Ухвала суду № 140631358, 15.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7766/25

Номер провадження 1-кс/676/1977/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Слідчий суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області клопотання власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню, внесеного 10 жовтня 2025року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025242230000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (далі кримінальне провадження №42025242230000043),

в с т а н о в и в:

Власник майна ОСОБА_4 відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України звернувся до слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням про скасування арешту майна, яке в судовому засіданні підтримав його представник адвокат ОСОБА_5 , в якому просив скасувати накладений у кримінальному провадженню №42025242230000043 ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.11.2025 року арешт на майно земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021 площею 0,3321 га та комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, із забороною відчуження, користування та розпоряджання цим майном, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об`єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаних земельних ділянок.

Своє клопотання ОСОБА_4 мотивує тим, що в подальшому застосуванні такого заходу відпала потреба, відпали правові та фактичні підстави для збереження накладеного арешту, оскільки слідство триває близько 1 року і цього часу достатньо, щоб проаналізувати усі отримані слідчим документи та прийти до висновку, що ОСОБА_4 набув у власність комплекс нерухомого майна площею 663 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а також отримав в оренду земельну ділянку 6810400000:01:001:0021 площею 0,3321 га на цілком законних підставах і будь-якої процедури, визначеної законом, при цьому порушено не було.

Прокурор Кам`янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечив проти скасування арешта майна, оскільки дане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, з яким необхідно провести слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні під час здійснення досудового розслідування.

Зокрема ним у зазначеному кримінальному провадженні 1 жовтня 2026 року призначено оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення КНДІСЕ.

На вирішення експертизи поставлено, зокрема, питання щодо визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 663 кв. м станом на 31 січня та 30 квітня 2025 року, а також щодо відповідності проведеної оцінки вимогам нормативно-правових актів, методології, методів та оціночних процедур.

Зазначені питання стосуються об`єкта нерухомого майна, на який накладено арешт, та мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у відповідному кримінальному провадженні.

Крім того, необхідність безпосереднього огляду цього об`єкта експертом підтверджується листом завідувача Хмельницького відділення КНДІСЕ № 1669/1674-6-26/26 від 13 жовтня 2026 року, відповідно до якого проведення огляду нежитлових приміщень необхідне для надання обґрунтованих, повних та об`єктивних відповідей на поставлені перед експертом питання.

На думку прокурора, скасування арешту майна призведе до негативних наслідків (відчуження майна) та унеможливить проведення слідчих та процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні.

Тому з метою збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 .

Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив.

Слідчий ВРЗСГСД CВ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 , за клопотанням якої арештовано майно, в судове засідання також не з`явилася, про час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином.

За таких обставин слідчим суддею розглянуто клопотання у відсутності власника та слідчого, за клопотанням якого арештовано майно, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, з`ясувавши доводи представника власника майна та думку прокурора, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для скасування арешту майна є встановлення однієї з двох альтернативних обставин: необґрунтованості первісного накладення арешту або відсутності на час розгляду клопотання подальшої необхідності у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому предметом судової перевірки під час розгляду такого клопотання є не повторне вирішення питання про накладення арешту в цілому, а з`ясування того, чи збереглися обставини, які обумовили застосування відповідного заходу, чи змінилися вони настільки, що подальше обмеження прав власника втратило своє правове та процесуальне виправдання.

Таким чином, сам по собі факт належності майна певній особі, незгода власника з установленими обмеженнями або тривалість досудового розслідування не є достатніми підставами для скасування арешту. Вирішальне значення має встановлення того, чи досягнуто мети, з якою арешт було застосовано, чи зберігається потреба у забезпеченні збереження майна та чи наявні обставини, які свідчать про відпадіння відповідної процесуальної необхідності.

Як убачається з матеріалів клопотання, ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 42025242230000043 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021 площею 0,3321 га та розташований на ній комплекс нерухомого майна загальною площею 663 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3151350768020, за адресою: м. Кам`янець-Подільський, вул. Івана Мазепи, 34, із установленими судом обмеженнями щодо відчуження, користування, розпорядження та вчинення реєстраційних й інших дій стосовно зазначеного майна.

Підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження стало встановлення відповідності зазначеного майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та необхідності забезпечення його збереження як речового доказу.

При цьому слідчий суддя враховує, що арешт майна було застосовано судовим рішенням, яким надано правову оцінку наявності передбачених законом підстав для відповідного обмеження права власності. Відтак під час розгляду цього клопотання заявник мав навести конкретні обставини та подати належні матеріали, які б свідчили про необґрунтованість такого арешту або про подальшу втрату необхідності в ньому.

Водночас із досліджених матеріалів не вбачається, що процесуальна мета, з якою арешт було застосовано, на цей час досягнута або що обставини, які обумовили необхідність збереження майна, припинили існувати.

Навпаки, матеріали судового розгляду свідчать про продовження досудового розслідування та вчинення процесуальних дій, безпосередньо пов`язаних із дослідженням арештованого об`єкта нерухомості.

Так, постановою прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 1 жовтня 2026 року у зазначеному кримінальному провадженні призначено оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення КНДІСЕ.

На вирішення експертизи поставлено, зокрема, питання щодо визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 663 кв. м станом на 31 січня та 30 квітня 2025 року, а також щодо відповідності проведеної оцінки вимогам нормативно-правових актів, методології, методів та оціночних процедур.

Зазначені питання стосуються об`єкта нерухомого майна, на який накладено арешт, та мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у відповідному кримінальному провадженні.

Крім того, необхідність безпосереднього огляду цього об`єкта експертом підтверджується листом завідувача Хмельницького відділення КНДІСЕ № 1669/1674-6-26/26 від 13 жовтня 2026 року, відповідно до якого проведення огляду нежитлових приміщень необхідне для надання обґрунтованих, повних та об`єктивних відповідей на поставлені перед експертом питання.

Отже, необхідність подальшого збереження арештованого майна підтверджується не лише загальним посиланням сторони обвинувачення на незавершеність досудового розслідування, а й конкретною процесуальною дією, призначеною після накладення арешту, та документально підтвердженою потребою в безпосередньому дослідженні відповідного об`єкта.

Ця обставина має істотне значення для вирішення питання, порушеного власником майна, оскільки свідчить про те, що на час судового розгляду потреба у забезпеченні належних умов для проведення експертного дослідження не відпала, а навпаки, набула конкретного процесуального вираження.

При цьому слідчий суддя не підміняє висновками щодо необхідності експертного дослідження оцінку майбутнього експертного висновку та не вирішує наперед питання про доведеність обставин кримінального правопорушення. На цьому етапі достатнім є встановлення того, що відповідний об`єкт продовжує мати доказове значення, а його безпосередній огляд необхідний для виконання призначеної експертизи.

Водночас призначення експертизи та необхідність огляду об`єкта не означають автоматичного обмеження права власника на невизначений строк. Однак у сукупності з обставинами, які стали підставою для накладення арешту, вони підтверджують існування конкретної, актуальної та документально засвідченої процесуальної потреби, яка на час розгляду клопотання не реалізована.

Слідчий суддя також бере до уваги, що необхідність збереження майна як речового доказу не вичерпується самим фактом його формального визнання таким. Важливим є збереження об`єкта в стані, який дозволяє провести необхідні дослідження, перевірити відповідні характеристики нерухомості та забезпечити достовірність результатів експертизи.

За таких обставин передчасне усунення встановлених обмежень, спрямованих на недопущення зміни правового статусу майна та вчинення дій щодо його перетворення, відчуження або іншої зміни, здатної вплинути на можливість його належного дослідження, не узгоджувалося б із метою збереження речового доказу.

Водночас сама по собі можливість проведення експертного огляду за згодою власника не є достатньою підставою для висновку про відпадіння потреби в арешті, оскільки предметом оцінки є не лише забезпечення одноразового доступу експерта до приміщень, а й збереження передбачених судовим рішенням гарантій відчуження, перереєстрації, зміни правового статусу та інших дій щодо майна на період, коли воно продовжує мати доказове значення.

Разом із тим слідчий суддя враховує, що питання доступу експерта до приміщень та проведення їх огляду має вирішуватися з дотриманням установленого порядку і прав власника. Сам факт накладення арешту не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку забезпечити належну організацію експертного дослідження, а необхідність такого дослідження не може сама по собі виправдовувати будь-яке, не пов`язане з його метою, обмеження прав власника.

Щодо земельної ділянки, на якій розташований арештований комплекс нерухомого майна, слідчий суддя враховує, що її правовий статус та характеристики мають значення для ідентифікації місця розташування об`єкта нерухомості, а встановлені обмеження спрямовані, зокрема, на недопущення поділу, об`єднання, зміни категорії, цільового призначення, конфігурації та власника земельної ділянки.

Водночас необхідність збереження арешту земельної ділянки має оцінюватися не ізольовано, а у взаємозв`язку з об`єктом нерухомості, розташованим на ній, з урахуванням підстав, наведених в ухвалі про накладення арешту, та фактичних обставин кримінального провадження. У цьому випадку майнові об`єкти були охоплені одним судовим рішенням, а матеріали клопотання не містять достатніх підстав для висновку про те, що потреба у збереженні земельної ділянки або встановлених щодо неї обмежень відпала.

Отже, станом на час розгляду клопотання зберігається необхідність забезпечення належних умов для дослідження нерухомого майна, а також недопущення дій, які можуть змінити його правовий статус або перешкодити досягненню мети кримінального провадження.

Відповідно до статей 98, 170 КПК України речовими доказами можуть бути матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Арешт майна з метою збереження речових доказів застосовується для забезпечення їх збереження до моменту, коли відпаде відповідна процесуальна необхідність.

Тому до завершення необхідних досліджень та належної оцінки їх результатів зберігається потреба у забезпеченні незмінності правового статусу арештованого майна в межах, визначених судовим рішенням. При цьому слід розмежовувати фактичне збереження об`єкта нерухомості як речового доказу та обмеження правомочностей власника: арешт не змінює сам по собі належності майна, проте тимчасово обмежує можливість розпоряджатися ним у встановлених судом межах.

З огляду на це слідчий суддя доходить висновку, що на цей час не встановлено обставин, які б свідчили про втрату арештованим майном доказового значення, завершення всіх необхідних досліджень або відсутність подальшої потреби у забезпеченні його збереження.

Слідчий суддя враховує, що арешт майна є втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому застосування та подальше збереження такого обмеження мають відповідати вимогам законності, переслідувати легітимну мету та бути пропорційними цій меті.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Такий баланс не дотримується, якщо на особу покладається індивідуальний і надмірний тягар.

Оцінюючи співмірність застосованого обмеження, слідчий суддя виходить із того, що арешт у цьому випадку має конкретну процесуальну мету забезпечення збереження майна, яке визнано речовим доказом, та створення належних умов для проведення необхідних слідчих і процесуальних дій, зокрема призначеної оціночно-будівельної експертизи.

Наявність цієї мети підтверджується не припущеннями, а постановою про призначення експертизи від 1 жовтня 2026 року та листом експертної установи від 13 жовтня 2026 року про необхідність безпосереднього огляду об`єкта нерухомості.

Отже, подальше застосування арешту на цьому етапі кримінального провадження має об`єктивне процесуальне обґрунтування та не є самоціллю. Водночас воно не означає остаточного позбавлення власника права власності, а становить тимчасове обмеження окремих правомочностей у межах, визначених судовим рішенням.

Слідчий суддя також бере до уваги, що тривалість застосування арешту сама по собі не виключає його подальшої необхідності, проте зобов`язує оцінювати актуальність підстав для такого обмеження на час розгляду клопотання. У цьому випадку після накладення арешту сторона обвинувачення призначила експертизу, для проведення якої необхідний огляд саме арештованого об`єкта. Це свідчить про наявність конкретної процесуальної потреби, яка виникла та документально підтверджена в межах подальшого розслідування.

За наведених обставин слідчий суддя не вбачає підстав для висновку про те, що подальше збереження арешту на цей час створює явно надмірне обмеження прав власника порівняно з легітимною метою кримінального провадження. Водночас такий висновок стосується саме обставин, установлених під час цього судового розгляду, і не виключає повторного звернення власника з відповідним клопотанням у разі зміни фактичних обставин або відпадіння процесуальної необхідності.

Оцінюючи доводи власника майна ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить із того, що під час розгляду клопотання відповідно до статті 174 КПК України заявник повинен довести наявність передбачених цією нормою підстав для скасування арешту.

При цьому суд не покладає на власника обов`язку доводити відсутність будь-яких ризиків абстрактного характеру, а перевіряє, чи наведено ним конкретні обставини, які спростовують актуальність підстав арешту або підтверджують відпадіння потреби в подальшому застосуванні цього заходу.

Однак із досліджених матеріалів не вбачається, що заявником подано належні та достатні докази завершення необхідних досліджень, втрати майном доказового значення, усунення обставин, які зумовили його арешт, або можливості досягнення мети кримінального провадження без збереження встановлених обмежень.

Так само не наведено обставин, які б спростовували необхідність безпосереднього огляду нерухомого майна експертом або свідчили про те, що проведення призначеної експертизи вже забезпечено в інший належний спосіб.

Саме по собі посилання на належність майна заявникові не спростовує його доказового значення, оскільки право власності та процесуальна необхідність збереження об`єкта як речового доказу є різними за своєю правовою природою питаннями.

Водночас слідчий суддя наголошує, що відмова у скасуванні арешту ґрунтується не на самому факті заперечень прокурора чи незавершеності досудового розслідування, а на сукупності конкретних обставин: збереженні за майном доказового значення, призначенні експертизи, документально підтвердженій необхідності огляду об`єкта та відсутності достатніх доказів відпадіння потреби в застосуванні відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, доводи власника майна та його представника не спростовують установлених обставин і не дають достатніх підстав для висновку про необґрунтованість арешту або втрату необхідності в його подальшому застосуванні.

Ураховуючи викладене в сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що на час розгляду клопотання зберігаються обставини, які обумовлюють необхідність подальшого застосування арешту майна, а саме забезпечення його збереження як речового доказу та створення належних умов для проведення призначеної оціночно-будівельної експертизи.

Матеріалами судового розгляду підтверджено, що експертне дослідження не завершене, огляд об`єкта нерухомості є необхідним для надання відповідей на поставлені перед експертом питання, а відтак процесуальна мета, з якою арешт було застосовано, на цей час не досягнута.

За таких обставин скасування арешту за відсутності належного підтвердження відпадіння відповідної потреби було б передчасним та не відповідало б установленим у кримінальному процесуальному законодавстві цілям забезпечення збереження речових доказів.

Водночас слідчий суддя враховує, що арешт майна не може зберігатися виключно з формальних підстав або безстроково, незалежно від перебігу досудового розслідування. Проте в цьому випадку наявні конкретні та актуальні обставини, які підтверджують необхідність збереження арешту на час проведення призначеної експертизи та виконання пов`язаних із нею процесуальних дій.

Отже, оскільки власником майна та його представником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, передбачені частиною першою статті 174 КПК України підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-174, 372 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:001:0021, площею 0,3321 га та комплексу нерухомого майна площею 663 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3151350768020) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на вище зазначеній земельній ділянці, який накладений ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у кримінальному провадженню, внесеного 10 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025242230000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Копію ухвали надіслати (вручити) для відома власнику майна або його представнику, слідчому та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1