Ухвала суду № 140629167, 14.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2544/26

Провадження № 1-кс/347/733/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу

14 жовтня 2026 року м.Косів

Слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в рамках об?єднаного кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №62025140150000490 від 04.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Стислий виклад доводів клопотання.

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що слідчим відділенням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, здійснюється досудове розслідування у об?єднаному кримінальному провадженні №62025140150000490 від 04.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 08.01.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Відповідно до наказу тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №08 від 08.01.2025 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України сам повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №65/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації, доведено до населення країни та останній був призваний на військову службу саме по мобілізації.

Однак, близько 21:00 год. 16.06.2025 солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце служби, а саме розташування взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в АДРЕСА_1 , та без поважних причин перебував поза його розташуванням до 13.10.2026, проводячи час на власний розсуд, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

13.10.2026 близько 08 год. 00 хв. солдата ОСОБА_5 виявлено працівниками Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області по вул. Банська в селі Старі Кути Косівського району та затримано в порядку ст. 208 КРК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

13.10.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

За наведених обставин слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, так як ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тобто обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема, підозрюваний в умовах воєнного стану вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, та тривалий час переховувався він працівників правоохоронних органів.

Враховуючи викладене, слідчий вважав, що стосовно ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, оскільки інші (менш суворі) заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України і його належної поведінки.

Позиція учасників судового провадження в засіданні суду.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вказане клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, посилаючись на те, що враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, прокурор ствердив, що наявність вказаних ризиків свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та просив застосувати щодо нього інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_6 просив застосувати більш м?який запобіжний захід щодо підозрюваного.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя доходить такого висновку.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу, що передбачено ч.1 ст.183 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ці обставини, за приписами ст. 178 КПК України, визначаються через оцінку: 1) вагомості доказів для підозри; 2) тяжкості можливого покарання; 3) віку та стану здоров`я; 4) міцності соціальних зв`язків (місце проживання, наявність родини, утриманців тощо); 5) наявності місця роботи або навчання; 6) репутації; 7) майнового стану; 8) наявності судимостей; 9) дотримання умов запобіжного заходу; 10) наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого правопорушення; 11) розміру майнової шкоди чи доходу, вагомості доказів цього.

У практиці ЄСПЛ (п. 175 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України") термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Щодо обґрунтованості підозри, суд зауважує, що в матеріалах провадження є докази, а саме: копія витягу з ЄРДР щодо проведення досудового розслідування за попередньою правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України; розписка ОСОБА_5 про отримання копії клопотання про обрання з/з від 13.10.2026 року; копії матеріалів службового розслідування проведеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 з додатками; копія інформації про особу ОСОБА_5 ; копія Вимоги про судимість; копії довідок з наркологічного та психоневрологічного кабінетів; копія інформаційної довідки, що характеризує особу; протокол затримання ОСОБА_5 від 13.10.2026; пам?ятка про процесуальні права та обов?язки підозрюваного від 13.10.2026; повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_5 від 13.10.2026; копія протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 13.10.2026 року.

Вказані документи, на переконання слідчого судді, можуть свідчити про причетність ОСОБА_5 до попередньо інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ці докази на переконання суду пов`язують підозрюваного з подією кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом».

Щодо ризиків, то ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Відповідно до ст.12 КК, вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Це може сприяти виникненню намірів уникнути відповідальності способами, які визначені у п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому свідчить про існування ризиків, реальність яких залежить від обставин, пов`язаних із особою підозрюваного, оскільки сама по собі тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для тримання його під вартою.

Так, ОСОБА_5 офіційно ніде не працює, не одружений, на утриманні нікого немає.

Відсутність зобов`язань перед третіми особами, загроза кримінальної відповідальності і невідворотність покарання за злочин, життєві потреби та відсутність міцних соціальних зв?язків, роботи є чинниками, які можуть сприяти намірам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, то таке задоволенню не підлягає, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав, які б обґрунтовували застосування такого виду запобіжного заходу. Не доведено, що інший вид запобіжного заходу зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Також стороною захисту не додано жодних документів, які б підтверджували неможливість застосування щодо ОСОБА_5 тримання під вартою за станом здоров`я.

А тому, на переконання слідчого судді, відсутні підстави для застосування стосовно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо підстав для визначення судом альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Проте вирішуючи в даному випадку заявлене клопотання, слідчий суддя звертає увагу, що у своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 § 3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", § 105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", § § 23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", § 37; "Смирнова проти Росії", § 59; "Пірузян проти Вірменії", § 94).

Оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя приходить до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою підозрюваного не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні підозрюваному застави, як альтернативного заходу попередньому ув`язненню. Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку підозрюваного до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості, слідчий суддя доходить висновку, що в даному випадку об`єктивним є визначення застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень.

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 08:00 год. 13 жовтня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193-198, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и л а :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, до 08:00 год 11 грудня 2026 року включно.

Строк дії запобіжного заходу обчислювати з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 08:00 год 13 жовтня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу у межах 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, а також покласти на нього наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов?язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з?явиться за викликом до прокурора, слідчого, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Тримання під вартою здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1