Ухвала суду № 140625448, 15.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1033/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов?язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою, в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, вчинені на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №600/1033/26-a, щодо продовження виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25950,00 грн після визначення самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на виконання цього судового рішення розміру пенсії 35396,28 грн та віднесення різниці між зазначеними сумами до окремого механізму виплат за судовим рішенням із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо незабезпечення фактичної виплати у повному обсязі сум пенсії, нарахованих на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №600/1033/26-а, в обсязі, який залишається невиплаченим на момент розгляду цієї заяви, урахуванням фактично проведених виплат;

за наслідками встановлених порушень постановити окрему ухвалу відповідно до частини шостої статті 383 та статті 249 КАС України і направити її Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для вжиття заходів щодо усунення встановлених судом порушень, а також причин та умов, що призвели до неналежного виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №600/1033/26-а, із встановленням строку для повідомлення суду про вжиті заходи.

Розглянувши заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №600/1033/26-а, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №600/1033/26-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.02.2022 з обмеженням максимальним розміром до виплати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з з 01.02.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, 22.09.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провело позивачу перерахунок пенсії з 01.02.2022 в межах покладених судом зобов`язань. Розмір пенсії після проведеного перерахунку, зокрема з 01.03.2026 склав 35396,28 грн. Сума боргу склала 216207,72 грн.

Вказана обставина підтверджується листом від 05.10.2026 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії позивачу, які долучені заявником до заяви.

З матеріалів справи видно, що 30.09.2026 Чернівецьким окружним адміністративним судом у справі №600/1033/26-а видано виконавчий лист, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 01.02.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі заяви заявника (стягувача), 05.10.2026 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 82116337 з примусового виконання виконавчого листа у справі №600/1033/26-а, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом 30.09.2026.

06.10.2026 заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.

Так, ст. 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Суд зазначає, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Статтею 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII).

За приписами ст. 63 Закону № 1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень, приписами спеціального Закону № 1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З аналізу викладених норм спеціального законодавства України убачається, що особа, на користь якої судом ухвалено рішення (стягувач), наділена правом звернутися до органів виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, з метою примусового виконання такого судового рішення, у тому випадку, якщо боржник (у тому числі суб`єкт владних повноважень) не виконує це рішення у добровільному порядку. При цьому, Закон № 1404-VIII передбачає спеціальний механізм впливу на боржника, у разі невиконання без поважних причин (ухилення від виконання) ним судового рішення.

За приписами ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 383 КАС України, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (ч. 3 ст. 383 КАС України).

Частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Своєю чергою, визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Отже, ст. 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті вбачається, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Таким чином, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17.

Повертаючись до обставин справи, суд зауважує, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у даній справі відкрито тільки 05.10.2026, а до суду в порядку ст. 383 КАС України заявник звернувся через день після відкриття виконавчого провадження 06.10.2016.

Суд наголошує, що на дай час відкрито виконавче провадження та проводяться виконавчі дії з 05.10.2026. До заяви про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України заявником не надано до суду доказів вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду чи завершення виконавчого провадження/повернення виконавчого документу, а також докази того, що після звернення виконавчого документу до примусового виконання судове рішення залишилося не виконаним.

Таким чином, судом встановлено невідповідність заяви вказаним вище вимогам п. 8 ст. 383 КАС України, зокрема заявником не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження.

Суд зауважує, що не зазначення вказаної інформації, зокрема: інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Суд наголошує, що перед тим як подати таку заяву, заявник (стягувач) має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як він використає усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в нього виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Виходячи із змісту обставин справи, хронології та послідовність дій заявника, суд приходить до переконання, що останній не виконав вимоги ч. 2 ст. 383 КАС України, тому відсутні підстави, які б зобов`язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення. У контексті викладеного суд звертає увагу, що звернення заявника до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, - є передчасним.

Беручи до уваги вищенаведене, на переконання суду, подана заявником заява в порядку ст. 383 КАС України не містить про хід виконавчого провадження, тобто, подана без дотримання вимоги, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 383 КАС України.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Оскільки заява подана заявником без дотримання вимог, передбачених ст. 383 КАС України, наявні правові підстави для повернення такої заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 383 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України повернути заявнику.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький