Рішення № 140629173, 06.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2015/26

Провадження № 2/347/1373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

06 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

12.08.2026 року ТОВ «Новий Колектор» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 01.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102456887, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн., шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, денна процентна ставка 0,94%, та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 787,50, яка нараховується з ставкою 11,25% від суми кредиту.

Відповідно до п.6.1 Договору, вказаний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Отже, даний Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, та згідно п.6.5 Договору, прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 24147 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 4215,50 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000 грн., прострочена заборгованість за комісією 4931,50 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Новий Колектор», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит №102456887 від 01.02.2026 року у розмірі 24147 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 219,78 грн. витрат на поштове відправлення.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явилася, однак в позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.38).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 року позовну заяву ТОВ «Новий Колектор» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 06.10.2026 року.

Про судове засідання відповідач повідомлялася належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 11.09.2026 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» с. Рожнів (а.с.41).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2015/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.38).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 01.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102456887, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн., загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, дата остаточного повернення кредиту 27.01.2027 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії у розмірі 787,50 грн. за ставкою 11,25% від суми кредиту (п.1.5.1 Договору).

Згідно п.1.5.3 та п.1.5.4 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 45.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Згідно копії Графіка розрахунків, який є Додатком №1 до кредитного договору, відповідач зобов?язалася погасити кредит у загальній сумі 30714,60 грн., з яких: 7000 грн. сума кредиту, 11531,10 грн. проценти за користування кредитом, 787,50 грн. комісія за надання кредиту та 11396 грн. комісія за обслуговування кредиту (а.с.17, 21).

З копії Заявки на отримання кредиту №102456887 від 01.02.2026 року, яка є Додатком №2 до Договору, встановлено, що з метою отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 01.02.2026 року звернулася до ТОВ «Мілоан» з вказаною заявкою, в якій зазначено суму кредиту, розмір відсотків, строк кредитування та періодичність здійснення платежів (а.с.18).

Відповідно до копії Анкети-заяви на кредит №102456887 від 01.02.2026 року встановлено погоджені сторонами умови кредитування щодо суми кредиту,відсотків та строку користування (а.с.19).

З копії Паспорта споживчого кредиту встановлено, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит (а.с.20).

Згідно копії платіжного доручення №115222307 від 01.02.2026 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти згідно договору №102456887 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 7000 грн. (а.с.22).

Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №102456887, встановлено, що 01.02.2026 відбулось надання кредиту у розмірі 7000 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 787,50 грн., а починаючи з 02.02.2026 року по 26.06.2026 року відбувалось нарахування процентів згідно п.1.5.3 та п.1.5.4 Договору, та штрафів (а.с.23-24).

Згідно копії Довідки про розмір простроченої заборгованості наданої позивачем ТОВ «Новий Колектор», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 06.08.2026 року не погашена та становить 24147 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 4215,50 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000 грн., прострочена заборгованість за комісією 4931,50 грн. (а.с.25).

Також, судом було досліджено електронні докази подані позивачем у системі Електронний суд:

- копію Акта приймання-передачі переліку (реєстру) Боржників №1 від 26.06.2026 року;

- копію Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року, згідно якого ТОВ «Мілоан» (клієнт) відступило ТОВ «Новий Колектор» (фактор) право вимоги згідно Реєстру боржників;

- копію переліку (реєстру) Боржників №1 від 26.06.2026 року, з якого встановлено передачу прав вимоги, де позичальником за порядковим №2460 є відповідач ОСОБА_1 , сума заборгованість якої складає 24147 грн.;

- копію платіжної інструкції від 26.06.2026 року по оплаті за відступлення права вимоги;

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Новий Колектор»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 01.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102456887, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн., загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, дата остаточного повернення кредиту 27.01.2027 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії у розмірі 787,50 грн. за ставкою 11,25% від суми кредиту (п.1.5.1 Договору).

Відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором, зокрема згідно Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Новий Колектор», згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року.

Всупереч умов Договору №102456887 від 01.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 06.08.2026 року не погашена та становить 24147 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 4215,50 грн., прострочена заборгованість за штрафом 8000 грн., прострочена заборгованість за комісією 4931,50 грн.

Однак, суд не погоджується із сумою заборгованості з огляду на таке.

Щодо суми нарахованої за штрафами.

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем, сума нарахована за штрафами, становить 8000 грн.

В обґрунтування правомірності такого нарахування позивач покликався на те, що кредитний договір був укладений після 24.01.2024 року, тому до нього застосовуються чинні на той момент умови та законодавче регулювання, зокрема Закон України «Про споживче кредитування» в редакції, що набрала чинності 24.01.2024 року. Зазначеним нормативно-правовим актом визначено, що для договорів споживчого кредиту, укладених з 24.01.2024 року, кредитодавці знову отримали право нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за прострочення виконання зобов`язань, якщо це передбачено договором. Пільга щодо звільнення від штрафів, запроваджена під час воєнного стану, зберігається лише для договорів, укладених до 24.01.2024 року (з урахуванням умов, визначених законом). Для договорів, укладених після 24.01.2024 року таке загальне звільнення вже не застосовується.

Однак, суд проаналізувавши норми чинного законодавства та судову практику у сфері кредитних правовідносин, доходить наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

В свою чергу, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу ч.2 ст. 4 ЦК України.

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що Законом України «Про споживче кредитування» дозволено застосування неустойки до кредитних договорів, що були укладені після 24 січня 2024 року, не спростовують того, що списання таких платежів кредитордавцем прямо встановлено в п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов?язань.

А тому, з урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 8000 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становитиме 16147 грн. (24147 грн. 8000 грн.), з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 4215,50 грн., прострочена заборгованість за комісією 4931,50 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16147 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1780,35 грн. (16147 х 100% : 24147 = 66,87; 2662,40 : 100% х 66,87 = 1780,35 грн.).

Ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В ухвалі від 06.05.2024 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору у справі №640/16655/21 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що комісія за послуги банку та сервісний збір не входять до судового збору, а тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано в системі Електронний суд копію опису вкладення до цінного листа відповідачу через E-POST у розмірі 219 грн. 78 коп.

При цьому, у вказаній квитанції зазначено сервісний збір 2,10 гривень, та плата за друк документів 121,68 гривень, що не підлягає до відшкодування. Таким чином, за пересилання підлягають до відшкодування 96 гривень.

З п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, можуть належать поштові витрати, оскільки направлення учасникам справи заяв по суті справи, відносяться до витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Отже, в частині стягнення з відповідача поштових витрат, ці вимоги підлягають до задоволення на суму 96 гривень.

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала буд.13, оф.601, Печерський район, НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором №102456887 від 01.02.2026 року у розмірі 16147 (шістнадцять тисяч сто сорок сім) грн., а також 1780,35 грн. сплаченого судового збору та 96 гривень витрат пов?язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення у зв?язку із перебуванням судді у відрядженні складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула