Рішення № 140625487, 15.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/587/26

Провадження № 2/302/400/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Радь Іван Іванович, до Національного природного парку «СИНЕВИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ЗЕМЛЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Радь І. І. звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом до Національного природного парку «СИНЕВИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ЗЕМЛЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позов обґрунтовано тим, що 05.07.2021 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 1112, він набув у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2122487201:01:002:0006, площею 0.24 га, розташованою за адресою: Закарпатська область, Міжгірській район, с. Синевирська Поляна, урочище «Красний».

У подальшому 28.10.2021 йому згідно з рішенням VII сесії VIII скликання Синевирської сільської ради Хустського району № 159 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер: 2122487200:01:002:0068) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , площею 0,3500 га.

11.11.2021 він зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. Згодом у грудні 2022 року він на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0068 сформовано дві земельні ділянки з кадастровим номером 2122487200:01:002:0071 та 2122487200:01:002:0070, які відповідно до технічної документації із землеустрою були об`єднані в земельну ділянку за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074.

20.01.2023 він зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням XVIII сесія VIII скликання Синевирської сільської ради № 24 від 23.02.2023 цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 змінено із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для індивідуального садівництва.

Отже, починаючи з липня 2021 року він є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2122487201:01:002:0006, а із січня 2023 року - земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074.

Однак у лютому 2025 року він від ОСОБА_2 , згідно з отриманої нею інформації від ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та публічних джерел довідався, що після проведення інвентаризації земель НПП «СИНЕВИР» за наслідком затвердження матеріалів інвентаризації, складених ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ», були сформовані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2122487200:02:009:0001 та 2122487200:02:008:0005, одна із яких 2122487200:02:009:0001 повністю накладалася на межі (площу) належної йому земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0006. Дана обставина підтверджується також листом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 25.06.2025 № 29-7 0.31-3069/2-25. При цьому належні йому земельні ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 та 2122487201:01:002:0006 є суміжними до земельної ділянки ОСОБА_2 і такі знаходяться в одному урочищі (районі). Водночас ці належні йому земельні ділянки, так само як і на ділянку ОСОБА_2 , накладається територія (межі) земельної ділянки НПП «Синевир» за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001.

05.06.2025 у відповідь на поданий адвокатський запит в інтересах ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до листа за №29-7-0.31-2730/2-25 повідомило, що згідно з відомостями Державного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 площею 26,9380 га, категорія земель землі природно заповідного та іншого природоохоронного призначення, цільове призначення для збереження та використання національних природних парків, що розташована за адресою: Закарпатська область Хустський район, на території Синевирської територіальної громади за межами населених пунктів, здійснена 13.12.2024 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, розробленої ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» у 2024 році згідно з державним актом ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997.

Згідно з листом від 17.03.2025 за №29-7-0.31-1219/2-25 ОСОБА_2 від ГУ Держгеокадастру отримано копію технічної документації, складеної за наслідком інвентаризації державного акту про право на постійне користування ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997, а саме технічний звіт по виготовленню державного акту на право постійного користування землею НПП «Синевир» Міжгірського району Закарпатської області. Існування вказаної обставини слугувало підставою для звернення ОСОБА_2 до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі. Рішенням Міжгірського районного суду від 10.10.2025 у справі № 302/1138/25 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі скасовано.

Під час розгляду цієї справи № 302/1138/25 судом установлено, що під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 були допущені помилки, внаслідок чого здійснено накладання на всю площу ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 2122487200:01:002:0006, відомості про яку були внесені до Державного земельного кадастру до проведення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» відповідної інвентаризації. Вказане рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.10.2025 не оскаржувалось.

Однак опрацювавши інформацію Державного земельного кадастру йому стало відомо, що відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у земельному кадастрі не виключені. Відповідна ділянка продовжує відображатися як об`єкт речових прав у своїй конфігурації та межах, що накладаються на належні йому земельні ділянки. Більше того, як стало йому відомо, після ухвалення Міжгірським районним судом зазначеного рішення від 10.10.2025 у справі № 302/1138/25, НПП «СИНЕВИР» розпочато нову інвентаризацію земель (розробку планово картографічних матеріалів) національного природного парку «СИНЕВИР». Відповідні роботи ведуться з урахуванням конфігурації та розміру земель згаданого державного акту ІІ-ЗК №002483 і охоплюють, зокрема територію урочища «Красний» Міжгірського (теперішній Хустський) району Закарпатської області, де і розташовані належні йому земельні ділянки.

