Рішення № 140631388, 14.10.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

Справа №678/729/26

Провадження №2-678-440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цибульського Д.В.,

при секретарі судового засідання Повх А.А.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ «Летичів Агро» - адвоката Беспалової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Летичів справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час прострочення остаточного розрахунку,

встановив:

11.05.2026 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 04.05.2026 року, та 25.05.2026 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і зміну предмету і підстав позову від 25.05.2026 року в якій він просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро», код ЄДРПОУ 34978673, на його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , користь, належні йому суми при звільненні, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, які складаються з недоплачених йому 1557 грн. лікарняних за два дні лютого місяця 2026 року, 21929,82 грн. недоплаченого йому середнього заробітку станом на день виплати 13.03.2026 року, та 222526,92 грн. середнього заробітку за 84 дні простроченого остаточного розрахунку (тобто, по дату подання ним письмової вимоги 21.05.2026 року), загалом 246013,74 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він працював у ТОВ «Летичів Агро» на посаді агронома з 13.03.2023 року по 27.02.2026 року. 27.02.2026 року його було звільнено за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП). Відповідно до ст.116 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний провести повний розрахунок із працівником у день звільнення. Однак, у день звільнення 27.02.206 року та 13.03.2026 року (через 14 днів) мені було виплачено лише частину належних мені сум, у зв`язку з чим у роботодавця виникає обов`язок сплатити звільненому працівнику його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. 23.02.2026 року на його картковий рахунок було зараховано 7088,69 грн., із цільовим призначенням: «Заробітна плата» (за лютий 2026 року). 27.02.2026 року на його картковий рахунок було зараховано 31682,33 грн., із цільовим призначенням: «Заробітна плата» (за лютий 2026 року). Таким чином, загальна виплата станом на день звільнення 27.02.2026 року складає 38771,02 грн., зарахована йому на картку. При звільненні йому вперше за час роботи було надано розрахунковий лист, відповідно до якого, у лютому ним були відпрацьовано 18 робочих днів (144 години, тобто по 8 год/день), оклад по дням за лютий склав 16570,96 грн., оплата лікарняних листків за два дні (26-27 лютого) склала 4640,58 грн., за медичне страхування нараховано 1480 грн. та компенсація невикористану відпустку при звільненні склала 29140,43 грн. Всього нараховано 51832,42 грн.,з яких вираховано: оплата на медичне страхування - 1139,95 грн.; військовий збір - 2591, 62 грн.; ПДФО - 9329,83 грн.; всього утримано - 13061,40 грн. Таким чином, сума до виплати у лютому 2026 року склала 51832,42 грн., з яких: 29140,43 грн. - компенсація за невикористану відпустку 11 днів. Вказана компенсація при звільненні не входить до складу заробітної плати за лютий. Тобто, середня заробітна плата для оплати часу відпусток розрахована виходячи з виплат за останні 12 місяців календарної роботи, що передують місяцю надання відпустки і складає (29140,43 грн./11 днів = 2649,13 гривень в день; 22691,99 грн. - зарплата за 18 днів (з урахуванням 4640,58 грн. оплата лікарняних листків). З вказаними розмірами розрахунку при звільненні він не погоджується. Відповідно до отриманої ним форми ОК-5 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, його заробітна плата за 12 попередніх місяців, що передували звільненню (період лютий 2025 року - січень 2026 року) складає 784263 грн. Його страховий стаж, згідно довідки пенсійного фонду, станом на дату звільнення складає 8 років 2 місяці. Для розрахунку розміру виплачених лікарняних (до 5 днів) за рахунок роботодавця, береться сума нарахувань, з якої роботодавець сплатив ЄСВ. Відповідно до ст.17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності надається у розмірі: 50 відсотків середньої заробітної плати - застрахованим особам зі страховим стажем до трьох років; 60 відсотків - від трьох до п`яти років; 70 відсотків - від п`яти до восьми років; 100 відсотків - понад вісім років». Він станом на лютий 2026 року має понад 8 років страхового стажу. Виходячи з наведених даних, загальна сума за 12 місяців з якої сплачено ЄСВ - 784 263 грн., загальна кількість робочих днів - 253, середньоденна зарплата = 784 263 ? 250 = 3099 грн/день. Отже, за 2 дні лікарняних у лютому 2026 року при стажі понад 8 років (100%) мало бути нараховано (3099х2)=6198 грн, фактично нараховано 4640,58 грн. і з цієї суми сплачено податки, різниця, яку мені недоплачено - 1557 грн. На його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей 2017, 2022 та 2025 років народження. Соціальну відпустку за 2023 рік та 2024 рік він використав. За 2025 рік та 2026 рік соціальна відпустка ним не використана. Також, соціальна відпустка за вказаний період не використана його дружиною. Соціальна відпустка у 2025 році та у 2026 році ним не використовувалась, таким чином, він при звільненні вправі отримати також компенсацію за невикористаних 20 днів соціальної відпустки. Як вбачається з розрахункового листа за лютий 2026 року, йому зарахована до виплати сума у розмірі 29140,43 грн. - компенсація за невикористану відпустку за 11 днів. У даному розрахунковому листі її визначено як компенсацію за невикористаних 11 днів щорічної основної відпустки. Тобто, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток, розрахована ТОВ «Летичів Агро» складає (29140,43 грн/11 днів)=2649,13 грн. в день. Таким чином, компенсація за 20 днів невикористаної соціальної відпустки має складати 52982,60 грн. 13.03.2026 року йому на його рахунок від ТОВ «Летичів Агро» зараховані кошти у сумі 68140,69 грн., із цільовим призначенням: «Компенсація за соц. відпустку і середній заробіток після місяця звільнення». Виходячи з цільового призначення вказаного платежу, випливає, що йому зараховано 52982,60 грн. компенсації за 20 днів невикористаної соціальної відпустки. Довідку про те, що його дружина не використала соціальну відпустку за своїм основним місцем роботи, він надавав до ТОВ «Летичів Агро», вона і стала підставою до нарахування мені компенсації за невикористану соціальну відпустку. Виходячи з того, що його вимога про компенсацію за невикористану соціальну відпустку в сумі 52982,60 грн. була задоволена, 13.03.2026 року, залишок в сумі (68140,60-52982,60) = 15158 грн. є середнім заробітком після місяця звільнення як це прямо вбачається із зазначеного роботодавцем цільового призначення цього платежу, який роботодавець нарахував мені за неповний розрахунок зі мною у день звільнення. При цьому, середньоденна заробітна плата, вирахувана підприємством, яка взята за основу при виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку складає 2649,13 грн. З цього випливає, що за 14 днів затримки у виплаті, йому мав бути виплачений середній заробіток у сумі (2649,13 грн.х14 днів затримки)=37087,82 грн. (а виплачено лише 15158 грн.), а тому просить суд подану ним позовну заяву задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ній та долучених до неї документів.

15.05.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області вищевказану позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу десяти днів для усунення недоліків зазначених у ній.

25.05.2026 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків від 25.05.2026 року, яку він подав разом із заявою про збільшення позовних вимог і зміну предмету і підстав позову від 25.05.2026 року про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час прострочення остаточного розрахунку.

29.05.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області дану позовну заяву прийнято до провадження з проведенням її розгляду за правилами загального позовного провадження, з викликом учасників справи.

19.06.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «Летичів Агро» - Півня К.С. надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього від 15.06.2026 року в якому він просить суд прийняти даний відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з підстав викладених у ньому та долучених до нього документів.

14.08.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було повернуто заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

14.08.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у відповідача ТОВ «Летичів Агро», код ЄДРПОУ 34978673.

14.08.2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду, з викликом учасників справи.

02.09.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення у справі від 02.09.2026 року в яких він просить долучити їх до матеріалів справи, врахувати їх при розгляді справи по суті, встановити, що станом на день звільнення 27.02.2026 року відповідач не виплатив позивачу всіх належних йому сум, а саме премії за лютий місяць 2026 року в розмірі не менше 31122,84 грн., ненарахування якої не грунтується на жодній з підстав, передбачених розділом 4 Положення про оплату праці працівників ТОВ «Летичів Агро», код ЄДРПОУ 34978673.

02.09.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «Летичів Агро» - Півня К.С. надійшли додаткові письмові пояснення від 01.09.2026 року відповідно до яких він просить суд долучити їх до матеріалів справи, врахувати їх при розгляді справи по суті, врахувати наведені розрахунки та нормативне обґрунтування та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просять суд їх задовольнити, при цьому на запитання представника відповідача та суду не може конкретизувати заявлені ним позовні вимоги та чітко вказати які саме суми заборгованості, затримки та прострочення підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Представник відповідача ТОВ «Летичів Агро» - адвокат Беспалова М.В. заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку та пояснення учасників процесу, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Ст.55 Конституції України гарантовано право звернення до суду за захистом прав і свобод, якщо ці права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Ч.5 ст.97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 зазначила, що право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) керівника ТОВ «Летичів Агро» №7к/тр/ос від 13.03.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду агронома в агрономічний відділ з яким він особисто ознайомився та підписав його, де також було зафіксовано розмір посадового окладу (тарифної ставки) у сумі 14395 грн.

Згідно наказу (розпорядження) №9к/тр/ос від 23.02.2026 року «Про припинення трудового договору (контракту)» та відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.02.2026 року його було звільнено з посади агронома ТОВ «Летичів Агро» з 27.02.2026 року та виплатити йому компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку у кількості 11 календарних днів за 14.03.2025 року - 27.02.2026 робочий рік, з яким він особисто ознайомився підписав його та отримав його копію.

У день звільнення ОСОБА_1 відповідно до ст.116 КЗпП України, ТОВ «Летичів Агро» провело з ним повний розрахунок, виплативши такі суми: (1) заробітну плату (оклад) за відпрацьовані 18 робочих днів у лютому 2026 року; (2) оплату перших двох днів тимчасової непрацездатності (за 26 та 27 лютого 2026 року); (3) грошову компенсацію за 11 днів невикористаної щорічної відпустки за період 14.03.2025-27.02.2026 року та в повному обсязі утримало та перерахувало до бюджету належні суми податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір, що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2026 року, відомістю нарахування коштів №2602270307 від 27.02.2026 року, платіжними інструкціями №3033262, №988, №989 від 27.02.2026 року.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, у день звільнення ТОВ «Летичів Агро» направило на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом із описом вкладення копію наказу (розпорядження) «Про припинення трудового договору (контракту)» №9к/тр/ос від 23.02.2026 та копію розрахункового листка за лютий 2026 року, що підтверджується супровідним листом № 27-02/01 від 27.02.2026 року та описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.02.2026 року.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 1557 грн. лікарняних за два дні лютого місяця 2026 року, суд зазначає наступне.

Позивачем для обчислення середньоденного доходу ним застосовано методику, за якою дохід за розрахунковий період ділиться на кількість робочих днів.

Такий спосіб розрахунку не відповідає встановленому Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266.

Відповідно до п.п.3, 25, 32 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата обчислюється діленням нарахованого за розрахунковий період (12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку) доходу на кількість календарних днів зайнятості, а не робочих днів, і саме за цією методикою роботодавець обчислює допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші дні хвороби за власний рахунок.

