Вирок № 140626819, 15.10.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/791/25

Провадження № 1-кп/445/321/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Золочеві Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025142210000021 від 20.03.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді прибиральника в ТзОВ «Вуд-простір», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину та матір, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, особи з інвалідністю 3-ї групи, військовозобов`язаного із відстрочкою мобілізації у зв`язку із наявним статусом особи з інвалідністю 3-ї групи, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.336 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, після чого, такий неодноразово продовжувався, зокрема востаннє Указом Президента України від 14 січня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.01.2025 № 4220-1X до 09 травня 2025 року, а також проведенням на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, на території України загальної мобілізації, та усвідомлюючи обов`язок передбачений ст.65 Конституції України, будучи військовозобов`язаним, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації за наступних обставин.

Судом встановлено, що 08.01.2025 о 10:00 год., ОСОБА_4 , діючи з умислом, спрямованим на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи військовозобов`язаним, а також придатним за станом здоров`я для проходження військової служби відповідно до довідки № 19 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією Львівської області від 05.01.2025, у встановленому законом порядку, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце відправки до військової частини НОМЕР_1 , для проходження військової служби під час мобілізації, діючи всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не маючи права відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, відповідно до отриманої повістки №002261 від 06.01.2025, не прибув до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : АДРЕСА_3 , для відправки у військову частину НОМЕР_1 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Такими діями, ОСОБА_4 вчинено ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою винну у вчиненні злочину визнав повністю, пояснив, що обставини в обвинувальному акті відповідають дійсності, фактичні обставини кримінального правопорушення він визнає та не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти його волі. Зазначає, що має на утриманні неповнолітню дитину, матір, яка особою з інвалідністю 3-ї групи, одружений, має тісні соціальні зв`язки. Обвинувачений зазначає, що з дитинства має захворювання зору, раніше інвалідність не оформляв, оскільки соромився цього статусу та не бажав відрізнятись від інших. В звязку із наявним захворюванням він не може проходити військову службу, хоча розуміє, що на момент отримання бойової повістки, йому слід було з`явитись у визначений час до органів ТЦК та СП, або ж оформити інвалідність раніше, про вчинене шкодує.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень та беручи до уваги, що сторони не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а його право на апеляційне оскарження вироку буде обмеженим, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Захисник звертає увагу на повне визнання вини його підзахисним та щире розкаяння. Вказує, що ОСОБА_4 має захворювання зору з дитинства, у нього наявні стійкі соціальні зв`язки, позитивні характеристики за місцем проживання, допомагає силам оборони фінансово. Останній є особою з інвалідністю, що виключає проходження ним військової служби.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого с. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Відповідно до цих вимог закону, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд встановив та вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за обставин, викладених вище.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаних дій доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ст. 336 КК України.

Щодо призначення покарання, суд виходить із наступного.

За змістом ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - відсутні, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину та матір, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, сам є особою з інвалідністю 3-ї групи через наявне захворювання зору, в зв`язку з чим має відстрочку від призову до завершення мобілізації, за умови мобілізації, підлягав би звільненню з військової служби, має місце постійного проживання, офіційно працевлаштований, одружений, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, раніше несудимий, є особою молодого віку, вчинив кримінальне правопорушення вперше, яке, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, що є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України.

Приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відтак, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та вищевказані обставини справи та вже вищеперелічені характеризуючі дані щодо обвинуваченого, з урахуванням обставин цього конкретного кримінального провадження, зважаючи на висновки органу з питань пробації, викладені у відповідній досудовій доповіді, де вказано про середній рівень імовірної небезпеки для суспільства та про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання з випробуванням, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку, що буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

До вказаного висновку та фактично ключовою обставиною, при застосуванні до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, суд дійшов, враховуючи той факт, що у відповідності до п. п. б п.2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ОСОБА_4 , навіть у випадку його мобілізації, підлягав би звільненню із військової служби у період воєнного стану, відтак, призначення реального покарання, без застосування положень ст. 75 КК України, було б невиправдано суворим до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не вживалися, документи слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. 50, 65, 66, 75, 76, ч.1 ст. 121 КК України, ст. 100, 349, 368-371, 373- 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з дня проголошення вироку 15 жовтня 2026 року.

Документи у кримінальному провадженні, а саме військовий квиток серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , розписка, облікова карта до військового квитка серії НОМЕР_2 , витяг з книги протоколів засідань призовної комісії протокол №11 від 22.10.2013 року, довідка №19 ВЛК, копія картки обстеження та медичного огляду, копія рентгенологічного дослідження ОГК, картка професійно-психологічного відбору кандидата, результати тестування кандидата на військову службу по загальній мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлення про кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, рапорт від 14.03.2025 року, мобілізаційне розпорядження, обліково-послужна карта до військового квитка серії НОМЕР_2 , копія паспорта гр. України серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1