У січні 2026 року він та ОСОБА_2 подали до НПП «СИНЕВИР», Українського державного проектно лісовпорядного виробничого об`єднання колективне звернення з проханням урахувати відомості про межі та координати земельних ділянок, що належать йому та ОСОБА_2 , виключивши і не допустивши включення їх площ до матеріалів інвентаризації. Але після спливу більше двох місяців із моменту подання відповідного звернення та п`яти місяців із дати ухвалення Міжгірським районним судом Закарпатської області вказаного рішення від 10.10.2025 у справі № 302/1138/25, таке залишене без жодної відповіді та реагування.

На його переконання, оскільки під час формування земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 були допущені помилки, внаслідок яких здійснено накладання на всю площу його земельних ділянок, яке продовжує існувати по сьогоднішній день перешкоджаючи вільному користуванню та розпорядженню належним йому майном, то наявні підстави для усунення виявлених порушень шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 з огляду на таке.

Насамперед, як було встановлено Міжгірським районним судом у рішенні від 10.10.2025 державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997, на підставі якого в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 та виготовлення технічної документації, не був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Згідно з державним актом ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997 таким НПП «Синевир» надано право постійного користування землею площею 27203,4 га відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації ради народних депутатів від 29.12.1997 № 555. Станом на момент видачі державного акту ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997 порядок реєстрації та видачі державних актів визначався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 № 28 (далі Інструкції № 28), пунктом 3.1, 3.2 якого передбачено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.

Наголошував на тому, що не дивлячись на те, що державний акт ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997 видано Міжгірською районною радою народних депутатів Закарпатської області на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.1997 № 555, у цьому державному акті відсутній запис про його реєстрацію у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Відсутність такого запису є визначальним, оскільки спростовує чинність основного документу на підставі якого проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 в Державному земельному кадастрі. Водночас, оскільки Міжгірська районна рада народних депутатів, а в подальшому і Міжгірська районна державна адміністрація були ліквідовані, з метою додаткового документального підтвердження не здійснення належної реєстрації державного акту ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997 згідно з чинним на той час законодавства та із урахуванням листа Хустської районної ради (як правонаступника Міжгірської районної ради) від 23.06.2025 № 01-24/193, представник Дрикіної В. І. звернувся до Синевирської сільської ради та Міжгірської селищної ради з адвокатським запитом із проханням надати інформацію та підтверджуючі документи чи здійснювалось відповідними сільськими/селищними радами реєстрація державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997 у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею або делегування таких повноважень. У відповідь на вказаний запит Синевирська сільська рада листом від 27.06.2025 № 638/02-36 повідомила, що Синевирсько-Полянською сільською радою (правонаступником якої є Синевирська сільська рада) реєстрація державного акту ІІ ЗК №002483 від 29.12.1997 у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею не проводилась, делегування повноважень щодо реєстрації такого державного акту до іншої сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів не здійснювалось. Листом від 02.07.2025 за №16-07/963 Міжгірська селищна рада зазначила, що селищна рада не володіє запитуваною інформацією та підтверджуючими документами щодо здійснення Міжгірською районною радою реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

Отже, оскільки станом на момент розроблення технічної документації із землеустрою а також проведення державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001, державний акт ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997 не був зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею, що відповідно до чинного на той час законодавства (Інструкції № 28), є обов`язковим, у НПП «Синевир» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» були відсутні правові підстави для розроблення відповідної технічної документації та наступного проведення державної реєстрації ділянки. По-друге, додатковою обставиною, яка свідчить про незаконність державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 є те, що інвентаризація земель НПП «СИНЕВИР» виконана не належним чином, без урахування фактичних меж, площі та координат його земельної ділянки, яка була сформована в Державному земельному кадастрі за довго до проведеної НПП «Синевир» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» інвентаризації. Так, згідно обставин справи вбачається, що він є власником земельних ділянок, які розміщені в урочищі Красний Міжгірського району Закарпатської області, а саме за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 починаючи з 20.01.2023, та ділянки за кадастровим номером 2122487201:01:002:0006 із 05.07.2021. Також слід звернути увагу на те, що про існування перетину (накладки) меж земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 на належні йому земельні ділянки НПП «Синевир» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» було відомо ще на момент здійснення інвентаризації земель.

