Рішення № 140631319, 14.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/4561/26

Номер провадження 2/676/4084/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

14 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Гладій Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року в розмірі 7 592,00 грн., судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 21.05.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» - первісним кредитором та Мазуркевичем В.В. укладено Кредитний договір № 283031 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронному вигляді. Сума виданого кредиту: 4 000,00 грн; дата надання кредиту: 21.05.2025 року; строк кредиту: 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка: 0,72 % (процентів) на добу. Вже, 19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до Договору факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року становить 7 592,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі - 2 592,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору 1 000,00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість по Кредитному договору № 283031 від 21.05.2025 року та судові витрати по справі.

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

Представник позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак направив суду письмову заяву про відшкодування судових витрат та розгляд справи у його відсутності, позов підтримує і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заяв і клопотань на адресу суду не подавав.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 21.05.2025 року ОСОБА_1 пройшовши ідентифікацію, уклав з ТОВ «ФК «Венера Фінанс» - первісним позичальником Договір про надання фінансового кредиту № 283031, який разом з Графіком розрахунків та загальної вартості кредиту, підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL1225.

Згідно умов договору, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором, строком на 90 днів.

Згідно Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 21.05.2025 року ТОВ «ПрофітГід» від платника ТОВ «Клай Інвест» було здійснено перерахування коштів в загальній сумі 4 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , згідно Договору № 283031.

Вже, 19.12.2025 року ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) уклали Договір факторингу № 19122025/1, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Так, згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 року становить 7 592,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі - 2 592,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору 1 000,00 грн.

17.03.2026 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на адресу ОСОБА_1 направлено Вимогу про виконання зобов`язань за Кредитним договором № 278018 від 03.03.2025 року за вих. № б/н від 17.03.2026 року.

За правилами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч1 ст.1077 ЦК України).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається зі ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року матеріали справи не містять, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним договором та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 592,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі - 2 592,00 грн.

Що стосується послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору 1 000,00 грн., то слід зазначити, що 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з наведеним відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість за послуги з обслуговування кредиту в розмірі 1 000,00 грн., оскільки ставиться питання про оплату послуги за надання кредиту, тобто за послугу, яка має бути безоплатною, а також не надано доказів, які саме послуги надавались.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року в розмірі 6 592,00 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст.ст.137, 141 ЦПК України, а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задавленим (86,82%) позовним вимогам у розмірі 2 311,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 457,10 грн. за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки суд за власною ініціативою не може зменшувати витрати.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 275, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст.207, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 634, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 283031 від 21.05.2025 року в розмірі 6 592,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4 000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками - 2 592,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 311,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 13 457,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ: 43561872, вул. Львівська, буд.23, офіс 703 в м. Київ, поштовий індекс 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Л.М. Гладій