Рішення № 140631290, 15.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/572/26

Провадження № 2/674/668/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

23 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "ФК "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а/с 1-6).

Позивач ТОВ "ФК "Позика" посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту № 33703643 від 20 листопада 2021 року ТОВ "ФК "Ірбіс" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 5500,00 грн., строком на 90 днів - до 18 лютого 2022 року, з сплатою процентів за користування кредитом: за пільговою процентною ставкою - в розмірі 2,5 % в день, за стандартною процентною ставкою - в розмірі 3 % в день.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 18525,00 грн., в тому числі: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 13025,00 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ТОВ "ФК "Позика" укладено Договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого ТОВ "ФК "Ірбіс" передало (відступило) ТОВ "ФК "Позика" право вимоги відносно боржників ТОВ "ФК "Ірбіс", в тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року. Внаслідок цього ТОВ "ФК "Позика" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

На підставі викладеного позивач ТОВ "ФК "Позика" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року в сумі 18525,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

25 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив (а/с 51), яким відповідач заперечила проти позову. Свої заперечення відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує наступним: 1) вона не укладала кредитний договір з ТОВ "ФК "Позика"; 2) вона не була повідомлена про відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача; 3) вона вважає суму заборгованості необґрунтованою та значно завищеною. На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позову, а у разі встановлення факту заборгованості - зменшити розмір стягнення, враховуючи принцип розумності та справедливості.

27 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала суду - а/с 52-53).

31 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив (а/с 54), яким відповідач заперечила проти позову. Свої заперечення відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує наступним: 1) сума процентів за користування кредитом перевищує суму отриманого кредиту більш ніж в два рази, що є неспівмірним та порушує принципи справедливості; 2) в період карантину та воєнного стану законодавством України встановлено обмеження щодо нарахування штрафних санкцій та надмірних платежів за кредитами; 3) позивач не довів економічної обґрунтованості нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 13025,00 грн., а наданий розрахунок заборгованості є формальним та не містить детального обґрунтування; 4) договір укладено в електронній формі, а позивач не надав належних доказів ідентифікації позичальника. На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом або зменшити розмір процентів за користування кредитом до розміру отриманого кредиту / до мінімального обґрунтованого розміру.

02 квітня 2026 року від позивача ТОВ "ФК "Позика" надійшла відповідь на відзив (а/с 57-63), якою позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги.

14 травня 2026 року задоволено клопотання позивача ТОВ "ФК "Позика" про витребування доказів та зобов`язано АТ "Універсал Банк" надати суду наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ; 2) інформацію про рух грошових коштів (виписку) з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 , за період з 20 листопада 2021 року по 27 листопада 2021 року, з відображеннями часу зарахування цих коштів; 3) ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , в тому числі: прізвище, ім`я, по-батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адресу електронної пошти, тощо) та всі наявні банку відомості щодо даної особи (ухвала суду - а/с 80).

01 червня 2026 року від АТ "Універсал Банк" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднано до матеріалів цивільної справи (а/с 87-88).

14 травня 2026 року відмовлено в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів від позивача ТОВ "ФК "Позика" (ухвала суду - а/с 81).

В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "Позика" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхньої представника, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - просить суд розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову заперечує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Укладення кредитного договору.

20 листопада 2021 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" (кредитодавцем, товариством) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником, клієнтом) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 33703643 (надалі - кредитний договір) (а/с 18-23), за умовами якого кредитодавець ТОВ "ФК "Ірбіс" надав кредит позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3.1 кредитного договору: за цим Договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 5500,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору: за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижену) на умовах, визначених в підпунктах 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 цього Договору.

Відповідно до п.3.2.1 кредитного договору: період - пільговий період, строк кредитування - 30 календарних днів з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року, назва ставки - пільгова процентна ставка (знижка), процентна ставка - 2,5 %.

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору: період - стандартний період, строк кредитування - 60 календарних днів з 21 грудня 2021 року по 18 лютого 2022 року, назва ставки - стандартна процентна ставка, процентна ставка - 3 %.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору: мета кредитування - задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язано з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору: клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом, до 18 лютого 2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Відповідно до п.13.1 кредитного договору: цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу.

Відповідно до п.13.2 кредитного договору: цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.13.3 кредитного договору: оскільки цей Договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого Законом України "Про електронну комерцію", цей Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України р озмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 - ч.6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України д оговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України я кщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" е лектронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" я кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 33703643 від 20 листопада 2021 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 884786, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позивач надав суду довідку про ідентифікацію клієнта (а/с 14), якою кредитодавець ТОВ "ФК "Ірбіс" підтвердив, що клієнт (позичальник, відповідач) ОСОБА_1 ідентифікована 20 листопада 2021 року о 15:13:42 годин в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "ФК "Ірбіс" відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію". Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 33703643: унікальний ідентифікатор (код підпису) - 884786, номер моб./ел. адреса, на яку було відправлено персональний ідентифікатор - 0981754790, дата та час підписання - 20 листопада 2021 року, номер карти/маска карти - 4441-11хх-хххх-4535.

В розділі 14 кредитного договору позичальник (відповідач) ОСОБА_1 вказала номер телефону НОМЕР_2 , що відповідає номеру телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор.

У відзиві на позовну заяву (а/с 54) відповідач ОСОБА_1 вказала свій номер телефону НОМЕР_2 , що відповідає номеру телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір № 33703643 від 20 листопада 2021 року, повністю погодилась з всіма його умовами.

На підставі положень, визначених ст.1051 ЦК України, в установленому законом порядку позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не оспорювала кредитний договір № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

Суд залишає без уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову з тих підстав, що вона не укладала кредитний договір з ТОВ "ФК "Позика".

Так, предметом спору в даній цивільній справі є заборгованість відповідача за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року, укладеним між ТОВ "ФК "Ірбіс" та відповідачем ОСОБА_1 .

Матеріали даної цивільної справи не містять жодних відомостей про укладення будь-яких договорів між позивачем ТОВ "ФК "Позика" та відповідачем ОСОБА_1 .

Суд критично оцінює пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач не надав належних доказів ідентифікації позичальника при укладенні кредитного договору, оскільки ці пояснення повністю спростовуються доказами, які були надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку між кредитодавцем ТОВ "ФК "Ірбіс" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: розмір кредиту, строк кредиту, розмір процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитом, тощо. Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 погодилась на укладення кредитного договору на умовах, запропонованих кредитодавцем ТОВ "ФК "Ірбіс", що підтверджено електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 884786.

Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

20 листопада 2021 року на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року кредитодавець ТОВ "ФК "Ірбіс" надав позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 5500,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

Такий спосіб видачі кредиту сторони визначили в п.4.1 кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору: видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у Особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості Основної платіжної картки.

З інформаційного листа ТОВ Універсальні платіжні рішення" від 24 жовтня 2025 року № 3152_251024113447 (а/с 30) вбачається, що ТОВ "Універсальні платіжні рішення" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серії ФК № 342 від 02 жовтня 2012 року) та отримало ліцензію Національного банка України № 21/788-рк від 01 травня 2023 року. Між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ "ФК "Ірбіс" укладено договір на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06 квітня 2021 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 листопада 2021 року 15:13:43 годин на суму 5500,00 грн., маска картки НОМЕР_3 хх-хххх-4535, номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_4 , призначення платежу - зарахування 5500 грн. на карту НОМЕР_3 хх-хххх-4535.

З інформаційного листа АТ "Універсалбанк" від 31 травня 2026 року № БТ/Е-22710 (а/с 87) вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_6 , номер телефону власника карткового рахунку - НОМЕР_7 .

З виписки АТ "Універсалбанк" (а/с 88) вбачається, що 20 листопада 2021 року о 15:13:47 годин на платіжну картку № НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), зараховані грошові кошти в сумі 5500,00 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що кредитодавець ТОВ "ФК "Ірбіс" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року, оскільки 20 листопада 2021 року перерахував грошові кошти кредиту в сумі 5500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_6 , власником якої є позичальник (відповідач) ОСОБА_1 .

Заміна кредитора у зобов`язанні.

01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" (клієнтом) та ТОВ "ФК "Позика" (фактором) укладено Договір факторингу № 01092025/01 (а/с 24-28), за умовами якого ТОВ "ФК "Ірбіс" передало (відступило) ТОВ "ФК "Позика" право вимоги відносно боржників ТОВ "ФК "Ірбіс", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу: згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.4.1 договору факторингу: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеній в Додатку № 1 до цього Договору.

01 вересня 2025 року між клієнтом ТОВ "ФК "Ірбіс" та фактором ТОВ "ФК "Позика" складено Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року (а/с 9), з якого вбачається, що клієнт ТОВ "ФК "Ірбіс" передав, а фактор ТОВ "ФК "Позика" прийняв Реєстр прав вимоги. Кількість боржників - 25419. Загальна сума заборгованості - 213674446,94 грн.

01 вересня 2025 року між клієнтом ТОВ "ФК "Ірбіс" та фактором ТОВ "ФК "Позика" складено Реєстр прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року (а/с 12), з якого вбачається, що клієнт ТОВ "ФК "Ірбіс" передав фактору ТОВ "ФК "Позика" право вимоги відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року в загальній сумі 18525,00 грн., в тому числі: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 13025,00 грн.

Платіжною інструкцією № 6054383 від 02 вересня 2025 року на суму 3490472,17 грн. (а/с 32) фактор ТОВ "ФК "Позика" перерахував клієнту "ТОВ "ФК "Ірбіс" грошові кошти в оплату за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч.2 ст.1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч.1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч.2 ст.1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно ч.3 ст.1082 ЦК України виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Заміна кредитора є внутрішньою зміною у зобов`язанні, а тому не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін у зобов`язанні.

У разі існування (дійсності) боргового зобов`язання, у якому відбулося договірне відступлення права вимоги кредитора, визначеними законом способами захисту чи поновлення порушених прав боржника є висунення проти вимоги нового кредитора заперечень, які боржник мав проти первісного кредитора, або пред`явлення проти вимоги нового кредитора зустрічної вимоги до первісного кредитора. При цьому, в силу прямої вказівки закону саме первісний кредитор відповідає за недійсність переданої ним вимоги.

Суд критично оцінює заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову з тих підстав, що вона не була повідомлена про відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Так, в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в справі № 555/2428/15-ц (провадження № 61-33585св18) зазначено: наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у платі новому кредиторові, а може впливати на визначення боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що 01 вересня 2025 року в установленому законом порядку ТОВ "ФК "Ірбіс" передало ТОВ "ФК "Позика" право вимоги відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

Внаслідок цього ТОВ "ФК "Позика" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Заборгованість позичальника за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач ТОВ "ФК "Позика", як кредитор, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, яка прострочила виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за кредитним договором № 33703643 від 20 листопада 2021 року.

З розрахунку ТОВ "ФК "Ірбіс" (а/с 34-35) вбачається, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором 33703643 від 20 листопада 2021 року становить 18525,00 грн., в тому числі: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 13025,00 грн.

Суд погоджується з цим розрахунком.

Заборгованість позичальника по кредиту.

Заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по кредиту в сумі 5500,00 грн. відповідає розміру виданого кредиту.

Так, 20 листопада 2021 року кредитодавець ТОВ "ФК "Ірбіс" перерахував грошові кошти кредиту в сумі 5500,00 грн. на банківський рахунок позичальника (відповідача) ОСОБА_1 .

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу по сплаті заборгованості по кредиту.

Заборгованість позичальника по процентам за користування кредитом.

Заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом в сумі 13025,00 грн. нарахована відповідно до умов кредитного договору.

Так, п роценти за користування кредитом нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору, а саме: з 20 листопада 2021 року по 18 лютого 2022 року включно.

Проценти за користування кредитом нараховані за процентною ставкою, узгодженою між сторонами, а саме: з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року (30 днів) - за пільговою процентною ставкою в розмірі 2,5 % за кожен день кредитування, з 21 грудня 2021 року по 18 лютого 2022 року (60 днів) - за стандартною процентною ставкою в розмірі 3 % за кожен день кредитування.

Суд критично оцінює пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач не довів економічної обґрунтованості нарахованих процентів за користування кредитом, а наданий розрахунок заборгованості є формальним та не містить детального обґрунтування, оскільки ці пояснення повністю спростовуються доказами, які були надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні.

Заперечення відповідача щодо співмірності

розміру процентів за користування кредитом розміру тіла кредиту.

Крім іншого, відповідач ОСОБА_1 заперечує проти позову, посилаючись на те, що сума процентів за користування кредитом (13025,00 грн.) перевищує суму отриманого кредиту (5500,00 грн.) більш ніж в два рази, що є неспівмірним та порушує принципи справедливості.

Разом з тим, в кредитному договорі № 33703643 від 20 листопада 2021 року сторони узгодили розмір процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитом, а саме: з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року (30 днів) - за пільговою процентною ставкою в розмірі 2,5 % за кожен день кредитування, з 21 грудня 2021 року по 18 лютого 2022 року (60 днів) - за стандартною процентною ставкою в розмірі 3 % за кожен день кредитування.

В Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а/с 23), яка є невід`ємним додатком до кредитного договору № 33703643 від 20 листопада 2021 року, сторони погодили наступний графік погашення боргу: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 14025,00 грн. (в тому числі: перші 30 днів кредитування - 4125,00 грн., наступні 60 днів кредитування - 9900,00 грн.), реальна річна процентна ставка - 1034 %, загальна вартість кредиту - 19525,00 грн.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не оспорювала відповідні умови кредитного договору.

В постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23 зазначено: за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Позивач ТОВ "ФК "Позика" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 13025,00 грн., тобто в розмірі, меншому ніж той розмір, який сторони визначили в кредитному договорі № 33703643 від 20 листопада 2021 року (14025,00 грн.).

Враховуючи, що в кредитному договорі № 33703643 від 20 листопада 2021 року, укладеному між кредитодавцем ТОВ "ФК "Ірбіс" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 , сторони чітко та недвозначно узгодили умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом, в подальшому відповідач не оспорювала ці умови кредитного договору, тому суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом.

Висновок суду.

На підставі викладеного суд вважає можливим задовольнити позов та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Позика" заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 33703643 від 20 листопада 2021 року, укладеним між ТОВ "ФК "Ірбіс" та відповідачем ОСОБА_1 , в сумі 18525,00 грн., в тому числі: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 13025,00 грн.

Відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" с удовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Позивач ТОВ "ФК "Позика" подав позов та всі процесуальні документи в електронній формі.

За подання позовної заяви позивач ТОВ "ФК "Позика" сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. (платіжна інструкція № 33703643 від 03 березня 2026 року - а/с 7).

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Позика" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України р озмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України о бов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

02 січня 2026 року між позивачем ТОВ "ФК "Позика" (клієнтом) та ФОП Лівак І.М. (виконавцем), яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року, виданого Радою адвокатів Волинської області, укладено Договір про надання правової допомоги № 39493634/01 (а/с 15-17).

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги: клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до п.4.1 договору про надання правової допомоги: загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного Договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п.4.9 даного Договору.

Відповідно до п.4.4 договору про надання правової допомоги: за результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається виконавцем факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в Договорі.

16 лютого 2026 року між позивачем ТОВ "ФК "Позика" (клієнтом) та ФОП Лівак І.М. (виконавцем) укладено Додаткову угоду № 33703643 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року (а/с 29).

Відповідно до п.1 додаткової угоди: виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Виконавець зобов`язується надати інші види правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" під час здійснення судочинства, готувати проекти процесуальних документів та може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб`єкт оскарження в процесі, для чого виконавцю надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження виконавця в суді не обмежені цим договором.

Відповідно до п.2 додаткової угоди: за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього Договору клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, або на умовах попередньої оплати (авансування).

16 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_2 склала Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Позика" щодо стягнення кредитної заборгованості (а/с 13). Підстава: Договір про надання правової допомоги № 3949634/01 від 02 січня 2026 року та додаткова угода до нього. Склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг): 1) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 0,5 годин х 1000,00 грн. = 500,00 грн.; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Позика" - 1 година х 1500,00 грн. = 1500,00 грн.; 3) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 2 години х 1500,00 грн. = 3000,00 грн.; 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 годин х 1000,00 грн. = 500,00 грн.; всього - 5500,00 грн.

16 лютого 2026 року між позивачем ТОВ "ФК "Позика" (клієнтом) та ФОП Лівак І.М. (виконавцем) складено Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги № 33703643 (а/с 10), відповідно до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року та Додаткової угоди № 33703643 від 16 лютого 2026 року.

Цим актом сторони підтвердили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 5500,00 грн., зокрема: 1) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 0,5 годин х 1000,00 грн. = 500,00 грн.; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Позика" - 1 година х 1500,00 грн. = 1500,00 грн.; 3) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 2 години х 1500,00 грн. = 3000,00 грн.; 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 годин х 1000,00 грн. = 500,00 грн. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Послуги надані в повному обсязі та з дотриманням інших умов основного договору.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" д оговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" г онорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" п орядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України з а договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України п оложення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України я кщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що всі зазначені у розрахунку дії та послуги адвоката ґрунтуються на положеннях ст.137 ЦПК України, факт їх вчинення підтверджено наявними у справі доказами, а їх вартість, час на їх вчинення та обсяг визначені та погоджені сторонами в договорі про надання правової допомоги та в розрахунку витрат.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, в постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року в справі № 904/3583/19 та від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22 зазначено: у розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, не подала до суду заяви чи клопотання в порядку, визначеному ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України, з відповідним обґрунтуванням щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, внаслідок їх неспівмірності.

Отже, враховуючи відсутність заяви чи клопотання відповідача ОСОБА_1 про недотримання вимог співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю відповідної роботи, суд приймає доводи позивача ТОВ "ФК "Позика", що розмір його витрат на професійну правничу допомогу становить 5500,00 грн.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Позика" понесені останнім та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202, 203, 207, 215, 509 - 519, 524 - 533, 536, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 638, 639, 901, 903, 1046 - 1056-1, 1077 - 1086 ЦК України, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-ІV, Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження по вул.Симона Петлюри,21/1 в м.Бровари Київської області 07406, код ЄДРПОУ - 39493634, рахунок № НОМЕР_8 в ПуАТ "КБ "Акорд Банк", МФО - 380634,

заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 33703643 від 20 листопада 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ірбіс" та ОСОБА_1 , в сумі 18525,00 грн. (в тому числі: кредит - 5500,00 грн., проценти за користування кредитом - 13025,00 грн.), витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн., всього - 26687,40 грн. (Двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження по вул.Симона Петлюри,21/1 в м.Бровари Київської області 07406, код ЄДРПОУ - 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.