25.06.2025 від ГУ Держгеокадастру ОСОБА_2 отримано лист за №29-7.031 3069/2-25 додатком до якого долучено копії всіх протоколів нарад Держгеокадастру сформованих в ході проведення ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» у 2024 році інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення згідно з державним актом ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997, а саме від 03.09.2024, від 01.10.2024, від 18.10.2024 та від 12.11.2024. З аналізу вказаних протоколів видно, що представник ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» Гапак С. зазначав, що при виконанні робіт з інвентаризації земель Синевирського національного природного парку наявні накладки в кількості від 50 до 90 штук на земельні ділянки, які посвідчені державними актами на право власності (протокол від 03.09.2024). Також інженер землевпорядник ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» Іванів Т.В. повідомила, що при обробленні відомостей про землі, які інвентаризуються виявлено перетин із межами населених пунктів та земельними ділянками, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру (протокол від 01.10.2024). За результатом зазначених нарад як представникам ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ», так і НПП «СИНЕВИР» було рекомендовано обговорити спірні питання та опрацювати консолідовані рішення результатом яких буде погодження матеріалів інвентаризації як і передбачено Земельним кодексом України, рекомендовано уточнити правовий статус земельних ділянок з якими виникли перетин та здійснити формування земельних ділянок згідно з вимогами чинного законодавства. Ряд дій спрямованих на усунення виявленого перетину вчинялись також і Синевирською сільською радою шляхом звернення зі сторони сільської ради до органів державної влади та/або місцевого самоврядування, інших міністерств, відомств, підприємств України із проханням внесення змін до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 згідно з державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997.

У своєму листі від 27.06.2025 № 638/02-36 Синевирська сільська рада зазначила, що листом від 11.11.2024 сільська рада звернулася до ГУ Держгеокадастру, НПП «СИНЕВИР», ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» із зверненням депутатів Синевирської сільської ради, затвердженого рішенням сесії № 2 від 05.11.2024, із проханням залучити Синевирську сільську раду як розпорядника земель комунальної власності до участі у погодження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель та не допустити накладення земельних ділянок у процесі інвентаризації на вже сформовані земельні ділянки комунальної та приватної власності. Листом від 07.04.2025 (вих. № 401-02-36) Синевирська сільська рада звернулась до Закарпатської обласної військової адміністрації згідно з яким пропонувалось змінити межі земельних ділянок, наданих у постійне користування НПП «Синевир», шляхом зміни їх конфігурації без зміни площі та перенесення їх на землі запасу комунальної власності, у зв`язку із численними зверненнями громадян та юридичних осіб щодо порушення їхніх прав на землю. У відповідь на вказаний лист Синевирської сільської ради Департамент природно-заповідного фонду Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України повідомив, що відповідно до норм законодавства виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документах землеустрою, здійснюється після внесення змін до такої документації.

04.12.2025 Синевирською сільською радою від НПП «Синевир» отримано лист за вих. № 783 від 03.12.2024, відповідно до якого національний природній парк зазначив про відсутність правових підстав для непогодження виготовленої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, так як на адресу НПП «Синевир» не надходило жодних правовстановлюючих документів стосовно земельних ділянок у відношенні до яких має місце накладка за результатом проведеної НПП «Синевир» інвентаризації.

Зазначав, що з метою ознайомлення із відомостями Технічної документації із землеустрою, яка слугувала підставою для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, представник Дрикіної В. І. звернувся до Закарпатської обласної військової адміністрації з адвокатським запитом із проханням надати йому засвідчену в установленому законом порядку копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення з кадастровими номерами 2122487200:02:009:0001 площею 26,9380 га, 2122487200:02:008:0005 площею 198,9215 га, 2122487200:01:002:009 площею 0,1795 га, розташованих за межами населених пунктів на території Синевирської територіальної громади Хустського району Закарпатської області. У відповідь на поданий адвокатський запит Закарпатська обласна військова адміністрація листом від 08.07.2025 за №06-16/8647 повідомила, що зазначена технічна документація не затверджена обласною військовою адміністрацією відповідно до статті 186 ЗК України, так як у складі технічної документації було погодження НПП «СИНЕВИР» від 12.12.2024 № 809, в якому зазначено державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЗК №001687 від 21.05.2000, що суперечить самій технічній документації, розробленій на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997, копія якого також підшита до технічної документації. Також підставою для відмови у затвердженні Технічної документації НПП «СИНЕВИР» слугувало наявність перетину інвентаризованих земельних ділянок з іншими земельними ділянками, однак в пояснювальній записці до технічної документації відсутня інформація щодо того коли і на якій підставі були сформовані ці ділянки та чи були випадки їх вилучення із земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Отже, враховуючи наведене вище під час проведення інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення НПП «Синевир» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» допущено свідоме ігнорування фактичного розташування та меж земельної ділянки власників домогосподарств, зокрема його, не дивлячись на те, що про необхідність урахування в ході проведення інвентаризації раніше сформованих земельних ділянок наголошувалось як ГУ Держгеокадастру, так і Синевирською сільською радою. Тим більше зі звернень Синевирської сільської ради вбачається, що зміни межі земельних ділянок наданих у постійне користування НПП «Синевир» шляхом зміни їх конфігурації без зміни площі та перенесення їх на землі запасу комунальної власності для усунення можливих накладань (перетину) була.

Земельна ділянка відповідача за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 відносяться до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, цільове призначення для збереження та використання національних природних парків. Згідно ч. 1 ст. 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно заповідний фонд України» (надалі Закон) та положеннями про ці території, об`єкти. Відповідно до ст. 46 Закону викуп земельних ділянок, що перебувають у приватній та комунальній власності для суспільних потреб під території та об`єкти природно-заповідного фонду здійснюється в порядку, визначеному законом, за рахунок: Державного бюджету України - для територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; місцевих бюджетів - для територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Статтею 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» № 1559-VI (далі Закон №1559-VI) передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до статті 9 Закону № 1559-VI сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб, зокрема розташування об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Згідно ч. 2 статті 12 Закону №1559-VI викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду (ч. 3 ст. 15 Закону №1559-VI). Аналогічні вимоги щодо наявності обов`язкової згоди власника на викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені для суспільних потреб, а за відсутності такої згоди за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов`язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості, передбачені також положеннями ст. 351 ЦК України. Разом із тим наголошував, що у даному випадку зі сторони Синевирської сільської ради жодних рішень щодо викупу належних йому земельних ділянок через формування земель природно-заповідного фонду, зокрема за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001, не приймалось. Йому не надавалось будь-якої згоди на вилучення належної йому земельної ділянки на користь НПП «СИНЕВИР» через формування земель природно заповідного фонду. Перемовин щодо викупу належної йому земельної ділянки у порядку Закону №1559-VI не проводились. Фактично в ході формування у 2024 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» здійснено повне ігнорування меж та фактичних координат, конфігурації належної йому земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 та 2122487201:01:002:0006, відомості щодо яких були внесені до Державного земельного кадастру ще задовго до формування земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001. Відповідно до пункту 152 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою КМУ від 17.10.20212 № 1051, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37. Згідно пункту 153 Порядку № 1051 виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду (пункт 156 Порядку №1051). Пунктом 56 Порядку № 1051 визначено, що ведення державного земельного кадастру визначено, що відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, які є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи. Частинами 3, 4 статті 37 Закону «Про державний земельний кадастр» передбачено, що виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Не дивлячись на вказані допущені зі сторони ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» та НПП «Синевир» порушення вимог законодавства під час складання технічної документації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001, які призвели до повного накладання площі належної йому земельної ділянки, жодних дій по виправленню вказаних технічних помилок здійснено не було, а неодноразові пропозиції про проведення відповідних виправлень попросту ігнорувались.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд:

1.усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2122487201:01:002:0006, площею 0.24 га, яка знаходяться за адресою: Закарпатська область Міжгірський район, Синевирська Поляна, урочище «Красний», шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі;

2.усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074, площею 0.35 га, яка знаходяться за адресою: Закарпатська область Міжгірський район, Синевирська Поляна, урочище «Красний», шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.05.2026 цей позов ОСОБА_1 було залишено без руху з установленням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 відкрито провадження в цивільній справі за цим позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач НПП «СИНЕВИР» посилався на безпідставність і недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем надані відомості не підтверджують, що саме діями НПП «СИНЕВИР» створено позивачу перешкоди у володінні і користуванні земельними ділянками. Посилання позивача на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.10.2025 у справі № 302/1138/25 за позовом ОСОБА_2 , стосується іншої особи та іншої земельної ділянки. Обставини щодо точного розташування, координат, площі і можливого перетину земельних ділянок ОСОБА_1 у тій справі не були самостійним предметом доказування. Відтак це рішення суду не може автоматично підтверджувати факт накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 на земельні ділянки позивача.

НПП «Синевир» користується землями природно-заповідного фонду на підставі правовстановлюючих документів, у тому числі державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997, який в установленому законом порядку не визнаний недійсним, не скасований і не припинений. Саме по собі посилання позивача на відсутність окремого запису на копії державного акта або на неможливість окремих органів місцевого самоврядування надати архівну інформацію не є належним доказом недійсності державного акта, не скасовує його правових наслідків та не припиняє права постійного користування НПП «Синевир». Позивач просить скасувати державну реєстрацію всієї земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 площею 26,9380 га, хоча посилається на захист двох приватних земельних ділянок площею 0,24 га та 0,35 га. Такий спосіб захисту є неспівмірним. У разі навіть гіпотетичного підтвердження локального перетину належним способом усунення помилки може бути уточнення меж, унесення змін до документації із землеустрою або виправлення відомостей Державного земельного кадастру, а не скасування державної реєстрації всієї земельної ділянки природно-заповідного фонду. НПП «Синевир» не є державним кадастровим реєстратором, не веде Державний земельний кадастр, немає адміністративних повноважень самостійно скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки, змінювати кадастровий номер або виключати відомості з кадастру. Із позовної заяви вбачається, що право позивача на земельні ділянки виникло у 2021 та 2023 роках, тоді як НПП «Синевир» посилається на правовстановлюючий документ на землі природно-заповідного фонду, виданий у 1997 році. За таких обставин позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, просив у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.07.2026 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Майор І. В. не з`явилися, проте останнім подано до суду 15.10.2026 заяву, в якій він позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити та провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з`явилися повторно, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас від представника відповідача НПП «СИНЕВИР» - Росади В. А. надійшла до суду 23.09.2026 заява про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.167,168), а від представника відповідача ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» - Калина В. Ю. надійшла до суду 15.10.2026 заява про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.178,179).

За таких обставин суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи, їх представників за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6814529392021 від 28.08.2001, то зареєстровано 28.08.2021 у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 2122487200:01:002:0068, площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства, в урочищі «Красний» с. Синевирська Поляна Міжгірського (після укрупнення Хустського) району Закарпатської області за ОСОБА_1 (т.1 а.с.20,21).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 285177040 від 17.11.2021, земельна ділянка за кадастровим номером 2122487200:01:002:0068, площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства, в урочищі «Красний» с. Синевирська Поляна Мііжгірського (після укрупнення Хустського) району Закарпатської області, належить у цілому на праві приватної власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.19).

Рішенням VII сесії VIII скликання Синевирської сільської ради Хустського району № 159 від 28.10.2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер: 2122487200:01:002:0068) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Синевирська Поляна, урочище «Красний», Хустського району Закарпатської області, площею 0,3500 га (т.1 а.с.25).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу належної ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0068 (т.1 а.с.71-97) було сформовано дві земельні ділянки з кадастровим номером 2122487200:01:002:0071 площею 0,0100 га (т.1 а.с.103,104) та 2122487200:01:002:0070 площею 0,3400 га (т.1 а.с.98,99), які згодом відповідно до технічної документації із землеустрою були об`єднані в земельну ділянку за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 (т.1 а.с.108-140).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400003732023 від 03.01.2023, то зареєстровано 03.01.2023 у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074, площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства, в урочищі «Красний» с. Синевирська Поляна Хустського району Закарпатської області в цілому за ОСОБА_1 (т.1 а.с.141,142).

Рішенням XVIII сесія VIII скликання Синевирської сільської ради від 23.02.2023 № 24 цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074 змінено із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для індивідуального садівництва (т.1 а.с.149).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2021, укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , останній купив земельну ділянку площею 0,2400 га в урочищі «Красний» с. Синевирська Поляна Міжгірського (теперішній Хустський) району Закарпатської області, кадастровий номер 2122487201:01:002:0006 (т.1 а.с.150-154). Як наслідок, 05.07.2021 цю земельну ділянку було зареєстровано на праві приватної власності в цілому за ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 264382331 від 05.07.2021 (т.1 а.с.154).

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області від 17.03.2025 за № 29-7-0.31-1219/2-25, то відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 здійснена 13.12.2024 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за адресою: Закарпатська область, Хустський район, на території Синевирської територіальної громади за межами населених пунктів Національний природний парк Синевир, розробленої ТОВ Моя Земля" у 2024 році. Зазначена документація із землеустрою до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не передана. Крім того, у Головному управлінні відсутні відомості про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 в Державному земельному кадастрі (т.1 а.с.180-182).

Також відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області від 05.06.2025 за № 29-7-0.31-2730/2-25, то згідно з відомостями Державного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 площею 26,9380 га, категорія земель землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, цільове призначення для збереження та використання національних природних парків, що розташована за адресою: Закарпатська область Хустський район, на території Синевирської територіальної громади за межами населених пунктів, здійснена 13.12.2024 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, розробленої ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» у 2024 році згідно з державним актом ІІ-ЗК №002483 від 29.12.1997. Станом на 05.06.2025 у Головному управлінні відсутні відомості про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 (т.1 а.с.183-185).

Як убачається з Державного акту на право постійного землекористування ІІ-ЗК № 002483, виданого НПП «Синевир» Міжгірською районною радою народних депутатів Закарпатської області на земельну ділянку площею 27203,4 га, для природо-охоронних рекреаційних, лісогосподарських науково-виробничих потреб відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.1997 № 555, цей державний акт незареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею (т.1 а.с.186-189).

Із листа Синевирської сільської ради (правонаступник Синевирсько-Полянської сільської ради) від 27.06.2025 № 638/02-36 видно, що Синевирсько-Полянською сільською радою реєстрація державного акту ІІ ЗК №002483 від 29.12.1997 у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею не проводилась, делегування повноважень щодо реєстрації такого державного акту до іншої сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів не здійснювалось. Також 11.11.2024 сільська рада звернулася до ГУ Держгеокадастру, НПП «СИНЕВИР», ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» із зверненням депутатів Синевирської сільської ради, затвердженого рішенням сесії № 2 від 05.11.2024, із проханням залучити Синевирську сільську раду як розпорядника земель комунальної власності до участі у погодження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель та не допустити накладення земельних ділянок у процесі інвентаризації на вже сформовані земельні ділянки комунальної та приватної власності. Листом від 07.04.2025 (вих. № 401-02-36) Синевирська сільська рада звернулась до Закарпатської обласної військової адміністрації згідно з яким пропонувалось змінити межі земельних ділянок, наданих у постійне користування НПП «Синевир», шляхом зміни їх конфігурації без зміни площі та перенесення їх на землі запасу комунальної власності, у зв`язку із численними зверненнями громадян та юридичних осіб щодо порушення їхніх прав на землю. У відповідь на вказаний лист Синевирської сільської ради Департамент природно-заповідного фонду Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України повідомив, що відповідно до норм законодавства виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документах землеустрою, здійснюється після внесення змін до такої документації (т.1 а.с.190-192).

Закарпатська обласна військова адміністрація листом від 08.07.2025 за №06-16/8647 повідомила адвоката Матіко С. Р. про те, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок загальною площею 226,0390 га, зокрема за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 за НПП «СИНЕВИР» не затверджена обласною військовою адміністрацією відповідно до статті 186 ЗК України, так як у складі технічної документації було погодження НПП «СИНЕВИР» від 12.12.2024 № 809, в якому зазначено державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЗК №001687 від 21.05.2000, що суперечить самій технічній документації, розробленій на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997, копія якого також підшита до технічної документації та наданим витягам з Державного земельного кадастру, тобто технічна документація фактично не погоджена постійним користувачем. Також підставою для відмови у затвердженні Технічної документації НПП «СИНЕВИР» слугувало наявність перетину інвентаризованих земельних ділянок з іншими земельними ділянками, однак в пояснювальній записці до технічної документації відсутня інформація щодо того коли і на якій підставі були сформовані ці ділянки та чи були випадки їх вилучення із земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (т.1 а.с.224,225).

Суд погоджується з доводами позивача, що під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 були допущені помилки, внаслідок чого здійснено накладання на всю площу земельних ділянок ОСОБА_1 з кадастровими номерами 2122487201:01:002:0006, 2122487200:01:002:0074, що перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню ними позивачем.

Станом на дату видачі державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997, на підставі якого у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 і виготовлено технічну документацію та який не був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, порядок реєстрації та видачі державних актів визначався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28 (далі Інструкція № 28).

Пункти 3.1, 3.2 Інструкції № 28 передбачали, що державні акти видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською чи районною радою народних депутатів, яка ухвалила рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Реєстрація здійснюється у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.

