Вирок № 140627746, 14.10.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1551/26

Провадження № 1-кп/192/234/26

В И Р О К

Іменем України

"14" жовтня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12026042160000280, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2026 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , маючий середню освіту, не працевлаштований, раніше судимий:

-вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

-вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України, ст. 71, 72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою здійснення незаконної порубки лісу на території природно-заповідного фонду, всупереч вимогам ст. 69 Лісового кодексу України, ст. ст. 12, 38, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затв. постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів» від 23 травня 2007 року № 761, не маючи лісорубного квитка (ордера) на здійснення лісорубних робіт, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, 05 травня 2026 року приблизно о 14 годині 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим), перебуваючи на ділянці місцевості з географічними координатами 48.2278294, 35.1003652 поблизу селища Звонецьке, Дніпровського району, Дніпропетровської області на території кварталу 41 виділу 4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги», територія якого згідно ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" віднесена до природно-заповідного фонду України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за допомогою бензинової ланцюгової пили марки «KENTAVR БП-4521ТН (к)», яку заздалегідь приготував для вчинення злочину, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, здійснив незаконну порубку десяти сироростущих дерев породи «Акація», діаметром стовбура 8, 8, 9, 16, 18, 20, 22, 24, 25 та 28 см до ступеня припинення їх росту, в результаті чого заподіяв державі в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоду у розмірі 238 096 гривень 80 копійок, яка у 143 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах, вчинена на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 05 травня 2026 року він поїхав нарубати дров для подальшого продажу. Для цього він використав власну бензопилу. Свою вину та цивільний позов визнав.

Представник потерпілого до суду не з`явився. Згідно заяви від 14 жовтня 2026 року просив проводити судовий розгляд без його часті. Цивільний позов підтримав.

З`ясувавши думку прокурора та обвинуваченого, суд постановив проводити судовий розгляд без участі представника потерпілого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що прокурор, обвинувачений не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, постановив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставин, які пом`якшують покарання вказано щире каяття, а обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного вважає, що в даній справі наявна така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину, дав правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює свій вчинок та визнав цивільний позов. Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше судимий, не перебуває в реєстрі наркологічних та психіатрично хворих, за місцем мешкання характеризується негативно.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства, оскільки він вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, що свідчить про те, що призначення покарання за вказаним вироком не виправило його, не змінило його кримінально-орієнтовану поведінку та він залишається небезпечним для суспільства.

Тому суд вважає, що підстави для застосування правил ст.ст.69,69?,75 КК України відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого суд вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 246 КК України у вигляді позбавленні волі на строк п`ять років, що на думку суду є достатнім покаранням, оскільки більш тривалий термін позбавлення волі є недоцільними з огляду на наявність обставин, які пом`якшують покарання та визнання своєї винуватості обвинуваченим, про що також просив прокурор в дебатах.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 246 КК України ОСОБА_3 вчинив до постановлення вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року, яким його було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України, який він вчинив 11 березня 2026 року.

Тому суд вважає, що остаточне покарання слід признати за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року, ухвалою від 28 липня 2026 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у кримінальному провадженні № 12026042160000170, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2026 року у виді тримання під вартою.

У зв`язку із призначенням остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, строк покарання слід рахувати з моменту взяття ОСОБА_3 під варту у кримінальному провадженні № 12026042160000170, тобто з 28 липня 2026 року, зарахувавши таким чином покарання, відбуте частково за попереднім вироком.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови про визнання речових доказів від 05 травня 2026 року бензопила жовтого кольору марки «KENTAVR БП-4521ТН (к)» та фрагменти стовбурів дерев акації в кількості 10 штук були визнані речовими доказами. Фрагменти стовбурів дерев «Акація» в кількості 10 штук було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого згідно розписки від 05 травня 2026 року.

Згідно постанови про визнання речових доказів від 12 травня 2026 року об`єкти дослідження, які запаковано до поліетиленового мішку - було визнано речовими доказами, які залишено на зберігання у ВП № 1 ДРУП № 1.

Згідно постанови про визнання речових доказів від 26 травня 2026 року інформаційний носій DVD-диск було визнано речовим доказом, який залишено при матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи вимоги ст.ст. 96?, 96? КК України суд вважає, що бензопила марки «KENTAVR БП-4521ТН (к)», яка належить обвинуваченому підлягає спеціальній конфіскації. Інші речові докази слід повернути потерпілому, фрагменти деревини (зрізи), що упаковані до мішків знищити, а DVD- диск залишити на зберігання при матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки бензопила жовтого кольору марки «KENTAVR БП-4521ТН (к)», яка належить обвинуваченому підлягає спеціальній конфіскації, тому суд не приймає рішення про скасування арешту, який був накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню склали 12 034 гривні 00 копійок. Вказані витрати підтверджуються Довідками про витрати на проведення експертизи та підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченому не обирався.

Вирішуючи цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до обвинуваченого про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 238 096 гривень 80 копійок суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

До початку судового розгляду представник потерпілого подав цивільний позов.

Відповідно до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Факт завдання ОСОБА_3 істотної шкоди на суму 238 096 гривень 80 копійок, що є тяжкими наслідками, не заперечувався обвинувачем та доведений відповідним висновком експерта № СЕ-19/105-26/5612-ФХЕД від 25 травня 2026 року. Тому суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст.246 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року, остаточно призначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк покарання рахувати з 28 липня 2026 року, зарахувавши таким чином покарання, відбуте частково за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року.

Цивільний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» завдану кримінальним правопорушенням шкоду в розмірі 238 096 гривень 80 копійок (двісті тридцять вісім тисяч дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

Речові докази по справі:

-10 (десять) фрагментів стовбурів дерева «Акація», які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого згідно розписки від 05 травня 2026 року - залишити потерпілому;

-фрагменти деревини (зрізи після проведення експертиз), що упаковані до поліетиленового мішка та залишені на зберігання у ВП № 1 ДРУП № 1 - знищити;

-бензопилу жовтого кольору марки «KENTAVR БП-4521ТН (к)» у відповідності до вимог ст.ст. 96?, 96? КК України, яка підлягає спеціальній конфіскації - конфіскувати в дохід держави;

-DVD-диск залишити на зберігання при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 12 034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) гривні 00 копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та направити представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1