Рішення № 140625551, 06.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6346/26

2-о/303/216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мукачівська міська рада Закарпатської області та приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Новікова Марина Іванівна про встановлення факту, що має юридичне значення постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Мукачівська міська рада Закарпатської області та приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Новікова М.І. про встановлення факту, що має юридичне значення постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. На момент смерті вона проживала і була зареєстрованою за однією адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належала матері і заявнику по частці.

22.06.2026 року заявник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак 24.06.2026 року йому було відмовлено у зв`язку із тим, що він не надав докази прийняття спадщини, тобто він протягом встановленого законом строку, не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Заявник зазначає, що формально він зареєстрований за іншою адресою, але з 2019 року постійно проживав разом із спадкодавцем в одному помешканні на час відкриття спадщини.

Відмовою у видачі Свідоцтва про право на спадщину заявник позбавлений можливості захистити своє право на спадщину, що і стало підставою для звернення його із даною заявою до суду.

Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав зазначених в ній.

Представник заінтересованої особи Мукачівської міської ради Закарпатської області Балога А. подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника, задоволення заяви залишив на розсуд суду.

Заінтересована особа приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Новікова М.І. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, а також не заперечує щодо задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вивчивши заяву та дослідивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями ч.1 ст.293ЦПКУкраїни визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. (ч.1 ст.294 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме, у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження №61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

Відповідно до змісту статті 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 13.05.1999 року та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.1967 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Мукачево Закарпатської області, батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7-10).

Із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Із Довідки про зареєстрованих осіб на день смерті одного з них слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована тільки вона одна (а.с. 12).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2026/010522978 від 25.06.2026 року ОСОБА_1 з 12.05.2005 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 17.07.2000 року квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 15).

В матеріалах справи міститься Постанова приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Новікової М.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №294/02-31 від 24.06.2026 року, Витяг з протоколу ЛКК№457 від 16.05.2024 року щодо ОСОБА_2 , Рішення про призначення /перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з нагляду на непрофесійній основі від 26.12.2024 року, Акт проведення обстеження сім`ї для визначення права на отримання державного виду соціальної допомоги №289 від 10.12.2024 року, Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06.02.2025 року, Акт про встановлення факту постійного проживання особи від 17.07.2026 року (а.с. 16-23).

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно із ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення ст.29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 на час її смерті підтверджується Актом проведення обстеження сім`ї для визначення права на отримання державного виду соціальної допомоги №289 від 10.12.2024 року, Рішенням про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.07.2024 року, Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06.02.2025 року, Актом про встановлення факту постійного місця проживання особи від 17.07.2026 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що поданими заявником доказами доведено, що ОСОБА_1 постійно проживав зі своєю матір`ю, тобто спадкодавцем ОСОБА_2 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно ч.1 ст.67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного її спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника із спадкодавцем на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Ураховуючи подані докази, відсутність даних про наявність спору про право, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день смерті останньої є доведеним, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.5, 6, 10, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , постійно проживав з матір`ю -спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Мукачівська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ 04053743, місцезнаходження: м.Мукачево, пл.Духновича Олександра, 2, Мукачівський район, Закарпатська область.

Заінтересована особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Новікова Марина Іванівна, місцезнаходження: м.Мукачево, пл..Кирила і Мефодія, буд.30, пр.№5, Мукачівський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення складений 06.10.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір