Рішення № 140630564, 01.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

01.09.2026 Справа № 756/13543/26

Унікальний номер справи 756/13543/26

Номер провадження 2/756/9828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Миненка О.А. звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач є наймачем квартири АДРЕСА_2 , після смерті чоловіка на підставі ордеру № 00053 на службове жиле приміщення, виданого виконавчим комітетом Мінської районної ради народних депутатів від 30.10.1990. В цій квартирі вона зареєстрована та проживає з 15.11.1990.

Відповідач ОСОБА_2 , яка є донькою позивача, також зареєстрована в цій квартирі, однак не проживає в ній з 2020 року. Позивач сплачує всі комунальні послуги, несе майнові втрати. Відповідач не бере жодної участі в утриманні квартири. Посилаючись на положення ст. ст. 71, 72 ЖК України, просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування спірною кватирою.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2026 відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася судом належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від неї до суду не надходили.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши позивача та її представника, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів № 405 від 24.09.1990 ОСОБА_5 видано ордер № 00053 від 30.10.1990 на службове жиле приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_5 право на вселення у зазначену квартиру отримали: дружина - ОСОБА_1 (позивач), донька - ОСОБА_2 (відповідач), донька - ОСОБА_6 (третя особа).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), актовий запис № 989.

Крім позивача в спірній квартирі має зареєстроване місце проживання відповідач ОСОБА_2 , яка є її донькою, третя особа ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ) та її син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт не проживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом про не проживання від 30.07.2026, який підписаний мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Факт не проживання відповідача та відсутність її речей в квартирі АДРЕСА_2 підтвердили письмовими поясненнями свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили суду, що відповідач дійсно являється донькою позивача, зареєстрована за вказаною адресою, але не проживає у вказаній квартирі з 2020 року.

Отже, установлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 17.04.1997, однак протягом тривалого часу не користується квартирою, не проживає за місцем своєї реєстрації, не сплачує комунальні послуги, не бере участі в її утриманні, житлом не цікавиться.

Жодних доказів, що відповідач користується житловим приміщенням, а саме квартирою спірною матеріали справи не містять.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні роз`яснення містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї такими, що втратив право користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Такого правового висновку щодо застосування положень ст. ст. 71,72 ЖК України дійшов і Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц та у постанові від 22.11.2018 у справі № 760/13113/14-ц, що враховуються судом у даній справі у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач в спірній квартирі не проживає без поважних причин понад шість місяців, суд вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 , що свідчить про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням задоволення позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Белоконна