За даними довідки ТОВ «Летичів Агро» про суми нарахованого ОСОБА_1 доходу №24/08-1 від 24.08.2026 року встановлено, що дохід ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01.02.2025 року по 31.01.2026 року становив 846906,52 грн., а кількість календарних днів у періоді перебування в трудових відносинах - 365 днів, тому середньоденна заробітна плата склала 846906,52 грн.:365 календарних днів=2320,29 грн. Отже, за 2 дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 (26.02.2026 року та 27.02.2026 року) допомога по тимчасовій непрацездатності склала: 2 дні?2320,29 грн.=4640,58 грн., яка була виплачена ОСОБА_1 в день його звільнення та підтверджується відповідним розрахунковим листком за лютий 2026 року. Однак ОСОБА_1 при розрахунку було застосовано 253 робочі дні замість 365 календарних днів, внаслідок чого ним було визначено некоректну середньоденну заробітну плату 3099 грн. Відповідно, похідний від цього розрахунок 2 дні?3099 грн.=6198,00 грн., а також визначення нібито недоплаченої суми як 6198,00 грн.-4640,58 грн.=1557 грн., є математично та методологічно некоректним, оскільки ґрунтується на неправильно визначеному середньоденному показнику.

Також суд звертає увагу на те, що позивач провів та подав до суду невірні розрахунки та підставі наведених ним невірних вихідних даних у наведеній ним таблиці де загальна сума нарахувань за 12 місяців зазначена у розмірі 784263 грн., тоді як арифметичне додавання наведених ним щомісячних показників становить 854262 грн. Окрім того перевірка наведених у позові сум з даними, що містяться у наданих ОСОБА_1 відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 20.05.2026 року та Даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) від 29.04.2026 року виявляє розбіжності, а саме за грудень 2025 року позивач зазначає 83454 грн., тоді як фактично нараховано 79972,71 грн.; за січень 2026 року позивач зазначає 75628 грн., тоді як фактично нараховано 71753,60 грн.

Таким чином, розрахунок позивача у цій частині позовних вимог не відповідає Порядку №1266, оскільки ґрунтується на використанні 253 робочих днів замість 365 календарних днів, що призвело до визначення некоректного середньоденного показника 3099 грн. та, як наслідок, до неправильного визначення суми виплати за два дні у розмірі 6198 грн. і заявленої позивачем нібито недоплати 1557 грн., натомість відповідач здійснив розрахунок відповідно до встановленої Порядком №1266 методики, виходячи з 846906,52 грн. доходу та 365 календарних днів, що становить 2320,29 грн. середньоденного доходу.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 21929,82 грн. недоплаченого йому середнього заробітку станом на день виплати 13.03.2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахункового листка за лютий 2026 року ОСОБА_1 визначив середньоденну заробітну плату у розмірі 2649,13 грн., поділивши суму компенсації за 11 днів невикористаної щорічної основної відпустки 29140,43 грн. на 11 днів, та відповідно визначив компенсацію за 20 днів у сумі 52982,60 грн. ТОВ «Летичів Агро» не заперечується те, що арифметично сума 52982,60 грн. відповідає множенню 2649,13 грн.?20 днів. Водночас позивач фактично не здійснював самостійного розрахунку середньої заробітної плати, а лише вивів середньоденний показник із уже нарахованої ТОВ «Летичів Агро» компенсації за 11 днів. Правильність самого показника 2649,13 грн. та складових, з яких він був визначений, розкрита в детальному розрахунку середньої заробітної плати наданого відповідачем ТОВ «Летичів Агро» 25.08.2026 року.

Компенсація за невикористані дні додаткової соціальної відпустки розраховується за правилами ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Відповідно до наданого ОСОБА_1 розрахунку, дохід, врахований для визначення середньої заробітної плати, становив 966932,61 грн. за 365 календарних днів. До вказаної суми, відповідно до п.3 Порядку №100, було включено річну премію за підсумками роботи за 2024 рік у сумі 114285,72 грн., розподілену між місяцями розрахункового періоду пропорційно фактично відпрацьованим робочим дням. Середньоденний заробіток для цілей обчислення компенсації становив: 966932,61 грн.:365 календарних днів=2649,13 грн. - тобто це і є вартість одного дня невикористаної додаткової соціальної відпустки для цілей компенсації. За 20 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки ОСОБА_1 нараховано: 2649,13 грн.?20 днів=52982,60 грн. Отже, сума 52982,60 грн. визначена шляхом застосування до кількості невикористаних днів відпустки середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до п.3 Порядку №100. Тому збіг кінцевої суми 52982,60 грн. сам по собі не підтверджує правильності розрахунку позивача, оскільки ця сума отримана ним шляхом простого множення вже визначеного ТОВ «Летичів Агро» показника на кількість днів, тоді як правильність самого показника має оцінюватися за його складовими відповідно до Порядку №100.

ОСОБА_1 помилково визначено, що із фактично перерахованих йому 68140,69 грн. сума 52982,60 грн. є компенсацією за 20 днів невикористаної соціальної відпустки, а залишок 15158 грн. середнім заробітком за час затримки розрахунку. Такий підхід є некоректним, оскільки позивач фактично самостійно розподіляє суму платежу між різними видами виплат, не враховуючи, що 8894,40 грн. це загальна сума нарахувань до оподаткування, яка складається з 52982,60 грн. компенсації та 35511,80 грн. середнього заробітку. Після обов`язкових утримань ПДФО та військового збору до виплати позивачу підлягало 68140,69 грн. Крім того, для визначення нібито недоплаченого середнього заробітку позивач знову застосовує середньоденну заробітну плату 2649,13 грн. та множить її на 14 днів, отримуючи 37087,82 грн., після чого віднімає визначені ним 15158 грн. та отримує 21929,82 грн. Однак показник 2649,13 грн. був визначений для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки і не є середньоденним заробітком для цілей ст.117 КЗпП України. Для середнього заробітку за час затримки ТОВ «Летичів Агро» застосовано інший розрахунок відповідно до пп.2, 8 Порядку №100 інший розрахунковий період та інший спосіб визначення середньоденного заробітку.

За даними розрахунку ТОВ «Летичів Агро» заробіток за розрахунковий період становив 120740,03 грн.; фактично відпрацьовано 34 робочі дні. Середньоденна заробітна плата становить: 120 740,03 грн.:34 робочі дні=3551,18 грн. Кількість робочих днів, що підлягали оплаті за середнім заробітком, становила 10. Тому сума середнього заробітку визначена так: 3551,18 грн.?10 робочих днів=35511,80 грн. Саме ця сума була нарахована відповідачем як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, ТОВ «Летичів Агро» 13.03.2026 року було нараховано ОСОБА_1 : 52982,60 грн. - грошова компенсація за 20 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки; 35511,80 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Загальна сума нарахувань становила: 52982,60 грн.+35511,80 грн.=88494,40 грн. З даної нарахованої суми ТОВ «Летичів Агро» як податковим агентом утримано та перераховано до бюджету 15928,99 грн. податку на доходи фізичних осіб та 4424,72 грн. військового збору. Після здійснення обов`язкових утримань на рахунок позивача було фактично перераховано 68140,69 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1410, №1411 та №1409 від 13.03.2026 року.

Отже, сума 88494,40 грн. є сумою нарахованих двох виплат до здійснення обов`язкових утримань, тоді як сума 68140,69 грн. є сумою, фактично виплаченою позивачу після таких утримань. Різниця між цими показниками не є недоплатою, а становить суму обов`язкових податків і збору: 88494,40 грн.-68140,69 грн.=20353,71 грн., у тому числі 15928,99 грн. ПДФО та 4424,72 грн. військового збору.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 222526,92 грн. середнього заробітку за 84 дні простроченого остаточного розрахунку (тобто, по дату подання ним письмової вимоги 21.05.2026 року), суд зазначає наступне.

Сума 222526,92 грн. обчислена позивачем ОСОБА_1 як 2649,13 грн.?84 дні. Отже, і для цієї вимоги позивач повторно використовує показник 2649,13 грн., який, як зазначено вище, був визначений у розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки. Такий спосіб розрахунку є некоректним з наступних причин.

Показник 2649,13 грн. визначений за правилами розрахунку середнього заробітку для компенсації за невикористані дні відпустки (п.3 Порядку №100) та не є показником середньоденного заробітку, який автоматично застосовується до виплати за ст.117 КЗпП України. Для визначення останньої застосовуються пп.2 та 8 Порядку №100.

Виплата працівнику середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у робочих днях, починаючи з наступного після звільнення дня, що підтверджується правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №580/2427/19 де зазначено про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, а не календарних днів (п.52).

Відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України, пов`язана з невиплатою належних працівникові сум у встановлений законом строк. Тому після проведення повного розрахунку 13.03.2026 року відсутня невиплачена сума, яка могла б бути підставою для подальшого нарахування середнього заробітку за ст.117 КЗпП України, а тому вимога позивача про стягнення 222526,92 грн. ґрунтується одночасно на неправильному застосуванні показника 2649,13 грн., обчисленого для іншого виду виплати, та на припущенні позивача про продовження прострочення після проведення розрахунку, а тому правові підстави для стягнення 222526,92 грн. за ст.117 КЗпП України відсутні.

Щодо вимог позивача про те, що станом на день звільнення 27.02.2026 року відповідач не виплатив ОСОБА_1 всіх належних йому сум, а саме премії за лютий місяць 2026 року в розмірі не менше 31122,84 грн., суд зазначає наступне.

Дана вимога позивача ОСОБА_1 про те, що премія є невід`ємною частиною заробітної плати не ґрунтується на жодному локальному або нормативному акті ТОВ «Летичів Агро». Позивач безпідставно ототожнює посадовий оклад з преміальними виплатами, стверджуючи про наявність «заборгованості» із заробітної плати. Проте, згідно з умовами Положення про оплату праці працівників ТОВ «Летичів Агро» (додаток 1 до Колективного договору від 18.11.2024 року), преміювання працівників не є безумовним обов`язком роботодавця.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5, 4.6 та 4.7 Положення: фактичний розмір премії встановлюється щомісячно наказом генерального директора та прямо залежить від «фінансової можливості підприємства»; підставою для премії є не лише факт роботи, а «особистий щомісячний внесок кожного працівника», що оцінюється керівництвом; розміри премій затверджуються Генеральним директором щомісячно; генеральному директору надано дискреційне право позбавляти премії частково або повністю за недоліки в роботі чи неналежне виконання обов`язків.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не має жодної правової підстави для автоматичного щомісячного отримання премії та ним суду не надано жодного доказу того, що він мав право на отримання вказаної суми, а ТОВ «Летичів Агро» мало обов`язок її виплатити.

Премія за своєю правовою природою є стимулюючою виплатою, а не гарантованою складовою заробітної плати. Рішення про відсутність нарахування премії у лютому 2026 року є реалізацією дискреційних повноважень керівництва ТОВ «Летичів Агро», які передбачені внутрішніми актами товариства. Відсутність премії за останній місяць роботи є правомірною дією роботодавця, оскільки законодавство України не зобов`язує виплачувати премію щомісячно незалежно від результатів господарської діяльності та рішення керівника.

На підставі вище викладеного, досліджених у судовому засіданні матеріалів справи в їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача ТОВ «Летичів Агро» - адвокатом Беспаловою М.В. в ході проведення судових дебатів було зроблено заяву про те, що нею протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази про розмір витрат пов`язаних із розглядом даної цивільної справи, а тому питання щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу судом не вирішувалось.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.36, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1, 27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.1, 4, 5, 12, 13, 81, 82, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час прострочення остаточного розрахунку, - відмовити.

Судові витрати по справі у виді судового збору залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро», код ЄДРПОУ 34978673, місцезнаходження селище Летичів, вул.Козацька, 36, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, п.і.31500.

Представник відповідача: адвокат Беспалова Марія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження м.Київ, вул.Іллінська, 8, Подільського району, Київської області, п.і.04070, емейл: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя: Д.В.Цибульський

8