Рішення № 140627123, 13.10.2026, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1389/26

2/180/976/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

з секретарем судового засідання Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через адвоката Бардадим О.К., звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що тривалий час працював на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на ряд хронічних професійних захворювань, про що було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 29.09.2023 року.

Оглядом МСЕК від 07.12.2023 року ОСОБА_1 встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Оглядом МСЕК від 09.10.2024 року ОСОБА_1 встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності до 01.12.2027 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, потерпає від фізичного болю. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 243 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача.

26 червня 2026 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивач 12.09.2023 року уклав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, моральну шкоду оцінив в розмірі 12422 грн. 37 коп., яка сплачена підприємством у повному обсязі. Повторна виплата моральної шкоди не передбачена. ст.23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. АТ «МГЗК» виконало умови договору та відшкодувало моральну шкоду. Діагнози та причини втрати відповідачем працездатності, які вказані у договорі про відшкодування моральної шкоди, аналогічні тим, на які позивач послався звертаючись до суду. Позовні вимоги не обґрунтовані.

Представник позивача надала відзив на позов та просила позовні вимоги задовольнити, оскільки право на відшкодування виникло з моменту первинного огляду, а договір укладено до того.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, занальний стаж роботи 26 років 11 місяців 18 днів, за професією 19 років 11 місяців 23 днів, в умовах впливу шкідливих факторів на посаді підземного гірника очисного забою 00 років 10 місяців 00 днів.

24.03.2023 року був звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

12 вересня 2023 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».

Згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 12.09.2023 р., укладеним між АТ «Марганецький ГЗК» в особі голови правління АТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , строни дійшли згоди про те, що АТ «Марганецький ГЗК» сплачує одноразову грошову виплату відповідачу у розмірі 12422,37 грн., після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотків, з передбаченої суми позивачу повинно бути перераховано 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. При цьому в договорі зазначено, що суму відшкодування визначив саме ОСОБА_1 , який оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 12422,37 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір.

Позивач просить суд розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений з позивачем на підставі ст. 651 ЦК України.

Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року згідно платіжної інструкції №1081 на рахунок позивача зараховані кошти в розмірі 10 000 грн.

Отже, відповідачем виконані умови укладеного договору, відповідач отримав грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому відсутні підстави для розірвання вказаного договору на підставі ст. 651 ЦК України.

Згідно довідки МСЕК від 09.10.2024 року ОСОБА_1 повторно встановлено 65 % втрати професійної працездатності до 01.12.2027 року за професійним захворюванням, наявна раніше встановлена інвалідність з групи.

Згідно із ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч.1 ст. 1168 ЦК України).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 прийняв виконання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди та не оспорював його умов.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, особам надається право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статті 6, частини першої статті 626, статті 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Разом з тим сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Презумпція правомірності договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року не спростована, зазначений договір є правомірним та таким, що виконаний його сторонами: АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 ..

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі№ 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Отже, позивач реалізував своє право на отримання компенсації за моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у розмірі, спосіб та строки, визначені ним самостійно у результаті домовленості з відповідачем, тому зобов`язання відповідача з відшкодування завданої моральної шкоди припинилось виконанням, проведеним належним чином.

Позивач також реалізував своє право на компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», за договором про добровільне відшкодування моральної шкоди, що виключає можливість повторного відшкодування йому моральної шкоди.

У разі, коли позивачу за його згодою вже надано добровільне відшкодування моральної шкоди за тим самим фактом ушкодження на виробництві, національне законодавство не створює підстав для автоматичного повторного нарахування компенсації за ті самі моральні збитки. За умов, коли позивач не оспорював договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, обумовлена ним виплата моральної шкоди може бути врахована як повна сатисфакція, а вимога про повторне відшкодування не підлягає до задоволення.

Вищевикладене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 180/1013/24.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності встановивши, що сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку відшкодування моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених професійних захворювань, які встановлені у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 вересня 2023 року, що підтверджується укладеним між ними договором від 12 вересня 2023 року, приймаючи до уваги, що діагнози та причини втрати працездатності, які слугували підставою для відшкодування моральної шкоди за договором, аналогічні тим, на які позивач посилався звертаючись з зазначеним позовом до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач вже скористався своїм правом, а подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко