1 грн.

Відтак, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню в сумі 21091 грн.

VІ. Розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог (21091/60727,80), в частці 34,73%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2662,40*0,3473=924,66 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК Суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Ладанської селищної ради (ЄДРПОУ 37972475, IBAN UA538999980334179815000025723, ГУК у Чернігівській області/тг сщ Ладан/18010900, Казначейство України) безпідставно збережені кошти у виді орендної плати за змелю в сумі 21091 (двадцять одна тисяча дев`яносто одна гривня).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отриvувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 924 (дев`ятсот двадцять чотири) грн. 66 коп судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено увстановленому законом порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК