Рішення № 140631132, 17.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10410/21

н/п 2/766/772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Куниця Валерія Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача у червні 2021 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області із вищевказаним позовом, у якому просить:

визнати недійсними договори купівлі-продажу від 19.03.2021 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за реєстровими № 611 та 612, за якими передано у власність ОСОБА_2 по 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за номером запису про право власності 41081955 від 19.03.2021 року (індексний номер 5792183) та 41082199 від 19.03.2021 року (індексний номер 57192451) за ОСОБА_2 по частки житлового будинку, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із припиненням речових прав за договорами купівлі-продажу від 19.03.2021 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за реєстровим № 611 та 612;

стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 на праві власності належав житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 44,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2006 року. Вказаний житловий будинок перебував в іпотеці відповідно до Іпотечного договору № С-00279/49_08ДІ від 28.02.2008 року, укладеного на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед АБ «Факторіал-Банк». У подальшому розмір основного зобов`язання змінювався, а права іпотекодержателя неодноразово відступалися іншим особам. 21.01.2011 року рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача зазначає, що у 2020 році права вимоги за кредитними та іпотечними зобов`язаннями послідовно переходили до ТОВ «Спектрум ессетс», ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», ОСОБА_3 , після чого 19.03.2021 року на підставі двох договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 по 1/2 частці житлового будинку за вказаною адресою. На підставі відповідних рішень державного реєстратора від 19.03.2021 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на весь житловий будинок. Таким чином, на думку позивача, відчуження належного йому нерухомого майна відбулося внаслідок реалізації предмета іпотеки без його згоди.

На думку представника позивача, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи є неправомірним, оскільки така особа не наділена правом надавати фінансові послуги. Крім того, позивач вважає, що положення іпотечного договору не могли бути правовою підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи у спосіб, застосований у цьому випадку, з огляду на зміни до Закону України «Про іпотеку», що набрали чинності 14.01.2019 року, а також дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилаючись на відсутність згоди позивача на відчуження житлового будинку, представник позивача звернувся до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову. Зазначену ухвалу про забезпечення позову було скасовано Постановою Херсонського апеляційного суду по справі № 766/10410/21 від 31.08.2021 року. Заяву про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 ; заборони суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на набуття, зміну чи припинення речових прав та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових правна нерухоме майно, щодо нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.07.2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Куниці В.В. копію нотаріальної справи, в якій містяться документи, пов`язані із посвідченням договорів купівлі-продажу від 19.03.2021 року укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за реєстровим № 611 та № 612 , відповідно до яких передано у власність по Ѕ частки- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; а також копії договору від 24.12.2020 року про р відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою O.A. за р. № 4703, за яким змінено іпотекодержателя на ОСОБА_3 ; договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N218881 від 25.09.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. за реєстровим № 1218 за яким змінено іпотекодержателя на ТОВ «Спектрум ессетс»; договору про відступлення прав за іпотечним договором № С-00279/49_08ДІ від 20.03.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Левченком В.Г. за р. № 420, за яким змінено іпотекодержателя на ВАТ «СЕБ Банк». Витребувано з Державного нотаріального архіву Херсонської області копії іпотечного договору № С-00279/49_08ДІ від 28.02.2008 року укладеного між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. та договору купівлі-продажу від 06.10.2006 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за р. № 2490 щодо придбання ОСОБА_1 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та членів його родини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації яких є: АДРЕСА_1 ; а у випадку, якщо ці фізичні особи зняті з реєстрації місця проживання, то повідомити ким та на якій підставі або за яким документом проведено зняття їх з реєстрації місця проживання та хто саме зараз зареєстрований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

06.10.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника ОСОБА_2 - адвоката Сергета В.В., який заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування викладених заперечень представником відповідача зазначено, що Договором іпотеки передбачено, що вказаний договір може бути використано як правову підставу для укладення Договору купівлі-продажу Іпотекодержателем на користь іншої особи-покупця житлового будинку, без згоди Іпотекодавця та укладення додаткових угод, у разі пред`явлення Договору іпотеки до компетентних органів саме з метою продажу від імені Іпотекодавця предмета Іпотеки на користь іншої особи.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.10.2021 року задоволено заяву представника позивача про відкликання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.10.2021 року визнано неогрунтованою заяву позивача, ОСОБА_1 , про відвід судді Херсонського міського суду Херсонської області Войцеховської Я.В. у цивільній справі № 766/10410/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Куниця Валерія Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності. Вирішення питання про відвід судді передано судді, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.10.2021 року залишено без задоволення заяву позивача про відвід судді Херсонського міського суду Херсонської області Войцеховської Я.В. за цивільною справою № 766/10410/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Куниця Валерія Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

