Рішення № 140628476, 15.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5098/26

Провадження № 2-а/577/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галян С.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області, поліцейського Конотопського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області Клименка Ярослава Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7758953 від 22 серпня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу 3 400 грн за частиною другою статті 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення. Також просить відшкодувати 665,60 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивований тим, що 22 серпня 2026 року позивач керував електровелосипедом CORSO JUSTER на вул. Клубній у м. Конотопі. Поліцейський зупинив його та вимагав посвідчення водія категорії А1. Позивач пояснив, що потужність електродвигуна становить 1 000 Вт, а тому транспортний засіб не належить до механічних у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України. Вважає, що вимога підпункту «а» пункту 2.1 ПДР про наявність посвідчення водія на нього не поширюється.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 21).

17.09.2026 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало відзив, у якому просить відмовити в позові. Відповідач зазначає, що факт керування позивач не заперечує, а двоколісні транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 4 кВт належать до категорії А1. На думку відповідача, для керування таким транспортним засобом необхідне посвідчення водія відповідної категорії незалежно від того, чи перевищує потужність його електродвигуна 3 кВт. Відповідач посилається на статтю 15 Закону України «Про дорожній рух», пункти 2.1 і 2.13 ПДР, Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, та судову практику. Стверджує, що під час розгляду справи позивачеві роз`яснено права; на підтвердження зазначає підписи у постанові та відеозапис. Окремо заперечує проти відшкодування 5000 грн. правничої допомоги, посилаючись на недостатність підтвердження та неспівмірність заявленої суми (а.с. 23-34).

У заяві від 07 жовтня 2026 року представник позивача адвокат Черпакова О.І. підтримала позовні вимоги, заявила про стягнення судових витрат за рахунок ГУНП в Сумській області та додала ордер і акт виконаних робіт (а.с.43,44,45).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 серпня 2026 року поліцейський Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Клименко Ярослав Володимирович виніс постанову серії ЕНА № 7758953, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено штраф 3400 грн.

За змістом постанови позивач керував на вул. Клубній у м. Конотопі електровелосипедом без права керування транспортним засобом категорії А1, чим, за висновком поліцейського, порушив підпункт «а» пункту 2.1 ПДР. У тексті постанови наведено характеристику 1000W і формулювання про «подвійний двигун».

Позивач не заперечує факту керування. Спір стосується правової кваліфікації транспортного засобу та наявності обов`язку отримати посвідчення категорії А1 для керування ним.

Надана копія видаткової накладної № 307 від 24 січня 2026 року містить відомості про електрофетбайк CORSO JUSTER 20 дюймів 1000W 48V 18Ah. У гарантійному талоні № 47 зазначено модель Juster 1000W, дату продажу 24 січня 2026 року та серійні номери складових виробу. Ці письмові докази узгоджуються з поясненнями позивача щодо потужності електродвигуна 1 000 Вт, тобто 1 кВт.

Вказане підтверджується в результаті безпосереднього дослідження відеозапису (а.с.41).

Саме по собі формулювання про «подвійний двигун» без визначення характеристик кожного двигуна та їх сукупної потужності не доводить перевищення 3 кВт. Зафіксований у постанові та на відеозаписі факт керування та відсутність посвідчення також не вирішують питання, чи вимагалося для керування цим транспортним засобом спеціальне право.

За статтями 7277 та 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у сукупності. У спорі про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень довести його законність повинен відповідач. Цей обов`язок не усуває обов`язку позивача підтвердити факти, на які він посилається, проте не дозволяє покладати на нього доведення власної невинуватості замість встановлення складу правопорушення органом поліції.

За частиною другою статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень має діяти в межах компетенції та у спосіб, визначені законом. Статті 7 і 9 КУпАП вимагають законної підстави для адміністративної відповідальності та встановлення винного протиправного діяння.

Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування ним. Для застосування цієї норми необхідно з`ясувати не лише факт керування, а й те, чи потребує конкретний транспортний засіб спеціального права керування та чи відсутнє таке право в особи. Непред`явлення документа та відсутність права керування є різними обставинами, які не можна ототожнювати.

Статті 251, 252 та 280 КУпАП зобов`язують уповноважену особу встановити обставини правопорушення за доказами, оцінити їх у сукупності та з`ясувати, чи підлягає особа адміністративній відповідальності.

Пункт 1.10 ПДР розмежовує поняття транспортного засобу та механічного транспортного засобу. Для електротранспорту критерієм віднесення до механічних транспортних засобів є потужність електродвигуна понад 3 кВт. Водночас визначення мопеда охоплює двоколісні транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 4 кВт.

Підпункт «а» пункту 2.1 ПДР встановлює обов`язок мати посвідчення водія відповідної категорії саме для водія механічного транспортного засобу. Пункт 2.13 ПДР та пункт 3 Положення № 340 визначають категорію А1 через вид транспортного засобу та граничні характеристики двигуна. Стаття 15 Закону України «Про дорожній рух» регулює набуття і підтвердження права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Наведені приписи підлягають узгодженому застосуванню. Вказівка на верхню межу потужності 4 кВт у правилах визначення категорії А1 не усуває передбаченого пунктом 1.10 ПДР розмежування механічних та інших транспортних засобів і не змінює кола адресатів підпункту «а» пункту 2.1 ПДР. Саме порушення останнього припису поставлено позивачеві за провину.

Суд відхиляє довід про те, що сам факт руху за допомогою електродвигуна є достатнім для застосування всіх обов`язків водія механічного транспортного засобу. Таке тлумачення позбавляло б самостійного значення спеціальний критерій потужності, прямо встановлений у пункті 1.10 ПДР. Загальне поняття транспортного засобу в КУпАП також не замінює перевірки конкретного обов`язку, порушення якого інкриміновано особі.

Отже, для притягнення за частиною другою статті 126 КУпАП у зв`язку з порушенням підпункту «а» пункту 2.1 ПДР відповідач мав обґрунтувати, що керування саме цим транспортним засобом вимагало посвідчення водія категорії А1. Надані письмові відомості про потужність 1 кВт такої підстави не підтверджують.

Цей висновок не означає звільнення особи, яка керує електровелосипедом, від усіх вимог дорожнього законодавства. Предметом цієї справи є законність конкретного штрафу за відсутність права керування, а не визначення всіх можливих обов`язків користувача електротранспорту.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 278/3362/15-к роз`яснено значення потужності електродвигуна для віднесення транспортного засобу до механічних. Справа стосувалася кримінальної відповідальності, тому її висновок враховується в частині тлумачення терміна, а не як безпосереднє вирішення питання відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Постанова Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі № 310/4817/17 стосувалася керування мопедом Suzuki, відсутності необхідних документів і реєстрації. Наведені в ній загальні положення про категорію А1 не замінюють встановлення характеристик електровелосипеда в цій справі. У відтвореному тексті цієї постанови немає встановленого факту керування саме електротранспортом потужністю 1 кВт, який би робив обставини тотожними.

Висновок Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 стосується джерела підвищеної небезпеки та цивільного відшкодування шкоди. Визнання діяльності з використання електротранспорту джерелом підвищеної небезпеки саме по собі не встановлює обов`язку отримати посвідчення А1 та не доводить склад адміністративного правопорушення в цій справі.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 року у справі № 577/3688/26 щодо електроскутера потужністю 2,8 кВт застосовано системне тлумачення пунктів 1.10, 2.1 та 2.13 ПДР і скасовано штраф за частиною другою статті 126 КУпАП. Такий підхід узгоджується з мотивами цього рішення. Факти цієї справи суд встановлює самостійно за належними їй доказами.

Доводи про належне роз`яснення позивачеві процесуальних прав та законність розгляду справи на місці зупинки не усувають необхідності довести матеріально-правову підставу відповідальності. Підпис про отримання постанови або роз`яснення прав сам по собі не є визнанням правильної правової кваліфікації.

За умови встановленої потужності електродвигуна 1 кВт та відсутності доказів іншої конфігурації, яка змінює правову оцінку, висновок про порушення позивачем підпункту «а» пункту 2.1 ПДР є необґрунтованим. Відповідно, склад правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, у межах обставин, викладених в оскаржуваній постанові, не доведений.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України суд уповноважений скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. За пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП відсутність складу правопорушення виключає подальше провадження. Тому постанова серії ЕНА № 7758953 підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 222 КУпАП поліцейський розглядає справу про адміністративне правопорушення від імені органу Національної поліції. У цьому спорі належним відповідачем щодо скасування постанови є Головне управління Національної поліції в Сумській області, яке вже бере участь у справі. ОСОБА_2 при винесенні постанови реалізовував повноваження цього органу, а не діяв як окремий від нього суб`єкт. У задоволенні позову до поліцейського як самостійного відповідача слід відмовити.

На підставі частини першої статті 139 КАС України судовий збір у заявленому та підтвердженому розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області. Відмова у вимогах до посадової особи як неналежного самостійного відповідача не зменшує обсягу захисту за єдиною задоволеною матеріальною вимогою про скасування постанови.

За частинами третьою та четвертою статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу визначається умовами договору та доказами обсягу і вартості наданих послуг. Компенсації можуть підлягати як сплачені, так і належні до сплати суми. Частина п`ята цієї статті передбачає оцінку співмірності витрат зі складністю справи, часом та обсягом роботи, ціною позову і значенням справи для сторони. За частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України зменшення витрат у зв`язку з неспівмірністю здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладено обов`язок доведення відповідних обставин. При розподілі витрат суд також застосовує критерії частини дев`ятої статті 139 КАС України.

25 серпня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Черпаковою Оленою Іванівною укладено угоду про надання правової допомоги. Пунктом 2.2 визначено загальну вартість послуг 5000 грн., з яких 3000 грн. - підготовка та складання позовної заяви, 2000 грн. - представництво в суді. Пункт 2.3 конкретизує предмет доручення: оскарження постанови серії ЕНА № 7758953 від 22.08.2026 та представництво в Конотопському міськрайонному суді Сумської області.

Повноваження адвоката Черпакової О. І. підтверджені ордером № 1092645 від 06.10.2026 року на представництво позивача в цьому суді, виданим на підставі угоди від 25.08.2026 року. Ордер містить дані свідоцтва № 208 від 28.05.2004 року та не обмежує повноважень. Він відповідає передбаченому частиною четвертою статті 59 КАС України способу підтвердження представництва. Його видача після підготовки позову не спростовує надання цієї послуги за раніше укладеною угодою.

Актом виконаних робіт від 07.10.2026 року, підписаним клієнтом та адвокатом, підтверджено підготовку позову про скасування саме оскаржуваної постанови та представництво інтересів позивача, що включало вивчення актуальної судової практики і складання заяви до суду. Акт також містить підтвердження сплати клієнтом 5000 грн. Зміст акта співвідноситься з наявними позовом та заявою адвоката від 07.10.2026 року. Сукупність цих документів підтверджує зв`язок наданої допомоги з розглядом цієї справи, її обсяг та погоджену вартість.

Заперечення відповідача про відсутність підтвердження повноважень та оплати оцінюються з урахуванням поданих пізніше ордера й акта. Відсутність окремого банківського платіжного документа не є самостійною підставою для відмови: акт містить підписане сторонами підтвердження оплати, а пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України в будь-якому разі допускає розподіл підтвердженої вартості вже наданих послуг, яка підлягає сплаті.

Гонорар погоджено у фіксованому розмірі, а не за погодинною ставкою. Тому відсутність в акті кількості годин сама по собі не перешкоджає встановленню суми витрат. Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21. Водночас фіксований гонорар не усуває перевірки співмірності й не зобов`язує суд автоматично покласти всю договірну суму на відповідача.

Відповідач у відзиві заперечує проти заявленої суми, посилаючись на нескладність спору, обмежений обсяг матеріалів та єдність підготовчих дій адвоката. Суд оцінює ці заперечення як клопотання про зменшення витрат та перевіряє їх з урахуванням фактично наданої допомоги.

Спір стосується однієї постанови про адміністративне стягнення. Основна робота адвоката полягала в оцінці документів про характеристики транспортного засобу, аналізі відповідних норм і підготовці позову. Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Участь адвоката в судових засіданнях не здійснювалася. Водночас письмове провадження саме по собі не виключає відшкодування послуг із представництва.

Заява адвоката від 07.10.2026 року переважно підтримує вже викладені позовні вимоги, містить посилання на постанову апеляційного суду та прохання про розподіл судових витрат. Суд ураховує її підготовку як фактично виконану роботу, однак за змістом ця заява не містить розгорнутого додаткового правового аналізу чи істотного розширення первісної позиції. Саме посилання на нове судове рішення не свідчить про обсяг роботи, співмірний із додатковими 2000 грн. понад вартість підготовки позову.

Зазначене в акті вивчення судової практики є складовою підготовки правової позиції. Оформлення акта виконаних робіт підтверджує виконання договору та витрати, але не обґрунтовує окремого збільшення компенсації за рахунок відповідача. Суд не ставить під сумнів право клієнта й адвоката погодити та сплатити 5000 грн.; предметом оцінки є розумний розмір витрат, який має відшкодувати інша сторона.

З урахуванням обсягу позову, технічних документів, змісту додаткової заяви та відсутності усного представництва суд вважає співмірною компенсацію 3000 грн. за весь підтверджений комплекс правничої допомоги. Ця сума відповідає погодженій сторонами вартості основної роботи підготовки позову і в обставинах цієї справи є достатньою компенсацією з урахуванням обмеженого обсягу подальших письмових дій. Зменшення не означає визнання всіх послуг із представництва ненаданими та не змінює розміру гонорару за договором.

Отже, доводи відповідача про неспівмірність витрат є частково обґрунтованими. На підставі частин п`ятої сьомої статті 134 та частин першої і дев`ятої статті 139 КАС України заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково: стягнути 3000 грн., у відшкодуванні решти 2000 грн. відмовити. Разом із судовим збором 665,60 грн. загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню, становить 3665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 20, 7278, 90, 132, 134, 139, 241246, 250, 255, 262, 268271, 286, 295, 297 КАС України, статтями 7, 9, 126, 222, 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7758953 від 22 серпня 2026 року, винесену поліцейським Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Клименком Ярославом Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 3 400 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 126 КУпАП за обставинами, викладеними в зазначеній постанові, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777; вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. , а всього 3665,60 грн. (три тисячі шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів. З огляду на ухвалення рішення у письмовому провадженні строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Питання поновлення пропущеного строку вирішується судом апеляційної інстанції відповідно до КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління національної поліції в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код. ЄДРПОУ: 40108777).

Відповідач: поліцейський Конотопського районного відділу поліції Головного Управління національної поліції в Сумській області Клименко Ярослав Володимирович (місцезнаходження: м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 14).

Суддя С. В. Галян