Державний акт ІІ-ЗК № 002483 видано Міжгірською районною радою народних депутатів Закарпатської області на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.1997 № 555, проте у ньому відсутній запис про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

За таких обставин на момент розроблення технічної документації із землеустрою, а також під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 державний акт ІІ-ЗК № 002483 від 29.12.1997 не був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, що за Інструкцією № 28 є обов`язковим. А тому НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» не мали належних правових підстав для розроблення відповідної технічної документації та проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Судом також установлено, що інвентаризація земель НПП «СИНЕВИР» виконана неналежним чином, тобто без урахування фактичних меж, площі та координат належних ОСОБА_1 земельних ділянок, відомості про які були внесені до Державного земельного кадастру до проведення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» інвентаризації.

Про існування перетину (накладки) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 із земельними ділянками позивача з кадастровими номерами 2122487201:01:002:0006, 2122487200:01:002:0074 НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» було відомо ще на етапі інвентаризації.

Так, 25.06.2025 ГУ Держгеокадастру листом № 29-7.031-3069/2-25 надано копії протоколів нарад (від 03.09.2024, 01.10.2024, 18.10.2024 та 12.11.2024), сформованих під час проведення ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» у 2024 році інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за державним актом ІІ-ЗК № 002483 (т.1 а.с.205-223).

З аналізу протоколів убачається, що представник ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» Гапак С. повідомляв про наявність накладок у кількості від 50 до 90 на земельні ділянки, посвідчені державними актами на право власності /протокол від 03.09.2024/ (т.1 а.с.209). Інженер-землевпорядник ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» Іванів Т. В. зазначала, що під час оброблення відомостей про землі, які інвентаризуються, виявлено перетини з межами населених пунктів та земельними ділянками, дані про які внесені до Державного земельного кадастру /протокол від 01.10.2024/ (т.1 а.с.214).

За результатами нарад як ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ», так і НПП «СИНЕВИР» було рекомендовано обговорити спірні питання та напрацювати консолідовані рішення з метою погодження матеріалів інвентаризації, як це передбачено земельним законодавством. Рекомендовано уточнити правовий статус земельних ділянок, з якими виникли перетини, та здійснити формування земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства.

Синевирська сільська рада також вчиняла дії, спрямовані на усунення виявлених перетинів, звертаючись до органів державної влади та місцевого самоврядування, відомств, підприємств України з проханням внести зміни до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 за державним актом ІІ-ЗК № 002483.

Отже, під час проведення інвентаризації земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» не було враховано фактичне розташування та межі земельних ділянок позивача ОСОБА_1 , незважаючи на те, що на необхідності врахування раніше сформованих земельних ділянок наголошували як в ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, так і Синевирській сільській раді. Зі звернень Синевирської сільської ради Закарпатської області вбачається, що можливість зміни меж земельних ділянок, наданих у постійне користування НПП «СИНЕВИР», шляхом зміни їх конфігурації без зміни площі та перенесення на землі запасу комунальної власності для усунення накладок існує.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що міститься в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Отже, проводячи інвентаризацію земель НПП «СИНЕВИР» і їх подальшу державну реєстрацію, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001, відповідач не врахував, що повністю перетин зазначеної ділянки із земельними ділянками позивача спричинить судові спори щодо належного ОСОБА_1 права власності на них.

Земельна ділянка НПП «СИНЕВИР» із кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 належить до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Відповідно до ст. 46 Закону викуп земельних ділянок, що перебувають у приватній та комунальній власності, для суспільних потреб під території та об`єкти природно-заповідного фонду здійснюється в порядку, визначеному законом, за рахунок: Державного бюджету України для територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; місцевих бюджетів для територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Статтею 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» № 1559-VI (далі Закон № 1559-VI) передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1559-VI сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб, зокрема розташування об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 1559-VI викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду (ч. 3 ст. 15 Закону № 1559-VI).

Аналогічні вимоги щодо наявності обов`язкової згоди власника на викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені для суспільних потреб, а за відсутності такої згоди за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов`язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості, передбачені також положеннями ст. 351 ЦК України.

У матеріалах справи відсутності відомості, що в даному випадку Синевирська сільська рада ухвалювала рішення щодо викупу належної позивачу земельних ділянок у зв`язку з формуванням земель природно-заповідного фонду, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001. ОСОБА_1 не надавалася згода на вилучення належних йому земельних ділянок на користь НПП «СИНЕВИР», перемовини щодо викупу у порядку Закону № 1559-VI не проводилися, що не спростовано під час розгляду цієї справи. Фактично під час формування у 2024 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» проігноровані межі, фактичні координати та конфігурація земельних ділянок позивача, відомості щодо яких внесено до Державного земельного кадастру ще до проведення НПП «СИНЕВИР» інвентаризації земель.

Відповідно до пункту 152 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок № 1051), у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37.

Пункт 153 Порядку № 1051 передбачає, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилок у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), матеріалів інвентаризації земель або на підставі рішення суду (пункт 156 Порядку № 1051).

Пункт 56 Порядку № 1051 покладає відповідальність за достовірність відомостей у документах, що є підставою для внесення даних до Поземельної книги, на осіб, які видали (склали) такі документи.

Частини третя-п`ята ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлюють, що виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Незважаючи на вказані порушення, допущені ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» та НПП «СИНЕВИР» при складанні технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001, які призвели до повного накладання її площі на земельні ділянки позивача, жодних дій для виправлення помилок не вчинено.

Частинами другою та третьою ст. 152 ЗК України регламентовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначаються Законом України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон № 3613-VI).

Частиною шостою ст. 16 Закону № 3613-VI передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї суб`єктів таких прав (ч. 11 ст. 24 Закону № 3613-VI).

Зважаючи на наведене вище належним способом захисту прав та інтересів позивача унаслідок допущення НПП «СИНЕВИР» та ТОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ» повного накладання (перетину) земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 на земельні ділянки ОСОБА_1 за кадастровими номерами 2122487201:01:002:0006, 2122487200:01:002:0074 є скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі.

Суд дійшов висновку, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 здійснена з порушенням обов`язкових процедурних вимог унаслідок чого відбулося повне накладання на раніше сформовані й законно зареєстровані земельні ділянки позивача, що фактично позбавляє його можливості мирно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Також судом установлено, що під час формування та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 питання про викуп або вилучення у позивача його земельних ділянок відповідно до Закону України № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» не порушувалося та не вирішувалося. Згоди позивача на відчуження земельних ділянок не надавалось, а рішень компетентних органів щодо її викупу або примусового вилучення не ухвалювалось.

Отже, державна реєстрація спірної земельної ділянки, проведена без дотримання вимог земельного законодавства та без належного врегулювання питання щодо прав позивача як власника, є неправомірним втручанням у право приватної власності.

Водночас суд звертає увагу, що задоволення позову не означає позбавлення Національного природного парку «СИНЕВИР» права користування чи власності на земельну ділянку, а лише усуває наслідки неправомірної державної реєстрації. При подальшому формуванні та реєстрації земельної ділянки НПП «СИНЕВИР» у межах території природно-заповідного фонду відповідним органам необхідно врахувати наявні права власників земельних ділянок, зокрема права позивача, з дотриманням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Порядку ведення Державного земельного кадастру.

За наведених вище обставин суд уважає безпідставними доводи НПП «СИНЕВИР», наведені у відзиві на позов, щодо безпідставності і недоведеності позивачем своїх вимог.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення з метою відновлення порушеного права позивача на мирне володіння майном.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 064,96 грн із кожного (т.2 а.с.54).

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Радь Іван Іванович, до Національного природного парку «СИНЕВИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ЗЕМЛЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2122487201:01:002:0006, площею 0.24 га, яка знаходяться за адресою: Закарпатська область Міжгірський (теперішній Хустський) район, Синевирська Поляна, урочище «Красний», шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2122487200:01:002:0074, площею 0.35 га, яка знаходяться за адресою: Закарпатська область Міжгірський (теперішній Хустський) район, Синевирська Поляна, урочище «Красний», шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122487200:02:009:0001 у Державному земельному кадастрі.

Стягнути із Національного природного парку «СИНЕВИР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ЗЕМЛЯ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 064 (одній тисячі шістдесят чотири) грн 96 коп. із кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначено ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду складено та підписано 15.10.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с. Синевир, 1133 Хустського району Закарпатської області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач-1 Національний природний парк «СИНЕВИР», місце знаходження: с. Синевир, 1626 Хустського району Закарпатської області, код в ЄДОРПОУ 053846614;

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «МОЯ ЗЕМЛЯ», місце знаходження: смт. Вишково, пл. Центральна, 3 Хустського району Закарпатської області, код в ЄДОРПОУ 34605133;

Третя особа-1 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місце знаходження: пл. Народна, 4 м. Ужгород Закарпатської області, код в ЄДОРПОУ 39766716;

Третя особа-2 Синевирська сільська рада, місце знаходження: с. Синевир, 1066 Хустського району Закарпатської області, код в ЄДОРПОУ 04350889.

Суддя В. Ю. Готра