Рішення № 140628022, 15.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6590/26

пр.№ 2/464/4058/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань ФІТЬО В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року у розмірі 17212 грн. та судові витрати. Позов мотивує тим, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Авіра груп» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №112171 в електронній формі за вільного волевиявлення відповідача в особистому кабінеті на офіційному вебсайті кредитодавця. Згідно з умовами укладеного кредитного договору ТОВ «Авіра груп» надало для ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 4000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з графіком платежів, погодженим сторонами. Проте, ОСОБА_2 не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. 23 грудня 2024 року між ТОВ «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра груп» відступило для Товариства право вимоги за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 17212 грн., що складається з: 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4212 грн. заборгованості за відсотками, 1000 грн. заборгованості за комісіями,8000 грн. заборгованості за пенею. Просить позов задоволити. Також, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав заяву за змістом якої просить про розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

14 вересня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 30 вересня 2026 року, а також витребувано у АТ «Універсал банк» додаткові докази.

15 вересня 2026 року від АТ «Універсал банк» надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 31 травня 2024 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авіра груп» укладено договір №112171 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. на строк 90 днів до 28 серпня 2024 року, тип процентної ставки фіксована, базова процентна ставка 1,22% в добу.

Відповідно до п.1.5 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом у п.9 договору.

За умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені цим договором.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами, відповідачем закрема із використанням одноразового ідентифікатора KL8628, який було надіслано для ОСОБА_2 на його номер телефону, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «Авіра груп» виконало свої обов`язки за кредитним договором та надало для відповідача кредит в розмірі 4000 грн. шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 , про що свідчать дані інформації АТ «Універсал банк», що надійшла на виконання ухвали суду.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра груп» відступило для Товариства право вимоги за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 17212 грн., що складається з: 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4212 грн. заборгованості за відсотками, 1000 грн. заборгованості за комісіями, 8000 грн. заборгованості за пенею.

Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копією платіжної інструкції.

Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авіра груп» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст.627 ЦПК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за вище вказаним кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов договору.

ОСОБА_2 вільно обрав фінансову установу та звернувся до неї з метою отримання кредитних коштів, уклав кредитний договір №112171, погодившись на його умови, проте свої зобов`язання за ним належним чином не виконав, не повернув кредит у повному розмірі у визначений строк, не сплатив проценти за користування ним, чим порушив вимоги, встановлені кредитним договором.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу позивач є належним стягувачем заборгованості за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року з відповідача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Надані позивачем докази підтверджують наявність у відповідача за вказаним кредитним договором заявленої Товариством заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.

А тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в заявленому позивачем розмірі підлягають до задоволення.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.

Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 90 днів з 31 травня 2024 року по 28 серпня 2024 року.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року вбачається, що нарахування процентів здійснено за період з 31 травня 2024 року по 28 серпня 2024 року, тобто в межах строку, передбаченого договором.

Таким чином позовні вимоги шодо стягнення з відповідача процентів в сумі 4212 грн. також є обґрунтованими.

Відповідно до п 1.4 договору за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту клієнт сплачує Товаристу 25 % від суми фінансового кредиту, що в даному випадку становить 1000 грн. і також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження розміру заборгованості по процентам позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору.

Відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості по кредитному договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені в сумі 8000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки нарахування позивачем пені в сумі 8000 грн. здійснювалось під час дії воєнного стану, таке нарахування не відповідає вимогам закону.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 137 ЦПК України закріплює наступні положення:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01 червня 2026 року, який укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_3 , додаткову угоду №112171 до договору, детальний опис робіт (наданих послуг) та акт наданих послуг на загальну суму 6000 грн.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1424 грн. 94 коп., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.12,81,137,141,263-265,273,279,280-282,354,355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, місцезнаходження Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, заборогованість за кредитним договором №112171 від 31 травня 2024 року в розмірі 9212 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та 1424 грн. 94 коп. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК