Рішення № 140630094, 13.10.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/1310/26

Номер провадження 2/704/1071/26

13 жовтня 2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Москаленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тального цивільну справу №704/1310/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фінансова компанія «Смарт пей» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши суду, що відповідно до укладеного кредитного договору №2001287962901 від 12.04.2019 р., відповідач отримав визначену суму коштів.

Однак всупереч підписаній угоді, відповідач не виконав умови договору, не сплатив відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснив повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, судя розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

16.09.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, вважає, що строк позовної давності сплинув, крім того посилається на безпідставне одностороннє збільшення банком кредитного ліміту без його згоди, посилається на відсутність доказів щодо повідомлення його, як боржника, про зміну кредитора. Крім того вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними з ціною позову та просить відмовити у їх стягненні (а.с.44-46).

17.09.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому вона зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та просить про задоволення позову в повному обсязі (а.с.47-53).

18.09.2026 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того відкликав заявлене в відзиві клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.54-55).

Суддя, дослідивши подані докази, приходить до таких висновків.

Суддею об`єктивно встановлено, що 12.04.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» був укладений кредитний договір №2001287962901, на підтвердження чого позивачем надано копію заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, встановлено кредитний ліміт у розмірі 4000 грн. 00 коп., річна процентна ставка 47.88 % та відкрито рахунок № НОМЕР_1 в гривнях (а.с.9).

Згідно довідок про збільшення кредитного ліміту 16.10.2020 року кредитний ліміт встановлено в сумі 18000 грн. 00 коп. (а.с.12).

На підтвердження руху коштів по особовому рахунку НОМЕР_1 .UAH позивачем надано виписку з 12.04.2019 по 25.06.2026 (а.с.16- зворот а.с.25).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 25.06.2026 р. за кредитним договором №2001287962901 від 12.04.2019 р., заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 27901 грн. 50 коп., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту 9793 грн. 42 коп., заборгованість за процентами 6453 грн. 61 коп. (а.с.11-12).

26.06.2026 р. між АТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт пей» укладено договір факторингу №1, у відповідності до умов якого АТ «Перший український міжнародний банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Смарт пей» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Смарт пей» приймає належні АТ «Перший український міжнародний банк» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між АТ «Перший український міжнародний банк» і боржниками (а.с. 29-30).

Відповідно до умов вищезазначеного договору права вимоги за кредитними угодами переходять до фактора в повному обсязі і на тих умовах, які існують на момент переходу прав вимоги за відповідними кредитними угодами, а також інші пов`язані з правами вимоги права, в тому числі право на отримання несплачених процентів.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1 від 26.06.2026 року ТОВ «ФК Фінансова компанія «Смарт пей» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 27901 грн. 50 коп., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту 17959 грн. 82 коп., заборгованість за процентами 9941 грн. 68 коп (а.с.10).

Відповідач зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної угоди не виконав в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: Зобов`язання має виконуватися належним чином...

Проте відповідач не повернув суму позики, тим самим порушив умови договору.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщосторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передаєа бо зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив стверджує про відсутність його згоди на збільшення кредитного ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитування здійснювалося в межах карткового рахунку, кредитний ліміт відповідачу за період з 12.04.2019 року по 15.12.2020 року збільшувався неодноразово, що підтверджується наявними у справі довідками. Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 він регулярно використовував кредитні кошти, в тому числі поповняв рахунок для погашення заборгованості, а отже згода відповідача зі встановленим кредитним лімітом у формі конклюдентних дій. У разі незгоди зі збільшенням кредитного ліміту, ОСОБА_1 мав можливість звернутися до банку з відповідною заявою про його зменшення чи скасування, або ж відмовитися від використання карткового рахунку, проте цього не зробив.

Твердження ОСОБА_1 щодо необізнаності з умовами кредитування, відсутності актуальних редакцій Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) та Тарифів є безпідставними зазначені виключно з метою ухилення від сплати боргу. ОСОБА_1 добровільно підписавши заяву про приєднання до Договору, підтвердив свою обізнаність та згоду з його умовами. Відповідач зобов`язався сплачувати заборгованість, проценти, у строки та розмірах, передбачених Договором.

Щодо зауважень відповідача, щодо розрахунку заборгованості, суддя зазначає таке. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Суддею належним чином досліджено наведений позивачем в позовній заяві розрахунок кредитної заборгованості, перевірено його, оціннено в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, в тому числі із наданими позивачем виписками по особових рахунках відповідача.

Відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.

Отже, розрахунок заборгованості позивачем наведений у позовній заяві, містить усі необхідні її складові - тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та кількості днів прострочення виконання зобов`язань.

Також відповідач в відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів про повідомлення його про перехід до позивача права вимоги боргу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

За таких обставин неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Безпідставними є твердження відповідача у відзиві про сплив строків позовної давності в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вищевказаний карантин введений Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 27.06.2023 р. №651, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Однак, згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Даний закон набрав чинності 04.09.2025 р.

Таким чином, строки позовної давності у вказаній справі не сплинули.

Інші доводи відповідача в відзиві та у запереченні на відповідь на відзив суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і свідчать про його намагання уникнути від виконання обов`язків за кредитним договором.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суддя приходить до висновку про необхідність їх часткового стягнення з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026 року, предметом якого є надання юридичної допомоги позивачу в цілому, а не у конкретній справі (а.с.28).

Також долучено копію акту наданих послуг від 30.06.2026 р. згідно договору від 26.03.2026 р. на суму 10000 грн.00 коп. (а.с.31).

Отже, складання типової позовної заяви та оформлення додатків до неї, надання усної консультації було оцінено у 10 000 грн. 00 коп. При цьому ціна позову становить 16247 грн. 03 коп.

Суддя вважає таку вартість послуг з правничої допомоги вочевидь завищеною.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 визначено наступне: Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторонни протии розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятоюстатті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішенняв плинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторонни щододо судового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін.

З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги на ринку юридичних послуг, суддя приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 263- 265 ЦПК України, суддя:

УХВАЛИЛА:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» (код ЄДРПОУ 43696954), суму заборгованості за кредитним договором №2001287962901 від 12.04.2019 в розмірі 27901 грн. 50 коп. (двадцять сім тисяч дев`ятсот одна гривня 50 коп.), з яких 17959 грн. 82 коп. заборгованість за тілом кредиту; 9941 грн. 68 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» судовий збір в сумі - 2662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт-Пей», 01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп. А, оф.303, код ЄДРПОУ 43696954.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Москаленко