19.10.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області на виконання ухвали суду від 05.08.2021 року від представника приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Куниці В.В. - адвоката Федак Л.Р., надійшли запитувані документи.

25.10.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області на виконання ухвали від 05.08.2021 року надійшла відповідь Державного нотаріального архіву Херсонської області, згідно якої нотаріальні документи приватних нотаріусів Херсонського міського нотаріального округу Задніпряної А.І. та Воєводіної Н.М. на зберігання не передавались.

02.11.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача - адвоката Проніної О.О., яка заперечує проти викладених представником відповідача доводів та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.12.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької Олени Анатоліївни оригінал повідомлення АТ «Укрпошта» про вручення ОСОБА_1 01.02.2021 року відправлення за штрихкодом № 7300310474923.

11.01.2022 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області від приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. на виконання ухвали від 07.12.2021 року надійшли витребувані докази, а саме оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення № 7300310474923 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.05.2024 року задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

19.09.2024 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання судового експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Лебедь О.І. про необхідність надання додаткового порівняльного матеріалу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.09.2024 року поновлено провадження у справі.

27.11.2024 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява за підписом представник відповідача - адвоката Крижановського М.М., який просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необгрунтованістю.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2025 року прийнято до провадження заяву представника відповідача, ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. про зустрічне забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Куниця Валерія Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 року задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та надання експерту додаткових матеріалів і зразків. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Зазначену ухвалу залишено в силі постановою Херсонського апеляційного суду по справі № 766/10410/21 від 12.03.2025 року.

28.10.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов висновок експерта № СЕ-19/122-25/4738-ПЧ від 28.10.2025 року, складеним судовим експертом Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру О.І. Лебедь.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.10.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач, в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні 01.06.2026 року в режимі відео конференції надав згоду на самостійне дослідження судом доказів та ухвалення рішення за їх відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у заяві від 27.11.2024 року та наданих в судовому засіданні пояснень.

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про розгляд справи за адресою реєстрації місця проживання відповідача. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куниця В.В. та її представник в судове засідання не з`явилися, у матеріалах справи міститься заява представника третьої особи про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечують та просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.10.2006 року між ОСОБА_6 як Продавцем, та ОСОБА_1 як покупцем укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим № 2490. За умовами вказаного Договору продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов`язується оплатити на нижчевикладених умовах житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 06.10.2006 року за ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12075568.

27.02.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду № С_00279/49_08, за умовами якого кредитодавець, керуючись положеннями та умовами цієї Угоди та договорами про надання траншу, відкриває позичальнику кредитний ліміт в сумі 60000,00 дол. США. Термін користування кредитними коштами за цією угодою встановлюється з 27.02.2008 року по 20.02.2015 року включно (п.п 1.1-1.2 Генеральної угоди).

Відповідно до п. 1.6 Генеральної угоди, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, повернення кредиту, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, кредитодавець укладає: з ОСОБА_1 договір іпотеки № С_00279/49_08/ДІ від 27.02.2008 року; з ОСОБА_4 договір поруки № С_00279/49_08/ДП від 27.02.2008 року.

28.02.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання траншу № С_00279/49_08, за умовами п. 1.1 якого кредитодавець на підставі Генеральної угоди № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року, та при наявності вільних кредитних ресурсів, зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування у сумі 60000,00 дол. США, зі сплатою 13% річних.

Окрім цього 28.02.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № С-00279/49_08/ДІ, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального за реєстровим № 3038, який забезпечує виконання іпотекодацем зобов`язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з Генеральної угоди № С_00279/49_08 від 28.02.2008 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії), по повернення суми кредиту у розмірі 60000,00 дол. США в строк з 28.02.2008 року по 20.02.2015 року, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених Договором кредиту (п. 1.1 Договору).

15.08.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим № 3038.

Відповідно до пп. 1.2.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме: будинок житловий за номером АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літера «А» - житловий будинок (матеріал стін: камінь бут), загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м.; літера «Б» - літня кухня (матеріал стін: калиб); літера «В» - гараж (матеріал стін: черепашник); літера «Г» - сарай (матеріал стін: черепашник); літера «Д» - навіс (матеріал стін: без обшивки); літера «Е» - туалет (матеріали стін: цегла); літера «Ж» - гараж (матеріали стін: цегла); літера «З» - душ (матеріал стін: дерево); № 1, 2, 3 - огорожа та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу (бланк ВЕС № 230766), посвідченого 06.10.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим номером 2490; зареєстрованого в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації за номером запису 7345 в книзі 26, реєстраційний номер Предмет іпотеки 16074159.

Згідно п. 1.6 Іпотечного договору, предмет іпотеки на момент укладення цього Договору вже переданий в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за Договором іпотеки, посвідченим 06.10.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим номером 2503.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 251245273 від 05.04.2021 року, заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження № 3848540, вказане обтяження було вилучено на підставі повідомлення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повне виконання зобов`язання № 12-01/60 від 28.02.2008 року.

Згідно п. 2.3 Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі достроково, у разі, якщо зобов`язання, забезпечено іпотекою, не буде виконано повністю або частково (в разі несвоєчасної сплати процентів та/або частини кредиту).

Відповідно до пп. 3.3.5 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем умов договору кредиту та/або цього Договору, іпотекодержатель має право продати від свого імені будь-якій особі-покупцеві предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та розділу 4 цього Договору.

У відповідності до п. 4.1 Іпотечного договору, в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за договором кредиту та/або цим договором, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеки», у позасудовому порядку, шляхом укладення договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

За домовленістю сторін, у разі порушення умов договору кредиту та/або цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк з дня одержання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Факт одержання іпотекодавцем вищезазначеної письмової вимоги іпотекодержателя підтверджується повідомленням, яке надається поштовим відділенням іпотекодержателю з відповідною відміткою поштового відділення в цьому повідомленні про вручення рекомендованого листа одержувачу.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві будинку житлового, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В такому випадку Договір про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є правовою підставою для підписання договору купівлі-продажу предмету іпотеки іпотекодержателем.

28.02.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладальною умовою), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим № 803,у відповідності до якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем 28.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим № 801, в забезпечення виконання умов Генеральної угоди № С_00279/49_08 від 28.02.2008 року, укладеного між Акціонерним банком «Факторіал Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов основного договору, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснено шляхом продажу від імені іпотекодержателя предмету іпотеки. За домовленістю сторін, у разі невиконання іпотекодавцем за основним договором зобов`язань, забезпеченого іпотекою, цей договір передбачає, що іпотекодержатель укладає договір купівлі-продажу предмету іпотеки від свого імені, в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавцем за основним договором у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та цим Договором.

15.08.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладальною умовою) від 28.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим № 3039.

15.08.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Генеральної угоди № С_00279/49_08, на підставі якої внесено наступні зміни до Генеральної угоди № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року, а саме викласти п. 1.1 Договору в наступній редакції: «Кредитодавець, керуючись положеннями та умовами цієї Угоди та договорами про надання траншу, відкриває позичальнику кредитний ліміт в сумі 77000,00 дол. США».

15.08.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання траншу № С_00315/_09_08, за умовами п. 1.1 якого кредитодавець на підставі Генеральної угоди № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року, та при наявності вільних кредитних ресурсів, зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування у сумі 19000,00 дол. США, зі сплатою 13% річних.

Відповідно до Будинкової книги для реєстрації громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживають наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно інформаційних відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 18.03.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації: 12.09.2009 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації: 12.09.2009 року); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації: 06.12.2006 року); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації: 02.11.2007 року).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20.05.2015 року Комсомольським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області, адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації - 06.12.2006 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.01.2011 року по справі № 2-344/11 стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» заборгованість з кредиту у розмірі - 709222,46 грн., а саме: заборгованість по кредиту складає 585810,09 грн., заборгованість з відсотків - 99997,01 грн., пеня з порушення умов договору кредиту щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 23415,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» судові витрати у розмірі по 910,00 грн. з кожного.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 251245273 від 05.04.2021 року встановлено неодноразову зміну іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим 28.02.2008 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим № 801, внаслідок чого зареєстровано право іпотекодержателя за ОСОБА_3 .

19.03.2021 року між ОСОБА_3 як Продавцем, який є Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куницею В.В. за реєстровим № 611.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Договору № 611, продавець, відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», передає нерухоме майно у власність покупцеві, покупець приймає на оплачує за нього обговорену грошову суму. 1/2 частку у праві власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.3 Договору № 611, право на продаж предмету договору будь-якій особі належить продавцю на підставі: пункту 4 іпотечного договору № С_00279/49_08/ДІ, посвідченого 28.02.2008 року за реєстровим № 801 Задніпряною А.І., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, а також усіх змін та додаткових угод до нього; пункту 3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладальною умовою), посвідченого 28.02.2008 року за реєстровим № 803 Задніпряною А.І., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, іпотекодавцем за якими є ОСОБА_1 , що є позичальником за генеральною угодою № С_00279/49_08; договору № GL3N21881 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого 25.09.2020 року за реєстровим № 1218 Черленюх Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; договору відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 801; посвідченого 23.12.2020 року за реєстровим № 2373 Шершун Н.К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; договору про відступлення прав за Іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І., зареєстрованого в реєстрі за № 801, посвідченого 24.12.2020 року за реєстровим № 4703 Маковецькою О.А. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 1.4 Договору № 611, 1/2 частка у праві власності на житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.10.2006 року за реєстровим № 2490 Воєводіною Н.М., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 06.10.2006 року, реєстраційний номер: 16074159, номер запису: 7345, в книзі: 26.

У відповідності до п. 1.5 Договору № 611, продавець стверджує, що він за 30 днів до укладення цього, належним чином, передбаченим вимогами діючого законодавства України, письмово повідомив ОСОБА_1 про свій намір укласти договір купівлі-продажу Предмету договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу: трек-номер № 7300310474923 від 29.01.2021 року. Продавець, як Іпотекодержатель, одночасно з підписанням цього договору надає свою згоду на відчуження Предмету договору.

Окрім цього, 19.03.2021 року між ОСОБА_3 як Продавцем, який є Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куницею В.В. за реєстровим № 612.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Договору № 612, продавець, відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», передає нерухоме майно у власність покупцеві, покупець приймає на оплачує за нього обговорену грошову суму. 1/2 частку у праві власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.3 Договору № 612, право на продаж предмету договору будь-якій особі належить продавцю на підставі: пункту 4 іпотечного договору № С_00279/49_08/ДІ, посвідченого 28.02.2008 року за реєстровим № 801 Задніпряною А.І., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, а також усіх змін та додаткових угод до нього; пункту 3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладальною умовою), посвідченого 28.02.2008 року за реєстровим № 803 Задніпряною А.І., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, іпотекодавцем за якими є ОСОБА_1 , що є позичальником за генеральною угодою № С_00279/49_08; договору № GL3N21881 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого 25.09.2020 року за реєстровим № 1218 Черленюх Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; договору відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 801; посвідченого 23.12.2020 року за реєстровим № 2373 Шершун Н.К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; договору про відступлення прав за Іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І., зареєстрованого в реєстрі за № 801, посвідченого 24.12.2020 року за реєстровим № 4703 Маковецькою О.А. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 1.4 Договору № 612, 1/2 частка у праві власності на житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.10.2006 року за реєстровим № 2490 Воєводіною Н.М., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 06.10.2006 року, реєстраційний номер: 16074159, номер запису: 7345, в книзі: 26.

У відповідності до п. 1.5 Договору № 612, продавець стверджує, що він за 30 днів до укладення цього, належним чином, передбаченим вимогами діючого законодавства України, письмово повідомив ОСОБА_1 про свій намір укласти договір купівлі-продажу Предмету договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу: трек-номер № 7300310474923 від 29.01.2021 року. Продавець, як Іпотекодержатель, одночасно з підписанням цього договору надає свою згоду на відчуження Предмету договору.

Цього ж дня ОСОБА_3 подано приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Куниці В.В. заяву про припинення іпотеки у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки, зареєстрованого за реєстровим № 614.

На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 44642613 від 19.03.2021 року та Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 44642847 від 19.03.2021 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куницею Валерією Валеріївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57192451 та № 57192183.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 251245273 від 05.04.2021 року, житловий будинок, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 16074159) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 : 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 612, виданий 19.03.2021, видавник: Приватний нотаріус Куниця В.В. Херсонський міський нотаріальний округ; 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 611, виданий 19.03.2021, видавник: Приватний нотаріус Куниця Валерія Валеріївна Херсонський міський нотаріальний округ.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 № 916/1247/23).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 185/7362/22).

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто, відповідно до вказаних норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, провадження № 14-321цс18).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Таким чином, незалежно від того чи є позивач стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладанні договору вимоги закону, але й порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

Отже, наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не ґрунтуються на законі, а обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання правочину недійсним, не призведе до ефективного відновлення порушеного права, і відмовити у їх задоволенні.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, провадження № 12-112гс18).

Тлумачення ст.ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 № 715/310/22).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин; у разі використання приватно-правового інструментарію (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину удаваним ) не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів, а для унеможливлення застосування до сторони чи сторін відповідного правочину Закону, то відсутні порушені, невизнані або оспорені відповідачем приватні (цивільні) права (інтереси) позивача (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 638/17053/18, провадження № 61-6138св23).

Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 209/2249/21, провадження № 61-15013св23).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та оцінивши доводи учасників процесу в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 34121828 від 26.11.2024 року, стан юридичної особи Акціонерний банк «Факторіал-Банк» - припинено. Дані про юридичних осіб-правонаступників: Публічне акціонерне товариство «Себ Банк» (Код ЄДРПОУ: 14351016).

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (нова редакція), затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.04.2016 року (протокол № 78) та погодженого 25.04.2016 року Національним банком України, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Публічного акціонерного товариства «СЕБ БАНК» на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 07.06.2012 року (Протокол № 60) та зміни найменування відкритого акціонерного товариства «СЕБ Банк» на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 23.03.2009 року (Протокол № 47) та зміни найменування Акціонерного банку «АЖІО», зареєстрованого Національним банком України 02.10.1991 року (Реєстраційний № 11) на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 01.03.2006 року (Протокол № 36). Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», Відкритого акціонерного товариства «СЕБ Банк» та Акціонерного банку «АЖІО» (п. 1.1).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 34121832 від 26.11.2024 року, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» перебуває в стані припинення (20.07.2016 року за реєстровим № 10741780054001946 внесено рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації).

25.09.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» було укладено Договір № GL3N218881 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1218.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору.

На підставі Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників/Поручителів/Іпотекодавців/Заставодержателів за такими договорами, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спетрум Ессетс» набуває права вимоги до боржника, ОСОБА_1 за Договором про надання траншу № С_00315/_09_08 від 15.08.2008 року, Генеральною угодою № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року, Іпотечним договором № С-00279/49_08/ДІ, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстровим №801, Договором про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладною умовою), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ЗадніпряноюА.І. за реєстровим № 803, Договором про надання траншу № С_00279/49_08 від 28.02.2008 року.

23.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» укладено Договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № С-00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Н.К. за реєстровим № 2373.

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель приймає всі права за іпотечним договором № С-00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, що укладений між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І., та зареєстрованим в реєстрі № 801, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Генеральною угодою № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року з усіма додатковими угодами до неї, а також укладеними в її рамках Договором про надання траншу № С_00315/49_08 від 28.02.2008 року та Договором про надання траншу № С_00315/_09_08 від 15.08.2008 року, що були укладені між Акціонерним товариством «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 .

24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фактор» та ОСОБА_3 укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 4703.

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення, у зв`язку з укладенням між Первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем Договору відступлення прав вимоги від 24.12.2020 року, відповідно до яких первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Генеральною угодою № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями в новій редакції, що є його невід`ємною частиною, укладеним між Акціонерним товариством «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з іпотечним договором № С_00279/49_08/ДІ від 28.02.2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 801, укладеного між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 .

Відомості щодо переходу прав іпотекодержателя до ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. № 54347215 від 30.09.2020 року, що підтверджується Витягом № 238773048 від 24.12.2020 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку в конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату.

Аналіз положень ЦК України свідчить, що договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплат клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 4703.

Отже, з наведеного вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» та ОСОБА_3 укладено саме договір відступлення права вимоги, за яким до ОСОБА_3 перейшли права та обов`язки іпотекодержателя, а не договір факторингу.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 906/1174/17 від 16.03.2021 року, зроблено висновок про необхідність відступлення від загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 року у справі 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» перебуває у процедурі ліквідації, з урахуванням наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним, у тому числі іпотечним, договорами на користь фізичної особи, яка не є фінансовою установою, є можливим.

Окрім цього, суд зазначає, що позивачем не оскаржується договір відступлення прав за договором іпотеки, укладений 24 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 4703, за яким до ОСОБА_3 перейшли права та обов`язки іпотекодержателя. Відтак, дійсність зазначеного договору та правомірність переходу до ОСОБА_3 відповідних прав іпотекодержателя не є предметом розгляду у цій справі.

Щодо неправомірності укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу у зв`язку із дією мораторію на примусове відчуження нерухомого майна, яке виступає забезпеченням за валютними кредитами суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; або

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Отже, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановлений зазначеним Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) такого предмета іпотеки.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів застосовуються з урахуванням його норм.

Вищевказаний Закон втратив чинність 21.04.2021 року, однак діяв на момент укладення спірного договору купівлі-продажу.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 251245273 від 05.04.2021 року, ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу серії ВЕС № 230766, посвідченого 06.10.2006 року приватним нотаріусом Херсонського нотокругу Воєводіною Н.М. за реєстровим № 2490.

При цьому, іпотечний договір за реєстровим № 801, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І., за яким позивач передав в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , укладено 28.02.2008 року.

Отже, спірний житловий будинок не підпадає під дію положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки право власності на нього позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2006 року, тобто до укладення 28.02.2008 року іпотечного договору, а тому відсутні підстави вважати, що зазначене нерухоме майно було придбано за кредитні кошти в іноземній валюті.

Щодо неналежного повідомлення іпотекодавця про реалізацію предмета іпотеки третій особі суд зазначає наступне.

30.12.2020 року за № 616/02-24 (за реєстровим № 4795) та 28.01.2021 року за № 50/02-24 (за реєстровим № 233) приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою Оленою Анатоліївною передано ОСОБА_1 заяву-вимогу ОСОБА_3 щодо виконання зобов`язання по Іпотечному договору, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 28.02.2008 року за реєстровим № 801.

Зі змісту заяви-вимоги про усунення порушення ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності, за реєстровим № 4793 від 30.12.2020 року та за реєстровим № 231 від 28.01.2021 року, вбачається, що у разі невиконання вимоги про погашення заборгованості в сумі 2417856,80 грн., іпотекодержателем буде звернуто стягнення на предмет іпотеки та на підставі розділу 2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І., 28.02.2008 року за реєстраційним номером 803, звернення стягнення буде здійснено шляхом продажу третій особі від імені іпотекодержателя житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодержателем надано іпотекодавцю 30 (тридцять) днів з моменту отримання вимоги для надання підтвердження щодо виконаних зобов`язань за Генеральною угодою № С_00279/49_08 від 27.02.2008 року.

Відомості щодо надання підтвердження виконання вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання із встановленням строку для його виконання. Лише за умови належного надсилання такої вимоги і спливу встановленого строку іпотекодержатель набуває право застосувати позасудовий спосіб звернення стягнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17 зазначила, що належним є надсилання вимоги на адресу, визначену договором або додатково повідомлену стороною, із дотриманням встановленого порядку, при цьому саме іпотекодержатель повинен довести факт належного направлення вимоги.

28.01.2021 року на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , направлено заяву-вимогу про усунення порушень. Згідно накладної № 7300310474923 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, поштове повідомлення з рекомендованим повідомленням про вручення було вручено 01.02.2021 року ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 59 та 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Водночас наданий нотаріусу опис вкладення, оформлений на ім`я ОСОБА_1 , не містить номера поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію відповідного відправлення та встановлення змісту документів, які були направлені на адресу позивача.

Правовий висновок щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020р. по справі №910/28408/15, від 26.03.2020р. по справі №910/9962/16, від 24.12.2020 у справі №916/2110/20.

Таким чином, суд зазначає, що копія опису-вкладення до поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 не може бути належним доказом на підтвердження відправлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушень.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання із встановленням строку для його виконання. Лише за умови належного надсилання такої вимоги і спливу встановленого строку іпотекодержатель набуває право застосувати позасудовий спосіб звернення стягнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17 зазначила, що належним є надсилання вимоги на адресу, визначену договором або додатково повідомлену стороною, із дотриманням встановленого порядку, при цьому саме іпотекодержатель повинен довести факт належного направлення вимоги.

Відповідно до Висновку судового експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України О.І. Лебедь № СЕ-19/122-25/4738-ПЧ від 28.10.2025 року, складеного за результатами проведеної судової експертизи встановлено:

рукописний запис «ОСОБА_9» у графі «за довіреністю» у розділі «Вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ» наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 7300310474923 на ім`я ОСОБА_1 , виконаний, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою;

підпис від імені ОСОБА_1 у графі «… в одержанні» у розділі «Вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ» наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 7300310474923 на ім`я ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17, саме на іпотекодержателя покладається обов`язок доведення належного направлення письмової вимоги іпотекодавцю та боржнику, суд не бере до уваги рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7300310474923 як належний доказ отримання такої вимоги ОСОБА_1 , оскільки згідно з висновком судового експерта № СЕ-19/122-25/4738-ПЧ від 28.10.2025 року рукописний запис у графі «за довіреністю» виконаний, ймовірно, іншою особою, а підпис у графі «… в одержанні» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що не дає підстав вважати факт вручення поштового відправлення адресату належним чином підтвердженим.

Окрім цього суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що підпис отримувача має проставлятися в окремому журналі, а рекомендоване повідомлення про вручення заповнюється працівником оператора поштового зв`язку, у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Згідно п. 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище. Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень. Поштові відправлення, в тому числі прості, адресовані «До запитання», видаються тільки адресату на підставі пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Отже, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що підпис одержувача має проставлятися виключно в окремому журналі, оскільки відповідно до пунктів 105, 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі вручення рекомендованого поштового відправлення без повідомлення про вручення одержувач власноруч зазначає своє прізвище та ставить підпис у книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка, тоді як у разі вручення реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення підпис одержувача проставляється безпосередньо на бланку такого повідомлення. Оскільки спірне поштове відправлення було надіслане з рекомендованим повідомленням про вручення, яке підлягає поверненню відправнику для підтвердження факту вручення, саме це повідомлення повинно містити належне підтвердження отримання відправлення адресатом, а відомості, внесені до окремого журналу, не можуть замінити відповідного підпису на бланку повідомлення про вручення.

Окрім цього суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року по справі № 757/13243/17, який виснував наступне: «Неналежне повідомлення іпотекодавців про намір укласти договори купівлі-продажу предмета іпотеки та непроведення оцінки предмета іпотеки не є підставою визнання договору купівлі-продажу недійсним чи витребування майна, оскільки правовим наслідком невиконання встановленого ст. 38 Закону про іпотеку обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків», оскільки наведений висновок стосується правових наслідків неналежного повідомлення іпотекодавця про намір іпотекодержателя відчужити предмет іпотеки за умови належного направлення вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Натомість у цій справі спірним є саме дотримання іпотекодержателем вимог щодо належного направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

При цьому у пунктах 58-61 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за відсутності належного направлення такої вимоги іпотекодержатель не набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та не вправі відчужувати його іншій особі. З огляду на викладене, наведена правова позиція не спростовує необхідності встановлення судом факту дотримання відповідачем передбаченої законом процедури направлення вимоги іпотекодавцю.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належного направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, як того вимагає частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку». Наданий опис вкладення не містить номера поштового відправлення, що унеможливлює встановлення змісту направленої кореспонденції, а рекомендоване повідомлення про вручення не підтверджує отримання вимоги позивачем, оскільки, згідно з висновком судового експерта, підпис від його імені виконаний іншою особою. Отже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів дотримання іпотекодержателем передбаченої законом процедури повідомлення іпотекодавця.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки належне направлення вимоги, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку», є необхідною передумовою застосування такого способу звернення стягнення. Посилання представника відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, не спростовують зазначеного висновку суду, оскільки стосуються правових наслідків неналежного повідомлення про намір відчужити предмет іпотеки за умови належного направлення вимоги відповідно до статті 35 цього Закону. Враховуючи недотримання обов`язкової процедури позасудового звернення стягнення та з огляду на встановлені у справі обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання недійсними договори купівлі-продажу від 19.03.2021 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за реєстровими № 611 та 612, за якими передано у власність ОСОБА_2 по 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги про визнання неправомірними та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за номером запису про право власності 41081955 від 19.03.2021 року (індексний номер 5792183) та 41082199 від 19.03.2021 року (індексний номер 57192451), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу предмета іпотеки, оскільки відповідачем не доведено дотримання встановленої статтею 35 Закону України «Про іпотеку» процедури направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що є необхідною передумовою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас визнання недійсними зазначених договорів має наслідком припинення речових прав, зареєстрованих на їх підставі, у порядку, передбаченому частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим окреме задоволення позовних вимог про визнання неправомірними та скасування рішень державного реєстратора не потребується.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З дубліката квитанції № 0.0.2119950026.1 від 12.05.2021 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1861,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.

Враховуючи те, що станом на дату звернення до суду із даним позовом, сплата судового збору здійснювалася за ставками 908,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то на відповідачів покладається обов`язок щодо відшкодування на користь ОСОБА_1 розмір сплаченого судового збору в сумі 908,00 грн. (по 454,00 грн. з кожного).

До того ж, позивачем сплачено судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі (по 227,00 грн. з кожного).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги № 58 від 12.04.2021 року, укладеного між Адвокатським бюро «Ольги Проніної» та ОСОБА_1 ; рахунки-фактури № 1 від 12.04.2021 року на суму 2250,00 грн., № 2 від 12.05.2021 року на суму 1500,00 грн., № 3 від 21.07.2021 року на суму 1500,00 грн., № 4 від 03.08.2021 року на суму 1500,00 грн., № 5 від 27.08.2021 року на суму 1500,00 грн.; меморіальні ордери № @2PL831857 від 19.04.2021 року на суму 700,00 грн., № @2PL555518 від 23.04.2021 року на суму 1550,00 грн., № @2PL280983 від 16.06.2021 року на суму 1500,00 грн., № @2PL923325 від 29.07.2021 року на суму 1500,00 грн., № @2PL369355 від 05.08.2021 року на суму 1500,00 грн., № @2PL176290 від 01.09.2021 року на суму 1500,00 грн.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується правомірності позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, дотримання іпотекодержателем установленої законом процедури відчуження нерухомого майна та правомірності державної реєстрації права власності на нього. Розгляд справи характеризується тривалістю, оскільки провадження у ній здійснюється з 2021 року, а з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, потребувало проведення судових експертиз та дослідження відповідних доказів. Представник позивача брала активну участь у розгляді справи, здійснювала представництво інтересів довірителя та вчиняла необхідні процесуальні дії для обґрунтування заявлених позовних вимог. Крім того, вирішення спору потребувало аналізу положень законодавства, що регулюють іпотечні правовідносини та державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також урахування відповідних правових висновків Верховного Суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних представником позивача робіт (наданих послуг), її активну участь у судовому процесі, необхідність дослідження доказів та проведення судових експертиз, а також співмірність заявлених витрат із предметом спору, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8250,00 грн. є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи й обсягом наданих послуг. З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 190, 203, 204, 215, 216, 217, 316, 328, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Куниця Валерія Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток житлового будинку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу від 19.03.2021 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Куниця В.В. за реєстровими № 611 та 612, за якими передано у власність ОСОБА_2 по 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 65,4 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, тобто по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні з кожного.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в загальному розмірі по 227 (двісті двадцять сім) гривень з кожного.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень, тобто по 4125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова